Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

виконання завдання;

Читайте также:
  1. Визнання та виконання рішень іноземних судів
  2. Визначаємо потребу жилованого м'яса для виконання завдання при дотриманні співвідношення сортності м'яса за виходами.
  3. Виконання випробування
  4. Виконання іноземних судових доручень
  5. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ
  7. Вимоги безпеки під час виконання роботи.
  8. Вимоги до місць виконання робіт
  9. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Завдання;

Зразок виконання;

виконання завдання;

4) контроль (з боку вчителя, самоконтроль).

I фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання мовленнєвої дії. Поряд з тим учневі треба пояснити, що і як він має зробити, наприклад, завдання подано ІМ:

* Ви - репортери. Візьміть інтерв'ю у 3-х учнів класу. Поставте 4 запитання, які подані у таблиці. (Вчитель призначає кількох репортерів).

* Напишіть звіт про одного з 3-х учнів, у яких ви брали інтерв'ю.

II фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку виконання є потреба (може бути відсутньою).

III фаза - виконання завдання -і є власне вправою.

У наведеному прикладі І частина вправи виконується усно, але з елементами письма: учень у ролі репортера ставить свої запитання і коротко занотовує відповіді: II частина виконується письмово.

IV фаза - контроль. В І частині вчитель може проконтролювати 1-2 інтерв'ю, в II частині має місце відстрочений контроль учителя або самоконтроль за зразком.

в) Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх відповідність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.

 

1) В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє, розуміє усне чи писемне мовлення.

В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або із змінами (слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними. Учень спочатку сприймає, а потім репродукує інформацію повністю або частково.

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (усні, писемні).

Комунікативні вправи – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною мовою, що вивчається.

2) В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення) і ситуативності. Якщо одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Типи вправ, наприклад:

ІІІ Проблема навичок та вмінь мовлення

Навичку визначають як «психічне новоутворення», завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії (психологічний словник). Щоб досягти «рівня навички» (І.О.Зимня, Ю.І.Пассов) мовленнєва дія має набути таких якостей, як:

Автоматизованість - швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, а також послаблення напруженості

стійкість - здатність навички до взаємодії, об’єднання різних труднощів, які досі долалися окремо. Так, відпрацювавши з учнями окремо інтонаційну модель, що виражає наказ, та модель, що виражає прохання, слід запропонувати вправу, де будуть вживатись обидві моделі, щоб навичка набула стійкості.

Ще одна якість, яка формується паралельно - гнучкість навички, її розглядають у 2-х планах:

*здатність включатися в нові ситуації;

*здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі.

В процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння за аналогією з визначенням навички уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до основних видів МД є 4 основні уміння: уміння говорити (діалогічна, монологічна форми), уміння писати, уміння аудіювати та уміння читати.

Продуктивні уміння - говоріння та письмо -складаються на ґрунті репродуктивних навичок:

-граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні;

- вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування;

- каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.

Рецептивні уміння - аудіювання та читання -складаються на ґрунті рецептивних навичок:

-граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових або графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;

-слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні;

- перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.

Навички формуються поетапно. Щодо кількості етапів, існують різні точки зору. Доцільно виділити 3 етапи:

1) орієнтовно-підготовчий (на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом - граматичним, лексичним, фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі мовленнєві (в окремих випадках - мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички);

2) стереотипно-ситуативний або стандартизуючий (має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках - слова або словосполучення.

Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й гнучкість.);

3) варіююче-ситуативний (подальша автоматизація дій учнів з мовленнєвими матеріалами на рівні понадфразової єдності. Новий матеріал вивчається поряд з тим, що вивчався раніше, завдяки чому формується стійкість, продовжується формування автоматизованості та гнучкості навички).

Не треба детально зупинятися на значенні правильного вимовляння, знаючи, що звукова матерія - найважливіший елемент мовлення; слухові та вимовляючі здібності знаходяться в центрі мовленнєвої діяльності.

На початковому етапі відбувається формування слухових та промовляючих навичок, на наступному етапі відбувається доопрацювання в відношенні вимови. Тут обов'язково треба звернути увагу на правильну вимову, - виправляти значно складніше далі.

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав