Читайте также:
|
Для узагальнення записів бухгалтерського обліку на рахунках існують два види групування записів:
- Хронологічний
- Систематичний
Систематичний запис ведеться в системі рахунків, що задіяні протягом періоду. Систематичні записи містять елементи рахунку: залишок на початок, оборот, залишок на кінець. За типом систематичного запису ведеться документ – оборотна відомість, яка на підприємствах складається для всіх рахунків. А за типом оборотної відомості ведеться головна книга.
17,Призначення зворотної відомості та її зв'язок між рахунками та балансом.
Для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності, на підставі даних поточного бух. обліку за звітний період, складають зворотні відомості. Ці регістри є засобом взаємозв’язку між балансом і синтетичними рахунками.
Оборотна відомість має вигляд:….
Оборотна відомість вважається правильно складеною, якщо вона містить 3 групи рівностей:
1. Підсумок залишку на початок по дебету має дорівнювати підсумку залишку на початок по кредиту, що представляє собою основу для початкового балансу;
2. Підсумок обороту по дебету має дорівнювати підсумку обороту по кредиту;
3. Підсумок залишку на кінець по дебету має дорівнювати підсумку залишку на кінець по кредиту, що представляє собою основу складання кінцевого балансу.
За допомогою оборотної відомості здійснюється взаємозв’язок між рахунками та балансом. Початкове сальдо до оборотної відомості потрапляє з початкового балансу. Після того, як заповнено рахунки бухгалтерського обліку, до облікової відомості заносяться обороти та кінцеве сальдо за рахунками. На основі кінцевого сальдо складають кінцевий баланс.
19.Поняття документу, документації, документообігу.
Обов’язковою умовою відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку є оформлення їх відповідними документами.
Документи являють собою письмовий доказ дійсного здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право її здійснення.
Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку: вона слугує для первинного спостереження за господарськими операціями та є обов’язковою умовою для відображення їх в обліку.
Документообігом називається рух документів в процесі їх оперативного використання та бухгалтерської обробки з моменту складання або отримання від інших підприємств та організацій до передачі на зберігання в архів.
18.Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліку.
Всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на рахунки синтетичного та аналітичного обліку, а звідси і весь облік поділяють на синтетичний та аналітичний.
Призначення аналітичного обліку – продемонструвати формування вартості об’єкту обліку. В ньому використовуються всі вимірники бухгалтерського обліку. Наприклад, вартість матеріалів залежить від їх кількості та ціни одиниці кількості, тому вартість матеріалів, що надійшли по дебету і наявні по дебету, а також вибули по кредиту, визначається як добуток їх кількості та ціни.
Призначення синтетичного обліку – грошове узагальнення інформації, відображеної в аналітичному обліку. На основі записів на рахунках синтетичного обліку складається бухгалтерський баланс.
Рахунки синтетичного та аналітичного обліку ведуться на підприємстві одночасно. До кожного синтетичного рахунку складається стільки рахунків аналітичного обліку, скільки необхідно, наприклад, до рахунку “Основні засоби” – за видами об’єктів, до рахунку “Виробничі запаси” – за видами матеріальних цінностей, до рахунку “Розрахунки з оплати праці” – за прізвищами працівників.
Рахунки синтетичного та аналітичного обліку складені вірно, якщо:
- сумарне сальдо на початок періоду рахунків аналітичного обліку дорівнює величині сальдо на початок періоду відповідних синтетичних рахунків;
- сумарний оборот по дебету аналітичного рахунку дорівнює величині обороту по дебету синтетичного рахунку;
- сумарний оборот по кредиту аналітичного рахунку дорівнює величині обороту по кредиту синтетичного рахунку;
- величина кінцевого сальдо рахунку синтетичного обліку представляє собою суму кінцевих сальдо рахунків аналітичного обліку, які були відкриті до даного синтетичного рахунку.
20.Вимоги до змісту документів.
Документи являють собою письмовий доказ дійсного здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право її здійснення.
Вірно оформлений документ має містити показники, необхідні для забезпечення повної інформації щодо здійснюваної операції. Показники, що містяться в документі та характеризують операцію, називаються його реквізитами. Термін „реквізит” походить від латинського „необхідне”.
Обов’язковими реквізитами кожного документа є:
-назва підприємства, від імені якого складений документ;
-назва документа, його номер, код форми, дата складання документа;
-зміст господарської операції та її вимірники, підписи посадових осіб, відповідальних за зміст операції та правильність її оформлення.
Якщо документ не має будь-якого обов’язкового реквізиту, він втрачає свою юридичну силу.
21.Класифікація документів.
Класифікація документів – це їх групування за певними відмінними ознаками.
1. За призначенням документи поділяються на розпорядчі, виправдовувальні (виконавчі), бухгалтерського оформлення та комбіновані.
Розпорядчі - це документи, що містять розпорядження (наказ, завдання) на здійснення господарської операції (чеки на отримання грошових коштів в банку, платіжні доручення банку на перерахування грошових коштів, доручення на отримання матеріальних цінностей та ін.).
Виконавчими називають документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції (тобто містять відомості щодо її виконання), а тому слугують обґрунтуванням для облікових записів (виписки банку з поточного або іншого рахунку підприємства про нарахування або списання грошових коштів, акти, квитанції, авансові звіти та ін.)
Документи бухгалтерського оформлення складаються самими працівниками бухгалтерії на підставі відповідних виправдовувальних документів або даних поточного обліку для технічної підготовки облікових записів (меморіальні ордери, бухгалтерські довідки, розрахунки).
Документи, які за своїм призначенням виконують функції двох і навіть трьох документів (розпорядчих, виконавчих та бухгалтерського оформлення), називаються комбінованими (прибуткові та вибуткові касові ордери, вимоги, лімітно-забірні карти та ін.)
2. За залежністю від порядку відображення господарських операцій розрізняють документи первинні та зведені. Первинні документи складають в момент здійснення господарської операції (касові ордери, накладні на здачу продукції на склад, акти приймання виконаних робіт тощо). Зведені документи складаються на підставі однорідних первинних документів шляхом групування та узагальнення їх показників (звіти касира, авансові звіти, відомості розподілу заробітної плати та ін.).
3. За способом охоплення господарських операцій документи поділяють на разові та накопичувальні. Разові документи використовують для оформлення однієї або кількох операцій, що записуються в документ одночасно (грошові чеки, касові ордери, вимоги, накладні, наряди, акти тощо).
Накопичувальні документи використовуються для оформлення однорідних, систематично повторюваних господарських операцій протягом певного періоду – декади, місяця (лімітно-забірні карти, накопичувальні наряди тощо).
4. За місцем складання документи поділяються на внутрішні (складаються на самому підприємстві) та зовнішні (надходять від інших підприємств та організацій).
5.За способом складання – документи, що складаються вручну та автоматизованим шляхом.
22. Порядок перевірки правильності складання документів.
Перевірка документів відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку повинна здійснюватись з точки зору законності операцій, дотримання вимог стосовно їх оформлення та вірності арифметичних підрахунків. Виходячи з цих вимог, документи підлягають перевірці: по суті, формальній та арифметичній.
Перевірка документів по суті полягає у встановленні законності та господарської доцільності операції, оформленої документом, дотримання кошторису, норм, розцінок, лімітів.
При формальній перевірці документів встановлюють повноту і вірність заповнення усіх реквізитів документу, дійсність підписів посадових осіб. Арифметична перевірка полягає в перевірці вірності всіх арифметичних підрахунків, що містяться в документі.
23.Інвентаризація як елемент методу бух обліку. Її призначення та види.
Під інвентаризацією розуміють спосіб виявлення (з наступним обліком) господарських засобів або їх нестач чи надлишків та їх джерел,
не оформлених документацією, для забезпечення достовірності показників обліку та контролю за схоронністю цінностей.
В залежності від повноти охоплення перевіркою майна підприємства розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства та стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошові кошти в касі, матеріальні цінності на складі тощо). Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб, приватизації державних підприємств, при виявленні фактів розкрадання та ін.).
За характером інвентаризації поділяються на планові та позапланові. Планова інвентаризація проводиться за попередньо складеним планом згідно розробленого графіку її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланові інвентаризації проводяться за розпорядженням керівника підприємства, за вимогою ревізійного органу, у випадках стихійного лиха, пожежі тощо.
24.Облікові реєстри та їх види.
Господарські операції, оформлені відповідними документами, з метою отримання узагальненої інформації щодо наявності та змін майна підприємства та його джерел, господарських процесів та фінансових результатів діяльності підлягають групуванню та відображенню в певному порядку в облікових реєстрах.
Облікові реєстри є носіями інформації спеціального формату та будови (паперові, машинні), призначеними для реєстрації, групування та узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними документами.
Записи господарських операцій в реєстрах називаються обліковою реєстрацією. Інформація, що міститься в облікових реєстрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу, а також складання звітності. Тому своєчасне і правильне відображення господарських операцій в облікових реєстрах – одна з обов’язкових умов якості та оперативності обліку.
За характером записів облікові реєстри поділяють на хронологічні, систематичні та комбіновані.
До хронологічних облікових реєстрів господарські операції записують в календарній послідовності їх здійснення та оформлення.
Систематичні облікові реєстри призначені для групування (систематизації) однорідних за економічним змістом господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.
В комбінованих облікових реєстрах хронологічні та систематичні записи ведуть одночасно.
За обсягом змісту записів облікові реєстри поділяються на реєстри синтетичного, аналітичного обліку та комбіновані.
Реєстри синтетичного обліку призначені для відображення економічно однорідних господарських операцій на синтетичних рахунках в грошовому вимірнику, із вказанням дати, номеру та суми бухгалтерського запису, як правило, без пояснювального тексту.
Реєстри аналітичного обліку призначені для відображення господарських операцій на аналітичних рахунках, які деталізують зміст показників відповідного синтетичного рахунку.
Комбіновані облікові реєстри призначені для одночасного здійснення синтетичного та аналітичного обліку. Органічне поєднання в одному реєстрі аналітичного обліку з синтетичним є характерною особливістю сучасної техніки ведення обліку.
25. Поняття та види форм ведення бухгалтерського обліку.
Під формою бух.обліку розуміють визначену систему взаємозалежних між собою облікових регістрів установленої форми і змісту, що обумовлюють послідовність і способи облікових записів. Сучасними формами Б.О. застосовуваних на підпр. і орг-х, є: 1)меморіально-ордерна 2)Журнал-головна 3)журнально-ордерна 4)автоматизована (комп'ютерна). 1)мем-орд. хар-ся використанням книг для ведення синт. обліку і карток - для аналіт. На підставі оформлених док-тів складають меморіальні ордери. Вони регистрируються в Реєстраційному журналі. Недоліки: багаторазовість записів хоз. опер., роз'єднаність синт. і аналіт. обліку, віднесення значного обсягу робіт на кінець місяця. 2) Жур-голов. є спрощеним варіантом мем-орд. форми і використ-ся на невеликих по обсягу діяльності підпр. і в установах, план рахунків яких передбачає незначну кількість рахунків синт. обліку. Особливістю цієї форми бух.обліку є сполучення хронол-го і системат-го обліку по синт. рахунках в одному комбінованому регістрі - книзі Журнал-головна, що поєднує у собі Реєстраційний журнал і Головну книгу. Осн. перевага – простота і наочність записів у синт. обліку. Однак при використ-ні великої кіл-ті синт. рахунків ця форма втрачає наочність записів. 3)журн-орд - базується на широкому використанні системи накопичувальних і групувальних регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них. Записи в журн-орд.(основні регістри) здійснюють безпосередньо на підставі виконавчих документів по мірі їх обробки. У журн-орд. хронол-й і системат-й облік сполучені. По зовн. побудові вони представляють окремі листки - регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції на який враховуються в даному жур-орд. Істот. перевага - пристосованість облікових регістрів для складання звітності 4)Комп. - первинна інф-ція по госп. опер-х вводиться в комп-у сис-му програмістом бух-ом, що здійснює візуальний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, обробляє за допомогою комп'ютера інф-цію; за допомогою друкуючого пристрою одержує відповідні машинограмми. Така сис-ма обліку забезпечує суміщення документації і реєстрації облікової інф-ції, зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням вірогідності й оперативності інф-ції.
26. Способи виправлення помилок в бухгалтерії
1)Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюють і над закресленим надписуються правильні текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.
2) Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом “червоне сторно”. Він полягає в тому, що неправильний бух запис знищується складанням так званого сторніровочного запису, в якому повторюються як кореспонденція рахунків, так і сума помилкового запису. Такий виправлений запис робиться в облікових регістрах червоними чорнилами або в рамці. Після чого робиться правильний бух запис по рахунках. Якщо відображена завищена сума то сторнірується різниця.
3) Спосіб додаткових проводок використовується в тих випадках, коли в обліку відображена занижена сума.
У всіх випадках виправлень обов’язково вказується зміст проведених записів. Виправлення помилки повинно бути оговорено підписом “виправлено” і підтверджено підписом осіб, які підписали документ з вказівкою дати виправлення.
У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не припускаються.
27. Схема облікового процесу постачання (варіант послідовної оплати)
Процес постачання – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства предметами і засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності.
Об’єктами обліку процесу постачання є необоротні матеріальні й нематеріальні активи та оборотні активи, облік яких має свої особливості.
Якщо першою подією є отримання активу, а потім здійснюється його оплата, то в обліку такі операції відображаються наступними проводками.
1.Оприбутковано виробничі запаси, отримані від постачальника
Д 20 К 631
2. Відображено суму ПДВ Д 641 К 631
3.Здійснений розрахунок з постачальником:Д 631 К 311
28. Схема облікового процесу постачання (варіант передоплати)
Процес постачання – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства предметами і засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності.
Об’єктами обліку процесу постачання є необоротні матеріальні й нематеріальні активи та оборотні активи, облік яких має свої особливості.
При веденні обліку процесу постачання виникає таке поняття, як податковий кредит – сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит виникає в наступних випадках:
- коли відсутні податкові накладні;
- якщо підприємство оплачує активи до їх отримання, тобто здійснює передплату.
1.Здійснено передплату постачальнику за матеріали
Дт 371 Кт 311
2.Нараховано податковий кредит з ПДВ Дт 641 Кт 644
3.Оприбутковано матеріали Дт 201 Кт 631
4.Відображено суму податкового кредиту, нарахованого раніше
Дт 644 Кт 631
5.Проведено взаємозалік заборгованості Дт 631 Кт 371
29. Схема обліку процесу виробництва з використанням 9-го класу рахунків.
Процес виробництва є основною стадією кругообігу засобів, на якій створюється продукт праці. Об’єктами обліку процесу виробництва виступають витрати на виготовлення продукції, які складають її собівартість.
Витрати, пов’язані з виробництвом готової продукції (робіт, послуг), поділяють на прямі та непрямі.
Загальновиробничі (непрямі) витрати поділяються на постійні і змінні.
Облік загальновиробничих витрат ведеться на активному збирально-розподільчому рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». В дебеті рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, в кредиті – щомісячне списання на рахунки: 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».
Дт 91 Кт 20 - Списано запаси на загальновиробничі потреби
Дт 91 Кт 66 - Нараховано заробітну плату персоналу цеху
Дт 91 Кт 65 - Проведено відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування
Дт 91 Кт 131 - Нараховано знос на основні засоби загально-виробничого призначення
Дт 23 Кт 91 - Включено суму змінних загальновиробничих витрат до виробничої собівартості готової продукції
Дт 23 Кт 91 - Включено суму постійних розподілених загальновиробничих витрат до собівартості готової продукції
Дт 901 Кт 91 - Включено суму постійних нерозподілених загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої продукції
30. Схема обліку процесу виробництва з використанням 8-го класу рахунків.
Процес виробництва є основною стадією кругообігу засобів, на якій створюється продукт праці. Об’єктами обліку процесу виробництва виступають витрати на виготовлення продукції, які складають її собівартість.
Витрати, пов’язані з виробництвом готової продукції (робіт, послуг), поділяють на прямі та непрямі.
Підприємства, що використовують рахунки класу 8, протягом місяця збирають прямі витрати, пов’язані з виробництвом продукції, на дебеті рахунків: 80 «Матеріальні витрати»; 81 «Витрати на оплату праці»; 82 «Відрахування на соціальні заходи»; 83 «Амортизація»; 84 «Інші операційні витрати».
Наприкінці місяця прямі витрати, зібрані на рахунках класу 8, списуються з кредиту цих рахунків в дебет рахунку 23 «Виробництво»:
Дт 23 Кт 80, 81, 83, 82, 84.
31. Схема обліку процесу реалізації продукції.
Процесом реалізації і отриманням доходу (виручки) від реалізації завершується кругообіг коштів підприємства, які воно вклало у вироблену продукцію у вигляді засобів праці, предметів праці та робочої сили.
Основними завданнями обліку процесу реалізації є визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) та доходу, отриманого підприємством від операцій з реалізації.
Для обліку доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг, товарів) призначений пасивний співставний рахунок 70 “Доходи від реалізації”, в кредиті якого відображається одержання доходу, в дебеті – належна сума непрямих податків (ПДВ, акцизного збору та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством) і сума чистого доходу, який списується на фінансовий результат в порядку закриття рахунку 70 “Доходи від реалізації”. Чистий дохід визначається як різниця між одержаним доходом (кредит рахунку 70) і сумою непрямих податків (дебет рахунку 70).
Бухгалтерські записи з операцій реалізації готової продукції (перша подія – відвантаження готової продукції):
Відображено дохід від реалізації готової продукції Дт 361 Кт701
1.Нараховано суму ПДВ Дт 701 Кт 641
2.Списано собівартість готової продукції, що реалізується Дт 901 Кт 26
3.Віднесено суму чистого доходу на фінансовий результат Дт 701 Кт 791
4.Списано собівартість реалізованої готової продукції на фінансовий результат Дт 791 Кт 901
5.Зараховано на поточний рахунок банку оплату покупця готової продукції Дт 311 Кт 361
При веденні обліку процесу реалізації виникає таке поняття, як податкове зобов’язання – загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податку у звітному періоді. Податкове зобов’язання виникає у випадку, коли першою подією є отримання коштів від покупця, а потім здійснюється відвантаження готової продукції.
В бухгалтерському обліку такі операції відображають наступним чином.
1.Отримано передплату (аванс) від покупця Дт 311 Кт 681
2Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ Дт 643 Кт 641
3.Відвантажено покупцю готову продукцію Дт 361 Кт701
4.Відображено суму податкового зобов’язання, нарахованого раніше Дт701 Кт 643
5.Списано собівартість готової продукції, що реалізується Дт 901 Кт 26
6.Проведено взаємозалік заборгованостей Дт 681 Кт 361
7.Віднесено суму чистого доходу на фінансовий результат Дт 701 Кт 791
8.Списано собівартість реалізованої продукції на фінансовий результат Дт 791 Кт 901
32. Аналітичний облік операцій на поточному рахунку.
Аналітичний облік операцій поточного рахунку здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку. Основою для запису операцій поточного рахунку є виписки з цього рахунка. [15, с.482-483]
Періодично або кожного дня банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам, при цьому встановлюється, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у реєстрах - журналі № 2 та відомості № 2 - операцій на поточному рахунку.
Записи банку та підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що поточний рахунок підприємства є активним, а для банку ці рахунки є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті - зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка. Сальдо на поточному рахунку завжди повинно бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.
Виписка є регістром аналітичного обліку, тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.
Виписка банку - документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.
33. Синтетичний облік операцій на поточному рахунку.
Синтетичний облік операцій поточного рахунку ведеться на рахунку 31 в розрізі субрахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті ", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". По дебету рахунку 31 відображається надходження грошових коштів, а по кредиту - їх вибуття. Для обліку операцій з рахунком 31 призначений журнал № 2, що відображає обороти по кредиту рахунку 31 за місяць, та для більш точного контролю операцій поточного рахунку ведуться записи по дебету рахунку 31 у відомості №2 за кожним видом валюти. Всі записи в журналі № 2 ведуться на підставі виписок з поточного рахунку, які підприємство періодично отримує з банку.
35. Первинний облік прибуткових касових операцій.
Надходження готівки до каси підприємства оформляєтьсяприбутковими касовими ордерами за формою № КО-1, підписаними головним бухгалтером або вповноваженою на це особою та касиром.. Особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером і касиром та завірена печаткою (штампом).
Одержання готівки з власного рахунка в установі банку підприємство здійснює через касира або іншу вповноважену на те особу за грошовим чеком (іменним) з чекової книжки. Чекову книжку підприємство придбаває в установі банку за заявою спеціальної форми. Зберігається чекова книжка в сейфі підприємства. При виписуванні грошового чека жодні виправлення в ньому не допускаються. У чеку вказується цільове призначення готівки, а на корінці зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки.. На суму одержаної готівки виписується прибутковий касовий ордер і квитанція до нього. Квитанція додається до виписки банку з поточного рахунка та є підтвердженням повного оприбуткування одержаної з банку готівки..
34. Організація касової дисципліни на підприємстві.
Касова дисципліна - установлений порядок ведення підприємствами операцій з готівкою.
Каса – спец. обладнане та ізольоване приміщ-ня, яке призначене для прийм-ня, тимчас. зберіг-ня і видачі готівки. В касі п-ва можуть зберіг-ся не тільки готівкові кошти, а й цінні папери, грош. док-ти, які є бланками суворої звітності. До них віднос-ся: труд. книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листів автотранспорту, бланки довіреностей і ін.
Згідно з наказом керівника п-ва призначається посада касира, керівник п-ва під розписку повинен ознайомити касира з порядком ведення кас. Операцій, після чого касиром уклад-ся договір про повну матер. відповід-ть за збереж-я прийнятих ним цінностей.
На п-вах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обов’язки його може викон-ти бух-р або ін. прац-к за письмовим розпор-ням кер-ка п-ва та за ум. уклад-ня з ним угоди про повну матер. відпов-ть, про це обов”язк. в письм. формі повідомл-ся установа банку, яка здійснює розрах-во-касове обслуг-ня п-ва.
Під час здійс-ня видачі готівки з каси (дні видачі з/п) приміщення каси повинно бути замкнуте з середини, доступ до приміщ-я каси особам, які не пов”язані з її роботою, заборон-ся. Вся готівка в касі зберігся у вогнетривких металевих сейфах, які після закінч-я роботи зачин-ся і пломб-ся соргучною печаткою касира. Ключі від сейфа і печатка зберіг-ся у касира, дублікати ключів у опечатаних касиром конвертах зберіг-ся у кер-ка п-ва.
Кер-к п-ва зобов”язаний забезпеч. зберіг-ня грош. Коштів при їх транспорт-ні, обладнати касу та забезпечити ефектив. їх зберіг-ня в касі.
У випадку раптової відсут-ті касира цінності, що зеах-ся у нього підзвітом, негайно перерах-ся ін. касиром, якому перед-ся у присут-ті кер-ка п-ва, гол. бух-ра та комісії, призначеної кер-ком, про що склад-ся відповід. акт
П-ва та індивід. п-ці мають право здійс-ти розрах. між собою, а також з фіз. особами, як готівкові, так і в безготівковій формі. При цьому сума платежу готівкою суб”єктами підпр-ї Д.-ті протягом 1 дня не пов. перевищ. 3 тис.грн. і дана розрах. опер-я пов. бути підтвердж-а документ-но:
-податкова накладна;
-рах. фактора;
-тов. чек.
П-ва можуть мати у касі готівку, тільки в межах ліміту залишку, тобто це гранич. сума, яка може знах-ся у касі п-ва.
Ліміт залишку готівки в касі встан-ся для кож. п-ва банками, що їх обсл-ють, з урах-ням режиму і специфіки роботи п-ва, його відддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановл. Оборотів і порядку здавання касової виручки. Понадлімітна сума готівки повинна в кінці дня здаватися до установи банку.
Грош. док-тами, які також зберіг-ся в касі п-ва є оплачені путівки в санаторії, поштові марки, проїздні квитки і ін. Згідно з порядком встан. НБУ, бланки акцій також зберіг-ся в касі п-ва.
Гроші, здані до банку або ункасаторам, але не зарах. на поточ. рах-к до 24 годин наступного дня, є грош. коштами в дорозі.
36. Первинний облік видаткових касових операцій.
Рух коштів у касі оформлюють такими первинними документами:
— прибутковий касовий ордер (форма № КО-1);
— видатковий касовий ордер (форма № КО-2);
— платіжні, розрахунково-платіжні відомості.
Видача готівки з каси провадиться за видатковими касовими ордерами типової форми № КО-2.
Видаткові касові ордери підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або ними вповноваженими особами, що зафіксовано наказом по підприємству. Якщо є дозвільний напис керівника на документах, що додаються до видаткових касових ордерів (заявках, рахунках та інших), то підпис керівника на самих ордерах не обов'язковий. Гроші з каси завжди видаються під розписку, яка оформлюється тільки власноручно одержувачем. Одержувач пред'являє касиру документ, що засвідчує його особу (паспорт громадянина, службове посвідчення тощо). Цей документ записується в касовому ордері.
Видача грошей у рахунок праці, допомоги з тимчасової втрати працездатності, премій тощо проводиться за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. У цьому випадку одержана сума словами не пишеться конкретною особою. На титульній сторінці відомості робиться дозвільний напис про видачу грошей за підписами керівника і головного бухгалтера. На загальну суму видачі незалежно від кількості відомостей складається один видатковий касовий ордер, дата та номер якого проставляється на кожній відомості.
37. Аналітичний облік касових операцій.
Регістром аналітичного обліку з обліку касових операцій є касова книга (форма № КО-4).
Кожна операція за кожним прибутковим і видатковим касовим ордером записується в касову книгу в день її здійснення.
Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір. Другий примірник — відривний, це звіт касира, який щоденно передається до бухгалтерії з прикладеними касовими ордерами під розпис у касовій книзі.
Аркуші касової книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою підприємства та кількість їх засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера.
Виправлення в касовій книзі не допускаються; зроблені виправлення (поточного дня) засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера.
Дозволяється ведення касової книги на комп'ютері.
38. Синтетичний облік касових операцій.
Синтетичний облік ведеться на активному рахунку 30 "Каса", субрахунки:
301 "Каса в національній валюті";
302 "Каса в іноземній валюті".
Надходження грошей відображається за дебетом, витрачання — за кредитом рахунку. В балансі сальдо цього рахунку відображається в розділі 2 активу.
Регістри синтетичного обліку:
— повна журнально-ордерна форма — Журнал-ордер 1, Відомість 1;
— скорочена журнально-ордерна форма — Журнал-ордер 1, Відомість 1;
— спрощена форма — Відомість 1-м (або В-4).
39. Порядок документального оформлення розрахунків із застосуванням платіжних доручень.
Банківські операції щодо рахунків підприємства проводяться на підставі розрахунково-платіжних документів установленої форми.
Найпоширенішими з них є: платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, заяви на виставлення акредитиву, об'яви про внесення готівки, грошові чеки тощо. Форми цих документів затверджені НБУ.
Платіжне доручення — доручення (наказ) банку про перерахування з поточного рахунка підприємства в безготівковій формі 1 певних сум на рахунок одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального страхування та ін.).
40. Порядок документального оформлення розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень.
Платіжна вимога-доручення - комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
- верхня частина - вимога (одержувача грошей) до покупця (платника) оплатити вартість наданої йому за договором продукції (робіт, послуг);
- нижня частина - доручення платника своєму банку перерахувати з його розрахункового рахунку суму, проставлену нижче - у рядку "Сума до сплати словами".
Вимога-доручення заповнюється одержувачем грошей і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.
Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
При згоді оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину відповідно до Правил додатка 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки.
Сума, яку платник згодний оплатити одержувачу, вказується в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до оплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Платіжне вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму наявності засобів на рахунку платника.
Причини несплати платником вимоги-доручення регулюються безпосередньо між платником і одержувачем грошей.
43.Поняття класифікації рахунків.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку дає змогу ясно зрозуміти зміст рахунків, забезпечує чітке користування ними у практичній роботі.
Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.
Групування господарських засобів та їх джерел, господарських процесів та їх результатів здійснюється відповідно до 'їх економічного змісту. При цьому різні рахунки, а також обліковувані на них об'єкти мають різний зміст відповідно до характеру і особливостей обліковуваних об'єктів. Таким чином, всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.
Не менш значущою є класифікація рахунків за призначенням і структурою. А найбільш узагальнюючою є класифікація за відношенням до бухгалтерського балансу. Адже вона диктує структуру рахунків, пов'язує їх з класифікацією об'єктів і вказує відповідність до статей балансу. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їхню структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів і залишків, становище у балансі тощо. Одні види рахунків за структурою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки показують в активі,, інші - в пасиві балансу, а деякі - як в активі, так і в пасиві.
Усі ознаки (за економічним змістом, за їх призначенням та структурою, за відношенням до бухгалтерського балансу) тісно взаємопов'язані і є основою побудови класифікації рахунків бухгалтерського обліку.
41.Порядок документального оформлення розрахунків із застосуванням розрахункових чеків.
Рахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку - емітента, в якому відкритий його рахунок, оплатити чекодавцю зазначену в чеку суму грошей.
Рахункові чеки використовуються розрахунках підприємства і фізичних осіб з метою прискорення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, отримані послуги).
Розрахункові чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів, які виготовляються за замовленням комерційного банку Банкнотно - монетним двором Національного банку України.
Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює засоби на окремому аналітичному рахунку „Розрахунки чеками” у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає банк-емітенту платіжне доручення для перерахування засобів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».
Термін дії чекової книжки один рік. Термін дії невикористаної книжки може бути продовжений за узгодженням з банком-емітентом шляхом відповідної оцінки на обкладинці чекової книжки, що підтверджується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.
Чекова книжка може видаватися для розрахунків з яким-небудь конкретним постачальником чи з різними постачальниками.
Розрахунковий чек заповнюється від руки чи з використанням технічних способів відповідно до вимог щодо заповнення розрахункових документів.
Виправлення в розрахункових чеках не дозволяється.
Розрахунковий чек з чекової книжки пред'являється для оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів.
Розрахунковий чек з чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (роботи, послуги) з оформленням їхнього одержання відповідними документами і податковою накладною.
Виписуючи розрахунковий чек, чекодавець переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і записує новий залишок ліміту.
Розрахунковий чек підписує відповідальна особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, і скріплює відбитком печатки (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичним особам).
Банк-емітент, одержавши розрахунковий чек і перевіривши його, на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця, і перераховує їх на рахунок чекоутримувача. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку «проведено».Невикористані розрахункові чеки після закінчення терміну дії чи використання ліміту підлягають поверненню в банк-емітент. За бажанням клієнта банк може продовжити термін дії чекової книжки чи поповнити її ліміт у випадку його використання (при наявності невикористаних чеків).
42.Порядок документального оформлення розрахунків за допомогою акредитивів.
Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента за дорученням клієнта (заявника акредитива) чи від свого імені здійснити платіж на користь бенефіціара (одержувача грошей) чи доручає іншому (виконавчому) банку здійснити платіж за умовами акредитива.
Умови і порядок проведення розрахунків по акредитивах передбачається в договорі купівлі-продажу й інших господарських договорах. На підставі укладених господарських договорів одержувач товарів (платник) подає в обслуговуючий, його банк Заяву на акредитив у кількості не менше трьох примірників.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали можливість банкам без складності їх проконтролювати, з іншого боку - забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
- покритий - акредитив для здійснення платежів, за яким заздалегідь бронюються засоби платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті чи у виконавчому банку;
- непокритий - акредитив, оплата за яким у випадку тимчасової відсутності грошей на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Разом із заявою на відкриття покритого акредитива заявник подає і платіжне доручення на перерахування засобів зі свого рахунку на аналітичний рахунок „Розрахунки по акредитивах” у банку-емітенті.
Для відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент враховує на відповідному за балансовому рахунку, призначеному для обліку акредитивів, другий (з необхідною оцінкою банку про дату надходження) - разом із випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій і четвертий, як правило, використовуються для інформування виконавчого банку і бенефіціара про умови акредитива.
На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви „Вид акредитива” додатково зазначається „непокритий”.
Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар надає виконавчому банку необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів по акредитиву.
Банк-емітент, перевіривши виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів по акредитиву, списує засоби з аналітичного рахунку „Розрахунки по акредитиву” і перераховує їх на рахунок бенефіціара.
Перший примірник реєстру документів по акредитиву банк-емітент зберігає в документах банку, а другий (з необхідними відмітками про дату надходження і виконання) видає заявнику акредитива разом з іншими документами по акредитиву.
44.Класифікація рахунків за економічним змістом.
Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку,які об'єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об'єкта.
Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.
За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючи
— рахунки господарських засобів;
— рахунки господарських процесів;
— рахунки джерел формування засобів;
— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.
За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.
Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.
45.Загальна класифікація рахунків за призначенням і структурою.
Рахунки за призначенням і структурою поділяються на балансові та позабалансові.
Балансові включають основні, регулюючі, операційні та фінансово-результатні рахунки. Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю та зміною господарських засобів і джерел їх утворення. Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх утворення, що враховуються на основних рахунках. Операційні рахункипризначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. Для обліку фінансових результатів діяльності використовують фінансово-результатні рахунки.
Позабалансові рахункипризначені для обліку господарських засобів, які не належать даному підприємству, але тимчасово знаходяться в його користуванні або на зберіганні. До них відносяться орендовані основні засоби, товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання або у переробку, обладнання, прийняте для монтажу, тощо. Ці засоби враховуються на балансі підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці засоби у тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на позабалансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків відображають поза підсумком балансу.
46.Характеристика основних балансових рахунків.
Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю та зміною господарських засобів і джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об’єкти, які на них враховуються, тобто господарські засоби та їх джерела, складають основу господарської діяльності і в своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства. За своїми показниками (залишками) ці рахунки слугують основою для складання балансу. Основні рахунки поділяють на групи: 1) рахунки матеріальні 2) нематеріальні 3) грошові рахунки 4) рахунки власного капіталу 5) розрахункові рахунки
47.Характеристика основних регулюючих рахунків.
Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх утворення, що враховуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки в тих випадках, коли за окремими об’єктами обліку необхідно отримати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, щодо первісної та залишкової вартості основних засобів, планової та фактичної собівартості готової продукції).
В залежності від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок регульованого рахунку, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні, контрарно-доповнюючі.
48.Характеристика операційних збираючих розподільчих рахунків.
Операційні рахунки призначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. На них відображається рух усіх засобів (активів), що приймають участь в здійсненні певного господарського процесу.
Збирально-розподільчі рахунки призначені для попереднього обліку (збирання) витрат, пов’язаних зі здійсненням того чи іншого господарського процесу з метою наступного розподілу їх між відповідними об’єктами. Необхідність використання збирально-розподільчих рахунків обумовлена тим, що окремі витрати в момент їх здійснення неможливо прямо віднести на собівартість відповідних об’єктів, оскільки вони пов’язані з управлінням і обслуговуванням виробничих дільниць основного й допоміжного виробництв (наприклад, загальновиробничі витрати). Тому такі витрати протягом місяця попередньо обліковують (збирають) в дебеті збирально-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих рахунків і розподіляють між об’єктами калькулювання пропорційно встановленій базі розподілу.
Після списання витрат, що обліковуються, збирально-розподільчі рахунки закриваються, залишку не мають, тому в балансі не відображаються.
До збирально-розподільчих відноситься рахунок 91 «Загальновиробничі витрати».
49.Характеристика операційних збираючих рахунків.
Операційні рахункипризначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. На них відображається рух усіх засобів (активів), що приймають участь в здійсненні певного господарського процесу. За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на: збирально-розподільчі, збиральні, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, співставні.
Збиральні рахунки від збирально-розподільчих відрізняються тим, що зібрані в дебеті таких рахунків витрати надалі не розподіляються між окремими об’єктами, а повністю списуються на фінансові результати. До таких відносяться рахунки: 90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, 95 “Фінансові витрати”, 96 “Втрати від участі в капіталі”, 97 “Інші витрати”, 99 “Надзвичайні витрати”.
50.Характеристика операційних калькуляційних рахунків.
Операційні рахункипризначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. На них відображається рух усіх засобів (активів), що приймають участь в здійсненні певного господарського процесу. За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на: збирально-розподільчі, збиральні, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, співставні.
Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов’язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки отримали назву калькуляційних.
До калькуляційних відносяться рахунки: 23 “Виробництво”, 15 “Капітальні інвестиції” тощо. В дебеті калькуляційних рахунків відображають всі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують ті затрати, котрі включені до собівартості випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.
51.Характеристика співставляючих рахунків.
Операційні рахункипризначені для відображення витрат, доходів та результатів діяльності підприємства. На них відображається рух усіх засобів (активів), що приймають участь в здійсненні певного господарського процесу. За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на: збирально-розподільчі, збиральні, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, співставні.
Функції співставних рахунів виконують також рахунки доходів діяльності підприємства (70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний доход”, 72 “Доходи від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 74 “Інші доходи”, 75 “Надзвичайні доходи” тощо). Ці рахунки призначені для узагальнення інформації щодо доходів, отриманих від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, та визначення чистого доходу від цих видів діяльності. Наприклад, по кредиту 70 рахунку “Доходи
Співставні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів та виявлення результатів за ними.
До співставних відносяться рахунки: 24 “Брак у виробництві”, 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інші операційні доходи”, 72 “Доходи від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 74 “Інші доходи”, 75 “Надзвичайні доходи”, 79 “Фінансові результати”. Рахунок 79 “Фінансові результати” призначений для узагальнення інформації щодо доходів, витрат підприємства за звітний період та визначення фінансових результатів діяльності – отриманого прибутку чи збитку. На кредит цього рахунку наприкінці звітного періоду списують суми отриманих доходів (від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої діяльності); на дебет – собівартість реалізації, суми адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат діяльності, а також нараховану суму податку на прибуток. Шляхом співставлення на рахунку 79 “Фінансові результати” кредитового обороту (загальна сума отриманих доходів) з дебетовим оборотом (загальна сума витрат з урахуванням податку на прибуток) визначають фінансовий результат діяльності (прибуток чи збиток) за звітний період, який списують наприкінці року на рахунок 44 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”. Після списання фінансового результату діяльності рахунок 79 “Фінансові результати” закривається.
52.Характеристика фінансово-результативних рахунків.
Для обліку фінансових результатів діяльності передбачений рахунок 44 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”. По кредиту відображають суму отриманого прибутку, по дебету – суму збитків та використаного прибутку. Для відокремленого відображення отриманого прибутку, його використання, а також обліку непокритих збитків вказаний рахунок ведеться за субрахунками: 441 “Нерозподілений прибуток”, 442 “Непокритий збиток”, 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”. На субрахунку 441 “Нерозподілений прибуток” підприємства враховують всю суму прибутку, отриманого з початку звітного року.
Наприкінці року сума використаного прибутку списується у зменшення нерозподіленого прибутку. Сума непокритих збитків за рішенням керівника списується або за рахунок нерозподіленого прибутку, або ж за рахунок резервного капіталу.
53.Характеристика забалансових рахунків.
Позабалансові рахункипризначені для обліку господарських засобів, які не належать даному підприємству, але тимчасово знаходяться в його користуванні або на зберіганні. До них відносяться орендовані основні засоби, товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання або у переробку, обладнання, прийняте для монтажу, тощо. Ці засоби враховуються на балансі підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці засоби у тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на позабалансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків відображають поза підсумком балансу.
54. Запаси та їх класифікація
Запасы признаются активом, если существует вероятность того, что предприятие получит в будущем экономические выгоды, связанные с их использованием, и их стоимость может быть достоверно определена. Под экономической выгодой понимается потенциальная возможность получения предприятием денежных средств от использования актива.
В соответствии с П(С)БУ под запасами понимают активы, которые:
1) содержатся для дальнейшей продажи при условии обычной хозяйственной деятельности;
2) находятся в процессе производства с целью дальнейшей продажи продукта производства;
3) содержатся для потребления при производстве продукции, выполнения работ и предоставления услуг
Единицей бухгалтерского учёта запасов является их наименование или однородная группа (вид).
Согласно П(С)БУ 9 запасы включают:
1) сырьё, основные и вспомогательные материалы, комплектующие изделия и другие материальные ценности, предназначенные для производства продукции, выполнения работ, предоставления услуг, обслуживания производства и административных нужд;
2) незавершенное производство в виде не законченных обработкой и сборкой деталей, узлов, изделий, а также незаконченных технологических процессов;
3) готовую продукцию, которая изготовлена на предприятии, предназначена для продажи и отвечает техническим и качественным характеристикам, предусмотренным договором или другим нормативно-правовым актом;
4) товары в виде материальных ценностей, которые приобретены (получены) и содержатся предприятием с целью дальнейшей продажи;
5) малоценные и быстроизнашивающиеся предметы.
55.Виробничі запаси. Їх класифікація, джерела придбання та напрями вибуття.
Запасы на предприятие могут поступать в результате:
1) приобретения за плату;
2) изготовления собственными силами предприятия;
3) внесения в уставный капитал предприятия;
4) безвозмездного получения;
5) обмена (на подобные и неподобные запасы).
Направления выбытия ПЗ:
1) отпуск в производство;
2) продажа;
3) безвозмездная передача.
56.Формування вартості запасів, придбання за плату.
Первоначальной стоимостью запасов приобретённых за плату, является себестоимость запасов, которая включает в себя:
- сумму, уплачиваемую в соответствии с договором поставщику (продавцу);
- сумму ввозной таможенной пошлины;
- сумму непрямых налогов в связи с приобретением запасов, не возмещаемых предприятию;
- расходы на заготовку, погрузочно-разгрузочные работы, транспортировку запасов к месту их использования, включая расходы по страхованию рисков транспортировки запасов;
- сумму других расходов, непосредственно связанных с приобретением запасов и доведением их до состояния, в котором они пригодны для использования в запланированных целях (к таковым расходам, в частности, относятся прямые материальные расходы, прямые расходы на оплату труда, другие прямые расходы предприятия на доработку и повышение качественно-технических характеристик запасов).
Первоначальная стоимость запасов в бухгалтерском учёте не изменяется.
В соответствии с П(С)БУ 9 в первоначальную стоимость запасов не включаются:
- сверхнормативные убыль и недостачи запасов;
- проценты за пользование займами;
- расходы на сбыт;
- общехозяйственные и другие подобные расходы, которые непосредственно не связаны с приобретением и доставкой запасов и приведением их до состояния, в котором они пригодны для использования в запланированных целях.
В соответствии с П(С)БУ 9 первоначальная стоимость запасов, приобретённых за плату, включает сумму непрямых налогов, не возмещаемых предприятию. К таким налогам относится НДС, уплаченный (начисленный) при приобретении запасов, используемых в производстве продукции, операции по продаже которой освобождены или не являются объектом обложения НДС, а также акцизный сбор, таможенный сбор и прочие непрямые налоги, не возмещаемые предприятию.
57. Сутність методу ідентифікаційної собівартості списання запасів на виробництво.
По идентифицированной себестоимости оцениваются отпускаемые запасы и услуги, выполняемые для специальных заказов и проектов, а также запасы, не заменяемые друг на друга. Суть такого метода заключается в том, что стоимость выбываемых запасов определяется отдельно по каждой единице запасов, т.е. единица запасов выбывает по такой же стоимости, по какой она была оприходована при поступлении.
Такой метод целесообразно применять при небольшом количестве выбываемых запасов, когда легко отследить, по какой стоимости выбываемые запасы были зачислены на баланс. При этом на предприятии должен быть организован индивидуальный учёт по каждому виду запасов.
58. Сутність методу середньозваженої собівартості списання запасів на виробництво.
Этот метод очень удобен для предприятий, имеющих большое количество запасов различной номенклатуры. Поскольку в ходе ведения хозяйственной деятельности стоимость одного и того же вида запасов может колебаться, то по каждой единице запасов определяется их средняя (средневзвешенная) стоимость.
Средневзвешенная себестоимость единицы запасов рассчитывается путём отношения суммарной стоимости остатка таких запасов на начало отчётного месяца и стоимости полученных в отчётном месяце запасов к суммарному количеству запасов на начало отчётного месяца и полученных в отчётном месяце запасов.
Расчёт средневзвешенной себестоимости единицы запасов можно представить в виде формулы:
где:
С/сср. – средневзвешенная себестоимость единицы определённого вида запасов, грн.;
Сз н – стоимость остатка запасов на начало отчётного месяца, грн.;
Сз пост – стоимость поступивших в отчётном месяце запасов, грн.;
Зн – количество единиц определённого вида запасов на начало месяца, ед.;
Зпост – количество единиц поступивших в отчётном месяце запасов данного вида, ед.
59.Оцінка списання запасів на виробництво за історичною собівартістю (за допомогою ТЗВ)
транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що використані у звітному місяці. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що використані, з відображенням їх на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за місяць.
60.Первинний облік придбання запасів.
Учёт приобретения запасов включает первичный, аналитический на складе и в бухгалтерии и синтетический учёт.
Отпуск материалов поставщиком осуществляется на основании накладной на отпуск ТМЦ (ф.№М-20), которая выписывается в трёх экземплярах на основании договора и подписывается лицом, непосредственно отвечающим за данную операцию, и главным бухгалтером. 1-й экземпляр накладной вручается предприятию получателю материалов как сопроводительный документ и основание для их оприходования; второй – остаётся на складе предприятия-поставщика и служит основанием для списания отпущенных материалов; третий экземпляр накладной передаётся пропускному пункту для контроля за вывозом материальных ценностей за пределы территории предприятия. Второй и третий экземпляры накладной указанными службами сдаются в бухгалтерию для отражения в учёте.
Согласно Закону Украины «О налоге на добавленную стоимость» поставщик (продавец) представляет предприятию-покупателю налоговую накладную, форма и порядок заполнения которой утверждены ГНА Украины. В налоговой накладной, кроме прочих реквизитов, указывается цена материалов, ставка и сумма НДС, общая сумма, подлежащая упл
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 190 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |