Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Плата за землю. Порядок сплати.

Читайте также:
  1. II. Организация и порядок работы комиссии по трудовым спорам
  2. II. Порядок оказания скорой медицинской помощи
  3. III Порядок проведения Фестиваля
  4. III. Порядок заполнения бланков
  5. III. Порядок и формы контроля за качеством скорой медицинской помощи
  6. III. Порядок организации и проведения Олимпиады
  7. III. ПОРЯДОК ПОДГОТОВКИ РЕФЕРАТА
  8. IV. Порядок обжалования действий (бездействий) при оказании скорой медицинской помощи
  9. IV. Порядок обчислення та сплати плати за землю
  10. IV. Порядок проверки классных журналов директором школы и заместителями директора

Об'єкт плати - земельна ділянка, та земельна частка (пай), що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Платник - власник земельної ділянки, земельної частки(паю) і землекористувач.

Плата за землю не залежить від результату господарської діяльності.

Плата за землю справляється у двох формах:

- земельний податок;

- орендна плата.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та землекористувач (крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції).

Ставки:

1) За 1га с/г угідь у відсотках від нормативної оцінки землі:

-для пасовищ, сіножатей, ріллі - 0,1%

-для багаторічних насаджень - 0,03%

2) За земельні ділянки встановлюється в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки незалежно від місцезнаходження

3) Ставка податку для земельної ділянки для історико-культурного призначення - 5%

Пільги:

Інваліди 1,2ї групи; ф/о,які виховують 3х і більше дітей до 18р; Пенсіонери за віком; Чорнобильці, Ветерани війни

Пільги відносно інших суб’єктів (юр осіб):

Зоопарк, Ботанічний сад, Заповітники, Дослідні господарства науково-дослідних установ, Громадські організації інвалідів, Релігійні та благодійні організації, Дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, Санаторно-курортні та оздоровчі заклади для інвалідів.

47.Права податкових інспекцій.

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються такі права:

1) проводити перевірки платників податків (крім НБУ);

2) виявляти наявність свідоцтв про Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення;

3) одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок;

4) викликати посадових осіб, громадян з метою отримання інформації про джерела доходів, методику обчислення і терміни сплати податків, інших платежів;

5) здійснювати перевірку достовірності інформації, отриманої від посадових осіб та громадян з питань оподаткування;

6) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції;

7) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

8) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

9) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

10) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом;

Крім того, співробітники податкової міліції мають право безперешкодно заходити у будь-який час доби на територію і до приміщень ю/о (в тому числі митниць) й оглядати їх. На такі дії вони можуть іти з метою припинення злочину чи в процесі переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, в період стихійного лиха або інших надзвичайних подій.

 

48.Права і обов’язки платників податків

Платники податків – ф/о (резиденти і нерезиденти України), ю/о (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів

Права:

- безоплатно отримувати в органах держ податкової служби та в Інтернеті, інформацію про податки і збори, права і обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органівта їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

- обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;

- користуватися податковими пільгами для деяких платників;

- одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит;

- бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти перевірок, проведених контролюючими органами, подавати контролюючому органу письмові заперечення;

- оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб;

- вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

- на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди;

- на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів;

- на повне відшкодування збитків,заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів;

Обов’язки:

- стати на облік у контролюючих органах;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори;

- подавати на письмову вимогу контролюючих органів документи(зазначається конкретний перелік документів) з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність,.

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг та напрями їх використання;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення;

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юр особи та зміну місця проживання фіз особи - підприємця;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

 

49.Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове правопорушення - це протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податку, податкових агентів та їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог,встановлених Податковим кодексом України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Принципи відповідальності:

1) законності;

2) соціальної справедливості;

3) індивідуалізації покарання;

4) презумпції правомірності рішень платника податків;

5) невідворотності настання відповідальності;

6) рівності (незалежно від расової, національної, релігійної приналежності).

Підстави відповідальності:

· винність;

· протиправність діяння (порушення норм податкового законодавства);

· караність (наявність встановленої законом відповідальності);

· наявність причинного зв’язку (між протиправн. дією і наслідками).

Види відповідальності:

1)Кримінальна

2)Адміністративна – застосовується лише до посадових або ф\о

3)Фінансова - є самостійним видом відповідальності.

Ознаки:

- носить грошовий характер,

- штрафна функція,

- компенсаційна функція,

- застосовується за фінансове правопорушення,

- процедура застосування: як судові органи відповідальності,так і позасудовий характер;

- санкції за фінансові правопорушення: -стягнення до нарахованих сум податків, -штраф, -пеня.

àУ разі, якщо платник не сплачує податки самостійно, він притягається до відповідальності:

- сплата штрафу 10% при затримці до 30календарних днів;

- 20% при затримці більше 30календарних днів;

- штраф 25% суми податку за порушення правил нарахування,утримання та сплати податків у джерела виплати.

Ті самі дії вчинені повторно протягом 1950 днів – штраф 50% від тієї ж суми. Ті ж дії вчинені втретє протягом 1950днів – 75%.

50. Місцеві податки, їх види, порядок сплати.

Місцеві податки - це обов’язкові платежі ю\о та ф\о до місцевих бюджетів.

1)на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платники: ф\о чи ю\о, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості

Об’єкт оподаткування - об’єкт житлової нерухомості.

Не є об’єктом оподаткування:

· об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіал.громад; гуртожитки;

· об’єкти нерухомості, які належать багатодітним та прийомним (3 і більше дітей) сім’ям, але не більше 1го об’єкта на сім’ю; садовий або дачний будинок; будівлі дит будинків сімейного типу; об’єкти нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного відселення.

Базою оподаткування:

а) для квартири- до 120кв.м б) для житлового будинку- до 250кв.м.

Ставка податку:

а)для квартири 120-240кв м - 1% мінімальної зарплати, перевищує 240 - 2,7%.

б)для будинку 250-500кв м - 1%, перевищує 500 - 2,7%.

àБазовий податковий період 1 календарний рік.

Порядок сплати: податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету.

2)єдиний податок — місцевий податок, що стягується в Україні з підприємств і ф\о — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Ті, хто можуть перейти на єдиний податок (категорії):

1 категорія   - ф/о-підприємці: - без найманих працівників, - річний дохід не більше 150тис грн, - ставка від 1 до 10% мін зарплати.
2 категорія   - ф/о-підприємці - працює не більше 10 осіб, - річний дохід не більше 1млн грн, - ставка 2% — 20% від мін зарплати.
3 категорія   - ф/о-підприємці - працює не більше 20 осіб, - річний дохід не більше 3млн грн, - ставка 3% з ПДВ або 5% без ПДВ до складу єдиного податку.
4 категорія   - ю/о - не більше 50 людей, - річний дохід не більше 5млн грн, - ставка 3% з ПДВ та 5% без ПДВ
5 категорія   - ф/о-підприємці - не більше 20 осіб, - річний дохід не більше 20млн грн, - ставка 7% з ПДВ та 10% без ПДВ.
6 категорія   - ю/о - не більше 50 осіб, - річний дохід не більше 20млн грн, - ставка 7% з ПДВ та 10% без ПДВ.

Не можуть перейти на спрощену систему:

- обмін валют;

- фінансові посередники;

- банкіри, брокери;

- нерезиденти;

- організація та проведення азартних ігор;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів,дорогоцінних металів та корисних копалин;

- проведення гастрольних заходів;

- діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;

- здійснення ф/о-підприємцями технічних випробувань та досліджень, а також діяльності щодо надання в оренду нерухомості з великою площею;

- кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, реєстратори цінних паперів, а також представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи ю/о, яка не є платником єдиного податку.

51.Місцеві збори, порядок стягнення.

Місцеві збори – це обов’язкові платежі ю/о та ф/о до місцевих бюджетів.

1. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

2. Збір на місцях

3. Збір за місця для паркування машин

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Платники:

- cуб’єкти господарювання;

- ю/о та ф/о і іх відокремлені підрозділи, які купують торгові патенти та проводять таку діяльність:

а) роздрібна торгівельна діяльність;

б) діяльність з надання платних побутових послуг;

в) торгівля валютними цінностями;

г) діяльність у сфері розваг;

д) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти.

Патент – це державне свідоцтво, видане на певний строк для проведення деяких видів підприємниціької діяльності. Буває: звичайний торговий патент, пільговий торговий патент (60 міс. на певні види товарів), короткостроковий торговий патент (1-15днів).

Ставки:

Роздрібна торгівля:

· м.Київ,обласні центри - 0,08 – 0,4мін зарплати;

· м.Севастополь, районні центри - 0,04 – 0,2 мін зарплати;

· інші населі пункти--- 0,02 – 0,1мін зарплати.

· Короткострокова – 1день 0,02% мін зарплати.

+ Туристичний збір

Платники: іноземці, громадяни України.

Ставка: від 0,5 до 1% до бази справляння збору.

Хто не платить: постійно проживаючі в місті чи в селі; ті,хто перебуває у відрядженні; інваліди та особи, які супроводжують інвалідів; ветерани; чорнобильці; особи,що приїжджають в санаторії по путівкам.

Порядок сплати - сума за звітний календарний квартал сплачується у визначений строк за місцезнаходженням податкових агентів.

+ Паркування

Платники: ю\о та ф\о підприємці, які за рішенням рад організовують і проводять діяльність паркування

Об’єкт: земельна ділянка, яка згідно з рішенням рад відведена для паркування; гаражі,стоянки та паркінги.

Ставка: за кожний день за кожний кв.м від 0,03 до 0,15%.

 

52. Державне мито. Об’єкти оподаткування. Порядок встановлення розмірів мита.

Платники державного мита на території України: ф\о та ю\о за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Об’єкти оподаткування (державне мито справляється):

1) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

2) за державну реєстрацію актів цивільного стану;

3) за видачу нового зразка паспорта громадянина України; за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

4) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

5) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

6) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн;

7) за операції з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

8) за видачу охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин.

9) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна;

10) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах.

Порядок встановлення розмірів мита:

1. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:

a) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, дач, сад будинків - 1% від суми договору

b) за посвідчення договорів відчуження зем ділянок, які є у власності громадянина, що здійснює таке відчуження - 1% від суми договору

c) за посвідчення договорів купівлі-продажу майна держ підприємств - 0,1% майна, що викуповують

d) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів: дітям, одному з подружжя, батькам - 1 н.м.д.г.; іншим особам - 5 н.м.д.г.

e) за посвідчення заповітів - 0,05 н.м.д.г.

f) за видачу свідоцтва про право на спадщину - 2 н.м.д.г.

g) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу - 0,03 н.м.д.г.

2. За нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нотаріальної контори, виконавчого комітету сільської,селищної, міської Рад нар депів за місцем надання послуги - у розмірі встановлених ставок за відповідні дії.

3. За вчинення актів цивільного стану:

a) за реєстрацію шлюбу - 0,05 н.м.д.г.;

b) розірвання шлюбу - 0,5 н.м.д.г.;

c) за реєстрацію зміни прізвища,ім’я по-батькові---0,3.

4.За вчинення інших дій:

a) за видачу паспорта громадянина замість втраченого – 2 н.м.д.г.;

b) за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або обміну цього паспорта на території Укр – 10 н.м.д.г.;

c) за подання заяв про прийняття угромадянство України - 0,5 н.м.д.г.;

d) за подання заяв про вихід згромадянства – 6 н.м.д.г.;

e) за реєстрацію місця проживання - 0,05 н.м.д.г.

53. Поняття і види податкових правопорушень.

Податкові правопорушення – це протиправні діяння (дія або бездіяльність) платників податку, податкових агентівта їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Види:

1.В залежності від об’єкту правопорушення:

- приховування доходу або об’єктів оподаткування;

- заниження податкових сум(прибутку);

- приховування іншого об’єкта оподаткування;

- несвоєчасна сплата податку;

- неподання документів та інших відомостей, пов’язаних з обчисленням податків, декларації про доходи;

- відсутність обліку.

2.В залежності від міри суспільної небезпеки:

- податкові правопорушення(проступки)

- податкові злочини.

3.В залежності від сфери вчинення:

- податкові правопорушення в сфері будівництва;

- податкові правопорушення в сфері спорту;

- податкові правопорушення в сфері ігор (грального бізнесу).

4.В залежності від характеру санкцій (від галузі права, яка регулює її встановлення та застосування):

- кримінальна відповідальність;

- адміністративна відповідальність;

- фінансова відповідальність.

54.Видатки державного бюджету. Особливості правовідносин у галузі видатків.

Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Розподіл видатків за наступними ознаками:

1. Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні й капітальні:

· поточні пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб.

· капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів.

2. Функціональна класифікація відображає напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави:

1) Управлінська:

- державне управління;

- судова влада і прокуратура;

- правоохоронні органи і служба безпеки;

- фінансові і митні органи;

- міжнародні відносини

2) Соціальна:

- соціальний захист і соціальне забезпечення населення

- соціальна сфера

3) Економічна:

- економічна діяльність держави

- фундаментальні наукові дослідження

4) Оборонна: національна оборона

3.Воснові галузевої класифікації лежить поділ економіки на галузі й види діяльності (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура і т. п.)

4. Програмно-цільовий метод складання та виконання бюджету дозволяє оцінити й розрахувати ефективність витрачання бюджетних коштів, та забезпечення ефективності й досягнення конкретних результатів розпорядниками бюджетних коштів.

àВ Україні діяльність держави в соціальній сфері має надзвичайно важливе значення для життя суспільства. Це зумовлено різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки. Взагалі сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби.

 

55.Поняття і принципи бюджетного і кошторисно-бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.

Принципи:

1) Плановість

(посилення соціальної спрямованості фінансових планів, відмова від залишкового методу фінансування соціальної сфери).

2) Принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних видатків

(означає виділення коштів без прямого їх повернення державі та без внесення до державних фондів коштів будь-якої платні за отримання цих коштів).

3) Принцип цільового спрямування

(полягає у необхідності суворого додержання цілей та заходів)

4) Принципи ефективності використання коштів

(мета - одержання суспільно необхідного або бажаного результату за мінімальних витрат трудових і матеріальних ресурсів).

5) Принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів.

6) Принцип фінансового контролю

(забезпечує додержання фінансової дисципліни всіма учасниками видаткових відносин)

7) Додержання максимуму ефективності при мінімумі витрат; урахування раніше використаних коштів.

56.Правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів - кошторисів бюджетних установ.

1) За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетна сфера.

2) Зокрема, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають установи та організації, що здійснюють державне управління, міжнародну діяльність, забезпечують національну оборону і правоохоронну діяльність та безпеку держави.

3) За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установи соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту тощо. Переважно з місцевих бюджетів утримуються установи житлово-комунального господарства.

4) Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

5) Такі призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. Бюджетне призначення має кількісні та часові обмеження і дає змогу надавати бюджетні асигнування.

6) Тобто, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням, що являє собою систему науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.

 

57. Кошторис,його зміст і правове значення

Кошторис - це фінансово-плановий акт, що визначає обсяг, цільове направлення та поквартальний розподіл фінансових ресурсів, передбачених на утримання установ та організацій.

Правове значення кошторису полягає в тому, що він визначає права та обов'язки керівника бюджетної установи по цільовому використанню коштів, що відпускаються з відповідного бюджету, а також обов'язки фінансових органів по виділенню цих коштів та їх права на здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів. На підставі відповідним чином затвердженого кошторису у учасників правовідносин по виконанню видаткової частини бюджету - керівників бюджетних установ, з одного боку, і у фінансових органів, які представляють інтереси держави, - з іншого, виникають права та обов'язки.

58. Правовий статус банків в Україні

Банк — це ю/о, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції (ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ГК України):

· залучення до вкладів грошових коштів ф/о і ю/о

· розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,

· відкриття і ведення банківських рахунків ф/о і ю/о.

Зазначені функції становлять предмет банківської діяльності.

Особливості правового статусу:

1. Банки є ю/о.

2. Банківська діяльність є різновидом господарської діяльності.

3. На них поширюється дія норм ГК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», норми цивільного законодавства, ЗУ «Про господарські товариства».

4. Банки є специфічними суб'єктами ринкової інфраструктури і тому їх правовий статус відрізняється рядом особливостей від правового статусу інших суб'єктів господарської діяльності.

5. Піддані досить твердому державному регулюванню та контролю (здійснює НБУ).

6. На економічному ринку банки виконують роль особливих фінансових посередників.

7. Встановлено особливі вимоги до порядку реєстрації банків, до складу засновників, керівників банку, формування статутного капіталу (не менше 120млн), шляхом встановлення економічних нормативів банківської діяльності, визначення порядку формування обов'язкових фондів і резервів тощо.

8. Законом «Про банки і банківську діяльність» чітко визначається перелік видів діяльності, здійснювати які банкам заборонено: це діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.

9. Законом встановлені обмеження і відносно нерухомого майна банку: банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку.

 

59. Порядок створення комерційних банків

Комерційні банки – знаходяться на другому рівні після державних банків,

- ю/о, яка на підставі ліцензії від НБУ має право надавати банківські послуги, відомості про які внесені до державного реєстру банків.

Джерела: ЗУ «Про банки та банківську діяльність», «Про акціонерне товариство».

Учасники банківської діяльності:

- ю/о та ф/о,

- резиденти та нерезиденти,

- держава в особі Мін. Фін. та уповноважених нею осіб.

Не можуть бути учасниками:

- ю/о, у яких банк має істотну участь (10-75% статутного капіталу банку),

- інститути цільового інвестування,

- об’єднання громадян (партії),

- релігійні та благодійні організації.

ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ:

1. Підготовка документів засновниками

- заява про створення,

- установчий договір,

- статут,

- рішення про створення,

- бізнес план,

- інформація про фінансовий стан учасників, які мають істотну участь та ін..

2. Направлення до НБУ.

· погодження\ відмова

Підстави відмови:

1) недостовірність інформації,д

2) документи не відповідають вимогам законодавства,

3) неповний пакет документів,

4) невідповідна ділова репутація,

5) невідповідність вимогам НБУ,

6) відсутність статутного капіталу(120млн)).

Відмова може бути оскаржена в суді.

3. Банк вважається створеним с з моменту внесення до Державного реєстру ю/о та ф/о підприємців.

 

60. Бюджетний устрій України

Бюджетний устрій України закріплений КУ і визначається державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

Бюджетний устрій – організація i принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між її окремими ланками.

Бюджетна система складається з державного бюджету України, республіканського бюджету АРК та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу i визначення засад державного регулювання економічним i соціальним розвитком України.

Бюджет АРК об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів i міст республіканського підпорядкування цього регіону.

До місцевих бюджетів належать: обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує: обласний бюджет та бюджети районів i міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять: районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Селищнi i сiльськi бюджети створюються за рiшенням районних чи міських Рад народних депутатів за наявностi необхiдної фiнансової бази i визначають заходи вiдповiдних селищних i сільських бюджетів.

Бюджет мiста, яке має районний подiл, об'єднує мiський бюджет та бюджети районiв, що входять до його складу. У випадках, коли мiськiй чи районнiй у мiстi Радi народних депутатів адміністративно підпорядковані iншi мiста, селища чи сiльськi населенi пункти, то бюджети цих мiст, селищ, сiл об'єднуються вiдповiдно у бюджетi мiста або у бюджеті району в мiстi.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах:

· єдності,

· повноти,

· достовірності,

· гласності,

· наочності

· самостiйностi усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

 

61. Цільові державні бюджетні фонди.

Державнi цiльовi фонди - це форма перерозподiлу i використання фiнансових ресурсiв, що залучаються державою для фiнансування деяких суспiльних потреб.

1. Пенсійний фонд України.

2. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Основне призначення:

a) забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

b) сприянні економічному піднесенню держави через фінансуван­ня, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

c) фінансуванні природоохоронних заходів;

d) наданні позик, кредитів.

Формування доходів:

a) бюджетне фінансування;

b) обов’язкові відрахування ю/о та ф/о;

c) доходи від інвестування власних коштів;

d) добровільні внески, спонсорська допомога;

e) інші джерела.

62. Правове положення рахункової палати України

Рахункова палата - постійний діючий орган контролю, який утворюється ВРУ, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Правова база: ЗУ «Про рахункову палату», КУ

1. Здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України.

2. Сфера її повноважень поширюється на уряд, органи виконавчої влади, НБУ.

3. Діє на засадах законності, плановості, об’єктивності та гласності.

4. В межах своєї компетенції самостійно вирішує питання, пов’язані зі здійсненням контролю, проведенням перевірок та ревізій, діє незалежно від будь-яких інших органів держави, політичних партій і громадських об’єднань.

 

63. Поняття і функції державного кредиту.

Державний кредит - це сукупність суспільних відносин, що виникають з приводу надання і залучення грошових коштів відповідно в державний бюджет.

Ознаки:

1. владно-майновий характер (обов'язковий суб'єкт – держава)

2. Цільове призначення - покриття дефіциту державного бюджету.

Функції державного кредиту:

1. Розподільна

(забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості)

2. Регулююча

(вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість)

3. Контрольна

Види:

1. Внутрішній виступає у таких формах:

· державні позики

· ощадна справа - перетворення частини вкладів населення в державні позики

· запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду

· казначейські позики (виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності)

· гарантовані позики

2. Зовнішній кредит виступає у таких формах:

· Державні зовнішні позики

· Позики міжнародних фінансових органів

· Міжурядові позики, банківські кредити держави

Кредитори:

1. Всесвітній банк

2. Міжнародний валютний фонд

3. Європейський банк реконструкцій та розвитку

4. Держави Європейського співтовариства

 

64. Бюджетні повноваження України

До бюджетних повноважень належать (Відповідно до КУ, Бюджетного кодексу України):

- визначення основних напрямів бюджетної політики,

- встановлення загальних принципів організації і функціонування бюджетної системи України;

- визначення видів видатків, що вносяться до Державного бюджету і місцевих бюджетів.

- визначення джерел доходів, за рахунок яких формуються державний і місцеві бюджети,

- розподіл джерел доходів між Державним і місцевими бюджетами;

- розмежування видатків між бюджетами, затвердження єдиної бюджетної класифікації;

- встановлення системи заходів щодо збалансування бюджетів усіх рівнів;

- встановлення принципів і основ бюджетного процесу для всіх рівнів бюджетів складання зведеного бюджету і звіту про його виконання;

- здійснення методичного керівництва в бюджетній діяльності і контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

 

65. Бюджетні повноваження місцевих органів самоврядування

Бюджетні повноваження місцевих органів самоврядування можна розділити на три напрямки:

1. Стосовно державного бюджету:

- право виконувати рішення органів державної влади, що призводить до додаткових витрат органів місцевого самоврядування, тільки в межах переданих їм ресурсів;

- право на поділ видатків місцевих бюджетів на такі, що пов’язані з виконанням власних повноважень і делегованих повноважень органів виконавчої влади;

- право спрямовувати кошти загального фонду місцевого бюджету на фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань

- право на власні і закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності

- право на забезпечення збалансованості своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без урахування доходів від місцевих податків і зборів;

- право органів місцевого самоврядування одержувати компенсацію з державного бюджету у разі, коли держава не забезпечує заздалегідь їх видатки щодо виконання рішень державних органів;

- обов’язок органів місцевого самоврядування передавати з місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку доходів над видатками у разі, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

2. Стосовно власного бюджету:

- затвердження місцевого бюджету;

- забезпечення гарантованої державою дохідної бази, достатньої для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

- власні і закріплені законом загальнодержавні доходи і самостійне їх використання;

- регулювання ставок місцевих податків і зборів у рамках, установлених законом.

3. Стосовно бюджету іншого рівня:

- сільським, селищним і міським радам самостійно розробляти і виконувати свої бюджети;

- обласним радам розподіляти кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування в розмірах, необхідних для формування дохідної частини не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, обумовлених законодавством;

- поєднувати на договірних засадах і на правах спільної власності об’єкти комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів;

- поєднувати на договірних засадах кошти територіальних об’єднань сіл, селищ і міст з іншими бюджетами для виконання власних повноважень;

- передавати витрати на виконання усіх або частини власних повноважень сільськими, селищними і міськими радами, районними радами або радам інших рівнів з передачею коштів у відповідний бюджет у вигляді міжбюджетних трансфертів.

66.Заходи впливу НБУ до комерційних банків за порушення банківського законодавства

У разі порушення банками, НБУ має право застосувати такі заходи впливу:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих відсоткових виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видання розпорядження щодо:

- зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

- установлення для банків підвищених економічних нормативів;

- підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

- обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

- заборони надавати бланкові кредити;

- накладення штрафів на:

· керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

· банки відповідно до Положення про порядок накладення адміністративних штрафів, але в сумі не більше 1% від суми зареєстрованого статутного фонду;

- тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого порушення ним вимог ЗУ «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів НБУ;

- тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку у разі грубого порушення нею вимог ЗУ «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів НБУ;

- реорганізації банку;

- призначення тимчасової адміністрації.

Виключним заходом впливу є відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку. Підставою застосування цього заходу впливу є порушення ЗУ «Про банки і банківську діяльність» чи нормативно-правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспрможності.

67.Структура і управління комерційним банком.

Регламентується статутом!

1. Загальні збори акціонерів

· розподіл прибутку,

· припинення діяльності,

· внесення змін до статуту,

· зміна розміру статутного капіталу,

· призначеня та звільнення голови спостережної ради.

2. Спостережна Рада (Наглядова рада - в державних банках)

· призначає та звільняе голову та членів правління,

· контролює діяльність правління, призначення аудиту, порядок проведення ревізії, рішення про покритя збитків, створення та ліквідація філій та представництв,

· затверджуе їх статути,умови оплати праці членам правління,

· готує пропозиції та запитання на збір акціонерів.

3. Правління банку

· повсякдевні питання,

· попередній розгляд питань з загальних зборів,

· організація кредитування,

· зберігання ціностей,розрахунків,обліку та звітності,

· визначає умови реалізації акцій та інших ціних паперів,

· контроль за додержаням закондавства банком,

· питання щодо персоналу.

 

68. Поняття і мета валютного контролю

Валютний контроль — це система контролю уряду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти.

Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов’язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Мета: забезпечення додержання Валютного законодавства під час здійснення валютних операцій.

Для досягнення мети валютного контролю органи валютного контролю в межах своєї компетенції:

- визначають відповідність здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявність необхідних для них ліцензій та дозволів;

- перевіряють виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов’язань про продаж іноземної валюти на внутрішньому ринку України;

- обґрунтованість платежів в іноземній валюті;

- перевіряють повноту й об’єктивність обліку та звітності з валютних операцій, а також з операцій нерезидентів у валюті України.

Органи валютного контролю: Каб. Мін., НБУ, Державна податкова адміністрація України та інші органи.

НБУ надане право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Держкомзв’язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України,

Державна митна служба України – додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Уповноважені банки також здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

 

69. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Види юридичної відповідальності службових осіб та громадян, винних у порушенні правил про валютні операції: кримінальну, адміністративну, господарсько-правову і матеріальну відповідальність.

Найбільш сувора - кримінальна відповідальність, що характеризується жорстокими заходами державного впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини

- підроблення іноземної валюти,

- контрабанда,

- приховування валютної виручки,

- незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

Адміністративна відповідальність.

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави — тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 30 до 44 н.м.д.г. з конфіскацією валютних цінностей. (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Матеріальна відповідальність працівників.

- збитки, заподіяні підприємству, установі, організації працівниками, які виконують валютні операції і є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх втратах, якщо вони допущені внаслідок халатності в роботі, порушень спеціальних правил, інструкцій,

- заборгованість працівників підприємству, установі, організації в разі неповернення в установлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, господарські потреби, або в інших випадках не здачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, стягуються з працівників у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків або на день погашення працівниками заборгованості.

Серед порушень валютного законодавства найбільш поширеними є здійснення операцій з валютними цінностями без ліцензій НБУ.

70. Ліцензування банків в Україні.

Комерційні банки не мають права на здійснення банківських операцій без отримання ліцензії.

Мета: підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення захисту інтересів кредиторів і вкладників.

Банківська ліцензія видається НБУ за наявності документів, що підтверджують:

- наявність статутного капіталу (120млн);

- забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

НБУ може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом 1 р. з дати державної реєстрації банку. Державна реєстрація банку в такому разі теж скасовується, а банк ліквідується.

· якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

· якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом 1 р. з дня отримання банківської ліцензії;

· у разі порушення чинної законодавчо-нормативної бази, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

На підставі банківської ліцензії комерційні банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від ю/о і ф/о;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

4) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

6) лізинг;

7) послуги зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

8) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

9) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;

10) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування.

 

71.Правові засади аудиторської діяльності в Україні.

Правова база: ЗУ «Про аудиторську діяльність»

Аудиторська діяльність - діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудит – це перевірка бухгалтерської звітності і обліку та іншої інформації відносно фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку та його повноти чинному законодавству.

Аудитором може бути:

- Громадянин України

- Має сертифікат

- Має ліцензію для зайняття аудиторською діяльністю

- На має судимості

- Має стаж – 3 р.

Види аудитів: добровільний, обов’язковий.

Аудиторська палата – орган, який діє незалежно, формується на паритетних засадах шляхом делегування до їх складу аудиторів.

Завдання:

- Затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти.

- Веде реєстр аудиторських фірм і аудиторів.

- Видає сертифікати.

 

72.Поняття валютного регулювання. Валютні обмеження

Валютне регулювання — діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення валютних операцій.

Мета: забезпечення стабільності національної грошової одиниці України

Основні завдання:

- організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

- регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

- організація внутрішнього валютного ринку;

- регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

- регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

- встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

- забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Основні форми здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

- дисконтної політики,

- девізної політики,

- диверсифікації валютних резервів,

- отримання або надання кредитів та субсидій.

Валютне обмеження – система законодавчих або адміністративних правил, спрямованих на обмеження операцій з іноземною валютою, золотом та деякими іншими валютними цінностями.

Встановлюються для підтримки курсів національної валюти, урівноваження платіжних балансів концентрації валютних ресурсів у руках держави для посилення міжнародної ліквідності країни, недопущення валют них спекуляцій тощо.

Основні види валютних обмежень:

- заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти,

- обов'язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі за офіційним курсом,

- регулювання процесу вивезення капіталу, грошових переказів (впровадження особливого порядку на цю операцію),

- ліцензування для комерційних банків права здійснювати валютні операції.

 

73.Порядок припинення діяльності комерційних банків

Припинення діяльності комерційного банку відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

Рішення про припинення діяльності комерційного банку приймає НБУ. (відповідно до ст. 37 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ст. 15, 62 ЗУ «Про НБУ»)

Реорганізація - припинення діяльності комерційного банку, при цьому його справи і майно переходять до іншої юридичної особи у порядку правонаступництва.

Реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, відокремлення або перетворення.

 

74. Порядок відкриття рахунків в банках.

Для відкриття поточних рахунків та бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, яка виконує обов'язки головного бухгалтера, то заява підписується лише керівником;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають копію довідки про внесення до державного реєстру звітних статистичних одиниць України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом (крім положень, які затверджуються постановами Каб. Мін. чи Указами Президента України).

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприємству;

е) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідченні, нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

75. Порядок ведення касових операцій

Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Положення складається з таких розділів:

- загальні положення;

- порядок організації готівкових розрахунків;

- порядок оформлення касових операцій;

- порядок ведення касових операцій та обов'язки касира;

- контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій.

1. Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами.

2. Приймання касами підприємств готівки, у тому числі й одержаних із банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. При прийманні готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера і касира, засвідчена печаткою підприємства.

3. Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати: керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

4. Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі платіжних відомостей на виплати, пов'язані з оплатою праці, реєструються після їх видачі.

5. Усі надходження й видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство, є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

6. Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства юридичної особи. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства-юридичної особи.

7. Записи у касовій книзі здійснюються у двох примірниках чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день.

 

76. Порядок закриття рахунків в установі банку.

Правила НБУ встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на таких підставах:

— заяви власника рахунка;

— рішення органу, на який законом покладено функції 1 щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

— відповідного рішення господарського суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

— з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунка.

Відповідно до листа НБУ банк вправі порушити питання про розірвання договору на обслуговування банківських рахунків клієнтів, якщо протягом одного року і більше не здійснювалися банківські операції. Закриття рахунка підприємства, у якого є податкова заборгованість, вимагає дозволу податкового органу.

Операції на банківських рахунках можуть бути тимчасово призупинені рішеннями державних податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Відновлюються видаткові операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх припинення, або за рішенням суду.

 

77. Види рахунків

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

· рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Каб. Мін.;

· поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам ю/о — нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

· поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

· карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до встановлених вимог;

· поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

· інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Також до них належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Металевий рахунок — це рахунок, який відкривається уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами.

 

Кореспондентський рахунок — рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється встановленням між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору.

 

78.Правове положення Міністерства фінансів України.

Примітка: 1300 членів.

Міністерство фінансів України центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Каб. Мін України. Мін. Фін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із реалізації єдиної державної фінансової політики.

Завдання:

· формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

· забезпечення реалізації державної політики казначейського обслуговування, випуску та проведення лотерей;

· забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку України;

· розроблення разом із іншими органами виконавчої влади проекту основних напрямів бюджетної політики;

· розроблення державного бюджету;

79.Органи валютного контролю в Україні та їх повноваження.

Валютний контроль це урядова система нагляду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти.

Органами валютного контролю в Україні є:

· Каб. Мін;

· НБУ;

· Державна податкова адміністрація;

· Мінтрансзв’язок України.

НБУ є головним органом валютного контролю.

1. контролює виконання правил регулювання валютних операцій;

2. забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Державна податкова адміністрація України(ДПАУ):

1. здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території України;

2. розробляє форми і методи проведення перевірок за додержанням валютного законодавства;

Мінтрансзв’язок України:

1. контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

80.Поняття і зміст кредитних правовідносин.

Кредитні правовідносини це врегульовані нормами права, суспільні відносини самостійного характеру, що виникають між учасниками майнового обігу з приводу надання коштів або товарно-матеріальни




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.139 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав