Читайте также:
|
Активні методи навчання - це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, але активні і студенти.
Активні методи навчання передбачають використання такої системи методів, яка спрямована головним чином, не на виклад викладачем готових знань і їх відтворення, а на самостійне оволодіння студентами знань у процесі активної пізнавальної діяльності.
Таким чином, активні методи навчання - це навчання діяльністю. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування, як між викладачем і студентами, так і між самими студентами. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здібності, вміння вирішувати проблеми колективно, і найголовніше розвивається мова студентів. Активні методи навчання спрямовані на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, викликати особистісний інтерес до вирішення будь-яких пізнавальних завдань, можливість застосування студентами отриманих знань. Метою активних методів є, щоб у засвоєнні знань, умінь, навичок брали участь всі психічні процеси (мова, пам'ять, уяву і т.д.).
Розглянемо класифікацію методів активного навчання для ВНЗ запропоновану А.М. Смолкін. Він розрізняє імітаційні методи активного навчання, тобто форми проведення занять, в яких навчально-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності. Всі інші відносяться до неімітаціонним це все способи активізації пізнавальної діяльності на лекційних заняттях. Імітаційні методи діляться на ігрові та неігрові. До ігровим відносяться проведення ділових ігор, ігрового проектування і т. п., а до неігровим - аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань та інші.
До ігровим імітаційним формам також відносяться:
· Стажування з виконанням посадовий ролі - форма і метод активного навчання конкретного типу, при якому «моделлю виступає сама дійсність, а імітація зачіпає в основному виконання ролі (посади).
· Імітаційний тренінг передбачає відпрацювання певних спеціалізованих навичок і вмінь по роботі з різними технічними засобами і пристроями.
· Розігрування ролей (інсценізація) - ігровий спосіб аналізу конкретних ситуацій, в основі яких лежать проблеми взаємин у колективі, проблеми вдосконалення стилю і методів керівництва.
· Ігрове проектування - практичне заняття, суть якого полягає в розробці інженерного, конструкторського, технологічного та інших видів проектів в ігрових умовах, максимально відтворюють реальність.
· Дидактична гра - це модель, тобто заміщення реально існуючого об'єкта, процесу, явища, що здійснюється з допомогою різних засобів.
Методи активного навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:
1 етап - первинне оволодіння знаннями. Це можуть бути проблемна лекція, евристична бесіда, навчальна дискусія і т.д.
2 етап - контроль знань (закріплення), можуть бути використані такі методи як колективна розумова діяльність, тестування і т.д.
3 етап - формування професійних умінь, навичок на основі знань та розвиток творчих здібностей, можливе використання модельованого навчання, ігрові та неігрові методи.
Головним питанням у проблемному навчанні виступає «чому», а в діловій грі - «що було б, якби...»
Даний метод розкриває особистісний потенціал студента: кожен учасник може продіагностувати свої можливості в поодинці, а також і в спільній діяльності з іншими учасниками.
У процесі підготовки і проведення ділової гри, кожен учасник повинен мати можливість для самоствердження та саморозвитку. Викладач повинен допомогти студентові стати в грі тим, ким він хоче бути, показати йому самому його кращі якості, які могли б розкритися в ході спілкування.
Для підготовки ділової гри можна використовувати всі дидактичні методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий, дослідницький.
Дискусійні методи. Методи ці відомі з давніх-давен і були особливо популярні в середні століття (диспут як форма пошуку істини). Елементи дискусії (суперечки, зіткнення позицій, навмисного загострення і навіть перебільшення протиріч в обговорюваному змістовному матеріалі) можуть бути використані майже в будь-яких організаційних формах навчання, включаючи лекції. У лекціях-дискусіях зазвичай виступають два викладачі, які захищають принципово різні точки зору на проблему, або один викладач, що володіє артистичним даром перевтілення (в цьому випадку іноді використовуються маски, прийоми зміни голосу і т.п.). Але частіше дискутують не викладачі між собою, а викладачі та студенти або студенти один з одним. У останньому випадку бажано, щоб учасники дискусії представляли певні групи, що приводить у дію соціально-психологічні механізми формування ціннісно-орієнтаційної єдності, коллективистической ідентифікації та інші, які посилюють або навіть породжують нові мотиви діяльності.
Предметом дискусії можуть бути не тільки змістовні проблеми, але й моральні, а також міжособистісні відносини самих учасників групи. Таким чином, дискусійні методи виступають як засіб не лише навчання, а й виховання.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 137 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |