Читайте также:
|
Тема 1. Філософія її призначення, сенс і функції.
План
1. Поняття світогляду. Роль світогляду в житті людини.
2. Історичні типи світогляду.
3. Особливості філософського знання.
4. Предмет, функції і задачі філософії.
5. Основне питання філософії. Поняття матеріалізму і ідеалізму.
Поняття світогляду. Роль світогляду в житті людини.
На основі специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного життя, спрямовані на вироблення засад людського життєвого самоутвердження. Ці напрями формують те, що в застарілій термінології називається світоглядом. Світогляд формує не той світ, про який ведуть розмову астрономи та фізики, а той, в якому живе людина і який ми можемо назвати світом людини.
У загальному плані появу світогляду можна пояснити так:
1) людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою відмінність від всього іншого в світі;
2) у неї формуються певні уявлення як про основні засади та особливості світу, так і про свої власні риси та особливості.
Світогляд - це притаманні кожній людині широкі уявлення про себе та світ, в якому вона живе.
Суттєві різниці між філософією та світоглядом за змістом:
а) філософія - теоретична, а світогляд - практичний;
б) філософія - універсальна, а світогляд - індивідуальний.
Філософія - це погляд однієї людини на проблеми усього людства.
Світогляд - це особистісний погляд на особливі проблеми.
Близькість між світоглядом і філософією полягає в тому, що філософія є особливим (теоретичним) типом світогляду, його змістовним (ядром).
Подібність філософія та науки - в їх універсалізмі.
Відмінності між філософією і наукою:
1) філософські концепції, закони, теорії не такі загальнозначущі та універсальні, як висновки науки;
2) філософія не займається безпосередньо відкриттям законів, але сприяє їх відкриттю, обґрунтовує і узагальнює їх;
3) наука вважає себе об’єктивною, філософія ж суб’єктивна, оскільки не можлива без емоційно забарвленого, особистісного компонента - самого філософа.
Різниця між філософією та релігією полягає в тому, що філософія заснована на знаннях, завжди критична до власних інтелектуальних здобутків, а релігія - спирається на релігійну віру, тобто на прийняття істини без жодних раціональних підстав.
Зміна відносин між філософією, релігією та наукою в різних культурних епохах в історії людської цивілізації:
1) у первісному суспільстві провідною формую духовної діяльності людини була релігія;
2) античність. Філософія, яка тільки виникла містила в собі зачатки всіх наук;
3) у середні віки - головне місце посідала релігія, а філософії відводилось місце «служниці теології».
4) у Новий час - наукові відкриття привели до секуляризації - витіснення релігії з усіх сфер суспільного життя;
5) у сучасному світі - стверджується модель співпраці між філософією, релігією і наукою. Доказом цього є поширення синтетичних утворювань з ознаками кожної з них - релігійної філософії, філософії релігії, філософії науки.
Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та життєве призначення.
Світогляд – не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:
1) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а й знання разом із оцінкою та відношеннями;
2) предмет світогляду – відношення «людина-світ» постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, мета та ін. Через це складовими компонентами світогляду постають:
– погляди, – переконання, – принципи,
– ідеали, – цінності, – вірування,
– воля, – стереотипи, –життєві норми.
Основні світоглядні питання та відносини, які мають всесвітнє значення
(за нім. філософом І. Кантом)
Пізнавальні відносини Практичні відносини Ціннісні відносини
(метафізика, тобто (мораль) (релігія) (антропологія)
філософія)
Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині у її нормальному стані, але ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, тому що люди по-різному уявляли та уявляють світ і самих себе.
Типологія світогляду - це не просто перерахування його можливих видів, а перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних типів світогляду.
Класифікація світогляду за різними критеріями:
1. За носієм:
– індивідуальний; – колективний;
– груповий; – національний;
- регіональний.
2. За рівнем світобачення та усвідомлення:
- усвідомлений; – неусвідомлений;
- частково усвідомлений; – буденний;
- філософський; – сформований на засадах наукових знань.
3. За історичними епохами:
- архаїчний; – античний;
- середньовічний; – ренесансний;
- світогляд XX ст.
4. За морально-ціннісними орієнтирами:
- егоїстичний; – альтруїстичний;
- гуманістичний; – антигуманний;
- цинічний; – шовіністичний.
5. За будовою:
- цілісний; – фрагментарний;
- внутрішньо злагоджений; – суперечливий.
6. За ступенем адекватності сприйняття дійсності:
- реалістичний; – фантастичний;
- викривлений; – адекватний дійсності.
7. За становленням до визнання існування вищих сутностей:
- релігійний; – скептичний;
- агностичний; – атеїстичний.
Функції світогляду постають такими формами духовного засвоєння світу, як:
- інтегрувати людину у світ;
- надати їй найперших життєвих орієнтирів;
- подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.
Основні компоненти в структурі світогляду:
1. Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях – повсякденних, професійних, наукових, який представляє конкретно-наукову і універсальну картину світу, систематизуючи і узагальнюючи результати індивідуального і суспільного пізнання, формує стиль мислення того чи іншого суспільства, народу чи епохи.
2. Ціннісно-нормативний компонент. Включає в себе цінності, ідеали, переконання, норми, директивні дії. Основою цього елемента є соціальні норми: моральні, релігійні, правові, естетичні. В них в більшому ступені, ніж в ціннісному має місце наказовий, примусовий характер, тобто вимагаючий поступати певним чином. Норми є тим засобом, який зближує ціннісно-значимі для людини з його практичною поведінкою.
3. Емоційно-вольовий компонент – припускає те, що для реалізації цінностей і норм їх треба освоїти і виробити психічну модель на готовність діяти.
4. Практичний компонент – це реальна готовність людини до певного типу поведінки при тих чи інших обставинах.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |