Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Специфікації або відомості про склад виробу

Деталі, які мають бути вироблені, часто специфікуються за допомогою відомості про склад виробу (ВСВ). Це — перелік певних кількостей компонент, елементів, матеріалів, не­обхідних для виготовлення виробу. Специфікація елементів домашньої кухні та їх кількості і повний набір конструкторсь­ких креслень аероплану — це є відомості про склад виробу (хо­ча зміст і призначення їх різні). Креслення і відомості про склад виробу існують для цілого виробу чи це олівець, — неза­лежно від того, вантажівка. Відповідно, креслення й відомості складу виробу створюються для кожної важливої компоненти і складальної одиниці.

У свою чергу, складові елементи, або складальні одиниці, також аналогічно специфікуються аж до окремого гвинта, гай­ки, кілограма фарби тощо. Відомість склад про виробу для елемента, скажімо, А складається з елементів В і С. Індивіду­альні креслення описують не лише їх фізичні розміри, а й спеціальні процеси, а також вихідні матеріали з яких виготов­лена кожна деталь. Елементи, що знаходяться вище від кожно­го рівня називаються родичами; елементи, що знаходяться нижче від кожного рівня, називаються компонентами, або дітьми.

Відомість про склад виробу визначає його структуру. Роз­глянемо умовний приклад, що показує, як розвивається та по­глиблюється структура виробу, виявляючи вимоги для кожно­го окремого компонента [27].

Будемо вважати, що попит на виріб А становить 50 од. Для кожної одиниці А потрібно дві одиниці В і три одиниці С; кож­ної одиниці В — дві одиниці D і три одиниці Е; для кожної оди­ниці С — одна одиниця Е і дві одиниці F; для кожної одиниці F — одна одиниця G і дві одиниці D. Отже, потреба в В, С, D, Е, F, і G повністю залежить від попиту на А. Володіючи цією інформацією, можна сконструювати структуру виробу у відносних одиницях запасу (схема 21).

Схема 21 Структура одиниці виробу А

Як бачимо, структура має чотири рівні: 0, 1, 2 і 3. Є чотири родичі: А, В, С і F. Кожна одиниця-родич має щонайменше один рівень нижчий від неї. Одиниці В, С, D, Е, F і G є компо­нентами, тому що кожна одиниця має ще хоча б один рівень над нею. У цій структурі В, С і F є і родичами, і компонентами. Число в круглих дужках вказує, яка кількість штук цієї окре­мої одиниці необхідна, щоб виготовити одиницю, яка йде на­ступною відразу ж вище від неї. Отже, В(2) означає, що потрібно дві одиниці В для кожної одиниці А і F (2) означає, що необхідно дві одиниці F для кожної одиниці С.

Маючи розгорнуту структуру продукту, можна визначити кількість штук кожної одиниці, необхідної для задоволення потреби. Ця інформація розміщується у такій таблиці:

Одиниця В: 2 х кількість AS = (2)(50)= 100

Одиниця С: 3 х кількість AS = (3)(50)=150

Одиниця D: 2 х кількість BS + 2х кількість FS = (2)(100) +

(2)(300)= 800

Одиниця У: 3 х кількість BS + FS кількість CS + (3)(100) + (1)(150) = 450 Одиниця F: 2 х кількість CS = (2)(150) = 300

Одиниця G: 1 х кількість FS = (1)(300) = 300.

Відомості про склад виробу не лише специфікують потре­бу, вони також корисні для визначення витрат і можуть бути використані як список одиниць, що має бути визначений для виробництва одиниці виробу або безпосередньо для складання.

Однією з форм специфікації є також відомості модуля. Модулі — не кінцеві продукти, а лише компоненти, які можуть бути зібрані у виріб. Відомості про склад виробу часто склада­ються як модульні, оскільки раціональніше організувати про­цес порівняно невеликої кількості модулів, ніж великої кількості фінальних складальних одиниць.

Скажімо, фірма може потребувати 150 тис. різних кінце­вих виробів, але має лише 40 модулів, які в різних комбінаціях підбираються, щоб виготовити кінцеві вироби, для яких потрібно 150 тис. компонентів. Фірма прогнозує потреби у виробах, складає свій виробничий графік і відомості 40 модулів, а не 150 тис. різних конфігурацій кінцевих виробів. 40 модулів можуть бути зібрані в необхідних специфічних поєднаннях і служити основою для кінцевого складання виробу.

Складовими елементами процесу специфікації є й інші відомості про склад виробу, зокрема відомості планування та тимчасові відомості.

Відомості планування створюються для того, щоб призна­чити штучного родича у відомості про склад виробу. Це важ­ливо переважно за двох умов.

1) коли хочемо згрупувати складальні одиниці разом, щоб знизити кількість одиниць, які довелось би вносити до розгляду;

2) коли хочемо випускати „комплекти" для виробничого відділу. Наприклад, неефективно випускати шпонки персо­нально для кожної складальної одиниці, кількість яких над­звичайно велика, тому назвемо всю потребу у шпонках „комп­лект" і випустимо відомість планування для таких комплектів. Отже, відомість планування специфікує комплект, що підля­гає випуску. їх ще називають псевдовідомістю або номером комплекту.

Тимчасові відомості про склад виробу — це відомості про склад компонентів, як правило, складальних одиниць, що існують лише тимчасово і йдуть прямо в нове складання пев­ного виробу. Вони ніколи не складуються і не входять у запа­си чи заділи. Але, коли компоненти використовуються на різних рівнях відомості складу виробу, то вони кодуються, тобто для них указується номер рівня, на якому вони мають бути використанні.

Наступним кроком процесу тактичного планування є облік стану запасів та закупок (наявність на складі та замовлення).

Точність обліку запасів, або знання про те, що знаходить­ся в запасах, є ознакою того, що ними управляють ефективно. Досконалий менеджмент у сфері запасів абсолютно не­обхідний, щоб операційна система чітко працювала. Якщо фірма не досягла хоча б 99% точності обліку запасів, то можна вважати, що планування потреби в матеріалах, деталях та вуз­лах не буде виконувати свої функції.

Те ж саме стосується і визначення строків закупок. Відстежування порушення строків закупок існує як побічна гілка чітко організованого процесу у відділі управління запа­сами. Коли здійснюється замовлення, облік заявок і розклад доставки замовлень мають надавати інформацію, доступну для виробничого персоналу. Лише на основі чітко організова­ної інформації про закупки менеджери можуть відпрацювати оптимальні виробничі плани та ефективно координувати опе­раційну діяльність. Після обліку запасів матеріалів необхідно визначити час виготовлення кожного елемента виробу.

Час виготовлення кожного компонента виробу передба­чає, що служба менеджменту має визначити, коли вироби потрібні. Лише після цього можна вирішити питання, коли за­куповувати, виготовляти деталі та складати (формувати) ви­роби. Це означає, що виробничий персонал визначає: час очікування; час руху; черговість; час переналадки; час виго­товлення кожного компонента. Згруповані разом, ці періоди часу називаються часовим графіком виготовлення виробу, який узагальнено можна подати в табличній формі (табл. 22).

Таблиця 22. Часовий графік виготовлення виробу А

Компоненти Час виготовленняА Один тиждень В Два тижні С Один тиждень D Один тиждень Е Два тижні F Три тижні G Два тижні

Рис. 9. Графік часової структури товару

Коли відомість про склад виробу А, яка була подана схема­тично й таблично у попередньому прикладі, доповнити схемою - графіком (рис. 22), де відображені часові періоди виго­товлення окремих деталей та вузлів, то отримаємо часову структуру товару. У вітчизняній термінології це називається цикловим графіком виготовлення виробу.

План повної та чистої потреби в матеріалах

Проаналізувавши основні елементи системи тактичного
планування можна зробити наступний крок і з'ясувати процес
розроблення повного плану потреби в матеріалах та плану чи­стої потреби в матеріалах.

Повний план потреби в матеріалах (ІІППМ) — це план, де передбачаються потреби в усіх видах інгредієнтів, необхідних для виготовлення виробів. При цьому допускається, що наявних запасів цих інгредієнтів для виробу на фірмі немає. Тому не­обхідно відпрацювати відповідний розклад цієї повної потреби в матеріалах, який би показував би, коли той чи інший елемент ви­робу має бути замовлений або коли розпочати його вироб­ництво, щоб виготовити цей кінцевий виріб до визначеної дати.

Для формування такого розкладу слід об'єднати наведені раніше „Виробничий графік для виробу А" (див. табл. 21) та „Часовий графік виготовлення виробу А" (див. табл. 22) і по­дати їх як єдине ціле.

Проілюструємо цей процес на умовному прикладі. Скажімо, компанія виробляє всі елементи виробу А. Час виготовлення візьмемо з «Часового графіка виготовлення виробу А». Усього має бути випущено 50 виробів А. Використовуючи цю інформацію, побудуємо повний план потреби матеріалів і розклад вироб­ництва компонентів виробу, щоб задовольнити попит на них протягом восьми тижнів. Усі ці дані зведемо в таблицю (табл. 23).

Таблиця 23 Повний план потреби матеріалів для виробництва виробів А

Пояснення повного плану потреби в матеріалах буде таке: якщо ми хочемо мати 50 штук виробів А на восьмому тижні, то маємо почати вузлове складання виробу А на початку сьомого тижня. Тому необхідно мати до сьомого тижня 100 штук виро­бу В і 150 штук С. Ці два елементи потребують відповідно два і один тижні на їх виготовлення. Виробництво виробу В слід розпочати на п'ятому тижні, а виробництво виробу С -на шос­тому тижні (час виготовлення вилучається з дати потреби цих елементів). Працюючи в зворотному напрямі, можемо побачи­ти інші компоненти для всіх останніх елементів. План потреби матеріалів (ППМ) графічно показує, коли виробництво кож­ного елемента має бути розпочато для того, щоб мати 50 шт. виробів А, виготовленими на восьмому тижні.

Отже, ми розглянули забезпечення повної потреби в ма­теріалах, допускаючи, що на руках (робочих місцях) немає за­пасів деталей та вузлів. У дійсності ж на складах та робочих місцях завжди є певні запаси цих елементів. Тому щоб уникнути надлишкових або понаднормових запасів, необхідно врахувати і цей момент, тобто треба визначити чисту потребу в матеріалах.

План чистої потреби в матеріалах (ПЧПМ) охоплює по­вну потребу, запаси на складах, чисту потребу, планові строки початку виготовлення і планові строки закінчення виготов­лення для кожного елемента.

Коли приймаємо до уваги запаси на робочих місцях і скла­
дах, то маємо усвідомлювати, що багато компонентів запасів
складаються з різних одиниць та деталей. Якщо повна потреба
в газонокосарках, скажімо, 100 шт. і в запасі на складі готової продукції є в наявності 20 косарок, то чиста потреба в них ста­новитиме буде 80 (тобто 100-20). Але кожна газонокосарка має четверо коліс і один замок запалювання, тому потреба в колесах зменшується на 80 шт. (20 газонокосарок на складі х 4 коліс), а потреба в замках запалювання — на 20 (20 х 1).

Отже, коли є запаси елементів-родичів, потреба в них і всіх їх компонентах зменшується тому, що кожна газонокосар­ка містить компоненти одиниць більш низького рівня.

Коли володіємо інформацією про запаси, то можемо побуду­вати план чистої потреби. Конструкція плану чистої потреби аналогічна конструкції плану повної потреби. Починаючи з оди­ниці А, здійснюємо роботу в зворотному напрямку відносно хо­ду виробничого процесу, визначаючи чисту потребу для всіх одиниць. Для розрахунків беремо дані про структуру (склад) то­вару, про запаси, час виготовлення тощо. Враховуючи потім кількість одиниць різних компонентів виробу в запасі, визна­чаємо чисту потребу і планову кількість для виготовлення (за­мовлення) на ту чи іншу дату (у нашому випадку — в тижнях).

Але на практиці одночасно можуть виготовлятися різні вироби, для яких потрібні різні компоненти для їх комплек­тації. У таких випадках слід відпрацювати розклад вироб­ництва декількох виробів, які охоплюються єдиним виробни­чим планом-графіком. Служба менеджменту зобов'язана готу­вати для кожного виробу графік виробництва кожного окре­мого виробу в загальному виробничому плані-графіку; водно­час відпрацьовується план чистої потреби в матеріалах.