Читайте также:
|
У статевій свідомості українців відсутні ригідні стереотипи щодо маскулінності-фемінності, дихотомічність яких притаманна більшості етносів.
Чому жіночий рух в Україні не набув ще своєї масовості? Причин тому чимало. Про одну з них говорилося вище. Це архетип пошани жінки в українській ментальності. Саме глибинна етнопсихологія перешкоджає захопленому сприйняттю та перенесенню на український соціум тих програм захисту жінки (від фізичного та психічного насильства та приниження в сім’ї), які користуються особливою популярністю на Заході та Сході.
Саме ці архетипні уявлення протидіють асиміляції масовою свідомістю пропагованих патріархальних ідей, обрамлених в сучасну філософську форму: “… Тяготение женщины к Герою почти всегда инстинктивно и физиологично – и в этом трагедия женщины, и Героя.
Поэтому Герой в отличие от Гения достигает полноты своего бытия вне общения с женщиной. Женщина для него – спутница минут отдыха и расслабления…
…Гений поднимается не один, а вместе со своей Музой. Больше того Муза – это крылья Гения. Муза… воплощение Вечной Женственности и потому необходимое условие гениального творчества…”.
Слід зазначити, що не зважаючи на демократичність статевих настанов українців, поширення жіночого руху сприймається багатьма із них з великим упередженням. Про фемінізм досить часто спотворено думають як про жіночий рух, спрямований на боротьбу з чоловіком, з тим, щоб встановити над ними свою владу. Більшість вважає, що жінки-активістки сповнені бажаннями фемінізувати традиційно чоловічі сфери діяльності і створити жінок-боксерок, жінок-культуристок, жінок-футболістів, жінок-курців тощо. Ось як про це висловлюється психіатр Єнікеєва: “… складывается впечатление, что феминизм утверждает превосходство женщины над мужчиной, а обвиняет во всем именно сильный пол. Возможно, если провести психопатологический анализ наиболее ярких защитниц феминизма, психиатры смогут найти у них немало отклонений, поскольку любое фанатичное стремление навязать обществу свои собственные взгляды, когда большая часть против этих взглядов, это уже не норма”.*
В дійсності ж феміністичний рух в Україні боротьбу жінок за рівні права з чоловіками розглядає лише як часткове завдання, підпорядковане вищій меті: вивести жінку з позиції жертви, утвердити її права на рівні з чоловіком, розвинути навички самостійного життєвого вибору.
Патріархальне суспільство, яке відходить в минуле у більшості демократичних країн світу, давало жінці дуже обмежений діапазон суспільних ролей. Симона де Бовуар писала: “… більшість чоловіків цілком щиро запевняють, що жінки й чоловіки рівноправні й, отже, жінкам нема чого лементувати, і водночас вважають, що вони ніколи не зрівняються з чоловіками і що всі їхні вимоги – марні… чоловікам важко усвідомити сутність жіночої дискримінації…яка настільки вкорінюється у свідомість жінки, коригує її поведінку, що… врешті-решт починає здаватися, ніби все це справді закладено в жіночій природі…”
Оскільки чоловікам відводилося панівне становище, то світ науки, культури, мистецтва століттями мав чоловічий характер, залишаючи жіночі цінності, переживання, потреби і світобачення поза суспільством. Наведемо кілька промовистих прикладів.
Феміністичний рух часто звинувачують у тому, що його прихильники прагнуть “догнати і перегнати” чоловіків, досягти рівності за рахунок утисків сильної статі. Насправді, це зовсім не відповідає основним постулатам фемінізму. Виразники феміністичних ідей усвідомлюють, що жіночі проблеми виступають у комплексі з чоловічими, що досягнення соціальної рівності статей можливе лише за умови піднесення свідомості як чоловіків, так і жінок.
Вже зараз в Україні поступово зникає весь комплекс чоловічо-жіночих проблем, нав’язаних з радянської доби, переборюються декларовані установки на декоративну, оздоблювальну роль прекрасної статі в органах чоловічої влади та її закріпачення побутом та маломеханізованою ручною працею тощо. Прийдешнє століття називають ерою біархату, повноправності буття чоловіка та жінки. Специфічною рисою цього процесу серед українського етносу є його розвиток паралельно з процесом національного відродження,
Висновки:
· Стать – найсуттєвіша характеристика диференціації живих істот, індивідуалізації людського Я, найперша ознака будь-якої людини – дитини чи дорослого. Статева належність опосередковує сприйняття людини людиною, весь процес її функціонування в суспільстві.
· Стать біологічна (паспортна, акушерська, громадянська) – це сукупність морфологічних, фізіологічних та генетичних особливостей, які забезпечують розмноження організму. Чоловіча та жіноча стать мають цілу низку біологічних відмінностей: різну комбінацію статевих хромосом, різний баланс гормонів, відмінну будову статевих органів тощо.
· Гермафродитизм, тобто невизначеність статевої належності людини при народженні, дає змогу осягнути значення виховання у формуванні її статевої свідомості. Нормальний розвиток дитини як статевої істоти забезпечується узгодженістю статі біологічної та статі психічної.
· Стать психічна – це усвідомлення людиною своєї статевої належності, певна система ціннісно-смислових уявлень про себе як про чоловіка чи жінку.
· Формування психічної статі відбувається в процесі соціалізації, тобто асиміляції та відтворення певних нормативів та приписів поведінки, прийнятих у даному суспільстві щодо чоловіків та жінок. Соціальні норми, які визначають функції та обов’язки статей, називають статевими ролями. Статева ідентичність є результатом засвоєння таких ролей. Категорії статевої ролі та статевої ідентичності функціонують у процесі соціалізації в системі зворотніх зв’язків, підкріплюючи одна одну. Статева ідентичність – це єдність усвідомлення статевої належності і відповідної їй поведінки.
· Поведінку, яка реалізує соціальні вимоги та приписи щодо чоловіків та жінок, називають статеворольовою. Дослідження статеворольової поведінки називають також гендерними, вкладаючи в поняття гендер соціокультурний зміст. Поняття гендер охоплює проблеми статусу, самопочуття, самореалізації чоловіків та жінок в конкретному суспільстві, соціально-психологічних відмінностей статей, їх взаємодії у різних сферах людського буття.
· Виявлення соціально-психологічних механізмів, які призводять до відмінностей у поведінці чоловіків та жінок, диференціації чоловічої та жіночої психології, може допомогти розв’язати проблему взаємин статей в сім’ї та суспільстві, розподілу статевих ролей, вродженого та набутого у розвитку особистості. Порівняння експериментальних даних щодо психологічних властивостей чоловіків та жінок, засвідчує, що їхні індивідуальні відмінності набагато більші в рамках однієї статі, ніж поміж ними.
· Хоча за психологічними характеристиками чоловіки та жінки подібні, проте не тотожні. При цьому наявні відмінності зумовлені більшою мірою соціально-культурними чинниками, ніж природньою еволюцією.
· Чому ж чоловічу стать називають сильною, а жіночу – слабкою? Чи така вже інша стать протилежна? Чоловіками і жінками не народжуються, а стають. Стають шляхом научіння, диференціації нормативних вимог та характеру діяльності. Статева типізація сімейних, професійних та громадських ролей є результатом соціалізації.
· Статеві стереотипи як усталені, стійкі очікування певних моделей та якостей поведінки від хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок, виконують провідну роль у розвитку статевотипізованої поведінки, диференціації чоловічої та жіночої психології. Вони спричиняють психологічний тиск на розвиток особистості чоловіка та жінки, спонукаючи їх наслідувати певні статевоспіввіднесені норми поведінки, що породжує відчуття ідентифікації з біологічним родом. Статеві стереотипи як структурно складні утворення містять у собі такі компоненти, як приписи стосовно особистісних властивостей чоловіків та жінок, статевовідповідних видів діяльності, статевоспіввіднесених сімейних та соціальних ролей та ідеалів зовнішності.
· Оскільки статеві стереотипи є досить ригідними, консервативними утвореннями, що формували громадську думку протягом тривалого історичного відтинку часу, переважна їхня більшість зорієнтована на патріархальний, дихотомічний розподіл статевих ролей, на домінаторну позицію чоловіка та підпорядковану їй жіночу в сім’ї та суспільстві. Статевими стереотипами широко маніпулює комерційна реклама у маркетингу товарів та послуг.
· Яким має бути статеве виховання хлопчиків та дівчаток, на які моделі статеворольової поведінки орієнтуватись дорослим у побудові міжстатевих взаємин у сім’ї та суспільстві? На партнерський, егалітарний тип стосунків статей, який базується на взаємозамінності статевих ролей в сім’ї, андрогінності психологічних властивостей та рівноцінності чоловіків та жінок у всіх сферах людського буття.
· Андрогінність поєднує високий розвиток маскулінних та фемінних якостей в одній особі незалежно від статі. Андрогінність позитивно корелює з упевненістю в собі, здатністю до виконання будь-яких сімейних та професійних ролей, повноцінною реалізацією людини у всіх сферах діяльності.
· Порівняння статистичних даних, які відбивають розподіл чоловіків та жінок в Україні за освітнім, професійним рівнем, діапазоном сімейних та соціальних ролей, бюджетом позаробочого часу тощо дає підстави для висновків про дискримінацію слабкої статі у сфері управлінської діяльності, керівних органах, науці, політиці, бізнесі тощо. Обмеженість соціально-економічного, культурного, політичного простору для самореалізації особистості, яка панувала в тоталітарній Україні щодо чоловіків та жінок, дає підстави для висновків про прояви безстатевого сексизму, тобто про неможливість ствердити себе сповна ні в чоловічій, ні в жіночій ролі. Сексизм означає упереджене ставлення до здобуття освіти, професійної кар’єри, занять громадсько-політичною діяльністю тощо лише на підставі належності до певної статі.
· Порівняльно-експериментальні дослідження психічних властивостей чоловіків та жінок (агресивності, емпатійності, лідерських здібностей, тривожності, самовпевненості тощо) не виявили значних розбіжностей у показниках і поглибили наукові уявлення про їхню психологічну рівність.
· В залежності від того, які фактори – біологічні чи соціальні покладені тією чи іншою психологічною школою в основу своєї концепції, в психології існують різні наукові погляди на розвиток особистості чоловіка чи жінки. Внутрішньо орієнтовані теорії – фрейдизм та неофрейдизм, гуманістично-екзістенціальна та гештальтпсихологія вирішальну роль відводять динаміці притаманних людській психіці властивостей. Зовнішньо орієнтовані теорії, як-то класичний біхевіоризм, когнітивно-поведінкова школа та теорія схем та научіння психологію диференціації чоловіків та жінок пояснюють змістом статевої соціалізації.
· Розлади статевої ідентифікації демонструють, наскільки важливим для людини є прийняття власної статевої належності, узгодженість статі біологічної та психічної, відчуття ідентифікації зі своєю статтю.
· Соціостатеві установки в сучасній Україні відбивають національний характер взаємин статей, які історично будувалися на засадах біархатності, егалітарності, високого статусу та пошани жінки в сім’ї та суспільстві.
· Жіночий рух, що розвивається в Україні за часів її незалежності, спрямований на переборення наслідків порушення паритетності статей в сфері сімейного та суспільного життя, на відродження етнокультури, збагачення суспільної свідомості ідеями повноправності особистості чоловіка й жінки, сповідуваними сучасним фемінізмом.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 82 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |