Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Проблеми реалізації Конституції України

Прийняття Конституції є лише початком конституційного регулювання. Конституція формулює відповідні вимоги до поведінки суб'єктів права, а реалізується тільки тоді, коли вона втілюється в практичній діяльності державних інституцій і громадських організацій, у поведінці різних суб'єктів правовідносин. Реалізація конституційних приписів має велике значення, виходячи з юридичних властивостей Конституції, і насамперед із того, що вона має найвищу юридичну силу у правовій системі держави. Предмет правового регулювання Конституції - не якась одна сфера суспільних відносин, а всі сфери, і в кожній із них виявляється її активна роль. І якщо конституційні норми «не працю­ють», то це негативно впливає і на норми галузевого законодавства. Тому активно використовуючи закладений у Конституції України потенціал, можна суттєво вплинути на всі соціальні процеси.

Реалізація Конституції - це втілення на практиці закладених у ній демократичних цінностей для забезпечення прав і свобод особи. Демократичний державно-правовий розвиток українського народу не може реалізовуватися за межами конституційних приписів. Саме Кон­ституція юридично оформляє основні параметри державності, розпо­діляє повноваження між владними структурами, наділяє громадян, їх об'єднання правами і покладає обов'язки, створює правові передумо­ви забезпечення в країні демократичного політичного режиму. Проблема реалізації Конституції, переведення її вимог у правомірну поведінку всіх учасників суспільних відносин набуває нині особливої актуальності. По суті, вона є центральною не тільки для конституційного права, а й для всього правознавства.

Процес реалізації положень Конституції України має багато спільного із здійсненням юридичних норм в цілому. Існують певні форми реалізації правових норм, в тому числі конституційних: використання, виконання, дотримання і застосування. Дотримання конституційних норм – це форма їх реалізації, при якій громадяни, державні органи, юридичні особи утримуються від здійснення заборонених Конституцією дій. В цієї формі реалізуються забороняючі конституційні норми. Наприклад, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції). Від дотримання слід відрізняти таку форму реалізації, як виконання. Останнє на відміну від дотримання являє не пасивну, а активну поведінку суб’єктів правовідносин. У формі виконання реалізуються норми про основні обов’язки громадян (згідно зі ст. 65 Конституції захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян); обов’язки державних органів (п.2 ст. 116 передбачає, що Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина); обов’язки держави перед суспільством і громадянами (ст. 11 Конституції передбачено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України). Використання – це форма реалізації конституційних норм, що передбачає активну позицію суб’єктів конституційно-правових відносин. Суб’єкт своїми діями здійснює надані йому права та свободи. При цьому суб’єктами використання є не тільки громадяни України чи інші фізичні особи, а також держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, посадові особи, громадські об’єднання.

Додержання, виконання та використання конституційних норм є формами безпосередньої реалізації, оскільки вони втілюються в життя безпосередньо діями самих суб’єктів правовідносин, для реалізації конституційних норм у формі застосування необхідно посередництво уповноважених суб’єктів. Застосування конституційних норм - це владна організуюча діяльність державних та інших органів, осіб, мета якої полягає в забез­печенні адресатам цих норм реалізації їх прав і обов'язків. Застосування цих норм як форма реалізації Конституції України має місце в правозастосовній діяльності органів державної влади та інших суб'єктів і відбувається у встановленому законом порядку.

Однією з найбільш важливих проблем реалізації норм Конституції України є декларований у ст. 8 принцип: “Норми Конституції України є нормами прямої дії". Це положення означає, що всі, без винятку, органи державної влади і їх посадові особи в своїй правозастосовчій діяльності повинні не просто орієнтуватися на конституційні норми, а приймати відповідні рішення безпосередньо на основі цих норм. Об'єктивним є те, що на цьому шляху в Україні існують певні труднощі. Насамперед, це відсутність у органів державної влади значного практичного досвіду щодо реалізації конституційних норм. Особливо це стосується норм, присвячених регламентації прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. У зв'язку з цим необхідно звернутися до ст. 55 Конституції України, де закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В Основному Законі передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Тому Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. роз'яснив, що немає ніяких обмежень з приводу звернень зацікавлених осіб до судових органів за захистом своїх прав і свобод.

Особливу роль у реалізації норм конституції об'єктивно покликаний відіграти Конституційний Суд України. Це зумовлено змістом його компетенції, зокрема повноваженнями щодо здійснення офіційного тлумачення Основного Закону. Саме він повинний сприяти застосуванню конституційних норм вищими органами держави. Істотними проблемами, пов'язаними з функцією офіційного тлумачення норм Конституції України, є проблеми, які позначені двома питаннями: чи змінюється за допомогою тлумачення зміст Основного Закону і як діють конституційні норми в часі. На перше питання відповідь повинна бути однозначною: офіційне тлумачення не змінює змісту Конституції. Відповідь на друге питання частково була дана в рішенні Конституційного Суду України “Про офіційне тлумачення ст. 58, 78, 79, 81 Конституції України та ст. 243²¹, 243²², 243²⁵ Цивільного процесуального кодексу України” від 13 травня 1997 року. У цьому рішенні визначено, що принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів поширюється також на Конституцію України.