Службові строки

Читайте также:

Говорячи про процесуальні строки, деякі автори зміщують процесуальні строки та строки судової діяльності (службові), розглядаючи останні як різновид процесуальних.

На погляд викладачів НУ ЮАУ, слід погодитися з тим, що ці строки не входять до змісту процесуальних правовідносин суду з особами, які беруть участь у справі, їх порушення не може бути оскаржено в процесуальному порядку. За своєю природою вони відносяться до сфери судового управління та не мають преклюзивного значення, правомочності суду та його обов'язки не припиняються у випадках прострочення здійснення ним відповідних процесуальних дій. У зв'язку юридичними особливостями строків встановлених для суду, обгрунтовано їх виводити за поняття процесуальних строків. Разом з тим строки судової діяльності, які не є процесуальними строками, мають самостійне місце в механізмі забезпечення строковості процесуальної форми цивільного судочинства і разом з процесуальними строками сприяють своєчасному розгляду цивільних справ.

Строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю.

1) Вони не впливають на реалізацію суб'єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. 2) Пропуск службового строку не знімає із суду обов'язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій. 3) На відміну від процесуальних строків, установлених законом, службові строки можуть бути подовжені.

В ЦПК поряд з поняттям “строк”, яким визначаються процесуальні та службові строки, містяться й такі поняття, що також відображають темпоральність процесуальних дій: “швидко” (ст.130 ЦПК), “негайно”(ст.209 ЦПК) тощо. Такі норми є оціночними з точки зору застосування, не визначають процесуальних строків, і спрямовані на регламентацію окремих процесуальних дій суду. На погляд викладачів НУ ЮАУ, хоча законодавець конкретно не визначає проміжку часу, протягом якого здійснюється процесуальна дія, можна стверджувати, що вказані строки є специфічним різновидом, як правило, службових строків, оскільки вони є обов'язковими для суду. Н:

ЦПК Стаття 157. Строки розгляду справ

1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Вказана норма є орієнтиром для становлення судової практики України в контексті виконання та додержання вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки процесуальні механізми боротьби із порушенням строків розгляду справи, а також процесуальні наслідки недотримання вказаних строків діючим законодавством не передбачені.

Зміст категорії «розумний строк судового розгляду» цивільним процесуальним законодавством не розкривається, тому при її визначенні слід відштовхуватися від положень Конвенції про захист прав людини, яка у ч. 1 ст. 6 закріплює право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, й практики та рішень Європейського суду з прав людини щодо її тлумачення, оскільки останні відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права й повинні застосовуватися судами при розгляді справ. На необхідність цього звернув увагу й Верховний Суд України у своєму листі № 1-5/45 від 25.01.2006 р. «Щодо перевищення розумних строків розгляду справи». ВСУ у згаданому листівисловив точку зору, що у цивільних справах перебіг строку судового розгляду розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини виходить з того, що строк судового розгляду має обчислюватися з моменту подання позову до суду. Що стосується моменту закінчення цього періоду, то єдиної однозначної позиції висловлено не було. Так, у деяких справах Європейський суд з прав людини визначив його як момент закінчення розгляду справи у найвищий інстанції й винесення остаточного рішення у справі, а в деяких справах, наприклад, Сільва Понтес проти Португалії, Нуутінен проти Фінляндії зазначив, що цей період триває до завершення процедури виконання рішення.

У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини виходить з того, що «розумність тривалості судового провадження» необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені Судом:

1) Складність справи.

2) Поведінка заявника.

3)Поведінка органів державної влади (насамперед суду).

4)Значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

1) Складність справи.

Першим критерієм є складність справи, тобто обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні. Вона може бути пов’язана як з питаннями факту, так і з правовими аспектами:характер фактів, які необхідно встановити; кількість питань, які розглядаються в межах однієї справи; віддаленість, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількість свідків та інших аналогічних проблем, пов’язаних зі збором показань свідків; міжнародні фактори; приєднання справи до інших справ, а також вступ в процес нових осіб. Складність справи, а відповідно, й строк її розгляду залежать: По-перше, від складності предмету доказування у справі, під яким слід розуміти факти матеріально-правового значення, без з'ясування яких неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права. По-друге, від обсягу фактів предмету доказування, який може змінюватися у зв’язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог. По-третє, від кількості доказів, наданих сторонами.

Практика ЄСПЛ

Так, у справі Претто проти Італії Європейський суд з прав людини, наприклад, не визнав порушенням критерію “розумності строку” розгляд справи про відступлення землі протягом трьох років шести місяців та п’яти днів, оскільки юридична проблема була складною. Мова йшла про застосування нового закону, який не містив конкретних вказівок на те, чи є право переважної покупки достатньою підставою для вимоги на переуступку майна, вже проданого третій особі. Тому зупинення вирішення цієї справи до розгляду аналогічної справи пленарним засіданням Касаційного суду, хоча це призвело до затягування розгляду, було розумним.

2) Поведінка заявника.

Другим критерієм оцінки розумності строку судового розгляду є, за визначенням Європейського суду з прав людини, поведінка заявника. Якщо затримка розгляду справи відбувається внаслідок протиправних дій або бездіяльності сторони, то це, безумовно, є фактором, що послаблює ефективність скарги. Однак, не можна вимагати від сторони активної співпраці з судовою владою.

Практика ЄСПЛ

У справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії Суд зазначив, що заявник зобов’язаний лише демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, утримуватися від використання прийомів по зволіканню справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справі Чирикоста та Віола проти Італії Європейський суд з прав людини вирішив, що 15-річний строк розгляду не є невиправданим, оскільки заявники 17 разів зверталися з проханням про відстрочку процесу та не заперечували проти вимог іншої сторони, що висловлювалися 6 разів, про перенесення розгляду.

Поведінка заявника буде негативно впливати на строк судового розгляду, якщо сторони зловживають своїми процесуальними правами, тобто умисно, використовуючи свої процесуальні права не за призначенням, намагаються затягнути судовий розгляд з метою утруднити протилежній стороні виграш справи в цілому чи спричинити шкоду її певним інтересам.

Наведене може проявлятися, наприклад, в: оскарженні ухвал по забезпеченню позову у всіх інстанціях, поданні зустрічної позовної заяви, що не відповідає вимогам процесуального закону, і в подальшому оскарженні ухвали про її повернення у всіх інстанціях та інше. Вказані дії призводять до автоматичної передачі судом першої інстанції всіх матеріалів справи разом з ухвалою, що оскаржується, до апеляційної інстанції, що унеможливлює остаточний розгляд спору до повернення матеріалів справи з вищестоящих інстанцій.

3)Поведінка органів державної влади (насамперед суду).

Практика ЄСПЛ

У справі Циммерман та Штайнер проти Швейцарії, тільки затримки, в яких можна звинуватити державу, можуть виправдати висновок про невиконання вимоги, що стосується “розумного строку”. У даному випадку мова йде, перш за все, про судову волокніту.

У справі Гінчо проти Португалії, Європейський суд з прав людини визнав порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції розгляд справи Окружним судом Віла Франка де Хіра протягом трьох років десяти місяців та вісімнадцяти днів, оскільки справа залишалася без руху двічі: більше шести місяців, коли очікували виконання направленого до Лісабону доручення про вручення позовної заяви відповідачу, та більш півтора року, які знадобилися для надання позивачам заперечень відповідачів.

У справі Аллене Де Рибемон проти Франції, розгляд якої здійснювався приблизно одинадцять років і вісім місяців, Європейський суд з прав людини знайшов порушення вимоги “розумного строку судового розгляду” у тому, що судові органи неодноразово відмовляли заявнику задовольнити прохання про надання йому доказу, який для нього був суттєво важливим, що призвело до затримки судового розгляду більше ніж на вісім років

Судова волокіта може бути підставою для порушення строків розгляду справи, якщо: відбувається порушення строків для відкриття провадження у справі, призначення і проведення попереднього судового засідання, призначення справи до розгляду, безпідставні та численні відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засідання, порушення строків підготовки процесуальних документів, порушення строків, встановлених для виконання судових рішень, а також інше.

Судова практика

Так, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у справі № 22а-366/2001 р. визнала порушенням розумного строку судового розгляду дії судді Гапішко В.В., як головуючого у трудовому спорі, який отримав матеріали позову 06.06.2000 р., а справу призначив до розгляду лише 17.04.2001 р. В окремій ухвалі у цій справі зазначалося, що сторони та держава (на законодавчому рівні) не заважали судді додержуватися розумного строку розгляду справи.

Останнім критерієм є значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

Практика ЄСПЛ

Так, наприклад, як відмічає Європейський суд з прав людини, без зволікань повинні розглядатися трудові спори (справа Обермайер проти Австрії) та справи, пов’язані з травматизмом (справа Сільва Понтес проти Португалії), справи про піклування про дітей і права доступу до них (справа Нуутінен проти Фінляндії), а також інші справи, при розгляді яких важлива терміновість.

ч. 2 ст. 157 ЦПК України 2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

При цьому, ініціаторами такого подовження, враховуючи зміст ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 157 ЦПК, можуть бути: сторони, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, представники сторін та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, а також органи та особи, які відповідно до ст. 45 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах. Воно може мати місце тільки у виняткових випадках, тобто у разі складності справи, наявності підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви (ст. 191 ЦПК), наявності підстав для зупинення провадження у справі (ст. 202), якщо суд не зупиняє провадження у справі та інше. Крім того, продовження строку розгляду справи – це право суду, яке може бути реалізовано на його розсуд тільки з урахуванням особливостей розгляду справи.

Аналіз ч. 2 ст. 157 ЦПК

Слід відмітити, що правило, закріплене в ч. 2 ст. 157, містить певні протиріччя у правовій регламентації строків розгляду справи. Наведене є наслідком не доскональності конструкції цієї статті взагалі. Так, ураховуючи сутність строку судового розгляду, його можна віднести до службового строку, тобто певного проміжку часу, передбаченого законом, протягом якого суд чи суддя зобов’язані вчинити певні процесуальні дії. Його пропуск не знімає з суду чи судді обов’язку вчинити процесуальну дію, тому закріплення процедури подовження цього строку, тим більше за ініціативою сторони, яка не має жодного відношення до службового строку, є зайвим.

Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 181 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | <== 8 ==> |

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав