Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Економічна теорія про місце людини в суспільному виробництві

Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і всіх суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюється й місце людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу, її роль у сучасному суспільному виробництві не знижується, а незмірне зростає. Адже саме діяльність людини визначає розвиток науки й техніки, вдосконалення виробництва, суспільного життя в цілому.

Людина є головним елементом продуктивних сил і суб'єктом виробничих відносин. Щоб полегшити свою працю і підвищити її продуктивність, людина створює нові засоби виробництва, що зумовлює вдосконалення організації праці, а отже, і виробничих відносин. В свою чергу, виробничі відносини активно впливають на діяльність людини, на її розвиток, породжують в неї заінтересованість у вдосконаленні та ефективному використанні засобів виробництва.

Відповідно до змін у техніці і технології виробництва вдосконалюється система підготовки кадрів, розгортається їх підготовка за новими науково-технічними напрямами. Відповідно відбуваються стрибкоподібні зміни у галузі народної освіти та культури.

Управління підготовкою кадрів з урахуванням перспектив розвитку виробництва дає змогу в найкоротші історичні строки розв'язати надзвичайно складні проблеми науково-технічного, економічного і соціального прогресу, вдосконалення матеріально-речових факторів виробництва та піднесення якості особистого фактора.

Виробництво підпорядковане споживанню, без якого воно втрачає сенс. Тому споживання людини, задоволення її потреб, розвиток її фізичних і розумових здібностей - це кінцева мета будь-якого суспільного виробництва, незалежно від ного суспільної форми.

Отже, розглядаючи місце людини в системі виробництва, перш за все треба мати на увазі, що вона є фактором виробництва і його основною продуктивною силою. Без людини, людського фактора виробництво неможливе. Саме людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх у рух. По-друге, людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо. По-третє, людина організовує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.

19. Формаційний та цивілізаційний підходи до пізнання процесів суспільного розвитку.

Формаційний підхід. Суть його полягає в тому, що про­дуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими від­носинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспіль­ства формують суспільно-економічну формацію.

Суспільно-економічна формація - історичний тип с-ва, в якому певному способу виробництва матеріальних благ відповідає властива йому надбудова, що реалізується в конкретних формах політики, ідеології, науки, права.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людсько­го суспільства відбувається як послідовна зміна суспільно-економічних формацій: первіснообщинна; рабовласницька; феодальна; капіталістична; комуністична.

Комуністична формація є вищим щаблем історичної драбини, ідеалом, до якого прагне будь-яке суспільство.

Принципи формаційного підходу:

- вирішальна роль у суспільному розвитку належить про­цесу виробництва;

- рушійною силою розвитку є протиріччя між продук­тивними силами й виробничими відносинами;

- наявність класової боротьби.

Суть цивілізаційного підходу по­лягає в ідеї існування загальних закономірностей діяльності і розвитку людини як індивіда та як члена суспільства. Ос­новою поділу суспільства згідно з даним підходом є: людські потреби; діяльність людей; створені ними цінності.

Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.

Принципи цивілізаційного підходу:

- допускається багатоваріантність періодизації в залеж­ності від різних критеріальних ознак;

- перехід до наступного щабля розвитку відбувається ево­люційним шляхом завдяки якісному вдосконаленню продук­тивних сил і людини як особистості;

- відсутність класового підходу;

- пріоритетність людського чинника в розвитку цивілізації;

- основним критерієм прогресивності суспільного устрою є повнота задоволення людських потреб і раціоналізація їх структури.