Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Виробництва й операцій

Читайте также:
  1. Види банківських операцій з готівковими коштами та їх облік
  2. Витрати виробництва. Валовий дохід і прибуток.
  3. Генезис форм організації суспільного виробництва
  4. Держава та її економічні функції. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва.
  5. Документування операцій у банках
  6. Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація
  7. Економічний зміст та види лізингових операцій
  8. Економічні потреби людей. Економічні інтереси. Суспільний процес виробництва.
  9. Ефективність використання факторів виробництва

 

План:

6.1 Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

6.2 Система основних взаємозв’язків тактичних планів та процедура планування потреби в матеріалах (ППМ)

6.3 Короткострокові розклади, контроль, завантаження робочих центрів та визначення послідовності робіт

6.4 Розклади у повторювальному виробництві та в сервісних системах

 

6.1 Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

 

Виконаний у попередніх темах аналіз стратегічного та аг­регатного планування свідчить про те, що це досить складна та відповідальна процедура прийняття рішень. Математичні та евристичні моделі, в яких здійснюються спроби охопити всі сторони організаційних проблем, стають надто складними, щоб ними користувались менеджери. Щоб полегшити цей, процес і одночасно забезпечити чітке виконання рішень, про­блеми планування розділяють на частини відповідно до тра­диційних кроків їх ієрархічної послідовності.

Згідно з цим поділом передбачається, що вищий рівень ме­неджерів відпрацьовує стратегічні рішення про розміщення виробництва, вибір продукту, планування потужності (обсягу виробництва), ринки збуту тощо.

Цей рівень керівництва визначає, скажімо, скільки моде­лей автомобілів має виробляти кожний із заводів компанії. Але при цьому не вказується, які саме типорозміри, яку кількість тих чи інших моделей має виробити кожний із за­водів.

Ці проблеми відносяться до тактичних рішень, якими переймаються заводські менеджери середнього рівня. Ос­танні розробляють агрегатні плани, в яких (це відомо з попе­редньої теми) передбачається, скільки і що треба виробити та продати, яка кількість працівників потрібна, які запаси необхідні, які зовнішні потужності (субконтракта) варто за­лучити тощо. Тобто, через агрегатні плани здійснюється декомпозиція стратегії, доведення її до виробничого рівня у вигляді певних агрегатних величин — ряду тих чи інших груп виробів. Наприклад, скільки має бути вироблено моде­лей автомобілів, але не їх версій (дво-, чотири дверних) чи кольору (білого, зеленого); скільки виробити тонн сталі, але не її профілів тощо.

Наступним кроком розвитку („розгортання") стратегії фірми є процес дезагрегування, або перехід від агрегатного плану до більш конкретного, короткострокового тактичного планування поточної діяльності операційної системи.

При цьому за методами, що застосовуються в агрегатному плануванні, формується основний виробничий план (роз­клад) фірми. Цей план опирається на велику кількість вхідних даних, охоплюючи фінансові плани, споживчий по­пит, пропускну спроможність інженерних служб, можливості трудових ресурсів, коливання запасів, оцінку постачальників і т. ін.. Розгортання цього процесу можна подати схематично (схема 19).

 
 

Загальний розклад доводить рішення із завантаження (по­тужностей), проміжного планування через виробничі графіки до короткострокових періодів, конкретних призначень персо­налу, матеріалів та обладнання. Основними завданнями ко­роткострокових розкладів є:

 

Схема 19. Процес дезагрегування стратегії та основний виробничий план (розклад) фірми

1) мінімізація часу очікування покупця;

2) мінімізація часу виробничого процесу;

3) підтримання низьких рівнів запасів;

4) ефективне використання обладнання і персоналу тощо.

 

Добре відпрацьовані розклади мають бути простими, зро­зумілими, гнучкими, легко здійсненними та реалістичними.

 

6.2. Система основних взаємозв'язків тактичних планів та процедура планування потреби в матеріалах (ППМ)

 

Щоб ефективно здійснювати короткострокове тактичне планування, операційний менеджер повинен знати:

—виробничий графік (що має бути зроблено і коли);

—специфікації або відомості застосовуваних матеріалів (як зробити продукт);

—наявність матеріалів на складі та кількість їх замовлен­ня (що є на складі та що замовлено);

—поточний час (скільки його буде потрібно для отриман­ня компонентів);

—повну та чисту потребу в матеріалах згідно з відповідним обсягом попиту;

—короткострокові розклади, що визначають час виконан­ня операцій та рух елементів виробництва через опе­раційну систему;

—засоби контролю завантаження робочих центрів та вста­новлення послідовності робіт.

Ці вимоги до тактичного планування свідчать про те, що таке панування є досить складною системою взаємозв'язків (схема 20).

Схема 20 Взаємозв’язки системи тактичного плану

 

Як бачимо зі схеми 20, на рівні тактичного планування діяльності операційної системи головний виробничий план (розклад) є результуючою основою цього плануван­ня. Його дезагрегування здійснюється через розроблення виробничих графіків (виробничих планів майстрів), які для своєї реалізації, у свою чергу, визначають дотримання наведених наступних кроків у розгортанні тактичних дій менеджера.

Розглянемо цю послідовність конкретніше, розпочинаючи з виробничого графіка.

Виробничий графік визначає, що має бути виготовлено і коли. Він повинен бути погоджений з виробничим планом і має відповідати на запитання: що необхідно, щоб задовольнити попит і виконати виробничий план? Цей графік установ­лює, які продукти виробити і коли.

Багато організацій розробляють виробничі графіки і потім „фіксують" короткі проміжки плану, що об'єднують ви­конання близьких взаємопов'язаних послідовних робіт пла­ну. Зафіксовані окремі відрізки розкладу розглядаються потім як „тверді" або „заморожені" завдання-графіки. Зміни можливі лише за рамками зафіксованого плану. Виробничий графік стає, таким чином, розгорнутим, послідовно виконува­ним виробничим розкладом. Наприклад, фіксований семи­тижневий план складається із доповнюючих один одного тижневих планів, що забезпечують виконання послідовно визначених виробничих завдань. Отже, маємо семитижневий фіксований план.

 

 

Таблиця 21. Виробничий графік для виробів А і Б. Загальна найбільша потреба у виробі А

 

Тиждень                  
Кількість   -       -     -

 

Загальна найбільша потреба у виробі Б

Тиждень                    
Кількість       - -       -  

 

Виробничий план-графік є основою реалізації лише ви­робничого процесу і його не можна розглядати як прогноз по­питу. У ньому вказуються деталі та вузли, які мають бути ви­роблені. Виробничий графік може бути виражений у термінах:

—останньої (кінцевої) одиниці в компаніях із безперерв­ним (працюючим на склад) процесом;

—замовлення покупця (виконання на замовлення) для компаній з одиничним виробництвом;

—кількість модулів для масового виробництва (скла­дальні одиниці в запасах.

Наочно виробничий план-графік можна подати таблично у вигляді графіка двох продуктів А і Б (табл. 21).




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав