Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Державний борг

Державний борг – це накопичена сума дефіцитів і бюджетних надлишків.

Існують три концепції регулювання бюджету:

а) бюджет, на щорічній основі. Такий бюджет збільшує коливання економічного циклу, тому що в період спаду для зменшення дефіциту необхідно проводити стримуючу політику, а в період інфляції – стимулюючу;

б) бюджет, що балансується циклічно. Оскільки підйоми й спади в економічному циклі не однакові по глибині, те бюджетні надлишки короткого періоду підйому не покриють дефіцит періоду спаду;

в) функціональне фінансування. За цією концепцією проблеми дефіциту бюджету є другорядними, головна мета – ліквідація безробіття й інфляції.

Державний борг – неминуче породження дефіциту бюджету, причини якого зв'язані зі спадом виробництва, ростом реальних витрат, незабезпеченою емісією грошей, зростанням витрат по фінансуванню військово-промислового комплексу, зростанням обсягів тіньової економіки, невиробничих витрат, втрат, розкрадання й т.д. Державний борг, як правило, виміряється у відсотках від ВНП. Критичним моментом, що загрожує стабільності економіки й нормальному грошовому обігу, вважається ситуація, коли заборгованість перевищує величину річного ВНП.

Державний борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній. Наслідки розміщення боргових зобов'язань усередині країни й серед іноземних кредиторів, зовсім різні.

Внутрішній борг являє собою величину заборгованості своїм громадянам і підприємствам. Він існує у вигляді суми випущених і непогашених боргових зобов'язань. Борг громадян країни самим собі – одночасно є й суспільним активом. Однак, розподіл власності на урядові облігації є нерівномірним. Значна їхня частина концентрується в найбільш заможних людей. Тому виплата відсотків по державному боргу збільшує нерівність у доходах.

Негативним наслідком боргу є також те, що позики на внутрішньому ринку збільшують процентну ставку. Це веде до зниження інвестицій, а також скороченню експорту, тому що приплив капіталу в країну, викликаний високою ставкою відсотка, веде до зростання валютного курсу.

Незважаючи на значний внутрішній борг, державу не може збанкрутувати, тому що уряд має можливість установлювати податки й випускати нові гроші. Крім того, уряд може не сплачувати борг, а тільки рефінансувати його. Таким чином, основна вага боргу зводиться до виплати відсотків по випущених позиках.

Зовнішній борг – заборгованість громадянам й організаціям іноземних держав. Зовнішній борг є безумовним тягарем. Виплата основної суми боргу й відсотків вимагає передачі частини нашого реального випуску продукції в розпорядження інших країн. Сплатити зовнішній борг уряд може за рахунок:

· збільшення податків;

· збільшення випуску продукції;

· продажу активів.

Збільшення податків приведе до зниження випуску продукції, тому що знизиться саме бажання працювати.

Таким чином, існують дві основні причини того, чому державний борг може стати серйозною проблемою. По-перше, зростання державного боргу може скоротити запас капіталу в економіці. Той, хто володіє цінними паперами уряду, міг би фінансувати інвестиції у фізичний капітал. Якщо в міру зростання бюджетного дефіциту заощадження не збільшуються, то наявність державного боргу зменшує акціонерний капітал щодо його потенційної величини, а це значить, що потенційний випуск продукції буде менше, що у свою чергу приведе до зниження рівня життя в майбутньому. Витиснення інвестицій відбувається також і внаслідок зростання ставки відсотка, викликаного фінансуванням дефіциту. Скорочення виробничого потенціалу економіки можна уникнути, якщо урядові витрати мають вигляд вкладень інвестиційного характеру. Не викликає істотного ефекту витиснення зростання державних закупівель, якщо економіка перебуває в стані спаду.

Друга причина – інфляція, що може виникнути, якщо уряд буде фінансувати дефіцит бюджету за рахунок випуску нових грошей.

Обтяжливість державного боргу й нав'язування умов при його формуванні приводить до того, що в сучасних умовах країни намагаються перейти від політики дефіцитного фінансування до бездефіцитних бюджетів. Нова бюджетна політика, насамперед, знаходить вираження в змінах дохідної частини державних бюджетів, стимулюванні інвестиційної діяльності й розширенні податкової бази за рахунок зростання доходів і рентабельності національної економіки.