Читайте также:
|
2.3 Зарубіжний досвід податкового регулювання
Розглянемо досвід податкового регулювання у США, оскільки там податкова політика як інструмент антициклічного регулювання використовується з кінця 30-х років нашого століття.
Процес розвитку податкового регулювання в США пройшов чотири етапи. Перший етап (1946 - початок 60-х років) характеризувався пануванням пасивної стратегії регулювання, коли дія вбудованих стабілізаторів лише доповнювалася діями уряду в напрямку зміни політики доходів і видатків бюджету з метою впливу на сукупний попит. У 1949 році відбувається падіння промислового виробництва і водночас зростають видатки уряду більш ніж на 18 %. Циклічне піднесення з кінця 1949 до середини 1953 року супроводжувалося спробами зберегти приблизний баланс бюджету з метою недопущення значної інфляції і збільшення державного боргу.
Другий етап “бюджетного активізму” (початок 60-х - середина 70-х років) характеризувався значним збільшенням державних видатків, передусім за рахунок військових статей бюджету. Другим кроком було введення в 1962 році нових правил регулювання амортизаційних списань, а також 7-% інвестиційного податкового кредиту, що дало змогу корпораціям економити значні кошти для виробничих інвестицій. Проводиться податкова реформа, яка передбачала поетапне скорочення особистих прибуткових податків і знижувався на 10 % рівень оподаткування корпорацій. Це привело до зростання ВНП і скорочення безробіття.
Третій етап почався на початку 80-х років із приходом до влади Р. Рейгана. У цей період спостерігається скорочення податкових ставок на 23 %, вживаються заходи щодо скорочення оподаткування заощаджень і різних доходів, значні податкові пільги отримують корпорації, збільшуються інвестиційні податкові знижки, знижувалися податки на корпорації з низьким рівнем доходів, скорочення бюджетних видатків, основна частина яких припадала на соціальні програми. Це була податкова реформа 1981 року і після цього намітилася тенденція до економічного росту у 1983, 1984, 1985 роках. Подальше вдосконалення податкової системи продовжувалося у 1986 році. Були визначені три напрямки реформування: спрощення системи оподаткування, упорядкування системи податкових пільг, підняття ступеня справедливості податкової системи. За результатами цієї реформи податкове навантаження певною мірою зміщується від громадян до корпорацій. за період реформ встановилася чітка тенденція до зниження рівня інфляції, зростання реального ВВП відбувалося нормальними темпами (в середньому за рік - 3,5 %), спостерігалася певна тенденція до зниження безробіття. Це супроводжувалося проблемами: зростаючий дефіцит бюджету і від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Четвертий етап починається в 90-ті роки. Для якого характерна інтеграція кейнсіанських і неоліберальних рецептів впливу на економічну кон'юнктуру. Нові підходи до податкової політики проявилися у діяльності адміністрації Б. Клінтона. Було прийнято закон про врегулювання бюджету, який містив пакет заходів, що збільшували податки і зменшували видатки з метою скорочення дефіциту на 500 млрд. дол. за 5 років. Це закон 1990 року. Це уповільнило зростання дефіцитів, але вони залишилися досить високими. Тому у 1993 році ухвалено новий закон про зменшення дефіциту бюджету, який передбачав збільшити податкові надходження на 250 млрд. дол. і зменшити на таку ж суму федеральні видатки за рахунок збільшення максимальної граничної податкової ставки для особистого прибуткового податку з 31 % до 39,6 %; підвищення граничної податкової ставки на прибуток корпорацій з 34 % до 39,6 %; підвищення федерального акцизного збору з бензину від 14,1 цента за галон до 18,4 цента тобто зростання бюджетного дефіциту спричиняє підвищення граничних ставок оподаткування, незважаючи на крайню непопулярність цього заходу. Аналіз принципів проведення податкових реформ у розвинутих країнах дає змогу сформулювати певні висновки, які є важливими для постсоціалістичних країн.
Успішними бувають тільки ті податкові реформи, які передбачають зміни в системі оподаткування, що відповідають умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни.
Результативність податкової реформи залежить від того, в якій фазі економічного циклу вона проводиться. Найкращою є фаза економічного піднесення.
Реакція економічних суб'єктів на зниження рівня податків не є швидкою і однозначною.
Вплив податкових реформ на економічне зростання проявляється в довгостроковій перспективі. У короткостроковому періоді, особливо в країнах із високим рівнем державного втручання в економіку можливі негативні ефекти скорочення податків внаслідок зменшення надходжень до бюджету й ускладнення фінансування державних видатків або зростання бюджетного дефіциту.
Вплив податкової політики на соціально-економічні процеси.
Засоби стимулюючої податкової політики мають суперечливий вплив на економічний розвиток. З одного боку, вони активізують інвестиційні процеси, структурні зміни, прогресивні соціальні явища. З другого боку, вони впливають на умови конкуренції, відкривають додаткові можливості для зловживань, ухилення від сплати податків. Найприйнятнішими є інвестиційні та соціальні податкові пільги.
Висота податкових ставок - явище відносне. Ті самі податки в одних країнах вважаються високими і викликають протест, в інших - нормальними і сприймаються спокійно. Розмір податкової ставки залежить від загального добробуту в країні; традицій оподаткування; ступеня рівномірності розподілу податкового тягаря; характеру використання податкових надходжень.
Зниження рівня податкового тягаря не може бути самоціллю. Воно має сенс тільки тоді, коли ґрунтується на такому зниженні державних видатків, яке позитивно впливає на соціально-економічні процеси, не стримує розв'язання стратегічно важливих завдань, яких не в змозі розв'язати ринок і мусить брати на себе держава.
Глава 3. Шляхи вдосконалення системи оподаткування України з
врахуванням досвіду зарубіжних країни
Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.
На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів.
На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів, господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб'єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень, від-оподаткування, затримки податкових надходжень.
Аналіз економічної ситуації в державі та підсумки виконання зведеного й державного бюджетів України підтверджують, що без внесення змін до системи оподаткування, без вжиття радикальних заходів щодо відродження вітчизняного виробництва й упорядкування державних видатків змінити ситуацію на краще не можна.
При реформуванні податкової системи України треба завважити, що при цьому йдеться не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.
Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.
На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу -- від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету становить 2,5 -- 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.
Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програма Але навіть у США під час проведення податкової реформи 1981-- 1986 рр. цього зробити не вдалося, наслідком чого стали безпрецедентні дефіцити федерального бюджету. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги. Ситуація погіршується ще й у зв'язку з тим, що за нинішніх умов немає можливості перекласти частку соціальних витрат на підприємницькі структури й доходи громадян. Це зумовлено низьким рівнем заробітної плати й збитковістю значної частини підприємств. Тому, на наш погляд, неможливість скорочення витрат бюджетів в Україні усуває імовірність різких змін у системі оподаткування в бік значного зниження рівня оподаткування.
За нашими підрахунками, для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба перерозподіляти щонайменше 39-- 40% від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через податки нереальне і може мати досить негативні й непередбачені наслідки. Крім цього, слід завважити, що низький рівень мобілізації доходів у розпорядження держави притаманний, здебільшого, країнам із невисоким рівнем розвитку економіки. Відомо, що зі зростанням економіки величина ВВП, яка перерозподіляється державою, теж зростає.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |