Читайте также:
|
Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.
Політичні режими можна розрізнити за двома головними критеріями — джерелом влади та межами цієї влади.
За джерелом влади:
Демократичні режими — це така форма державно-політичного устрою суспільства, в якій народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формальне визнання народу джерелом влади, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо, переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке регламентування політичних процедур та процесів.
При аналізі політичних режимів ряд політологів (Борис Курашвілі, Андронік Мігранян) використовують якісну шкалу, що включає шість об' єктивно можливих режимів: тоталітарний (надмірно, сфальсифіковано авторитарний, звичайно терористичний, тиранічний) режим; жорстко авторитарний; авторитарно-демократичний; демократично-авторитарний; розгорнуто-демократич-ний; анархо-демократичний (надмірно, сфальсифіковано демократичний, що веде до дезорганізації суспільного життя), переростає в тоталітарний або просто жорстко авторитарний режим.
Недемократичні режими — це така форма державно-політичного устрою суспільства, або спосіб правління, оснований на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспільства, використанні насильства. Втім, авторитарні режими можуть будуватись як на базі авторитету звичаю, традиції (монархії), так і на авторитеті сили (диктатури). Зовнішними ознаками авторитарних режимів є відсутність або формальний характер представницьких органів влади, відмова від принципу поділу влади, різний політико-правовий статус окремих соціальних груп, і в зв’язку з цим – нерівність (або взагалі відсутність) виборів, інколи – посилення ролі армії та інших силових структур. Різновиди авторитарних режимів: традиціоністські та модернізаторські; популістські, націоналістичні, корпоративістські, військові, авторитарно-бюрократичні.
Недемократичні режими сучасного світу, за пропозицією іспанського політолога Хуана Ліндса, поділяються на два типи: тоталітарні та авторитарні.
В сучасних умовах у типології політичних режимів йде уніфікація. Виділяється чотири типи політичних режимів: тоталітаризм, авторитаризм, ліберально-демократичний та демократичний. Кожний політичний режим має свої властивості та ознаки, які складають суть основи їх відмінності один від одного.
За критерієм меж влади:
Ліберальні режими — це така організація політичної системи, в якій влада держави обмежена сферою невід’ємних прав і свобод особистості. Це режим, в якому досить розвинутим є громадянське суспільство, різні самодіяльні громадянські ініціативи, тобто організації, які незалежні від держави, гарантуються основні права та свободи громадян.
Тоталітарні режими — така політична система, яка намагається — заради тієї чи іншої мети — повністю (тотально) контролювати все життя суспільства в цілому і кожної людини окремо. Поняття “тоталітарна держава” вперше було застосоване італійським диктатором Беніто Муссоліні, причому в позитивному контексті. Тоталітарні режими почали активно вивчатись після Другої світової війни через злочинні явища фашизму, нацизму та сталінізму.
37. Сутність і зміст понять «правова держава», «громадянське суспільство»
Крах тоталітарних режимів у Європі, перехід від жорстокої системи економічного регулювання до вільної ринкової економіки, а також пошук нових правових основ взаємини особистості і суспільства висувають на перший план ідею правової держави і громадянського суспільства. Вони мають першорядне значення для положення особистості в суспільстві. Правова держава - це така держава, у якому, по-перше, реально здійснюється пріоритет права над усіма іншими принципами в організації державної влади (класовими, становими, національними і т. д.), по-друге, реалізуються всі основні права і свободи громадян. Це означає, що держава, видає закон, зобов'язана керуватися ним у своїй діяльності до тих пір, поки він існує, хоча має право зазначити або змінити його. Право визначає межі свободи як суспільства в цілому, так і окремої людини. Тут можна говорити про діалектику прав і обов'язків, про міру дозволеного і недозволеного. Визнаючи свої права, людина зобов'язана дотримуватися і права інших.
У правовій державі людина вільна вибирати духовні цінності, професію, спосіб життя, а також повинен гарантувати йому недоторканність житла, приватного життя і т. д. У такому суспільстві панує закон, а не окрема особистість. Отже, забезпечується передбачуваність дій усіх офіційних державних установ. По-третє, державне управління організовано при обов'язковому поділі незалежних один від одного, самостійно обираються трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Виконуючи свої функції, вони врівноважують та контролюють один одного, виступаючи проти різних порушень та зловживань владою.
Теорія правової держави тісно пов'язана з поняттям громадянського суспільства, яке розглядалося вже в античності. Так, у філософії Арістотеля під громадянським суспільством розумілося просто "об'єднання громадян", вони є вільними і рівними учасниками союзу і підкоряються однієї політичної влади. Як зазначалося раніше, в цей час громадянське суспільство і держава не відділялися одна від одної. В епоху Просвітництва і французьких революцій громадянське суспільство - це суспільство вільних приватних власників, вільних від політичного регулювання і державного втручання. Теорією громадянського суспільства займалися й інші філософи: Гегель, О. Кант, К. Маркс. В цілому можна сказати, що в ньому існує система самостійних, незалежних від держави суспільних інститутів і міжособистісних відносин, які забезпечують умови для самореалізації особистості. Це різні асоціації, клуби, спілки, об'єднання, в яких оформляються економічні, професійні, релігійні, культурні інтереси громадян, не охоплені впливом держави і політичною системою.
Наявність громадянського суспільства забезпечує свободу особи і суверенітет по відношенню до влади, запобігає тоталітаризм і етатістскіе тенденції в суспільному розвитку, тому що наголос робиться на самоцінність індивіда, його особисту значимість.
Правова держава є необхідним кроком у формуванні громадянського суспільства.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 170 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |