Читайте также:
|
Теорію «суспільного договору» розвивали англійські мислителі Томас Гоббс (1588 - 1679) і Джон Локк (1632-1704), а також французький філософ Жан Жак Руссо (1712-1778). Їх пояснення сенсу суспільного договору відрізнялися один від одного.Т. Гоббс у творах «Про громадянці» та «Левіафан» Гоббс вперше в Новий час у систематичному вигляді розробив світську теорію політичної влади, держави і права. У пізнавальному аспекті дане навчання було направлено проти схоластичних феодально-релігійних поглядів на державу і право. В ідеологічному плані - зорієнтована на обгрунтування сильної влади (політичний абсолютизм), здатної приборкати революційні пристрасті і забезпечити міцний мир. Причину виникнення політичної влади і держави він пов'язував з природою, якостями людини як розумної істоти, але в той же час глибоко егоїстичної, наділеної такими природними пристрастями, як владолюбство, жадоба багатства і задоволень.Ж. Ж. Руссо, навпаки, ідеалізував додержавне, природне існування людини, вважаючи, що за своєю природі людина - істота добре. За Дж. Локка, до виникнення держави люди перебувають у природному стані. У предгосударственном гуртожитку немає "війни всіх проти всіх". Індивіди, не питаючи нічиєї дозволу і не залежачи ні від чиєї волі, вільно розпоряджаються своєю особистістю і своєї власністю. Панує рівність, "при якому всяка влада і всяке право є взаємними, ніхто не має більше іншого". Дж. Локк особливо акцентує момент згоди: "Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду народу ".
16. Влада: визначення, природа, структура, ресурси Ядром політичних відносин виступає влада. Саме вона визначає зміст політики, який виявляється в керівництві й управлінні, пануванні й підкоренні, державному примусі; навколо політичної влади та виражених в ній інтересів розгортається вся політична життєдіяльність. У самому загальному вигляді «влада» може бути визначена як здатність одних учасників відносин проводити свою волю стосовно інших, впливати на їхню поведінку.Влада — основа політики. Б. Рассел, визначаючи владу як центральну категорію політичної науки, відзначав, що вона є настільки фундаментальним поняттям будь-якої соціальної науки, наскільки фундаментальним є поняття енергії для фізики. Т. Парсонс, розглядаючи владу як ядро політичних відносин, порівнює її місце в політиці з місцем, яке займають гроші в економічній сфері.
Таким чином, у самому загальному виді політичну владу можна визначити як можливість і здатність суб'єктів політики впливати на процес прийняття політичних рішень, їх реалізацію, а також на політичну поведінку інших учасників політичних відносин. Основні функції політичної влади:а) організаційна функція; б) регулятивна функція; в) контрольна функція; г) функція координації; д) функція мобілізації; е) функція управління. Основними структурними елементами політичної влади виступають її суб'єкти, об'єкти, мотиви та ресурси (джерела). Суб'єктами політичної влади виступають: держава, політичні партії, політичні еліти, політичні лідери та ін. До об'єктів політичної влади відносять індивідів, соціальні групи та спільноти. Реакція об'єкта влади визначається мотивами підпорядкування й тими ресурсами, які використовує суб'єкт. Н. Макіавеллі, розмірковуючи про мотиви підпорядкування, виділяв серед них два основних — любов і страх. Страх перед санкціями як мотив влади досить нестійкий, він має потребу в постійному підкріпленні, адже безпосередньо залежить від міри покарання за непокору. Більш стійким мотивом підкорення (особливо для традиційних суспільств) виступає звичай. Даний мотив дотепер є одним з провідних у державах із монархічною формою правління. До інших можливих мотивів підпорядкування можна віднести авторитет суб'єкта влади, який дозволяє йому проводити свою волю без застосування насильства — підкорення засновується на вірі у виняткові (особисті, професійні та ін.) якості суб'єкта; переконання (або раціональний інтерес), засноване на підкоренні суб'єктові в силу особистої зацікавленості об'єкта, збігу ціннісних орієнтацій суб'єкта та об'єкта влади.
17.Поняття, структура та функції політичної системи (концепції Д.Істона, Г.Алмонда). Типи політичних систем. На основі цього політичну систему Д. Істон розглядав як сукупність взаємодій, які здійснюють індивіди в межах призначених для них ролей і які спрямовані на авторитарний розподіл цінностей у суспільстві. Здійснюється такий розподіл завдяки владі, що є атрибутом великої суспільно-політичної системи. Головне призначення політичної системи, за Д. Істоном, полягає у виконанні функції розподілу цінностей та примушенні більшості членів суспільства погодитися на нього на тривалий час. Невиконання системою цієї функції призводить до зростання напруження в системі і навіть до її руйнування/ Політичну систему Г. Алмонд визначає як систему взаємодії, що виконує функції інтеграції і пристосування за допомогою застосування або загрози застосування більш чи менш законного фізичного примусу. Ці функції політична система виконує як усередині кожного конкретного суспільства, так і за його межами у відносинах з іншими суспільствами. Політична система, за Г. Алмондом, є узаконеною силою, яка підтримує порядок і здійснює перетворення в суспільстві, що забезпечують його згуртованість і цілісність [3, 226].Як і будь-яка інша система, зазначає Г. Алмонд, політична система виконує два базових набори функцій — входу і виходу
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |