Відмінності міфологічного світогляду і філософії

1) діахронічний (розповідь про минуле),

2) синхронічний (пояснення теперішнього і майбутнього), що забезпечувало духовний зв'язок поколінь.

Значення міфів полягає в тому, що вони встановлювали гармонію

- між світом і людиною,

- між природою і суспільством,

- між суспільством і індивідом.

Таким чином, міфи забезпечували внутрішню згоду в людині і гармонію людського життя.

Генетичний принцип був основним принципом вирішення світоглядних питань в міфології, який пояснював першооснови світу, а походження природних і суспільних явищ зводилося до того, хто кого породив.

Ще однією із форм світогляду є релігія.

Релігія (від лат. religio – набожність, святиня, предмет культу) – це така форма світогляду, в якій освоєння світу здійснюється через його роздвоєння на поцюсторонній «земний», природний, сприйнятливий органами відчуттів, і потойбічний – «небесний», надприродний, надчуттєвий. Формування (штучного, теоретичного, художнього) «світу», на відміну від світу реального, життєвого, предметного, – риса всіх форм його духовного освоєння людьми. Специфіка релігії – в особливому характері її «другого» світу і її смислової ролі. Основа релігійного світогляду є віра в існування тієї чи іншої різновидності надприродних сил і їх головну роль у походженні світу і житті людей.

Віра – це спосіб існування релігійної свідомості, особливий настрій, переживання, який характеризує її внутрішній стан. Зовнішньою, соціально-значущою формою прояву віри служить культ – система затверджених ритуалів, догматів.

Релігійні уявлення неможливо вивести із почуттів, переймань окремої людини. Вони – продукт історичного розвитку суспільства. Існувало та існує велика кількість варіантів релігійних вірувань. Такі форми релігії, як християнство, буддизм, іслам вважаються світовими і по цей день мають велику кількість прихильників в різних країнах. Релігія розвивалась на ґрунті усвідомлення залежності людей від не контролюючих сил. В уявленнях про «вищі сили» химерно сплітались початки добра і зла, демонічні та божественні сторони релігії довгий час розвивалися паралельно. Поклоніння «вищим силам» поступово приводить до поняття (образа) Бога – вищої істоти, гідної поклоніння.

Релігія – складне духовне утворення та суспільно-історичне явище, яке не укладається в однозначні, прямолінійні характеристики.

Спорідненість, близькість філософії і релігії постає в тому, що вони – суспільно-історичні типи світогляду, вирішують схожі задачі світоуяснення і впливу на свідомість та поведінку людини. Вони є формами суспільної свідомості.