Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття податкового тягаря, методи його вимірювання.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платника податків.

Податкове навантаження – це частина доходу фізичних і юридичних осіб, що перерозподіляться через державний бюджет.

Теорія оптимального оподаткування, розроблена в зарубіжній економічній літературі, обґрунтовує процес вибору тієї чи іншої податкової політики, що передбачає відкритий або прихований розрахунок компромісного варіанта між ефективністю та справедливістю, тому перш ніж вивчати способи та методи оптимізації податків, необхідно розглянути окремо дві проблеми:

1) оподаткування та ефективність господарювання;

2) оподаткування та економічна нерівність.

Насамперед необхідно розглянути, яким чином оподаткування призводить до втрати ефективності господарювання, якими показниками може бути визначена ця втрата. Податок знижує добробут споживача двома шляхами:

1) прямо – через передачу частини фінансових коштів від споживача органам державного управління,

2) опосередковано – через підвищення споживчих цін (з урахуванням продуктового податку) на товари, що обкладаються податками.

Перший шлях створює безпосередньо ефект доходу, а другий породжує опосередковано як ефект доходу, так і ефект заміщен­ня після того, як зміниться ціна.

Під втратою ефективності при оподаткуванні розуміють надмірне зниження рівня добробуту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати цього податку.Тому втрата ефективності має назву надмірного тягаря від оподаткування, або податкового навантаження.

Отже, податковий тягар (навантаження) – це втрата ефективності при оподаткуванні, тобто надмірне зниження рівня добробуту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати цього податку.

На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з насе­лення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці. Для вимірювання загального рівня податково­го навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний узагальнюючий показник частки сумарної величи­ни всіх податкових платежів у ВВП (при його первинному і вто­ринному розподілах), який розраховується на основі системи на­ціональних рахунків СНР.

Раціональний вибір з можливих варіантів податкових засобів (обов’язково з урахуванням завдань податкової політики) не мо­же бути здійснено без наявності якнайповнішої інформації про те, яким економічним суб’єктам урешті-решт доведеться нести податковий тягар. Тому аналіз розподілу податкового наванта­ження є важливим і невід’ємним компонентом процесу розробки рекомендацій щодо податкової політики.

Аналіз розподілу податкового тягаря – це оцінка поширення навантаження податку або системи податків між суб’єктами еко­номічної діяльності. Метою цього аналізу є визначення тих еко­номічних суб’єктів, які врешті нестимуть податковий тягар того податку чи податків, які спочатку, можливо, передбачались для обкладання певного виду діяльності або певних суб’єктів господарювання. В основі цього аналізу лежить припущення, що податкове навантаження характеризується певним впливом, насамперед на добробут людей (а не установ чи організацій), які є споживачами, а також на виробників і постачальників засобів виробництва.

Аналіз розподілу податкового тягаря в економіці являє собою процес, що включає два етапи:

- здійснюється розрахунок показників як до, так і після внесення змін унаслідок реалізації податкової політики;

- на основі показників, що засвідчують зміни в податковій політиці (зміни в цінах і доходах), розраховуються зміни в рівні добробуту індивідів у результаті змін у податковій політиці.

Оскільки практично неможливо розрахувати, яким чином введення певного податку позначиться на кожному індивіді в країні, тому користуються спрощеними підходами, згідно з якими здійснюється класифікація різних категорій економічних суб’єктів та застосовуються наслідки введення податку щодо них.

Існує кілька підходів, що базуються на різних методах класифікації, якими користуються при вирішенні даної проблеми.

Основні підходи щодо класифікації суб’єктів оподаткування

Використовуючи той чи інший підхід до класифікації суб’єк­тів оподаткування, можна побудувати емпіричну модель, розгля­нути можливості її застосування та недоліки. Серед існуючих моделей, що використовуються при аналізі розподілу податково­го тягаря, найвідомішими є:

1) суб’єктивно-оціночна модель розподілу податкового тягаря;

2) загальнорівноважна великомасштабна модель розподілу по­даткового тягаря, що дає змогу змоделювати реальні взаємозв’язки між ринками, оцінити не тільки розподіл прямого податкового на­вантаження, але й розподіл чистої втрати ефективності за певних умов оподаткування.

Зазначимо, що при аналізі податкового навантаження на економіку вивчають рівномірність його розподілу між юридич­ними та фізичними особами. Для цього порівнюють показники частки податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з населення в доходах зведеного бюджету, а також показники частки прибуткового податку в грошових доходах населення та частки податку на прибуток у загальній сумі балансового прибут­ку підприємств за галузями економіки.