Читайте также:
|
з дисципліни: «Охорона праці»
Студентки гр. ЗЕП 12-2пп
К.М. Петрової
Викладач: Г.О. Башук
Кривий Ріг
Варіант 9
1. Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.
2. Характеристика первинних засобів пожежогасіння. Вогнегасники.
3. Умови задачі для заповнення акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (Додаток 1): на металообробному верстаті був травмований токар, чоловік 50 років, загальний стаж 25 років.
4. Тест №: 9, 14, 34, 39, 59.
1.Фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.
Удосконалювання механізму витрат, пов'язаних з поліпшенням умов праці, є найважливішою ланкою економічного управління процесом поліпшення умов і охорони праці.
Виділяють 3 групи витрат:
· витрати на впровадження заходів щодо поліпшення умов праці і забезпечення безпеки праці на підприємстві;
· витрати на попередження і компенсацію шкідливого впливу умов праці на працівників;
· витрати, зв'язані з відшкодуванням наслідків несприятливого впливу умов праці на робітників.
Крім цього виділяють також:
· доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я працівників, раціональна витрата їхніх життєвих сил і відновлення працездатності;
· частково доцільні витрати, що включають витрати на пільги і компенсації за несприятливі умови праці;
· недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження обсягів її виробництва.
Доцільні витрати забезпечують досягнення соціальної мети – поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні витрати, обумовлені шкідливими умовами праці, приводять до збитків виробництва, знижують його ефективність. У цілому витрати на радикальне поліпшення умов праці значно менше витрат на ліквідацію наслідків несприятливого впливу умов праці.
Основним джерелом фінансування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці є фонди охорони праці, що створюються на державному, галузевому і регіональному рівнях, а також на підприємствах відповідно до Закону України “Про охорону праці”. Державний фонд охорони праці створюється при Держнаглядохоронпраці й основними джерелами його формування є:
· кошти державного бюджету на фінансування Національних програм поліпшення безпеки, гігієни праці;
· кошти від застосування штрафних санкцій до порушників нормативних актів з охорони праці, за нещасні випадки і профзахворювання;
· добровільні внески.
Кошти державного фонду направляються на фінансування державних програм з охорони праці; сприяння розвитку спеціалізованих підприємств, науково-технічних центрів, творчих колективів і т.д.
Галузеві фонди створюються при міністерствах і інших центральних органах виконавчої влади за рахунок:
· відрахувань підприємств галузі;
· коштів від застосування штрафних санкцій;
· добровільних внесків.
Ці кошти направляються на фінансування галузевих програм з охорони праці.
Регіональні фонди утворюються в областях, містах, районах за рахунок відрахувань підприємств, коштів місцевих бюджетів, застосованих штрафів, а також добровільних внесків. З регіональних фондів фінансуються програми, що мають міжгалузеве значення.
Фонди охорони праці госпрозрахункових підприємств формуються за рахунок: частини прибутку, розмір якого визначається колективним договором; відрахувань коштів підприємства в розмірі 1% обсягу реалізації продукції (послуг); коштів від застосування штрафних санкцій.
Кошти фондів охорони праці підприємств використовуються тільки на цільові заходи щодо забезпечення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві. Не допускається використання цих коштів на роботи, зв'язані з підтримкою основних фондів, на придбання засобів захисту, молока, надання пільг і компенсацій, навчання і т.д.
2. Характеристика первинних засобів пожежогасіння. Вогнегасники
Первинні засоби пожежогасіння застосовуються для боротьби з пожежами на початковій стадії. До них належать: пожежні кран-комплекти, вогнегасники, пожежний інвентар (резервуари з водою, ящики з піском, пожежні відра, лопати), а також різний переносний пожежний інструмент (кирки, сокири, багри, ломи і т. ін.).
Для гасіння пожеж промисловість випускає різні вогнегасники. Найбільшого поширення набули водопійні, водяні, газові (вуглекислотні) і порошкові. За ефективністю пожежогасіння, економічністю та іншими показниками більш перспективними вважаються порошкові вогнегасники.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на виробничій території з розрахунку один щит на 5000 м2. Вони фарбуються у червоний колір.
Залежно від способу транспортування, вогнегасники бувають переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг). Залежно від об’єму вони поділяються на малолітражні (до 5 л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10 л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид, та цифрами, що означають їх об’єм.
Водопійні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на вогнегасники:
- з генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно);
- з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно).
За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на: закачані; з балоном стисненого чи зрідженого газу.
Вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Запірно-пусковий пристрій складається з головки, насадки-розпилювача або гнучкого рукава з насадком, ручки для транспортування та важеля управління подачею вогнегасної речовини, запобіжної чеки від випадкового спрацювання, клапана перекривання подачі вогнегасної речовини, сифонної трубки, джерела надлишкового тиску (газовий балон або газогенеруючий елемент) та кнопки взведення (у закачаних вогнегасників газвитискувач міститься в корпусі), а також пристроїв, що запобігають перевищенню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачані вогнегасники оснащуються манометрами або індикаторами тиску. Внутрішня поверхня корпусу вогнегасника вкрита епоксидною емаллю.
Вогнегасник закачаного типу працює таким чином: при натисненні на важіль рукоятки металевий шток з клапаном опускається вниз, стискаючи пружину пускового пристрою. Під дією надмірного тиску робочого газу розчин води по сифонній трубці підіймається вгору і через насадку викидається назовні.
Для приведення вогнегасника в дію необхідно піднести його до місця горіння, утримуючи за ручку, встановлену на корпусі вогнегасника, натиснути на важіль і направити струмінь рідини на вогнище пожежі.
Пінні вогнегасники рекомендовано застосовувати для гасіння горючих рідин, а також твердих горючих матеріалів. їх не можна встановлювати біля нагрівальних приладів, а також застосовувати для гасіння пожеж в електроустановках, провідниках та приладах, що знаходяться під напругою. їх не застосовують для гасіння загорянь лужних металів.
Всі вуглекислотні вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один ВІД одного лише розмірами. Корпусом вуглекислотного вогнегасника є сталевий балон місткістю відповідно 2,5 і 8 л наповнений зрідженим двоокисом вуглецю. В горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій з сифонною трубкою. Вогнегасники мають шарнірні ручки.
Приводиться у дію вогнегасник за допомогою вентильного або пістолетного пристрою, який відкриває спеціальний отвір. Виходячи назовні, зріджений двоокис вуглецю перетворюється у снігоподібну масу. Діяти вогнегасник може на віддалі 1,5-2 м протягом 20-60 с.
Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння загорянь на електричних установках під напругою до 1000 В, на транспортних засобах та при горінні невеликих об’ємів нафтопродуктів і ін. Такими вогнегасниками комплектують вантажні автомобілі, автобуси та інші транспортні засоби. Вогнегасник можна застосовувати в діапазоні температури повітря від -20 °С до + 50 °С.
Порошковий вогнегасник ОП-1 має поліетиленовий корпус, сталевий балон, наповнений двоокисом вуглецю і закритий алюмінієвою мембраною запірно-пусковий пристрій, що має спеціальний бойок з головкою, пружину і розпилювач порошку.
Вогнегасник ОП-2 має металевий корпус, кришку, запірно-пусковий пристрій важільного типу, балон з робочим газом, що знаходиться в середині корпуса вогнегасника. Місткість вогнегасника близько 2л, у якому змішується майже 2 кг порошку. Робочим газом може бути повітря або азот. Період дії вогнегасника становить близько 10 с. Його застосовують для гасіння загорянь в побутових приміщеннях, гаражах, на транспортних засобах та електроустановках під напругою, що горять.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами можливих осередків пожежі. При значних масштабах потенційної пожежної небезпеки використовують пересувні вогнегасники. До кожного вогнегасника додається спеціальна інструкція по його експлуатації.
Тест
9. Який інструктаж з охорони праці не проводить керівник робіт?
а) вступний;
б) на робочому місці;
в) повторний;
г) позаплановий;
д) цільовий.
14. Якими нормативними документами встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин?
а) будівельними нормами і правилами;
б) галузевими нормами;
в) правилами будови електроустановок;
г) КЗпП;
д) ГОСТом ССБТ, санітарними нормами.
34. Які основні характеристики автоматичних пожежних оповіщувачів:
а) чутливість;
б) інерційність;
в) зона дії;
г) всі відповіді вірні.
39. Кумуляція хімічних речовин в організмі може бути:
а) матеріальна;
б) функціональна;
в) сінергічна;
г) всі відповіді вірні.
59. На ступінь ураження людини впливають такі фактори електричного характеру:
а) заземлення, занулення;
б) опір ланцюга та опір людини;
в) сила струму, опір ланцюга, напруга, частота.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 93 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |