Читайте также:
|
Нотаріальній охороні підлягають права, що складають зміст сімейних особистих немайнових і майнових відносин між подружжям, між батьками та дітьми, усиновителями і всиновленими тощо (ст. 2 Сімейного кодексу). Так, об’єктом нотаріальної охорони можуть бути право дружини та чоловіка на особисту свободу, зокрема право на вибір місця свого проживання (ст. 56 СК), право на розподіл обов’язків у сім’ї та спільне вирішення питань життя сім’ї (ст. 54 СК), право на фізичний і духовний розвиток (ст. 52 СК), на повагу до своєї індивідуальності (ст. 51 СК), право на батьківство (ст. 126 СК), права батьків щодо виховання дитини (ст. 151 СК), права батьків щодо захисту дитини (ст. 154 СК) тощо. Для захисту цих прав нотаріус може вчинювати такі нотаріальні дії: посвідчення шлюбного контракту, передача заяв, посвідчення факту перебування у певному місці тощо.
Об’єктом нотаріальної охорони виступають майнові права. Це можуть бути: право особистої приватної власності дружини та чоловіка, право спільної сумісної власності подружжя, права подружжя по утриманню, права батьків і дітей на майно, право дитини на утримання, право на утримання інших членів сім’ї та родичів тощо.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права сумісної власності. Відповідно до ст. 60 СК майно, нажите під час шлюбу, вважаються таким, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ч. З ст. 368 ЦК). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. В окремих випадках спільною сумісною власністю визнається майно, що належало дружині або чоловікові, якщо за час шлюбу воно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. У разі спору це майно може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК). Право спільної сумісної власності подружжя згідно правил, передбачених нормами цивільного законодавства, здійснюється за спільною згодою співвласників.
Закон дозволяє подружжю встановити особливий порядок здійснення права спільної сумісної власності. Так, дружина може видати чоловікові довіреність на розпорядження усім спільним майном шляхом вчинення правочинів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, зобов’язує правонаступника дружини та чоловіка (ст. 66 СК України).
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Режим спільного майна, нажитого у шлюбі, зберігається довічно, і розірвання шлюбу на нього не впливає, тому розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками також за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (ст. 68 СК). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, й після розлучення на підставі шлюбного договору.
Подружжя, а також чоловік і жінка, які не перебувають у шлюбі між собою, але проживають однією сім’єю, мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Між подружжям (особами, які проживають однією сім’єю) можуть бути укладені договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), застави, спадкового договору щодо своєї частки у спільній сумісній власності подружжя можливе лише за умови її визначення та виділу в натурі чи визначення порядку користування майном. Посвідчення нотаріусом таких договорів здійснюється за загальними правилами.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 130 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |