Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Типові форми документів з обліку працівників та робочого часу

Трудові відносини на підприємстві між власником та працівником регулюються, крім нормативних та законодавчих актів, ще й за допомогою трудових угод (контрактів). Вони гарантують кожному працівнику право на роботу за спеціальністю, кваліфікацією або посадою, обумовленою угодою сторін.

Наступним важливим етапом формування обліку праці є організація первинного обліку робочого часу – вибору системи табельного обліку, розробки внутрішньої інструкції з його ведення, контроль за виконанням внутрішнього розпорядку. Всі ці питання вирішуються разом з відділом праці та її оплати й відділом кадрів. При прийомі на роботу кожному працівнику надається табельний номер, а у його трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства. Організація табельного обліку передбачає вибір однієї з його форм: жетонної – з використання жетонів, на яких проставлено табельні номери; карткової – з використанням контрольних годинників, що автоматично позначають час явки кожного робітника в його картці; за пропускною системою – при явці на роботу працівники здають свої перепустки, а по закінченні роботи отримують їх.

Облік використання робочого часу ведеться у табелі. Завданням раціональної організації табельного обліку є забезпечення контролю за явкою на роботу і за закінченням роботи; виявлення причин запізнень або неявки на роботу; одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу; складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни.

До табелю заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху й відділу табельниками або бригадирами, майстрами тощо. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин, неявки на роботу. Організація обліку праці дозволяє спростити табельний облік. Тоді у табелі визначатимуться лише відхилення від нормальної тривалості робочого дня, неявки на роботу та понаднормові роботи.

Для забезпечення правильного нарахування заробітної платні необхідно вести точний облік виробітку продукції або обсяг робіт, виконаних кожним працівником. Залежно від технології організації обліку застосовують різні системи обліку продукції або виконання робіт. Під організацією обліку виробітку розуміють сполучення способів одержання інформації, порядку її запису і застосування форм первинних документів.

Облік виробітку робітниками-відрядниками здійснюється за типовими формами залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці в рапортах про виробіток, у маршрутних листах, відомостях, нарядах та інших документах. Оскільки роботи можуть виконуватися як одним робітником так і бригадою, то можливо передбачити організацію обліку виробітку за бригадним підрядом та такі системи виробітку як поопераційний, за кінцевою операцією та інвентарний.

У будь-якому разі треба визначити, за якою виробничою операцією слід розраховувати виробіток. При масовому виробництві це можна розрахувати за кількістю виробів запущених у виробництво або за виробничими операціями. Найбільш доцільно виробітку оцінювати за останньою операцією або за кількістю виробів, що надійшли до складу. Об’єкти обліку слід визначати разом з технологами, економістами з праці та її оплати.

Важливим етапом організації обліку буде вибір первинних документів. При цьому слід орієнтуватися на більш раціональні з них, багатострокові, накопичувальні, універсальні. Це призведе до зменшення кількості документів й економії часу на їх складання. При складанні первинних документів слід провести правильний підрахунок кількості виробленої продукції. В проекті організації обліку слід вказати, хто підраховує виробітку, які технічні засоби при цьому використовуються, яким чином здійснюється контроль за правильністю даних про виробіток.

Основним документом, що визначає застосування на підприємстві оплати праці, розміри основної та додаткової зарплатні, преміювання працівників тощо є Положення про оплату праці на підприємстві. Даний документ містить загальні принципи організації оплати праці; системи і форми оплати праці, які використовуються на підприємстві; штатний розклад працівників підприємства; побудову основної (тарифної) оплати праці з інструкціями по посадах і професіях; обумовлені надбавки, доплати й компенсації; шкалу преміювання тощо. В заключній частині положення можуть бути викладені питання оскарження працівниками розміру нарахованого їх заробітку, порядок і строки перегляду.

Організація обліку зарплатні передбачає встановлення порядку підрахунку й узагальнення її сум; вибір форм первинних накопичувальних й зведених розрахунково-платіжних документів з зарплатні; вибір методики й техніки розподілу зарплатні між членами бригади або відділу при зведеному обліку їх праці; розробку методики й техніки визначення сум різних доплат; організацію роботи розрахункових відділів. Всі ці питання можуть вирішуватися на кожному підприємстві з урахуванням конкретних виробничих умов.

Організація виплат зарплатні полягає в тому, щоб з урахуванням конкретних умов підприємства встановити найбільш зручні строки виплат, визначити хто й коли буде їх виплачувати, розробити порядок видачі довідок по розрахункам та положення про облік депонованої зарплатні.

Строк виплати зарплатні визначатиметься колективним договором підприємства, який треба узгодити з банком й встановити порядок розрахунків. Якщо на підприємстві виплата зарплатні організована за відділами слід визначити найбільш придатні кандидатури платників й оформити їх відповідним наказом по підприємству, встановити порядок отримання ними грошей у касі й виплати за розрахунково-платіжними відомостями. Слід також забезпечити доставку грошей та їхнє збереження. Також треба встановити дні й час видачі різних довідок з питань розрахунків.

В проекті організації обліку слід передбачити її групування, розподіл на основну та додаткову, встановити послідовність узагальнення зарплатні та відрахувань з неї у різні бюджетні та небюджетні фонди. Групування зарплатні слід узгодити з вимогами до річної й поточної звітності, що забезпечить правильне визначення витрат, пов’язаних з виплатою зарплатні. Для організації обліку зарплатні на бухгалтерських рахунках слід правильно вибрати носія первинної інформації, розробити відповідну систему обробки первинної інформації та визначити вихідну обліково-економічну інформацію.

Організація контролю за працею та її оплатою складатиметься з розподілу контрольних функцій між бухгалтерією та іншими економічними службами підприємства, розробки схем контролю різних показників, вибору об’єктів й методів контролю. Основним завданням контролю буде систематичне спостереження за використанням фонду оплати праці на кожній ділянці підприємства і за кожним виконавцем операцій.

Такий контроль буде здійснюватися відділом кадрів (контроль за додержанням трудової дисципліни), планово-економічним відділом (додержання лімітів та норм), відділом праці та зарплатні (законність тарифних сіток) й бухгалтерією (оцінка законності й правильності розрахунку сум, оформлення первинних документів, обґрунтованість розцінок). Контроль за використанням робочого часу безпосередньо у цехах або відділах здійснюється керівником підрозділів у табелях шляхом відмічання робітників що з’явилися, затрималися, зазначаються також понадурочні години.

Оперативний контроль за використанням праці і фонду її оплати може здійснюватися за допомогою первинних одноразових і зведених документів, накопичувальних і групувальних відомостей, виробничих звітів і технологічних карт. Організувати такий контроль повинен головний бухгалтер підприємства. Для раціональної організації контролю необхідно розробити план контролю, в якому зазначаються об’єкти контролю, його джерела, виконавці, способи і строки проведення, а також строки і способи складання внутрішньогосподарської звітності. Все це сприятиме підвищенню ефективності праці, її економічному й раціональному розподілу та витрачанню фонду оплати, високоякісному й своєчасному виконанню робіт, забезпечення підвищення продуктивності праці, підвищенню загальної ефективності діяльності всього виробництва.