Читайте также:
|
На нашу думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.
Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему. Це положення потребує чіткого усвідомлення кожним, хто береться до вирішення питань удосконалення оподаткування.
Зміна бюджетних витрат держави в напрямку їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.
Імовірно помилковим є твердження, що вивільнення фінансових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню попиту стимулюватиме виробництво.
Слід ураховувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого -- дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.
Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:
-- науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в податковому кодексі;
Система оподаткування повинна бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Треба посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки.
Держава повинна мати змогу впливати на всі три складові процесу виробництва:
-- оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;
-- система оподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;
- зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;
-- розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонованих підприємствах, продажу державного майна;
-- основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;
-- непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтоване високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;
-- застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;
-- ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби;
-- умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом.
-- чітке розмежування податків, що зараховуються до місцевих і державного бюджетів, розширення прав у сфері оподаткування органів місцевого самоврядування,
-- подальше впровадження та посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;
-- подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.
Висновки
Організаційна основа податкової системи будь-якої держави, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення від оподаткування забезпечуються добре продуманою системою обліку й звітності. Звідси -- нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.
Важливим напрямком удосконалення податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці, що є одним із найбільших у світі, а також фактором зростання цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентоспроможності українських товарів. Але суттєве зменшення цих нарахувань має бути пов'язане з реформуванням системи соціального й пенсійного забезпечення та із запровадженням системи персональних пенсійних рахунків.
Якщо вести мову про удосконалення чинної системи оподаткування, то, на наш погляд, ця робота має здійснюватись у двох напрямках. По-перше, за допомогою удосконалення обчислення і стягнення названих вище податків, по-друге -- за допомогою скасування деяких видів податків і відрахувань.
З огляду на це найрадикальнішою зміною в системі оподаткування є удосконалення податку на додану вартість. На сьогодні цей податок чи не найважливіший деструктивний елемент податкової системи України. Річ у тім, що тут об'єктом оподаткування є не дохід, а видатки. Населення сплачує цей податок при купівлі товарів або сплаті послуг. Він входить до ціни товару чи послуги, що при високих цінах скорочує споживання, а скорочення споживання веде до скорочення виробництва.
Окремо слід сказати про податок на прибуток підприємств. Відповідно до прийнятого Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" змінено порядок визначення прибутку як бази оподаткування, а також уведено цілий ряд змін. Однак уже нині можна сказати, що цей закон має більше негативних, аніж позитивних ознак.
Якщо говорити про його позитивні ознаки, то він насамперед, і це його головна перевага, забезпечує поповнення обігових коштів підприємств за рахунок зменшення прибутку, який оподатковується. Звичайно, поповнення обігових коштів підприємств -- дуже важлива умова їхнього успішного господарювання. На сьогодні у народному господарстві держави склалася тяжка ситуація з обіговими коштами, відчувається їхня постійна нестача. Спочатку це було зумовлено системою нормування й поповнення обігових коштів, що існувала в умовах соціалістичної економіки, коли нестача обігових коштів більшості галузей економіки покривалася за рахунок банківських кредитів. А коли це джерело перестало існувати, то галузі економіки опинилися в досить скрутному фінансовому становищі, що й спричинило нищівну критику чинної податкової системи, хоча першопричина була не в ній.
Як вихід із становища була запропонована нова редакція Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", де оподатковуваний прибуток визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами. Це дало змогу спрямувати понад 11 млрд. грн. прибутку в розвиток економіки і знизити платежів до бюджету на суму понад 3,8 млрд. грн. Зменшення доходів бюджету майже зумовило зростання його дефіциту.
Використана література
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 118 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |