Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оформлення списку літератури і джерел, а також посилань

Читайте также:
  1. А також Референдум не допуск.з питань податків та бюджету.ТА ІНШЕ.
  2. А) лично под расписку руководителю или главному бухгалтеру объекта контроля;
  3. Бібліографічного опису у списку джерел
  4. В обвинувальному акті також містилася вимога визнати злочинними такі групи та організації гітлерівської
  5. ВИБІР І ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ.
  6. Виконання огляду літератури з використанням різних видів читання
  7. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
  8. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ
  9. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ
  10. Вимоги до оформлення роботи

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованим твором або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв (окрім тих, що вже є в оригіналі). Джерела можна розміщувати трьома способами:

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків джерел;

– увесь список формується в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або назвою;

– у порядку появи (згадування) посилань у тексті курсової роботи.

Алфавітний порядок складання списку використаних джерел має загальну (наскрізну) нумерацію, при цьому спочатку подається література кирилицею, а після неї латиницею.

Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є більш простим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того чи це нормативний акт, чи автор прізвище якого починається з будь-якої літери абетки. Список використаних джерел повинен мати не менше 20 джерел. На кожне з наявних у списку джерело в роботі має бути хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів.

Посилання. В залежності від місцезнаходження посилань на авторство у структурі наукової роботи розрізняють підтекстовий та закритий способи. Може бути використаний і внутрішньотекстовий спосіб, при якому частина відомостей про джерело подається у масовому тексті, а відсутні дані – після нього.

Закриті посилання. Якщо після цитати в квадратних дужках подається номер джерела та сторінки, з якої наводиться цитата або почерпнута певна ідея, такі посилання називаються закритими. Це вид посилань дуже зручний за умови, якщо у автора вже оформлений список використаних джерел.

Підтекстові посилання. Цей вид посилань більш зручний, оскільки дає можливість відразу ознайомитися із джерелом, яке цитується чи згадується. Водночас підтекстові посилання значно збільшують обсяг роботи. Інформація про джерело подається у підрядковому запису і містить всі елементи опису літератури. Підтекстове посилання та відповідну цитату у тексті пов’язують умовні позначки (як правило, це арабські цифри, рідше – зірочки) на верхній лінії шрифту.

У роботі можна використовувати наскрізну (у випадку закритих посилань) або посторінкову нумерацію (підтекстові посилання), починаючи з цифри «1» на кожній окремій сторінці тексту. Якщо кількість посилань невелика, то можна користуватися зірочками. Проте у всій роботі повинна бути одна форма позначок: цифри або зірочки. У випадку наскрізної нумерації доцільно укладати список літератури і джерел в алфавітному порядку.

Для забезпечення сумісності бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, полегшення процесів розуміння та обміну інформацією як необхідної умови інтеграції до світового інформаційного товариства у сфері інформаційної діяльності відбулася уніфікація бібліографічного запису у відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів.

Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації в Україні було розроблено новий національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису.

Більшість нововведень пояснюється прагненням розробників максимально точно слідувати базовому принцип Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) — подавати інформацію убібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об'єкті опису. Новий стандарт вміщує тільки універсальні правила, спільні для всіх видів документів, але правила складання бібліографічного запису ілюструються фрагментами опису різних видів документів (див. Додаток А).




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав