Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Білет 26

1. Виділяють два види електротравм:місцеві і загальні.

· До місцевих електротрвм відносяться електричні опіки,електричні знаки, шкіри,електроофтальмія і механічні ушкодження, повязані з дією електричного струму чи електричної дуги. Електричні опіки – найбільш розповсюджені електротравми. Залежно від умов виникнення опіки діляться на контактні, дугові і змішані. Електричні знаки спостерігаються у вигляді різко окреслених п’ятен сірого чи блідо – жовтого кольору на поверхні тіла людини в місці контакту зі струмовідними елементами.Особливого больового відчуття електричні знаки не спричиняють і з часом безслідно зникають. Металізація шкіри — це проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги.

Особливо небезпечні для органів зору Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, спричинененадмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Механічні ушкодження, пов’язані з дією електричного струму на організм людини, спричиняються непердбачуваним судомним скороченням м’язів в результаті подразнюючої дії струму. Загальні електричні травми або електричні удари – це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири групи:I – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;II– судомні скорочення м’язів з втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу; III – втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання,або серцевої діяльності і дихання разом;IV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

2. Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням.Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

· температура повітря (⁰С),

· відносна вологість повітря (%),

· швидкість руху повітря (м/с),

інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання

Оптимальні мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та системному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць. Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

3. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, що народилася протягом не більше як 10-місячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

— діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

— жінки, що досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 ро­ків, якщо вони не працюють;

— інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

— неповнолітні діти, на утримання яких померлий випла­чував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

— непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потер­пілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків по­мерлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і випла­чується згідно із законодавством.