Читайте также:
|
1. ВиникненняНаціональної системи соціально-психологічної служби України (НСПС).
2. Визначення НСПС, основні завдання та напрями роботи НСПС.
3. Організаційні принципи НСПС, вищий орган управління, науково-методичний центр.
Література:
1. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536 с.
2. Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, структура та завдання // Практична психологія та соціальна робота, 1997 / Віталій Григорович Панок. - № 13; 1998. - №.1.
3. Тавровецька Н.І. Основи психологічної практики та консультування / Н.І. Тавровецька.
1. ВиникненняНаціональної системи соціально-психологічної служби України (НСПС).
Ідея створення загальнодержавної соціально-психологічної служби як єдиної системи охорони й підтримки психічного здоров'я населення виникла досить давно. На сторінках журналу "Вопросы психологии" ці питання обговорювались у 1979 та 1982 роках. Особливої актуальності набула ця проблема зі створенням структур практичної психології у різних відомствах. Коли 1991 р. в Інституті психології започатковувався Центр психологічної служби в системі народної освіти, перед ним ставилося завдання вивчення теорії та практики організації різних служб, що проводять практичну психологічну діяльність. Науковцями Центру був здійснений аналіз проблеми, вивчений іноземний досвід створення й розвитку структур практичної психології, оцінені перспективи поступу практичної психології в Україні. Усе це було покладено в основу розробки стратегії розгортання мережі практичних соціально-психологічних центрів, які б надавали допомогу населенню та органам управління державою, з одного боку, і стимулювали б розвиток самої соціально-психологічної служби — з іншого.
Аналіз умов розвитку практичної психології в Україні показав наявність кількох небезпечних тенденцій:
1. Підготовка практикуючих психологів, що відбувалася у закладах освіти, за своїм змістом є підготовкою викладачів психології, а не психологів-практиків, і тому потребує докорінної перебудови.
2. Розвиток і формування практичної психології здійснюються за "відомчим принципом", що дуже часто призводить до паралелізму в роботі відомчих служб, розпорошення нечисленних кадрів науковців і методистів по паралельних напрямах науково-методичної роботи, до нераціонального використання державних коштів.
3. Існує методична неузгодженість у діяльності відомчих структур практичної психології, а відтак і грубі порушення прав людини у процесі психодіагностичної та психокорекційної роботи, і численні спекуляції та шахрайства різного роду "цілителів" на психологічному ґрунті.
Зауважимо, що"Декларація прав людини" містить 30 статей, які фіксують чотири групи основоположних прав людини:
1. Елементарні права і свободи: право на життя, свободу, недоторканість, свободу від поневолення, заборону тортур, жорстокого поводження або покарання, рівність перед законом, захист від вторгнення в особисте та сімейне життя, від замахів на честь і репутацію, недоторканість житла, таємницю листування тощо;
2. Громадянські права: права на визнання правосуб'єктності особи, свободу пересування і вибору місця проживання, право на громадянство, право створювати шлюб, сім'ю, володіти майном тощо.
3. Політичні права і свободи: свобода совісті, думки, релігії, переконань та їх висловлювання, мирних зборів, право брати участь в управлінні своєю державою.
4. Економічні, соціальні, культурні права і свободи: право на працю, вільний вибір роботи, рівну платню за рівну працю, право на об'єднання і професійні спілки, на відпочинок, дозвілля, на певний життєвий рівень, освіту тощо.
За наступні роки Декларацію було доповнено ще трьома документами, які конкретизували зміст основних груп прав людини. Це:
1. Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.
3. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Ці чотири документи (в сукупності з Декларацією) утворюють "Хартію прав людини".
Отже, допомога людині, захист її психічного здоров'я не будуть ефективними, якщо вони спираються на відомчий підхід, тому практична психологія має бути якщо не «позавідомчою» то міжвідомчою, загальнонаціональною.
Практична реалізація ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби почалась у березні 1992 р. з підготовки двох листів на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби". Затим, у квітні, Комісія прийняла ухвалу про створення Концепції державної системи психологічної служби і доручила Інститутові психології координацію робіт з її створення.
Концепція тричі розглядалася згаданою Комісією, у січні 1993 р. була схвалена й передана до Кабінету Міністрів для доопрацювання та реалізації. Текст її було пізніше оприлюднено.
У основних положеннях Концепції визначено мету і завдання діяльності Національної системи соціально-психологічної служби, описано структуру, напрямки діяльності та вимоги до фахівців, які можуть здійснювати роботу в межах системи.
Нині окремі елементи НСПС уже існують у різних міністерствах і відомствах, але у своїй діяльності вони не виходять за межі вузьковідомчих інтересів, а їхня робота ніким не координується. При цьому безліч гострих соціально-психологічних проблем залишаються поза увагою як суспільства взагалі, так і фахівців, які "не вкладаються" у відомчі структури. З цього випливають нагальна потреба пріоритетного розвитку соціально-психологічних служб у таких галузях, як медицина, освіта, управління державою, оборона, захист правопорядку, економіка, соціальне забезпечення і т. ін., а також необхідність координації діяльності таких служб на території адміністративних одиниць.
2. Визначення НСПС, основні завдання та напрями роботи НСПС.
Національна соціально-психологічна служба – це об'єднання державних органів й організацій, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології.
До неї входять:
- психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах;
- соціально-психологічні служби державної адміністрації;
- територіальні (муніципальні) структури (об'єд 
нання), що надають соціально-психологічні послуги населенню.
НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров'я населення України. Вона виконує ряд функцій в усіх державних і територіальних установах. Цими функціями є: аналіз і прогнозування поведінки людей, активний соціально-психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота, реабілітація, дорадча функція, психогігієна.
Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки ґрунтується виключно на індивідуальному підході до особистості людини.
Основними спеціалістами НСПС є: психологи-консультанти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб.
До НСПС не входять та їй не підпорядковуються державні або приватні науково-дослідні установи, наукові групи, лабораторії у відомствах, навчальні (вищі й середні) заклади. Відносно цих структур НСПС виступає як замовник.
У своїй діяльності НСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими або приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за тематикою НСПС.
Головна мета НСПС — забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособової взаємодії) і водночас — підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України.
Основні завдання НСПС:
1. Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві
2. Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки й культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
3. Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф.
4. Участь у розробці й практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу ЗМІ на людей.
5. Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім'єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.
6. Здійснення психометричного нагляду: розробка, упровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій. Контроль за дотриманням професійної етики.
7. Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.
Порівняння структури практичної психології за кордоном і в нашій країні дає можливість назвати основні її напрями:
1. Психологія політичної діяльності, управління та масових комунікацій.
2. Юридична психологія. 
Військова та спортивна психологія.
3. Медична (клінічна) психологія.
4. Практична психологія системи освіти.
5. Психологія управління і виробництва.
6. Психологія сім'ї та соціального захисту населення.
3. Організаційні принципи НСПС, вищий орган управління, науково-методичний центр.
Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають, як правило, подвійне підпорядкування.
Структура НСПС має три рівні: центральні органи, обласні, районні (міські). На кожному з рівнів створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Чимале значення мають професійні асоціації та товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.
Вищим органом управління НСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями та зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії.
Поточну роботу з виконання рішень ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет), що входить до складу Науково-методичного центру НСПС.
На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС.
Науково-методичний центр:
- організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;
- організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів і лабораторій, що входять до структури НСПС;
- виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;
- здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються у діяльності НСПС;
- бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів; здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;
- здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та ін.
Центр має право видавати або анулювати ліцензії на індивідуальну трудову діяльність в галузі практичної психології, перевіряти діяльність приватних фірм, що займаються практичною психологією, і ставити питання про її припинення, якщо вона приносить шкоду психічному здоров'ю населення, його духовному розвиткові.
Як вже зазначалося, разом із Центром діє Рада з практичної психології, до якої входять представники наукових, навчальних, практичних психологічних і соціологічних структур, Товариства психологів, практикуючі спеціалісти.
Головний психолог області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології, до якої входять: керівництво обласного Центру НСПС, представники психологічних навчальних закладів, науковці, психологічна громадськість, практикуючі психологи, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб та ін.
Обласний Центр НСПС можуть складати: курси підвищення кваліфікації або перекваліфікації психологів, соціальних працівників; дослідні лабораторії та центри; консультативні кабінети; методичні групи; практикуючі психологи й соціологи закладів обласного підпорядкування. Основні функції Центру: атестація спеціалістів, розробка і впровадження нових методик і методів, здійснення практичної роботи, надання консультативно-методичної допомоги.
Головний психолог району (міста) є головною посадовою особою НСПС в районі (місті). Він підпорядковується головному психологові області та є, як правило, керівником районного (міського) Центру психологічної служби.
Професійна підготовка працівників НСПС здійснюється державними, приватними або неурядовими навчальними закладами, що пройшли акредитацію на певний час. Рівень кваліфікації спеціалістів визначається Державною комісією і підтверджується ліцензією.
Акредитація навчальних закладів і атестація спеціалістів періодично повторюються.
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації психологів мають відбуватися за напрямами, зазначеними вище. При цьому кожен із цих напрямів має містити в собі спеціалізації з більш вузьких проблем. Після того як студент (курсист) засвоїв загальні положення й методи конкретного напряму служби, що підтверджується дипломом, він може спеціалізуватись у конкретній проблематиці, за якою отримує ліцензію на проведення певного виду практичної роботи.
Основні спеціалісти НСПС повинні мати вищу гуманітарну освіту, конкретну спеціалізацію, певний досвід практичної і роботи. На всіх етапах професійного зростання спеціалісти НСПС проходять професійний відбір за стандартними методиками. Центри НСПС відстежують професійне просування кожного спеціаліста, що їм підпорядкований.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 228 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |