Читайте также:
|
Завдання;
Зразок виконання;
виконання завдання;
4) контроль (з боку вчителя, самоконтроль).
I фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання мовленнєвої дії. Поряд з тим учневі треба пояснити, що і як він має зробити, наприклад, завдання подано ІМ:
* Ви - репортери. Візьміть інтерв'ю у 3-х учнів класу. Поставте 4 запитання, які подані у таблиці. (Вчитель призначає кількох репортерів).
* Напишіть звіт про одного з 3-х учнів, у яких ви брали інтерв'ю.
II фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку виконання є потреба (може бути відсутньою).
III фаза - виконання завдання -і є власне вправою.
У наведеному прикладі І частина вправи виконується усно, але з елементами письма: учень у ролі репортера ставить свої запитання і коротко занотовує відповіді: II частина виконується письмово.
IV фаза - контроль. В І частині вчитель може проконтролювати 1-2 інтерв'ю, в II частині має місце відстрочений контроль учителя або самоконтроль за зразком.
в) Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх відповідність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.
1) В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє, розуміє усне чи писемне мовлення.
В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або із змінами (слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними. Учень спочатку сприймає, а потім репродукує інформацію повністю або частково.
У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (усні, писемні).
Комунікативні вправи – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною мовою, що вивчається.
2) В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення) і ситуативності. Якщо одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.
Типи вправ, наприклад:
ІІІ Проблема навичок та вмінь мовлення
Навичку визначають як «психічне новоутворення», завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії (психологічний словник). Щоб досягти «рівня навички» (І.О.Зимня, Ю.І.Пассов) мовленнєва дія має набути таких якостей, як:
Автоматизованість - швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, а також послаблення напруженості
стійкість - здатність навички до взаємодії, об’єднання різних труднощів, які досі долалися окремо. Так, відпрацювавши з учнями окремо інтонаційну модель, що виражає наказ, та модель, що виражає прохання, слід запропонувати вправу, де будуть вживатись обидві моделі, щоб навичка набула стійкості.
Ще одна якість, яка формується паралельно - гнучкість навички, її розглядають у 2-х планах:
*здатність включатися в нові ситуації;
*здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі.
В процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння за аналогією з визначенням навички уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до основних видів МД є 4 основні уміння: уміння говорити (діалогічна, монологічна форми), уміння писати, уміння аудіювати та уміння читати.
Продуктивні уміння - говоріння та письмо -складаються на ґрунті репродуктивних навичок:
-граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення;
-лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні;
- вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування;
- каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.
Рецептивні уміння - аудіювання та читання -складаються на ґрунті рецептивних навичок:
-граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення;
-лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових або графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;
-слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні;
- перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.
Навички формуються поетапно. Щодо кількості етапів, існують різні точки зору. Доцільно виділити 3 етапи:
1) орієнтовно-підготовчий (на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом - граматичним, лексичним, фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі мовленнєві (в окремих випадках - мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички);
2) стереотипно-ситуативний або стандартизуючий (має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках - слова або словосполучення.
Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й гнучкість.);
3) варіююче-ситуативний (подальша автоматизація дій учнів з мовленнєвими матеріалами на рівні понадфразової єдності. Новий матеріал вивчається поряд з тим, що вивчався раніше, завдяки чому формується стійкість, продовжується формування автоматизованості та гнучкості навички).
Не треба детально зупинятися на значенні правильного вимовляння, знаючи, що звукова матерія - найважливіший елемент мовлення; слухові та вимовляючі здібності знаходяться в центрі мовленнєвої діяльності.
На початковому етапі відбувається формування слухових та промовляючих навичок, на наступному етапі відбувається доопрацювання в відношенні вимови. Тут обов'язково треба звернути увагу на правильну вимову, - виправляти значно складніше далі.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |