Читайте также:
|
9.1. У колективi педпрацiвникiв та обслуговуючого персоналу школи повинна проводитися постiйна робота з виховання в кожного працiвника почутгя вiдповiдальностi за дотримання правил охорони працi, а також нетерпимого ставлення до порушення цих правил.
9.2. Основними формами виховної роботи є:
• навчання учнiв та працiвникiв безпецi працi;
• дотримання правил, норм та iнструкцiй з охорони працi;
• застосування дисциплiнарних та матерiальних дiй до порушникiв у зв’язку з Кодексом законiв про працю та Законом «Про охорону працi».
10. Пропаганда, агітація та інформаційне забезпечення у сфері охорони праці.
У школі повинна бути організована пропаганда охорони праці, робота з проведення інформаційного забезпечення працівників (лекції, семінари тощо) з питань охорони праці.
Тема 2. Вимоги до організації позакласних масових заходів.
Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (новорічні вечори, вечори відпочинку, дискотеки, концерти, кіносеанси тощо) є керівники закладів освіти.Приміщення та поверхи, на яких проводиться масові заходи, повніші мати не менше двох розосереджених виходів, які слід постійно утримувати у справному стані.Перед початком кожного культурно-масового заходу керівник закладу освіти призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Вони повинні ретельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані засобів пожежогасіння, зв'язку і пожежної автоматики. Усі виявленні недоліки мають бути усуненні до початку культурно-масового заходу.
Під час проведення культурно-масового заходу з дітьми повинен невідступно бути черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Ці особи повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі і зобов'язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки.Черговий персонал перед початком новорічного вечора зобов'язаний ретельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто упевнитися у їх пожежобезпечному стані.Культурно-масові заходи мають проводитися:у будинках 1 і 2 ступенів вогнетривкості - в приміщеннях будь-якого поверху; у будинках 3-5 ступенів вогнетривкості - тільки в приміщеннях першого поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути оштукатурені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культурно-масових заходів у підвальних і цокольних приміщеннях не допускаються.
Під час проведення новорічного вечора ялинка має встановлюватися на стійкій основі, з таким розрахунком, щоб не утруднювати вихід з приміщення. Ялинка має стояти не ближче метра від стін і стелі. За відсутності у закладі освіти електричного освітлення новорічні вистави та інші культурно-масові заходи слід проводити у денний час. Ілюмінацію ялинки проводить лише досвідчений електрик з дотриманням вимог ПУЕ, через знижувальний трансформатор гірляндами з послідовним підключенням електроламп напругою до 12 В. Лампочки в гірляндах повинні бути потужністю не більше 25 Вт. При цьому електропроводи, які живлять лампочки ялинкового освітлення, мають бути гнучкими, з міцними жилами. Вони також повинні мати справну ізоляцію і вмикатися до електромережі за допомогою штемпельних з'єднань.
Вимоги до перенесення та пересування вантажів учнями.
Забороняється залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує граничні норми. Перенесення і пересування важких речей неповнолітніми як чоловічої, так і жіночої статі в межах норм допускається лише у тих випадках, коли це пов’язано виконанням ними постійної роботи і займає не більш 1/3 їх робочого часу. Перенесення і пересування вантажів учнями у межах встановлених норм дозволяється лише тоді, коли вони займають не більш як третину робочого часу. Максимальна маса вантажу, що переноситься, може становити: Для дівчат: 15 років - 5 кг; 16 років - 8 кг; 17 років - 9 кг; 18 років - 10,2 кг. Для хлопців: 15 років - 8,2 кг; 16 років - 12 кг; 17 років - 16,4 кг. Учнів 15-16 років допускають до перенесення вантажів лише в особливих випадках. Забороняється залучати до цієї роботи учнів, які не досягли 15 років.
Вимоги щодо улаштування шкільних меблів у навчальних приміщеннях.
Основна, або робоча, меблі: стільці, шкільні парти, класні дошки, лабораторні столи, верстати, верстати, і т. д. Підсобні Меблі: шафи, буфет, вішалки, ослони, і т. д. Меблі для сну й відпочинку (для 6-ти літніх дітей): ліжка, розкладачки, і т. д. Меблі шкіл і інших дитячих установ повинна відповідати віковим фізіологічним-анатомо-фізіологічним особливостям дітей. Меблі, предмети встаткування повинні бути легко доступні очищенню й мати гладку поверхню із закругленими ребрами, їхня конструкція повинна виключити можливість травматизму дітей у процесі навчання й відпочинку. Зовнішнє оформлення меблів повинне бути привабливим.
Конструкція меблів повинна бути міцної, стійкої, простий, надійної. В останні десятиліття випуськаються роздільно парта й стілець до неї, що має свої плюси (більше легка перестановка, можливість індивідуального підбора стола й стільця, особливо для одномісних парт) і мінуси (можливість неправильної посадки). Колір покриття дощок – зелений, темно-коричневий, матово-чорний (коефіцієнт відбиття не менш 80%). Для кабінетів креслення рекомендується використовувати дошки із чорним покриттям з використанням білої крейди. Креслярськими столами обладнаються кабінети креслення в спеціалізованих школах, звичайно це столи зі змінюваним нахилом кришки; при нахилі в 30° – для креслення, а при 60° для малювання. Меблі в майстерняхШкільні майстерні, крім різноманітних верстатів, обладнаються верстатами з лещатами. Для профілактики порушення фізичного розвитку (у вигляді погіршення постави й зори й ін.) необхідно враховувати ріст що вчиться, а також його фізіологічне положення при роботі (див. вище). Для індивідуального підбора верстата й верстата використовують лавочки й підставки. Меблі їдаленьУ них використовують обідні столи полегшеної конструкції, що легко миються, з табуретками, що висуваються. Ніжки столів роблять зі зварених труб, на кінці яких одягають пластикові наконечники.
Відповідальність за порушення законодавства з охорони працію.
Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності осадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, римінальної відповідальності згідно із законодавством. Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.
Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Закону України „Про охорону праці" мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорда, праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму діисну шкоду І за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Li^ відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпший залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців. Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа.
Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку. Згідно з Законом України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють: -Державний комітет України з нагляду за охороною праці; -Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; - органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони; Міністерства внутрішніх справ України; - органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад народних депутатів та діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці, державні інспектори мають право: безперешкодно у будь-який час відвідувати підпорядковані і підприємства для перевірки дотримання законодавства з охорони праці, вимагати від власника необхідних пояснень, матеріали та Інформацію з даних питань; надсилати керівникам підприємств, а також їхнім посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, обласних і міськдержадміністрацій, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження приписи про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці; призупиняти роботу підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності.
Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власником положень. Інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Власник має безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно
Із законодавством. 15. Дії працівника школи під час виявлення пожежі У разі виникнення пожежі дії працівників навчальних закладів, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на забезпечення безпеки людей, і в першу чергу учнів, їх евакуацію та рятування. Кожен працівник навчального закладу, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов'язаний: негайно повідомити про це за телефоном 101 до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище); задіяти систему оповіщення людей про пожежу, розпочати евакуацію дорослих людей та учнів з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації, залучити до цього інших осіб; повідомити про пожежу керівника навчального закладу, або особу, що його заміщає; організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі наявними в навчальному закладі засобами пожежогасіння; Керівник навчального закладу, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний: перевірити, чи повідомлено пожежну охорону про виникнення пожежі; здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням до прибуття пожежних підрозділів.
У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби; організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять; виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення підрозділів, шляхів та водозаборів; перевірити включення у роботу автоматичної (стаціонарної) системи пожежогасіння; вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі; у разі потреби викликати на місце пожежі медичну та інші служби; припинити всі роботи, не пов'язані із заходами щодо ліквідації пожежі; організувати відключення мереж електро- і газопостачання, зупинку систем вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які сприяють запобіганню поширення пожежі; забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом тощо; організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складування і забезпечити, при потребі, їх охорону; інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.
Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно: з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін; ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою вчителям, викладачам, вихователям, майстрам та іншим працівникам навчального закладу не можна залишати дітей без нагляду з моменту виникнення пожежі та до її ліквідації; евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння; дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати у першу чергу; ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей, які сховалися під партами, у шафах тощо; виставити пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа; утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, в противному разі вогонь і дим поширяться до суміжних приміщень.
Керівник закладу освіти зобов'язаний: забезпечити виконання даних Правил і здійснювати контроль за дотриманням установленого протипожежного режиму всіма учасниками навчально-виховного процесу, вживати заходів щодо попередження пожежної безпеки і усунення недоліків, що спричиняють пожежну небезпеку; забезпечити об'єкт первинними засобами пожежогасіння відповідно до норм, а також пожежним обладнанням і установками автоматичного виявлення і гасіння пожеж; призначити відповідальних осіб за протипожежний стан у всіх структурних підрозділах; організувати вивчення правил пожежної безпеки; організувати в закладах освіти добровільну пожежну дружини та пожежно-технічну комісію; забезпечити розробку і затвердити план евакуації та порядок оповіщення людей, який встановлює обов'язки і дії працівників закладів на випадок виникнення пожежі, план евакуації та порядок евакуації повинні переглядатися один раз на три роки з урахуванням умов, що постійно змінюються; установити порядок огляду і закриття приміщень та будівель після закінчення занять чи роботи закладів і установ; організувати з числа учнів дружини юних пожежників.
Тема 3. Забезпечення безпеки при проведенні дискотеки.
Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (новорічні вечори, вечори відпочинку, дискотеки, концерти, кіносеанси тощо) є керівники закладів освіти. Приміщення та поверхи, на яких проводиться масові заходи, повніші мати не менше двох розосереджених виходів, які слід постійно утримувати у справному стані.
Перед початком кожного культурно-масового заходу керівник закладу освіти призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Вони повинні ретельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані засобів пожежогасіння, зв'язку і пожежної автоматики. Усі виявленні недоліки мають бути усуненні до початку культурно-масового заходу. На час проведення культурно-масових заходів у навчальних закладах освіти необхідно забезпечити чергування працівників та учнів старших класів.
Під час проведення культурно-масового заходу з дітьми повинен невідступно бути черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Ці особи повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі і зобов'язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки. Культурно-масові заходи мають проводитися: у будинках 1 і 2 ступенів вогнетривкості - в приміщеннях будь-якого поверху; у будинках 3-5 ступенів вогнетривкості - тільки в приміщеннях першого поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути оштукатурені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культурно-масових заходів у підвальних і цокольних приміщеннях не допускаються.
Загальні правила улаштування загальноосвітніх шкіл.
Правила улаштування й утримання шкіл поширюються на всі загальноосвітні школи: початкові, середні, вечірні й заочні, школи для молоді, що працює, школи з поглибленим вивченням деяких навчальних предметів, школи з продовженим днем, школи-інтернати, спеціальні школи. Школи, розміщені у нетипових будівлях, під час реконструкції й капітального ремонту необхідно поступово пристосовувати до вимог правил. Новоспоруджені будівлі загальноосвітніх шкіл, будівлі після реконструкції або проведеного ремонту можуть бути допущені до експлуатації тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної станції.
Школа повинна мати самостійну земельну ділянку, ізольовану і, як правило, віддалену від транспортних магістралей, промислових, комунальних та інших підприємств, які можуть бути джерелами шуму і забруднення повітря. Ґрунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. Земельні ділянки обгороджуються зеленими насадженнями, а прилеглі до вулиць і проїздів - огорожами заввишки 1,2 м. Площа озеленення ділянки становить 40 - 50%. На території ділянки виділяють зони: спортивну, зону відпочинку, навчально-дослідну й господарчу. Усі зони повинні мати зручний зв'язок з приміщеннями і між собою, зона відпочинку - зручний зв'язок зі спальним корпусом.
Спортивна зона повинна бути розміщена збоку спортивного залу, не дозволяється розміщувати її збоку вікон навчальних приміщень. Бігову доріжку влаштовують навколо футбольного поля, пряма доріжка, як правило, є частиною колової. Ями для стрибків у висоту й довжину засипають піском, перемішаним з тирсою. Комбінований майданчик можна заасфальтувати (забетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яний покрив. Займатися на спортивних майданчиках можна тільки в спортивному взутті й одязі. Діти повинні бути навчені правильно користуватися спортивним інвентарем і обладнанням. Фізкультурні майданчики потрібно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями. Зона відпочинку призначається для організації рухливих і тихих ігор, індивідуальних занять учнів на відкритому повітрі.
Майданчики для рухливих ігор і відпочинку дітей під час перерв розміщують неподалік від виходів з будівлі. Мають бути окремі майданчики для учнів 1 - 2, 3 - 4, 5 - 8 класів. Майданчики для тихого відпочинку розміщують віддалік від спортивної зони і майданчиків для ігор. Метеорологічний і географічний майданчики потрібно розміщувати на відкритій місцевості на відстані не меншій як 35 м від будівлі школи і спортивних майданчиків.
Господарча зона розміщується з боку входу до виробничих приміщень їдальні й має окремий в'їзд з вулиці. У цій зоні розміщують господарчі будівлі (навіси для інвентарів, сміттєзбиральні тощо), а також гаражі для автомашин, тракторів та інших сільськогосподарських машин. Тут же може бути розміщена котельня і насосна з водонапірним баком. Сміттєзбиральні (баки, контейнери), що встановлюються на відстані не менш як 25 м від вікон і входу до їдальні на бетонованому майданчику під навісом, повинні мати кришки, які щільно закриваються. Виїзди і входи на ділянку школи, проїзди, доріжки до господарських будівель, а також до дворових вбиралень вкривають асфальтом, щебенем, бетоном тощо.
Підходи до будівлі школи не менше як за 100 м також повинні мати тверде покриття. Будівлі шкіл повинні мати такі групи приміщень: навчальні секції 1 - 4 класів; навчальні секції 5-11 класів; для трудового навчання; навчально-спортивного і культурно-масового призначення; для організації продовженого дня; загально шкільного призначення: їдальня, бібліотека, адміністративно-господарчі, медичного обслуговування та ін.
У школах-інтернатах, школах з подовженим днем і пришкільних інтернатах передбачаються секції спальних приміщень. Будівля не повинна мати більше трьох поверхів. При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів в раніше збудованих 4-5 поверхових будівлях четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження. Взаємне розміщення окремих груп приміщень має забезпечувати зручний функціональний зв'язок їх між собою і відповідними зонами ділянок, створювані найкращі умови для організації навчально-виховного процесу. Навчальні приміщення відповідно до їх призначення поділяють на власне навчальні, навчально-виробничі та навчально-спортивні. Навчально-виробничі та навчально- спортивні приміщення треба розміщувати на першому поверсі у спеціальних блоках.
Навчальні приміщення повинні бути ізольовані від приміщень, які є джерелами шуму й запахів (майстерень, спортивних і актових залів, харчового блоку та ін.). Класні кімнати, навчальні кабінети і лабораторії дозволяється розміщувати на будь-яких, крім підвальних і цокольних, поверхах будівлі. Кабінети у будівлі школи рекомендується розміщувати переважно за віковим принципом з вертикальними або горизонтальними зв'язками між кабінетами.
У великих школах вертикальний зв'язок між кабінетами дає змогу розмістити в окремих блоках учнів 5 - 9 і 10 - 11 класів, створити спеціалізовані секції, що об'єднують кабінети навчальних дисциплін природничо-математичного і гуманітарного циклів. Навчальні кабінети та інші приміщення загального призначення можуть бути розміщені окремо або об'єднуватися в самостійний блок. Горизонтальні зв'язки між кабінетами забезпечуються у великих школах розміщенням учнів двох - трьох суміжних класів на одному поверсі (1-ий поверх -•1-5-6 класи, 2-ий поверх -7-9 класи, 3-ій поверх - 10 - 11 класи). На 1 поверсі розміщують приміщення, що використовуються всіма класами, і лабораторію біології; на 2 поверсі - кабінети для 4-9 класів і на 3 поверсі - 10-11 класів. Якщо в школі існує кабінетна система навчання, то вона вимагає розміщення кабінетів у межах 1-2 поверхів так, щоб перехід в кабінет не займав більше 2-х хвилин. Оптимальна кількість кабінетів - 2 - 4 на один предмет залежно від місткості школи. У невеликих школах можна організувати навчальні кабінети з двох - трьох дисциплін (історії й географії, літератури й мови, хімії і біології і т.д.). Навчальні приміщення не можуть бути прохідними. Приміщення для трудового навчання потрібно розміщувати ізольовано від інших навчальних приміщень (в окремих блоках, торцях будівель на першому поверсі) з улаштуванням звукоізолюючих стін і перекриттів. Дозволяється розміщувати навчальні майстерні у цокольному поверсі за наявності достатньо-і о природного освітлення, а також в окремій будівлі за умови обладнання гардеробу і санітарних вузлів.
Міжшкільні майстерні повинні мати самостійну ділянку. Приміщення їдальні виділяють у спеціальний блок на 1 поверсі, вони мають окремий вихід на господарчий двір і, в разі розміщення школи в кількох будівлях, - криті переходи у навчальні та житлові приміщення. Кількість місць в актовому залі визначається з мінімального розрахунку 25% від загальної кількості учнів у масових школах і 50% - у школах-інтернатах. У школах на 30 і більше класів, крім кабінету лікаря, передбачається кабінет зубного лікаря.
Законодавство з охорони праці Закон України "Про охорону праці"
Передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України.
У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:• Кодексі законів про працю;• Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;• Законі «Про охорону праці»;• Законі «Про пожежну безпеку»;• Законі «Про охорону здоров'я»;• Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»;• Законі «Про колективні договори і угоди»;• Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;• Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»;• Законі «Про дорожній рух».Закон України «Про охорону праці». Останнім часом вимоги з охорони здоров'я часто не дотримуються підприємствами різних організаційно-правових форм, які використовують працю найманих працівників. Чимало керівників підприємств безвідповідально ставляться до обов'язків щодо створення здорових і безпечних умов праці, часто розглядають ці питання як другорядні.
Такий стан охорони здоров'я на виробництві пояснюється передусім важким економічним становищем держави, а також іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами, які полягають у зносі основних виробничих фондів, у тому, що немає зацікавленості власників у поліпшенні умов і безпеки праці, в некомпетентності більшості персоналу в питаннях охорони здоров'я, в низькій трудовій і технологічній дисципліні, в недостатній ролі органів нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю й охорону здоров'я у процесі праці. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює понад 3,4 млн чоловік. Забезпеченість працюючих засобами індивідуального захисту не перевищує 40—50%. Щорічні виплати на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю працюючих, сягають 400 млн грн. Особливу тривогу викликає зростання кількості аварій з груповими нещасними випадками. Під час аварій у 2006 p. було травмовано 712 працівників, з-поміж яких 279 — смертельно.
Законодавча база з охорони праці
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція Украй, Закони України: „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я", „Про пожежну безпеку", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП). В ст. 43 Конституції України записано: „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний •порядок організації охорони праці в Україні. Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі.
З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці. До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок. В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає.
Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності. 20. Керівництво охороною праці в навчальному закладі Директор відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, цим Положенням, не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов для здоров’я учасників навчально-виховного процесу.
Відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 03.08.93 № 73 і зареєстрованого в Мін’юсті України 30.09.93 за № 140, створює у закладі освіти службу охорони праці, яка безпосередньо підпорядковується йому, або призначає відповідальних за охорону праці та визначає їх функціональні обов’язки, забезпечує функціонування системи управління охороною праці у закладі освіти. Призначає наказом осіб, відповідальних за стан охорони праці в структурних підрозділах, навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях, спортзалах, тирах (стрільбищах) тощо.Затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів, працівників з обов’язковим блоком питань охорони праці. Створює і визначає порядок роботи постійно діючої технічної комісії із введення в експлуатацію нових, реконструйованих навчальних приміщень і обладнання, затверджує акти приймання.Вживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці. Щорічно укладає колективний договір, що містить розділ охорони праці, та забезпечує його виконання.
Організовує роботу комісії з перевірки готовності закладу освіти до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період. Забезпечує виконання законодавчих, нормативних актів, наказів, рішень, розпоряджень, інструктивних матеріалів з питань охорони праці Міністерства освіти і науки України, місцевих органів управління освітою, виконання заходів з охорони праці колективного договору, приписів органів державного нагляду за охороною праці, пропозицій профспілкового комітету. Здійснює контроль за підготовкою трудових учнівських заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку на місцях їх дислокації.Заступник директора. Організовує і контролює виконання керівникам структурних підрозділів (кафедр, кабінетів, лабораторій тощо) заходів щодо створення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу. Забезпечує впровадження відповідних вимог державних і галузевих нормативних документів з питань охорони праці у навчально-виховний процес, контролює проведення паспортизації навчальних кабінетів, майстерень, лабораторій, спортзалів тощо. Здійснює контроль за безпекою навчального обладнання, приладів, хімреактивів, навчально-наочних посібників тощо, що виконуються під час навчально-виховного процесу відповідно до чинних типових переліків і норм. Здійснює керівництво постійно діючою технічною комісією з введення в експлуатацію нових, реконструйованих навчальних приміщень і обладнання.Бере участь у підготовці трудових учнівських заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку на місцях їх дислокації.Один раз на три роки організовує навчання і перевірку знань працівників закладу освіти з охорони праці, входить до складу комісії з переврки знань. Контролює у структурних підрозділах проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності вихованців, учнів, студентів. Контролює дотримання працівниками посадових інструкцій у частині забезпечення охорони праці. Відповідає за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу, аналізує обставини нещасних випадків. Завідувач кафедри несе відповідальність за створення здорових, безпечних умов проведення навчально-виховного процесу на кафедрі.Вносить питання охорони праці в навчальні програми, методичні рекомендації до лабораторних робіт, курсових проектів. Організовує розроблення і періодичний перегляд інструкцій з охорони праці та інструкцій з безпеки, узгоджує їх із службою охорони праці закладу освіти та подає на затвердження керівнику. Проводить з кожним працівником кафедри інструктажі з охорони праці, оформлює у журналі відповідно до Типового положення. Завідувач кабінетом, лабораторією, майстернею. Несе безпосередню відповідальність за безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів. Інструментів, інвентарю тощо. Не допускає до проведення навчальних занять або робіт учасників навчально-виховного процесу без передбаченого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. Контролює дотримання здорових і безпечних умов проведення виробничої практики учнів, студентів в установах і організаціях, не дозволяє виконання робіт, що не передбачені умовами договору. Проводить інструктажі з охорони праці під час навчального і навчально-виробничого процесу. Учитель, класовод, вихователь, класний керівник. Несе відповідальність за збереження життя і здоров’я вихованців, учнів студентів під час навчально-виховного процесу. Забезпечує проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці. Проводить інструктажі з вихованцями, учнями студентами правил і норм з охорони праці. Проводить інструктажі з вихованцями, учнями, студентами:з охорони праці під час проведення виробничої практики і трудового навчання відповідно до Типового положення з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, позакласних, позашкільних заходів:вступний на початку навчального року з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять на сторінці класного керівника первинний, позаплановий, цільовий інструктажі – з реєстрацією в спеціальному журналі.Інструктажі перед початком заняття (нової теми, лабораторної, практичної роботи тощо) – з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять і виробничого навчання на сторінці предмета в рядку про зміст уроку, лекції, практичної роботи тощо. Заступник директора з виховної роботи. Вживає необхідних заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов, виконання санітарно-гігієнічних норм і вимог з охорони праці під час проведення позакласних і позашкільних заходів. Контролює і надає методичну допомогу керівникам гуртків, спортивних секцій, походів, екскурсій, трудових об’єднань, громадських робіт тощо з питань створення безпечних і нешкідливих умов праці і відпочинку вихованців, учнів, студентів, запобігання травматизму. Проводить навчання та інструктажі з охорони праці класоводів, класних керівників, вчителів та інших осіб, які залучені до організації позакласної, позашкільної роботи.Організовує профілактичну роботу серед вихованців, учнів, студентів з охорони праці під час навчально-виховного процесу. Повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу під час проведення позакласних, позашкільних заходів, організовує надання першої долі карської допомоги потерпілим, бере участь у розслідуванні.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 118 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |