Читайте также:
|
Найбільш небезпечні для нашої планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища пов’язані з діяльністю людини. Людство у своїй історії вперше підійшло до справжньої світової кризи, яка охвачує всі живі істоти, усю систему проживання. Воно зіткнулось зі зростаючою втратою рівноваги між природними системами підтримки життя та індустріальними, технологічними й демографічними потребами.
Ознаками екологічної кризи є проблема їжі, «демографічний вибух», вичерпність природних ресурсів (джерел сировини та енергії) і забруднення навколишнього середовища. Ступінь забрудненості довкілля встановлюють, виходячи з даних про стан забруднення атмосфери, ґрунтів і природних вод, стан здоров’я людей, здатність екосистем до самовідтворення, особливості біопродукції.
Кризові екологічні ситуації– ситуації, які виникають в екологічних системах (біогеоценозах) тих чи інших районів і регіонів земної кулі в результаті порушення рівноваги під дією стихійних природних явищ (наприклад, землетрусів, виверження вулканів, повеней, буревіїв, засухи, лісових пожеж тощо.) чи в результаті антропогенних факторів.
Екологічним системам (біоценозам), які розвиваються за природними законами, властива здатність до саморегуляції, тобто відновлення при відповідних умовах структури, внутрішніх зв’язків і властивостей, порушених зовнішніми силами. Ця здатність постійно приводить до відновлення порушеної рівноваги, відновлення нормального функціонування тої чи іншої системи. Проте, інколи порушення бувають такі великі в просторі і значні за глибиною, що екосистема (біогеоценоз) видозмінюється або гине.
Розрізняють кілька видів екологічних ситуацій[4]: критичні, складні, перехідні, прості (початково-негативні).
Прикладом критичних екологічних ситуацій можуть бути 30-кілометрова зона ЧАЕС, райони Аральського та Азовського морів, міста Дніпродзержинськ, Донецьк, Лисичанськ, Луганськ.
Складні екологічні ситуації мають міста Київ, Кривий Ріг, Чернівці, Нікополь, Одеса, Ялта, Львів та більшість обласних центрів України.
Для районів критичних і складних екологічних ситуацій характерні дуже високий рівень індустріалізації, велика щільність населення, найбільша інтенсивність транспортних засобів порівняно з іншими зонами, найвищий ступінь забрудненості природного середовища – 70 %, що межує з смертельними для біосфери й є загрозливим для здоров’я людини.
Перехідні екологічні ситуації характерні для районів з меншим ступенем забруднення довкілля (50–60 %), але з виснаженими, вичерпаними природними ресурсами (Придніпров’я, Приаралля, Прибайкалля, Кіровоградщина, Харківщина). Райони мають стан, близький до загрозливого.
Прості екологічні ситуації мають райони з напіввиснаженими природними ресурсами й частково (20–40 %) забрудненим природним середовищем (Полісся, Карпати).
Зонами екологічної катастрофи, згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі та необоротні зміни в навколишньому природному середовищі, що привели до неможливості проживання на них населення та ведення господарської діяльності (наприклад, 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС).
Зонами підвищеної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи виникли негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що ставлять під загрозу здоров’я людини, збереження природних об’єктів і обмежують ведення господарської діяльності (території України, забруднені радіонуклідами та іншими шкідливими речовинами).
Забруднення атмосфери. Відомі катастрофічні явища зв’язані із забрудненням атмосфери.
Особливо згубно діє на людину забруднення атмосфери в тих випадках, коли метеорологічні умови сприяють застоюванню повітря над містом. Туман і дрібнодисперсні частинки твердих речовин утворюють смог (smoke – дим і foq – туман). У зв’язку з цим у літературі часто згадуються катастрофічні випадки отруєння людей у долині Маас (Бельгія) в 1930 році, в місті Донорі (США) в 1948 році, в Лондоні в 1952, 1956, 1957 і 1962 рр., в Лос–Анджелесі, Пітсбурзі та ряді інших міст Західної Європи і США, Японії.
Найбільш велика катастрофа, яка викликана токсичним туманом, була в Лондоні в 1952 р. У зв’язку з низькою температурою й повною відсутністю вітру Лондон п’ять днів був окутий майже непроникним туманом (рис.).
За цей час померли близько 4 тис. чоловік, до 10 тис. чоловік важко захворіли.
У 1987 році американський концерн «Юніон Карбайд» виплатив більше 200 млн доларів жертвам страшної екологічної катастрофи, яка виникла в індійському місті Бхопалі (ця сума склала тільки 9 % від того, що законно вимагав індійський уряд). Катастрофа в Бхопалі (1984 р.) була найбільшою за всю історію хімічної промисловості: більше 3 тис. загиблих тільки в перші години після вибуху, 20 тис. осліплих, 200 тис. постраждалих… Отруйна хмара висіла над густонаселеним районом площею 65 км2, отруюючи все живе.
Забруднення гідросфери. Частими протягом останніх десятиліть стали катастрофічні явища у Світовому океані, зв’язані з попаданням у воду нафти внаслідок аварій танкерів та трубопроводів, прокладених на дні морів. Підчас катастрофи танкера «Torrey Canon» в 1967 р. в море вилилось біля 100 тис. т нафти, яка зробила непридатними пляжі на англійському узбережжі та в Нормандії, спричинила загибель риби та птахів (1 л сирої нафти в стані зробити непридатними для пиття 1 млн л води).
За рік із моря добувається й перевозиться по ньому більше 2 млрд т нафти. За оцінками Національної академії наук США, із цієї кількості в море попадає 1,6 млн т, яка складає тільки 26 % тієї нафти, що поступає в море з інших джерел (суден, підприємств, населених пунктів тощо.
До найбільш небезпечних отрут відносять отруту Севесо – тетрахлордибензодіоксин (ТХДД), який став сумно знаменитим після катастрофи в італійському містечку Севесо і який є небезпечним при найменших концентраціях. Цю наднебезпечну отруту, а також 80 тис. т різних хлорованих вуглеводнів спалюють щорічно на спеціальних суднах, що виходять в море. Навіть дим цих речовин занадто небезпечний, щоб спалювати їх на суші, але навряд чи він безпечний і для моря [59].
У Японії один хімічний завод регулярно скидав у море стічні води з домішками ртуті в такій кількості, що це спричинило масове захворювання жителів, які споживали забруднену рибу. Це важке захворювання одержало назву «хвороба Мінамата». Наслідком стала загибель більше 100 людей, а ще більша кількість хворих були доставлені в лікарні у дуже важкому стані.
В іншому випадку в тій же Японії спостерігалось масове отруєння кадмієм жителів, які проживали на берегах ріки Йінтсу: біля 200 чоловік захворіли, половина з них померли. Багато жителів м. Тояма скаржились на болі в попереку, які нагадували люмбаго. Захворювання спричиняло розм’якшення кісток і множинні патологічні переломи кісток. Болі були нестерпними, тому самі хворі назвали це захворювання «ітай-ітай» (що в перекладі означає «ой-ой»). У тканинах хворих, а також у ґрунті й рослинах були виявлені кадмій, цинк та свинець у великих концентраціях. Причиною отруєння стали стічні води з рудника, в якому добувались важкі метали, в тому числі й кадмій. Ці стічні води використовувались для зрошення рисових полів, а споживання отруєного таким чином рису привело до масових захворювань.
Забруднення літосфери. Ґрунт, який створювався протягом тисячоліть, знаходиться в стані виснаження та вичерпання. Його урожайність катастрофічно знижується, він перенасичений шкідливими хімічними речовинами. Навіть без обліку катастроф, спостерігається процес отруєння «третього світу» експортом пестицидів та гербіцидів. За даними ВООЗ, щорічно ними отруюються близько 500 тис. людей, 5 тис. чол. умирають у результаті отруєння.Кількість жертв у «третьому світі» у 13 разів вища, ніж у США [59].
Невстановленими на даний час залишаються причини трагедії, яка виникла у м. Чернівцях у 1988 р. «Чернівецька хімічна хвороба», за визначенням Д. Д. Зербіно, А. М. Сердюка [24], – нове захворювання, яке входить до великої групи екологічних хвороб, що викликані діяльністю людини. Постраждали в основному діти, у яких виявлялись ураження слизових, ураження волосся (алопеція), респіраторні симптоми, гематологічні симптоми, токсична енцефалопатія, шкірно–трофічні та інші порушення.
При цьому хімічний стимул (сполуки талію), мабуть, у поєднанні зі сполуками інших елементів (бор, алюміній) поступав в організм аерогенним шляхом. Це було гостре захворювання, яке закінчилося в усіх дітей одужанням. Залишилося нерозкритим джерело хімічних речовин, причини появи захворювання в 1989–1995 рр. (адже епідемія закінчилась в кінці 1988 р.), причини захворювання тільки окремих дітей у сім’ях та організованих колективах та ін. Проблему не закрито.
Внаслідок людської діяльності на планеті зникло близько 150 видів ссавців
Якщо 20 років тому на Землі зникав один вид тварин, то нині, за даними Всесвітнього фонду охорони живої природи, один вид на годину. До 1990 року на Землі зникло близько 1 тис. видів рослин i тварин, а майже 20 тис. видів знаходиться під загрозою знищення. Людство винищило ліси на величезній площі, скоротивши її більше, ніж удвічі.
Викликає серйозну стурбованість підвищення у природному середовищі іонізуючої радіації, яка накопичується у результаті виробництва ядерної електроенергії, випробовування ядерної зброї, використання в різних галузях господарства радіоізотопів. За 30 років існування АЕС сталися три великі ядерні катастрофи. В 1957 р. в Уїндскейлі (Великобританія) мала місце аварія реактора з викидом радіоактивних продуктів поділу. В 1979 р. на АЕС «Трі майл айленд» у США стався вибух і витекла велика кількість радіоактивної води. І, нарешті, в 1986 р. прогриміла на весь світ катастрофа на Чорнобильській АЕС. Це трагедія глобального масштабу. У результаті катастрофи уже загинуло багато тисяч людей (10 тис. із 100 тис., які брали участь у ліквідації аварії) [4]. Зростає загальна захворюваність населення забруднених зон та захворюваність онкологічними захворюваннями. «Саркофаг» на четвертому блоці із роками стає дедалі радіоактивнішим, конструкції його осідають, деформуються.
Зважаючи на всі об’єктивні причини та, враховуючи побажання світової громадськості, 15 грудня 2000 р. експлуатацію Чорнобильської АЕС припинено.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |