Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фізкультурна пауза

Під час перерви необхідно походити, зробити кілька нахилів, напружити і розслабити пальці, виконати гімнастику для очей:

- щільно заплющити і широко відкрити очі 5-7 разів з інтервалом 30 секунд;

- подивитися вгору, вниз, праворуч, ліворуч, не повертаючи голови, потім повторити вправу з заплющеними очима;

- спрямувати погляд по колу - вниз, праворуч, ліворуч, вгору, а потім -навпаки. Повторити цикл із заплющеними очима 1 - 2 хвилини;

- швиденько кліпати очима 1-2 хвилини;

- заплющувати очі і помасажувати їх пальцями круговими рухами протягом 1 хвилини.

Безперервна робота з ПК учнів 10-11 класів при спарених уроках не повинна перевищувати на першому уроці 25 - 30 хв., на другому - 15 - 20 хв. Для них дозволяється варіант організації занять з основ інформатики і обчислювальної техніки, при якому передбачається одна академічна година теоретичних і одна - практичних занять. Практичні заняття містять:

- безперервну роботу за монітором ПК (25-30 хвилин);

- виконання комплексу вправ для профілактики зорової і статичної втоми (5 хвилин);

- продовження роботи з комп'ютером до кінця занять (10 - 15 хвилин).

Заняття у гуртках програмування з використанням ПК слід проводити не раніше, ніж через годину після закінчення навчальних занять в школі. Заняття проводяться в гуртках не більше двох разів на тиждень. їх тривалість для:

- учнів 7-10 років не повинна бути більшою 45 хв.;

- учнів 11-13 років - 60 хв.

Для профілактики втоми школярів усередині занять необхідно проводити перерву тривалістю не менше 10 хв., під час якої організовувати фізичні впра­ви, у тому числі гімнастику для очей і рухові ігри. Комп'ютерні ігри в гуртках повинні проводитись не частіше 1-2 разів на тиждень тривалістю до 10 хв. для дітей молодшого шкільного віку і до 15 хв. - для дітей середнього і старшого шкільного віку.

10. Протипожежний режим у навчальному закладі

Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є:

- система запобігання пожежі;

- система протипожежного захисту;

- система організаційно-технічних заходів.

Система запобігання пожежі - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі.

Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів у системі запобігання пожежі є положення про те, що горіння (поже­жа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність трьох чинни­ків: горючої речовини, окисника та джерела запалювання. Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і перебувала у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу (запалювання). Гак, сірни­ком неможливо запалити дерев'яну колоду чи стіл, у той же час аркуш паперу

легко загориться. Система запобігання пожежі на об'єкті здійснюється за таки­ми двома напрямками:

1.1. Запобігання утворенню горючого середовища в закладах освіти дося­гається: обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при ви­користанні та зберіганні, а також правильне їх розміщення; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; застосуванням справної робочої вен­тиляції; використанням інгібіторних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок та ін.

1.2. Запобіг ання виникненню в горючому середовищі джерела запалюван ня досягається: використанням устаткування, при роботі якого не виникає дже­рел запалювання; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та ма­теріалів; використанням устаткування, що відповідає вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення; заземленням устаткування, лікві­дацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.

2. Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на лю­дей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрям­ками:

2.1. Обмеження розмірів та поширення пожежі:

- розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням проти­пожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;

- дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі повер­ху;

- правильне планування і розміщення класів, аудиторій та інших приміщень у межах будівлі;

- вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

- встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції та кабельних комунікаціях;

- обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі;

- влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

2.2. Обмеження розвитку пожежі:

- обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в примі­щенні;

- використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;

- своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

- застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

2.3. Забезпеченні безпечної евакуації людей та майна:

- вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;

- застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних сту­пенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та обгороджувальні функції протягом всього часу евакуації;

- застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

- влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації;

- влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зов­нішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утриман­ня.

2.4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:

- забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежо­гасіння;

- влаштування та утримання у належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

3. Систему організаційно-технічних заходів на освітянському об'єкті складають організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні заходи.

3.1. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної агітації, проведення переві­рок стану пожежної безпеки освітянських будівель та приміщень.

3.2. До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, ви­значених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень та будівель, технічному переобладнанні закладів освіти, експлуатації чи можли­вому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлена тощо.

3.3. Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та за­стосування відкритого вогню у недозволених місцях, недопущення появи сто­ронніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях, регламентації" пожежної без­пеки при проведенні вогневих робіт тощо.

3.4. Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведенні профілак­тичних оглядів, випробувань, ремонтів навчального та допоміжного обладнан­ня, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опа­лення, вентиляції).

18. Система управління охороною праці в освіті

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і продуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворюванням, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і завдань щодо охорони праці, функції, методів управління, побудови організаційної структури управління, складання, нормативно-методичної документації.

Головною метою управління охороною праці в освіті є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань.

СУОП в освіті формує у педагогічних працівників і майбутніх фахівців знання щодо стану і проблем охорони праці в галузі відповідно до напрямку їх підготовки, функціонування системи управління охо­роною праці та шляхів і методів та засобів забезпечення умов виробничого се­редовища і безпеки праці в освіті згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Головним у системі управління охороною праці є можливість виявити у кожному закладі освіти технічні, економічні, соціальні і організаційні можли­вості для вдосконалення.

Для СУОПО повинні бути розроблені та визначені основні і допоміжні функціональні обов'язки, які можна об'єднати за основними напрямками, що будуть визначати зміст профілактичної роботи з охорони праці:

1. Розробка і впровадження організаційно-технічних і лікувально-профі­лактичних заходів; комплексний план поліпшення умов праці і санітарно-оздо­ровчих заходів на п'ять років; комплексний план заходів запобігання виробни­чому травматизму, професійним та загальним захворюванням на майбутній рік.

2. Контроль за станом безпеки, оцінка роботи посадових осіб щодо охоро­ни праці на всіх рівнях оперативного контролю, який існує в закладі освіти. Перевірка контролюючими державними органами нагляду стану охорони праці в галузі. За результатами перевірок щомісячно проводиться оцінка умов праці на робочих місцях.

3. Навчання безпечним прийомам праці і правилам техніки безпеки. Сюди належать усі види і форми навчання працівників, які щойно наймаються на ро­боту, а також тих, що працюють за програмою вступного інструктажу, первинно­го на робочому місці, повторного, позапланового і цільового. Це усі види навчання з відривом від виробництва і за професією, а також щорічна пе­ревірка знань працюючих з техніки безпеки.

4. Наради, збори. На них розглядаються результати роботи з техніки безпеки за квартал, півріччя, рік, а також аналізується питання виконання наказів, постанов, указів Уряду і інших директивних документів.

5. Розслідування нещасних випадків, тобто аналіз причин, розробка від­повідних заходів, наказів і розпоряджень стосовно конкретних нещасних випад­ків за місяць, квартал, рік та розробка додаткових заходів з їх запобіганню.

6. Громадський вплив на порушників правил безпеки та їх покарання. Тут використовують системи заходів впливу на тих працюючих, що не дотримуються відповідних правил та норм щодо охорони праці. Цей напрямок включає систему дисциплінарного впливу (позбавлення винагороди, відсторонення від роботи, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, звільнення з роботи).

7. Матеріальне і моральне заохочення: нагорода, грамота, подяка за висо­коефективну, безаварійну роботу.

8. Звітність з охорони праці.

При функціонуванні СУОПО керівник будь-якого рівня управління пови­нен не тільки стежити за створенням безпечних умов праці, а й керувати охоро­ною праці на довірених йому об'єктах управління, тобто формувати безпечні та нешкідливі умови праці, виявляти та усувати причини відхилень деяких показ­ників рівня безпеки й умов праці від встановлених стандартом, нормами та пра­вилами, а також причини несвоєчасного прийняття заходів щодо їх усунення.

СУОПО передбачає прямий і зворотний зв'язок. Це дає можливість швидко реагувати на фактичний стан охорони праці в закладі освіти. Керівник, що отримав сигнал зворотного зв'язку про відхилення від норм навчального обладнання або технічного стану закладу освіти, повинен негайно прийняти і реалізувати управлінські рішення. Саме від цього буде залежати ефективність СУОПО і надійність її функціонування. Управління здійснюється на основі планів, наказів, розпоряджень, вказівок. Зв'язок між елементами системи за­безпечується усною інформацією, письмовими довідками та звітами.

Роботою різних структурних підрозділів закладу освіти із забезпечення безпечних умов праці керує служба охорони праці, керівник якої є заступником керівника навчального закладу, а також профком, профспілковий актив.

23.Організація охорони праці в системі освіти

Для створення здорових і безпечних умов навчання і праці, запобігання виробничому і шляхово-транспортному травматизмові, дотримання норм і пра­вил виробничої санітарії і протипожежної безпеки рекомендується створити в навчальних закладах службу охорони праці і техніки безпеки (згідно із Законом України "Про охорону праці"),

1.Загальне керівництво і персональна відповідальність за організацію роботи служби і забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на керівника навчального закладу.

1. Безпосередня відповідальність за організацію роботи з охорони праці та забезпечення здорових і безпечних умов навчання і праці покладається на керівників структурних підрозділів.

2. Керівник навчального закладу розробляє "Положення про службу з охорони праці і техніки безпеки" на підставі типового "Положення про службу з охорони праці і техніки безпеки", затверджує склад служби з охорони праці і техніки безпеки.

3. Служба з охорони праці і техніки безпеки погоджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів і службових осіб для забезпечення безпеч­них умов праці і навчально-виховного процесу, стану робочих місць, обладнан­ня, приладів та ін.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці в навчальному закладі покладається на адміністрацію.

Адміністрація навчального закладу зобов'язана забезпечити належне тех­нічне обладнання всіх робочих місць і створити на них безпечні умови праці.

У своїй роботі адміністрація навчального закладу повинна керуватися Положенням про організацію роботи з охорони пращ в навчальних закладах. Відповідно до названого Положення керівник навчального закладу видає наказ, в якому визначаються окремі особи, що відповідають за збереження життя і здоров'я при проведенні занять, а також під час позакласних, позаурочних захо­дів. Наказ доводиться до відома всіх працівників.

Для основних категорій працівників адміністрація навчального закладу розробляє посадові інструкції, які затверджуються керівником.

З метою систематичного дотримання вимог законодавства з охорони праці вводиться триступенева система контролю.

Виявлені у ході перевірки недоліки фіксуються в спеціальних журналах, де відзначається: недотримання вимог техніки безпеки (відсутність захисних засобів, запо­біжної блокувальної техніки, відсутність заземлення і т. д.); недотримання вимог виробничої санітарії (відсутність вентиляції); недотримання вимог освітленості, шум, вібрація, відсутність індивідуальних засобів захисту, відсутність водопостачання, каналізації; відсутність засобів пожежогасіння, відсутність інструкцій з безпечного ве­дення робіт; одночасно даються пропозиції для усунення виявлених порушень.

При цьому перевіряючий повинен підписати свої зауваження, вказавши посаду, прізвище, дату перевірки.

В обов'язки адміністрації навчального закладу входить інструктаж пра­цівників з техніки безпеки.

4. Загальні правила улаштування загальноосвітніх шкіл

Правила улаштування й утримання шкіл поширюються на всі загальноос­вітні школи: початкові, середні, вечірні й заочні, школи для молоді, що працює, школи з поглибленим вивченням деяких навчальних предметів, школи з про­довженим днем, школи-інтернати, спеціальні школи. Школи, розміщені у нети­пових будівлях, під час реконструкції й капітального ремонту необхідно посту­пово пристосовувати до вимог правил. Новоспоруджені будівлі загальноосвіт­ніх шкіл, будівлі після реконструкції або проведеного ремонту можуть бути допущені до експлуатації тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної станції.

Школа повинна мати самостійну земельну ділянку, ізольовану і, як прави­ло, віддалену від транспортних магістралей, промислових, комунальних та ін­ших підприємств, які можуть бути джерелами шуму і забруднення повітря. Ґрунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. Земельні ділянки об­городжуються зеленими насадженнями, а прилеглі до вулиць і проїздів - огоро­жами заввишки 1,2 м. Площа озеленення ділянки становить 40 - 50%. На тери­торії ділянки виділяють зони: спортивну, зону відпочинку, навчально-дослід­ну й господарчу. Усі зони повинні мати зручний зв'язок з приміщеннями і між собою, зона відпочинку - зручний зв'язок зі спальним корпусом.

Спортивна зона повинна бути розміщена збоку спортивного залу, не дозволяється розміщувати її збоку вікон навчальних приміщень. Бігову доріжку влаштовують навколо футбольного поля, пряма доріжка, як правило, є части­ною колової. Ями для стрибків у висоту й довжину засипають піском, перемі­шаним з тирсою. Комбінований майданчик можна заасфальтувати (забетону­вати), футбольне поле повинно мати трав'яний покрив. Займатися на спортив­них майданчиках можна тільки в спортивному взутті й одязі. Діти повинні бути навчені правильно користуватися спортивним інвентарем і обладнанням. Фізкультурні майданчики потрібно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Зона відпочинку призначається для організації рухливих і тихих ігор, індивідуальних занять учнів на відкритому повітрі. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку дітей під час перерв розміщують неподалік від виходів з бу­дівлі. Мають бути окремі майданчики для учнів 1 - 2, 3 - 4, 5 - 8 класів. Май­данчики для тихого відпочинку розміщують віддалік від спортивної зони і майданчиків для ігор. Метеорологічний і географічний майданчики потрібно розміщувати на відкритій місцевості на відстані не меншій як 35 м від будівлі школи і спортивних майданчиків.

Господарча зона розміщується з боку входу до виробничих приміщень їдальні й має окремий в'їзд з вулиці. У цій зоні розміщують господарчі будівлі (навіси для інвентарів, сміттєзбиральні тощо), а також гаражі для автомашин, тракторів та інших сільськогосподарських машин. Тут же може бути розміщена котельня і насосна з водонапірним баком. Сміттєзбиральні (баки, контейнери), що встановлюються на відстані не менш як 25 м від вікон і входу до їдальні на бетонованому майданчику під навісом, повинні мати кришки, які щільно закри­ваються.

Виїзди і входи на ділянку школи, проїзди, доріжки до господарських бу­дівель, а також до дворових вбиралень вкривають асфальтом, щебенем, бето­ном тощо. Підходи до будівлі школи не менше як за 100 м також повинні мати тверде покриття.

Будівлі шкіл повинні мати такі групи приміщень:

- навчальні секції 1 - 4 класів;

- навчальні секції 5-11 класів;

- для трудового навчання;

- навчально-спортивного і культурно-масового призначення;

- для організації продовженого дня;

- загально шкільного призначення: їдальня, бібліотека, адміністративно-гос­подарчі, медичного обслуговування та ін.

У школах-інтернатах, школах з подовженим днем і пришкільних інтерна­тах передбачаються секції спальних приміщень.

Будівля не повинна мати більше трьох поверхів. При розміщенні загаль­ноосвітніх навчальних закладів в раніше збудованих 4-5 поверхових будівлях четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.

Взаємне розміщення окремих груп приміщень має забезпечувати зручний функціональний зв'язок їх між собою і відповідними зонами ділянок, створюва­ні найкращі умови для організації навчально-виховного процесу. Навчальні приміщення відповідно до їх призначення поділяють на власне навчальні, нав­чально-виробничі та навчально-спортивні. Навчально-виробничі та навчально- спортивні приміщення треба розміщувати на першому поверсі у спеціальних блоках. Навчальні приміщення повинні бути ізольовані від приміщень, які є джерелами шуму й запахів (майстерень, спортивних і актових залів, харчового блоку та ін.). Класні кімнати, навчальні кабінети і лабораторії дозволяється розміщувати на будь-яких, крім підвальних і цокольних, поверхах будівлі.

Кабінети у будівлі школи рекомендується розміщувати переважно за ві­ковим принципом з вертикальними або горизонтальними зв'язками між кабінетами. У великих школах вертикальний зв'язок між кабінетами дає змогу розміс­тити в окремих блоках учнів 5 - 9 і 10 - 11 класів, створити спеціалізовані сек­ції, що об'єднують кабінети навчальних дисциплін природничо-математичного і гуманітарного циклів. Навчальні кабінети та інші приміщення загального при­значення можуть бути розміщені окремо або об'єднуватися в самостійний блок. Горизонтальні зв'язки між кабінетами забезпечуються у великих школах роз­міщенням учнів двох - трьох суміжних класів на одному поверсі (1-ий поверх -•1-5-6 класи, 2-ий поверх -7-9 класи, 3-ій поверх - 10 - 11 класи). На 1 поверсі розміщують приміщення, що використовуються всіма класами, і лабора­торію біології; на 2 поверсі - кабінети для 4-9 класів і на 3 поверсі - 10-11 класів. Якщо в школі існує кабінетна система навчання, то вона вимагає роз­міщення кабінетів у межах 1-2 поверхів так, щоб перехід в кабінет не займав більше 2-х хвилин. Оптимальна кількість кабінетів - 2 - 4 на один предмет за­лежно від місткості школи. У невеликих школах можна організувати навчальні кабінети з двох - трьох дисциплін (історії й географії, літератури й мови, хімії і біології і т.д.). Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.

Приміщення для трудового навчання потрібно розміщувати ізольовано від інших навчальних приміщень (в окремих блоках, торцях будівель на першо­му поверсі) з улаштуванням звукоізолюючих стін і перекриттів. Дозволяється розміщувати навчальні майстерні у цокольному поверсі за наявності достатньо-і о природного освітлення, а також в окремій будівлі за умови обладнання гар­деробу і санітарних вузлів. Міжшкільні майстерні повинні мати самостійну ділянку.

Приміщення їдальні виділяють у спеціальний блок на 1 поверсі, вони ма­ють окремий вихід на господарчий двір і, в разі розміщення школи в кількох будівлях, - криті переходи у навчальні та житлові приміщення.

Кількість місць в актовому залі визначається з мінімального розрахунку 25% від загальної кількості учнів у масових школах і 50% - у школах-інтернатах.

У школах на 30 і більше класів, крім кабінету лікаря, передбачається ка­бінет зубного лікаря.

20= 12. Безпека при організації масових заходів у навчальному закладі.

12. Забезпечення безпеки при проведенні дискотеки

Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (новорічні вечори, вечори відпочинку, дискотеки, концерти, кіносеанси тощо) є керівники закладів освіти.

Приміщення та поверхи, на яких проводиться масові заходи, повніші ма­ти не менше двох розосереджених виходів, які слід постійно утримувати у справному стані.

Перед початком кожного культурно-масового заходу керівник закладу освіти призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Вони повинні ре­тельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані засобів пожежогасіння, зв'язку і пожежної автоматики. Усі виявленні не­доліки мають бути усуненні до початку культурно-масового заходу.

На час проведення культурно-масових заходів у навчальних закладах ос­віти необхідно забезпечити чергування працівників та учнів старших класів.

Під час проведення культурно-масового заходу з дітьми повинен невід­ступно бути черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Ці особи по­винні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі і зобов'язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки.

Культурно-масові заходи мають проводитися:

- у будинках 1 і 2 ступенів вогнетривкості - в приміщеннях будь-якого повер­ху;

- у будинках 3-5 ступенів вогнетривкості - тільки в приміщеннях першого поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути оштукатурені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культур­но-масових заходів у підвальних і цокольних приміщеннях не допускаються.

13. Безпека при проведенні новорічного вечора у навчальному закладі

Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (новорічні вечори, вечори відпочинку, дискотеки, концерти, кіносеанси тощо) є керівники закладів освіти.

Приміщення та поверхи, на яких проводиться масові заходи, повніші ма­ти не менше двох розосереджених виходів, які слід постійно утримувати у справному стані.

Перед початком кожного культурно-масового заходу керівник закладу освіти призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Вони повинні ре­тельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані засобів пожежогасіння, зв'язку і пожежної автоматики. Усі виявленні не­доліки мають бути усуненні до початку культурно-масового заходу.

На час проведення культурно-масових заходів у навчальних закладах ос­віти необхідно забезпечити чергування працівників та учнів старших класів.

Під час проведення культурно-масового заходу з дітьми повинен невід­ступно бути черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Ці особи по­винні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі і зобов'язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки.

Черговий персонал перед початком новорічного вечора зобов'язаний ре­тельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто упевнитися у їх по-жежобезпечному стані.

Культурно-масові заходи мають проводитися:

- у будинках 1 і 2 ступенів вогнетривкості - в приміщеннях будь-якого повер­ху;

- у будинках 3-5 ступенів вогнетривкості - тільки в приміщеннях першого поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути

оштукатурені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культур­но-масових заходів у підвальних і цокольних приміщеннях не допускаються.

Під час проведення новорічного вечора ялинка має встановлюватися на стійкій основі, з таким розрахунком, щоб не утруднювати вихід з приміщення. Ялинка має стояти не ближче метра від стін і стелі.

За відсутності у закладі освіти електричного освітлення новорічні вистави та інші культурно-масові заходи слід проводити у денний час.

Ілюмінацію ялинки проводить лише досвідчений електрик з дотриман­ням вимог ПУЕ, через знижувальний трансформатор гірляндами з послідовним підключенням електроламп напругою до 12 В.

Лампочки в гірляндах повинні бути потужністю не більше 25 Вт. При цьому електропроводи, які живлять лампочки ялинкового освітлення, мають бути гнучкими, з міцними жилами. Вони також повинні мати справну ізоляцію і вмикатися до електромережі за допомогою штемпельних з'єднань.

9.Розслідування нещасного випадку з учнем під час навчально-виховного процесу

За результатами нещасного випадку під час навчально-виховного процесу складається акт за формою Н-Н. Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування і облік нещасного випадку, складання акта за формою Н-Н, несе керівник навчального закладу. У випадках відмови адміністрації навчального закладу від складання акта за формою Н-Н, а також у разі незгоди потерпілого (його батьків) зі змістом акта конфлікт розглядає орган управління освітою вищого рівня у термін не більше десяти днів з моменту подання письмової заяви. Після закінчення строку лікування потерпілого керівник навчального закладу направляє до органів управління освітою, іншого органу виконавчої влади повідомлення про наслідки нещасного випадку.

Нещасний випадок, що стався в закладі освіти з учнями або студентами навчальних закладів, які проходять практику або виконують роботу під керів­ництвом вчителя, викладача, майстра виробничого навчання на дільниці, виді­леній підприємством для цієї мети, розслідується органом управління освітою, якому підпорядкований цей навчальний заклад, спільно з представником закла­ду освіти, оформляється актом за формою Н-Н і береться на облік органом уп­равління освітою, навчальним закладом. Один примірник затвердженого акта форми Н-Н направляється за місцем навчання потерпілого, другий - за підпо­рядкованістю до органу управління освітою.

Нещасні випадки, що сталися з учнями, студентами в побуті та у випад­ках не зазначених як виробничі, розслідуються і беруться на облік згідно з "По­ложенням про порядком розслідування невиробничого характеру" затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270.

Нещасний випадок, що стався під час проведення далеких походів, екс­курсій, експедицій, розслідується комісією органу управління освітою, на тери­торії якого стався нещасний випадок. У разі неможливості прибути на місце пригоди представника навчального закладу, з учнем або студентом якого стався нещасний випадок, до складу комісії включається представник однієї з установ, підвідомчих органу управління освітою, що проводить розслідування. Ма­теріали розслідування, у тому числі акти за формою Н-Н, скеровуються до ор­гану управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу.

Особи, що допустили порушення, або невиконання вимог "Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу " притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

4. Типи вогнегасників, які використовуються в закладах освіти.

Первинні засоби пожежогасіння. Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежо­гасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами, пожеж­ними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку. Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння мають зазначатися у планах евакуації. Ручні вогнегасники повинні розміщуватися:

- шляхом навішування на вертикальні щити не більше, як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника

- шляхом установлення до пожежних шаф разом і пожежними кранами або на пожежні щити. На пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, лопати, ломи, кошми, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку.

Пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, якнайближче до виходу.

Під час експлуатації та технічного обслуговування вогнегасників слід керуватися вимогами, викладеними в паспортах заводів-виробників, та затверд­женими в установленому порядку регламентами технічного обслуговування.

На території будівель Ша, Шб, IV, ІУа і V ступенів вогнетривкості, роз­міщених у сільській місцевості, слід обладнати пожежні пости з набором таких первинних засобів пожежогасіння:

- вогнегасники пінні ємністю 10 л або порошкові ємкістю 5л - 2 шт.,

- відра-4 шт.,

- сокири, лопати, багри - по 2 шт.;

- драбини пристінні - 1 шт.;

- бочки з водою місткістю 250 л - 2 шт. (на зимовий період замінюються ящиками з піском тієї ж місткості). Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, призначеними наказом керівника закладів, установ і організацій. Використання первинних засобів пожежогасіння для господарських та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожеж, не дозволяється. Пожежні щити призначені для розміщення первинних засобів пожежогасіння, немеханізованого інструменту та пожежного інвентарю у виробничих і складських приміщеннях, не обладнаних внутрішнім протипожежним водопроводом і автоматичними установками пожежогасіння, а також на території підприємств (організацій), які не мають зовнішнього протипожежного водопроводу, або віддалених будинків (споруд), зовнішніх технологічних установок цих підприємств на відстані більше 100 м від зовнішніх пожежних вододжерел.

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дріб­нодисперсних крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники застосовують для гасіння пожеж, що виника­ють на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин. Принцип дії та застосування вогнегасників майже одна­кові, але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кожного вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію щодо його застосовування. Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис. 4.7). Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії — ЗО—60 с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря. Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить.Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння. В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні". В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння. Вогнегасники порошкові Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів, електроустановок напругою до 1000 В, металів і їх сплавів використовуються порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-25, ОП-10. Порошковий вогнегасник ОП-1 "Супутник" місткістю 1 л використовується при гасінні невеликих загорянь на автомобілях і сільськогосподарських машинах. Складається з корпусу, сітки і кришки, виготовленої з поліетилену. Заповнений складом ПСБ (порошок сухий двокарбонатний), що складається з 88 % бікарбонату натрія з додаванням 10 % тальку марки ТКВ, стеаратів металів (заліза, алюмінія, магнія кальція, цинку) - 9 %. Під час користування знімають кришку вогнегасника і через сітку порошок ПСБ уручну розпилюють на вогнище горіння. Стійка порошкова хмара, що утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує горіння. Порошковий вогнегасник ОП-10 містить в тонкостінному десятилітровому балоні порошок ПС-1 (вуглекислий натрій з добавками). Подається за допомогою стислого газу (азот, діоксид вуглецю, повітря), що зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 л під тиском 15 МПа. Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію, натрія) і магнієвих сплавів. В інших вогнегасниках цього типу використовуються порошкові склади: ПСБ (бікарбонат натрія з добавками), ПФ (фосфорно-амміачні солі з добавками), призначені для гасіння деревини, горючих рідин і електроустаткуванні, СІ-2 (сидикагель з наповнювачем) - для гасіння нафтопродуктів і пірофорних з'єднань. Вогнегасник порошковий (ВІСПИ), що самоспрацьовує, - це нове покоління засобів пожежогасінні. Він дозволяє з високою ефективністю гасити вогнища загоряння без участі людини. Вогнегасник є герметичною скляною судиною діаметром 50 мм і завдовжки 440 мм, заповнений вогнегасним порошком масою 1 кг. Встановлюється над місцем можливого загоряння за допомогою металевого утримувача. Спрацьовує при нагріві до 100 °З (ВІСПИ-1) і до 200 °З ВІСПИ-2). Об'єм, що захищається, до 9 м3. Вогнегасники ВІСПИ призначені для гасіння вогнищ пожеж твердих матеріалів органічного походження, горючих рідин або плавких твердих тіл, електроустановок, під напругою до 1000 В. Достоїнства ВІСПИ: гасіння пожежі без участі людини, простота монтажу, відсутність витрат при експлуатації, екологічно чистий, нетоксичний, при спрацьовуванні не псує устаткування, що захищається, може встановлюватися в закритих об'ємах з температурним режимом від мінус 50 °З до плюс 50 °З.