Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Берислав

Читайте также:
  1. Берислав
  2. Берислав
  3. Берислав
  4. Берислав
  5. Берислав
  6. Берислав
  7. Берислав
  8. Берислав

Лекція №1

на тему: «Найпростіші методи фізіотерапії. Гірудотерапія»

 

 

Викладач: Азарова Л.І.,

Спеціаліст вищої категорії

 

Берислав

План лекції

 

1. Поняття про найпростішу фізіотерапію. Види найпростіших фізіотерапевтичних процедур. Показання та протипоказання до застосування тепла та холоду. Можливі ускладнення та їх профілактика. (α ІІ)

 

2. Водолікування. (α ІІ)

 

3. Гірудотерапія. (α ІІ)

 

4. Можливі проблеми пацієнта. Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α І

 

5. Загальні висновки по основним розділам лекції.

 

6. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

 

 

Найпростіші фізіотерапевтичні методи

Фізичні методи є провідними в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, нервової системи та кістково-м'язового апарату.

Основними фізичними методами лікування, що застосовуються в стаціонарах і в поліклініці, є тепло-, водо- і світлолікування, інгаляції.

Більшість із цих методів впливають на шкіру, змінюючи обмінні процеси не ­ тільки у шкірі, але і в глибоко і віддалено розміщених органах і цілому організмі. Підсилення кровообігу у тканинах і органах під дією тепла пришвидшує розсмоктування запальних процесів, зменшує спазми, заспокоює больові відчуття.

Холод на місці його прикладання спричинює звуження дрібних судин (тому це сприяє зупинці кровотечі). У зоні дії холоду зменшується кровообіг, знижується чутливість нервових рецепторів.Завдяки цьому холод також має протизапальну дію і зменшує больові відчуття.

Найчастіше процедури простої фізіотерапії входять в комплекс лікування і виконуються медичними сестрами як призначення лікаря.

Однак виникнути ситуації, коли у зв'язку із змінами у стані хворого, появою нових ознак (біль в ділянці серця, підвищення артеріального тиску) медична сестра може і зобов'язана прийняти самостійне рішення про проведення тієї чи іншої процедури на етапі долікарської допомоги. Іноді медична сестра мусить відмовитись від проведення призначеної лікарем процедури (постановка банок при кровохарканні). За деяких обставин слід навчити родичів хворого методиці проведення призначених фізіотерапевтичних процедур.

Хворого слід поінформувати про очікувану дію призначеної процедури. Якщо процедуру застосовували у лікуванні хворого раніше, то слід деталізувати індивідуальну реакцію хворого на цю процедуру.

За умови, що процедура виконується вперше, слід ретельно стежити за хворим і контролювати його суб'єктивні відчуття та зміни функції серцево-судинної системи, органів дихання тощо.

Медичні банки - невеликі колбоподібні склянки місткістю 30-60 мл з гла денькими потовщеними вінцями і широким круглим дном. Викликають тимчасову гіперемію шкіри шляхом створення зниженого тиску повітря на відповідних ділянках тіла.

Справляючи рефлекторний вплив на крово­постачання тканин і органів, банки поліпшують процеси розсмоктував при запаленні; крім того, їм властива відтяжна і знеболювальна дії.

Банки ставлять на грудну клітку, за винятком ділянки серця, і напоперекову ділянку. Не можна ставити банки на хребет, груднину, ділянку серця і на молочні залози у жінок.

Для виконання процедури у коробку складають 10-20 попередньо вимитих гарячою водою і перевірених на цілісність банок, місткість з етиловим спиртом, вазелін, вату, сірники і металевий стрижень. Хворого вкладають на ліжко або кушетку, оголюють ділянку, на яку будуть ставити банки, і змащують її вазеліном. Коробку з банками ставлять біля ліжка хворого. На металевий стрижень щільно намотують шматок вати, змочують її спиртом (надлишки відтискають) і підпалюють. Лівою рукою беруть банку і тримають її неподалік від тіла хворого. Пра­вою рукою на декілька секунд вводять в банку палаючий ватний тампон, після чого швидко приставляють її до тіла хворого. Внаслідок створення у банці розрідженого простору в неї втягується шкіра, і банка щільно прилягає до тіла. Звичайно ставлять 10-20 банок на 15-20 хв. Хворого треба добре вкрити. Під банкою утворюється крововилив. Для того, щоб безболісно зняти банку, треба однією рукою відхилити її в бік, а пальцями другої руки притис­нути шкіру біля краю банки з протилежного боку. Після процедури шкіру витирають від ва­зеліну, хворого тепло вкривають на 20-30 хв.

У зв'язку з тим, що при накладанні банок утворюються крововиливи, з яких у судини всмоктуються продукти розпа­ду крові, це може спричинити автосенсибілізацію, що є небез­печним, особливо для молодих жінок. Тому ця лікувальна про­цедура використовується все рідше.

Протипоказання: туберку­льоз легень, кахексія, лихоман­ка, підвищена кровоточивість, кровохаркання, злоякісні пух­лини, гнійні захворювання ле­гень, психічне збудження хво­рого, судоми.

Гірчиця. Медичне застосування гірчиці базується на здатності ефірної гірчичної олії подразнювати шкіру і розширювати її кровоносні судини.

Використовують як відтяжний, протизапальний та як засіб рефлексотерапії. Науковими дослідженнями встановлено позитивний вплив гірчичників на продукцію інтерферону, що пояснює їх протизапальну дію.

Гірчичники фабричного виготовлення мають специфічний запах, не обсипаються. Термін їх придатності 9-12 місяців.

Ставлять гірчичники при підвищенні тиску - на потилицю, при болю в ділянці серця - в I-ІІ міжребер'ї зліва і на ліве плече, при запаленні легень - між лопатками і нижче лопаток, при болю в суглобах і м'язах - на болісні місця. Перед використанням гірчичник змочують в теплій воді на декілька секунд, струшують і прикладають до шкіри гірчицею на 10-15 хв. При підвищенні чутливості шкіри під гірчичник підкладають змочений цигарковий (не газетний) папір. На гірчичники кладуть рушник. Після закінчення процедури гірчичники знімають, шкіру обмивають теплою водою і витирають насухо.

Промисловість випускає гірчичники, які складаються із малих пакетів з гірчицею, з'єднаних у паперову стрічку. Ножицями відрізають гірчичник необхідного розміру і форми, який може мати 4-6-8 гнізд з порошком гірчиці. Паперову стрічку з пакетами струшують для рівномірного розподілу порошку. Не змінюючи положення, опускають на декілька секунд в теплу воду і накладають порисним боком паперу на шкіру, прикривши зверху рушником.

Термін процедури від 30 хв. до 4 год., при цьому можна зміню­вати розміщення гірчичника. Відсутність сильного паління дозволяє проводити тривалі процедури цими гірчичниками особам з чутливою шкірою, лі­тнім людям і дітям.

Спосіб приготування гірчичників у домашніх умовах. До 1 столової ложки гірчичного порошку додають 1 столову лож­ку пшеничного борошна і, повільно розмішуючи, підливають гарячу воду (45-50°С) до отримання однорідної кашоподібної маси. Ця маса повинна постояти 30 хв. до утворення ефірно-гірчичної олії. Потім її наносять на подвійний шар марлі потрібних розмірів, накривають зверху другим шаром марлі і накладають на шкіру. Ці гірчич­ники діють значно сильніше від фабричних, тому знімати їх слід швидше.

Гірчичні обгортання: 1 столову ложку гірчиці розводять в 0,5 л води, розмішують. Одержаною масою змочують великий шматок тканини (ру­шник, серветка), добре відтискають і обгортають відповідну ділянку тіла. Зверху накладають поліетиленову плівку, простирадло або ковд­ру. Тривалість процедури 5-15 хв.

При респіраторних інфекціях призначають гірчичні ванни для ніг.

Для їх приготування беруть 50 г сухої гір­чиці на відро теплої води. Тривалість ван­ни 20-30 хв. Після процедури ноги споліс­кують теплою водою, витирають насухо, хворого вкладають в ліжко. Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки, що спричиняє м'яке подразнення шкіри стіп.

Протипоказаннями до застосування гірчичників: підвищена чутливість до гір­чиці, захворювання шкіри, лихоманка (вище 38°С), легенева кровотеча, злоякіс­ні новоутворення.

Компреси бувають загальні і місцеві.

До загальних компресів належать вологі за­кутування. Місцеві компреси можуть бути зігрівальними, холодними і гарячими.

Зігрівальний компрес викликає тривале розширення шкірних і глибоко розміщених кровоносних судин, що призводить до по­силення кровообігу, сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату і зменшенню болю. Зігрівальний компрес складається з трьох шарів: І - шматка чистої щільної, але м'я­кої і гігроскопічної тканини (лляне або бавов­няне полотно), змоченої в рідині кімнатної температури і добре відтиснутої; II - кле­йонки або вощаного паперу; III - негігроскопічної вати. Кожний наступний шар пови­нен бути на 2 см ширшим від попереднього. Приготовлений компрес акуратно прикла­дають до ділянки тіла таким чином, щоб во­логий шар щільно прилягав до шкіри, а інші з надлишком прикривали його.

Потім компрес прибинтовують і закріплюють пов'язку теплою вовняною хусткою чи шарфом. Тривалість використання компресу 6-8 год. Щоб зменшити подразнення шкіри, місце прикладання компресу при його заміні ретельно протирають теплою водою, етиловим спиртом, обсушують м'яким рушником і роблять перерву на 2 год.

Для компресу використовують теплу воду, слабкий розчин оцту (1 ложка на 0,5 л води), одеколон, горілку чи етиловий спирт, розведений водою (1:2). При появі висипань шкіру присипають тальком. Якщо після накладання компресу хворий відчуває охолодження тіла, це свідчить, що клейонка або вата не повністю закриває тканину або компрес погано прибинтований. Зі зігрівальним компресом на великій поверхні хворі повинні лежати. Горілчані і особливо спиртові компреси швидко

висихають, тому їх слід міняти частіше. Компреси протипоказані при:

гнійничкових захворюваннях шкіри, порушенні її цілості.

Місцевий зігрівальний ефект можна отримати і за допомогою грілки. При її застосуванні відбувається розслаблення гладеньких м'язів, що веде до зменшення спастичного болю. Болезаспокійливий ефект грілки використовують при виразковій хворобі, печінковій чи нирковій коліках. Не можна призначати при болю в животі, причина якого не зясована, злоякісних пухлинах, в першу добу після травми, зовнішній і внутрішній кровотечах, розладах шкірної чутливості. Грілку викорис- для місцевого поліпшення кровообігу, що сприяє розсмоктуванню запальних процесів, а також з метою зігрівання тіла і як знеболювальний засіб при спастичному болю. Гумову грілку об'ємом 1-1,5 л заповнюють гарячою водою на 3/4, потім стиснувши її біля шийки, випускають повітря і щільно загвинчують пробку. Грілку витирають рушником, перевертають пробкою донизу перевірки герметичності, обгортають пелюшкою чи рушником і прикладають до тіла хворого. Дуже гарячу грілку кладуть спочатку на простирадло чи ковдру. Тримають її до вистигання. Слід виявляти обережність при використанні грілки у хворих з розладом свідомості чи втратою шкірної чутливості. У таких хворих необхідно контролювати ступінь нагрівання шкіри. Замість водяної грілки можна застосувати електричну, ступінь нагрівання якої регулюється реостатом. Користуватися нею потрібно з перервами.

Гарячий парафін глибоко прогріває шкіру і підлеглі тканини, діє як протизапальний та розсмоктувальний засіб. Півкілограма твердого парафіну кладуть у чисту суху металеву каструлю і розігрівають на водяній бані. Парафін плавиться при 55°С, але його нагрівають до 60°С. Потім ділянку шкіри, попередньо обмиту теплою водою з милом і старанно просушену рушником, плоским малярним пензлем накладають рідкий парафін до одержання шару завтовшки 1-2 см. Зверху наклада­ють клейонку, а потім закутують шерстяною тканиною. Три­мають на шкірі до вистигання (30-160 хв). Парафін можна накладати через день, а при відсутності подразнення шкіри і щодня. Для дії на кисть чи стопу використовують парафінові ванни. На уражену ділянку пензлем нашаровують парафін товщиною 1,5-2 см. Після цього кисть чи стопу занурюють у ванночку з парафіном і обгортають ковдрою. Попере­дньо нанесений шар попереджує опіки. Тривалість процедури до 90 хв.

Місцеву зігрівальну дію мають припарки. Їх призначають у разі тривалого запального інфільтрату, гематом, при радикуліті. Для припарок використовують нагріті у духовці або на підносі пісок, льон, висівки чи овес, які пересипають спеціальний полотняний мішечок, який зашивають або туго перев'я­зують і прикладають до хворого місця. Щоб сповільнити його вистигання після прикладання до тіла, припарку прикривають клейонкою, а потім ковдрою. Протипоказання такі самі, як для грілки.

Гарячі компреси. Щільну тканину змочують у гарячій воді (50-600 С), відтискають і прикладають до тіла.

Зверху накладають клейонку і товсту (краще вовняну) тканину. Замість тканини можна покласти на клейонку грілку. Холодні компреси (примочки) кладуть при забої, травмі, кровотечі. Вони викликають місцеве охолодження і звуження кровоносних судин, зменшення кровонаповнення і болю. Для примочки беруть шматок марлі чи полотна, складеного в декілька шарів. Його змочують холодною водою, надлишок її відтискають і накладають примочку на потрібне місце на 2-3 хв., після чого замінюють новою.

Для тривалішого місцевого охолодження зручніше користуватися міхуром з льодом. Це плоский гумовий мішок, що заповнюється шматочками льоду. Міхур з льодом застосовують при: внутрішніх кровотечах, при ма­ренннні на тлі гарячки, у початковій стадії деяких гострих захворювань органів черевної порожнини. Враховуючи, що міхур з льодом дає більше охолодження, ніж холодний компрес, його доцільно не прикладати, а підвішувати (над головою, животом), роблячи через кожні півгодини перерву на 10 хв. Близькі за дією до компресів вологовисихаючі пов ' язки, що використовуються при екземах, ексудативному нейродерміті. Марлю, складену в 11-15 шарів, змочують у розчині ліків, відтискають і накладають на шкіру. На неї кладуть компресний папір дещо більших розмірів і прибинтовують.

Міняють пов'язку в міру висихання через 4-6 год, присохшу пов'язку відмочують тим самим розчином.

Гірудотерапія - використання п'явок з лікувальною метою. Їх застосовують ­при церебральній формі гіпертонічної хвороби, передінсультними станах, місцевому застої крові, при застійній печінці, тромбофлебітах. Зберігають п'явки у річковій чи джерельній воді у банках, прикритими марлею, щоб забезпечити доступ повітря. Воду міняють щодня, банку тримають на вікні при температурі 10-15°С. До використання придатні здорові голодні п'явки, що швидко рухаються у воді. В'ялі рухи, ущільнення і клейка поверхня свідчать про хворобливий стан і непридатність п'явки.

Місця прикладання п'явок: ділянка за вухами, зліва від груднини, праве підребер'я, нижні кінцівки. За вухами п'явки ставлять, відступивши 1 см від вушної раковини; на ділянку серця - у третьому-п'ятому міжребер'ях на 1 см вліво від краю груднини; при застійній печінці – вздовж реберного краю; при геморої - на ділянку куприка і навколо анального отвору.

Для процедури готують: стери­льний лоток, пінцет, перекис водню, підсолену воду, розчин глюкози, пробірки, мензурку, стерильні тампони, серветки, пе­рев'язувальний матеріал. Шкіру на місці прикладання п'явок миють, витирають насухо. П'явки краще присмоктуються до теплої шкіри, змоченої солодкою водою.

П'явку дістають пінцетом і вміщують у пробірку чи мензурку хвостовим кінцем вниз, а головним - до від­критого краю. Потім прикладають пробірку до шкіри хворого і чекають, поки п'явка присмокчеться (про що свідчать ундулюючі рухи біля її головного кінця). Тоді пробірку прибирають, а під п'явку підкладають шматок марлі, щоб не прикріпилася задня присоска. П'явка тримається 30-60 хв. і сама відпадає.

Для активації п'явки вздовж її тіла проводять змо­ченою у теплій воді ватою. Якщо п'явку треба зняти, то шкіру хворого змочують підсоленою водою. Кожна п'явка висмоктує 2-10 мл крові, а ще 10-40 мл може витек­ти з місця укусу. На місця укусів накладають суху стерильну пов'язгх Призначають по 4-8 п'явок на сеанс. Сеанси повторюють 2-4 рази через 2-3 дні.

Протипоказання: кровоточивість, анемія, хвороби шкіри, септичні і алергічні стани.

При порушенні правил асептики можуть з'явитися місцеві ускладнення: свербіння шкіри навколо ранки чи нагноєння. Для зменше свербіння шкіру навколо ранки змащують сумішшю нашатирного спирту і вазелінової олії у рівних частинах. Якщо через 2-3 дні після укусу п'явки ранки кровоточать і стисна пов'язка не допомагає, то можна припекти кришталиками калію перманганату.

П'явок використовують лише один раз. Після процедури їх знищують

(кладуть у солону воду або розчин формаліну).

Водолікування(гідротерапія) - використання води з лікувальною і профілактичною метою. Розрізняють: власне водолікування і бальнеотерапію- застосування природних та штучно виготовлених мінеральних вод.

Прилікуванні поруч з температурою важливе значення має механічна дія -

тиск води, її рух. Процедури з холодною водою (до 20°С) спричиняють загальнотонізуючу дію, стимулюють діяльність нервової і серцево-судинної

систем, підвищують обмін речовин. Процедури з теплою водою (37-39°С) мають заспокійливу дію, їх призначають при хронічних захворюваннях, особливо опорно-рухового апарату, розладах водно-сольового і жирового обмінів. Процедури з гарячою водою (вище 390С) мають потогінну дію і підвищують обмін речовин організму. Дозуючи водолікувальні процедури, слід враховувати не тільки ха- рактер подразника, але й реакцію на нього хворого. При слабкій і скороминущій реакції процедури можна призначати щоденно, при більш вираженій - через день. Курс лікування від 12 до 30 процедур. До процедур відносяться: ванни, душ, кишкові промивання, купання, обливання, обмивання, обтирання, закутування. Протипоказання до водолікування: виражений атеросклероз, гіпертонічна хвороба III ст., інфекційні захворювання, активні форми туберкульозу, злоякісні пухлини, підвищена кровоточивість, захворювання кровотворних органів, деякі захворювання шкіри.

Ванни можуть бути: загальними (у воду занурюють все тіло) і місцевими - у воду занурюють частини тіла.

Напівванни - вода покриває нижню частину тіла до пояса; сидячі ванни - вода покриває лише ділянку таза, нижню частину живота, верхню частину стегон без занурення у ванну ніг. Залежно від температури ванни діляться: на холодні (нижче 20°С), прохолодні (до 30°С), індиферентні (34-36°С), теплі (37- 39°С), гарячі (вище 39°С),

За хімічним складом ванни можуть бути прісними, ароматичними, мінеральними, газовими. Перед відпуском процедури медична сестра перевіряє готовність приміщення і самої ванни до її проведення. Температура у ванному приміщенні має бути не нижче 25°С, слід остерігатися протягів. Санітарка миє ванну губкою

З милом і гарячою водою, потім споліскує дезінфеційним розчином, а перед наповненням ванни обмиває її гарячою водою. Хворий сідає у ванну таким чином, щоб спиною спиратись на спинку ванни, а ногами впиратися у протилежну стінку:

у разі необхідності під ноги кладуть опорний щиток або спеціальне пристосування. В шафці невідкладної допомоги потрібно мати набір ліків для надання невідкладної допомоги при погіршенні стану пацієнта.

Під час процедури медична сестра слідкує за загальним станом пацієнта, кольором шкіри, властивостями пульсу.

Прісні ванни готують із водопровідної води. Фізіологічна дія пов'яза­на з температурою води і гідростатичним ефектом. Прохолодні ванни стимулюють обмін речовин, при цьому підвищується споживання кисню і зростає мобілізація жиру для підтримання внутрішнього енергетичного балансу. Призначають їх при ожирінні. Ванни з індиферентною температурою мають тонізуючу дію, якщо їх приймають впродовж 10- 15 хв; збільшення тривалості процедури - заспокоює хворого (призна­чають при функціональних розладах нервової системи).

Гірчичні ванни призначають як відволікаючий засіб при катарі верхніх

дихальних шляхів, бронхіті. Для цього 100-300 г сухої гірчиці роз­чиняють у 10 л води при 38-40°С. Отриманий розчин виливають у ванну, наповнену прісною водою необхідної температури, і добре розмішу­ють. Загальну гірчичну ванну проводять при температурі води 36-38°С протягом 5-7 хв, а місцеву (для ніг) - 39-40°С 10-15 хв. Після ванни хворого обливають теплою водою, витирають простирадлом чи рушком, тепло закутують і вкладають на кушетку на 30-40 хв. Гірчичні ванни роблять на ніч. Протипоказанням є захворювання шкіри.

Йодобромні ванни спричиняють протисклеротичну дію, знижують тонус кровоносних судин (гіпотензивна дія), нормалізують функції нервової системи, покращують мозковий і вінцевий кровообіг, мають протизапаль­ну дію. Призначають при нервово-психічному перенапруженні, атероскле­ротичних змінах вінцевих і мозкових судин, гіпертонічній хворобі І-ІІ ст., захворюваннях опорно-рухового апарату, жіночих статевих органів, шкіри. На ванну об'ємом 200 л потрібно взяти 10 г натрію йодиду і 25 г калію броміду. Рекомендують приготувати розчин для декількох ванн і зберігати його в темній склянці. Для цього в мірний посуд насипають 100 г натрію йодиту і 250 г калію броміду та доливають воду до 1 л. На ванну беруть 2 кг кухонної або морської солі і 100 мл приготованого розчину. Ванна може бути індиферентною або теплою, тривалість процедури 10-15 хв; призначають через день, курс лікування 12-15 процедур.

Кисневі ванни. Розчинений у воді кисень попадає в організм через шкіру і через легені, покращує окисно-відновні процеси в органах і тканинах організму, сприяє зменшенню явищ гіпоксії. Призначають при гіпертонічній хворобі І-ІІ ст., ішемічній хворобі серця, функціоналих розладах нервової системи.

Кисневу ванну можна приготувати фізичним і хімічним методами. При фізичному методі використовують кисень, що надходить з балона через редуктор в апарат насичення (АН-8, АН-9). Воду насичують під 148-245 кПа (1,5-2,5 ат.). Хімічним способом ванну готують за 10 хв. до процедури. Ванну заповнюють водою, температура якої на 1-2°С вища від призначеної лікарем. На 200 л води беруть 100 г натрію гідрокарбонату, 50 мл 5% розчину міді сульфату (мідного купоросу) і 200 мл технічного пергідролю. Воду старанно перемішують і через 10 хв, коли пухирці кисню максимально покриють стінки ванни, поміщають у ванну хворого.

Другий хімічний спосіб полягає у тому, що у попередньо заповнену ванну додають 200 мл 2, 5 % калію перманганату, перемішують і послідовно вводять 40 мл 20 % розчину сірчаної кислоти і 200 мл технічного пергідролю. Воду перемішують, хворий приймає ванну через 10 хв. Ванни призначають через день або щоденно. Температура води 33-36°С. Тривалість процедури 10-15 хв. Курс лікування 10-12 ванн.

Хлорно-натрієві ванни нормалізують тонус артерій при гіпертонічній хворобі і нейроциркуляторній дистонії (гіпотонічного типу), мають знеболювальну, протизапальну і десенсибілізуючу дії. Під впливом ванн активується протизгортальна система. Призначають при захворюванні опорно-рухового апарату, функціональних захворюваннях нервової системи, гіпертонічній хворобі І—II ст., варикозному розширенні вен, захворюваннях шкіри (нейродерміт, псорі- аз, склеродермія). На ванну об'ємом 200 л необхідно 5-6 кг солі (озерної чи морськ ої). Для розчинення сіль насипають у мішечок і кладуть під струмінь гарячої води, поступово розмішуючи. Залежно від функціонального стану серцево-судинної системи ванна може бути індиферентною або теплою. Тривалість процедури 10-20 хв. Частота приймання через день. Курс лікування 12-15 процедур.

Шавлійні ванни призначають як болезаспокійливі при залишкових явищах травм периферичних нервів, опорно-рухового апарату, при захворюваннях статевих органів у жінок. Їх готують шляхом додавання до води рідкого або згущеного конденсату мускатної шавлії. У ванну добавляють 8-10 л рідкого або 400 г згущеного конденсату шавлії і старанно розмішують. Температура 35-37°С, тривалість процедури 8-15 хв., курс лікування 12-18 ванн.

Лікувальні ванни можна приймати в будь-яку пору дня, краще через 30-40 хв після легкого сніданку, але у разі необхідності можна через 1-2 год. після обіду. Якщо хворий стомлений, він повинен відпочити перед прийманням загальної ванни 30 хв і такий самий час після ванни.

Лікувальні душі - водолікувальна процедура, при якій на тіло хворого впливають струмені води. Діючими факторами душу є тиск струменя води і термічне подразнення. Короткочасне чергування холодного й гарячого душу діє тонізуюче; тривале - знижує збудливість чутливих нервів.

Дощовий голчастий душ. Вода проходить через душову сітку, в кожний отвір якої вставлені металічні трубки діаметром 0,5-1 мм, утворюючи паралельні гострі струмені. Температура 38-39°С, тривалість 1-5 хв, тиск 98-147 кПа (1-1,5 атм). Процедуру проводять щоденно, курс лікування 12-15 днів.

Душ Шарко - починають з душу віялом (на відстані від ш. під тиском води 3 атм) 2-3 рази. Струмінь спрямовують на сгос-г передню поверхню тіла. Після цього направляють компактний кожну нижню кінцівку ззаду до поперекової ділянки 2-3 рази, менем обливають спину, руки, бокові і передні відділи грудної каС чують процедуру обливанням хворого спереду і ззаду стру При проведенні процедури необхідно пам'ятати про можливі. вих органів, молочних залоз, хребта, очних яблук. Струмина г^с тиском, спрямована на ліву половину грудної клітки, може с~ >.• лади серцевої діяльності. Ослаблений хворий повинен трима— Тривалість процедури 1-5 хв, температура 35-25 °С, курс 15-25.

Циркулярний душ - це система вертикальних трубок, які розміщються колом навколо хворого. Кожна трубка має багато отворів по всій висоті, із яких під тиском виходять струминки води, спрямовані на пацієнта, що стоїть у центрі. Душ починають при температурі 34-360С з поступовим зниженням її в кінці курсу лікування до 25°С. Тривалість процедури 2-5 хв, процедуру проводять щоденно або через день, на курс 15-200 С процедур.

Обливання використовують як з метою загартування і як лікувальну процедуру при функціональних розладах серцево-судинної і нервової систем. Для обливання потрібно 2-3 відра води, його проводять повільно, тримаючи відро на рівні плеча хворого, таким чином, щоб вода стікала по задній і передній поверхнях тіла, потім енергічно розтирають зігрітим простирадлом чи рушником. Процедуру проводять щоденно або через день по 2-3 хв, поступово знижуючи температуру з 34-350С 22-20°С наприкінці курсу лікування, який складається з 16-20 процедур.

Загальне обливання проводять здоровим людям з метою загартування.

Місцеві обмивання теплою водою показані ослабленим пацієнтам. В миску наливають 3-5 л води призначеної температури, змочують губку чи рушник, відтискають і швидко обмивають оголеного хворого, що сидить на табуреті. Процедуру повторюють 2-3 рази, після чого хворого старанно розтирають рушником до почервоніння шкіри, закутують у зігріте простирадло і вкладають у ліжко. Для місцевих обмивань беруть воду температурою 30-32°С з наступним зниженням до 200С. Процедуру проводять щоденно або через день, тривалість її 2-3 хв. Загальна кількість 15-20 процедур. У приміщенні повинно бути тепло (25°С), слід остерігатися протягів.

Закутування - ефективний метод лікування хворих з функціональними розладами нервової системи, при безсонні, гіпертонічній хворобі І ст., розладах жирового обміну. Перевагою даного методу є доступність процедури для будь-якого лікувального закладу.

На дерев'яній кушетці розстеляють дві вовняні ковдри таким чином, щоб їх краї частково накладались один на другий, а вільні краї - звисали з кушетки.

На ковдру кладуть широку поліетиленову плівку, на яку вкладають змочене

теплою водою простирадло (30-40°С). Хворий лягає так, щоб простирадло було на рівні потилиці. Далі закривають хворого спочатку одним кінцем простирадла, потім другим; після цього загортають в плівку, а потім - ковдрою з двох боків, частково підгорнувши її під ноги. В ділянці підборіддя підкладають рушник. В І фазі (10-15 хв) збільшується тепловіддача, спостерігається короткочасне збудження пацієнта. В II фазі (30-40 хв) спостерігається заспокійлива дія, хворий зігрівається і знаходиться в стані теплового комфорту. В III фазі тіло хворого перегрівається, підсилюється потовиділення.

Світлолікування - застосування променевої енергії сонця або штучних джерел світла з лікувальною та профілактичною метою.

Світло -цеелектромагнітні коливання, які поширюються у вигляді квантів або фотонів. Виділяють інфрачервоне випромінювання (ІЧВ), яке має довжину хвилі від 400 мкм до 760 нм, видиме - з довжиною хвилі 760- 400 нм і ультрафіолетове- від 400 до 5 нм.

У медицині використовують короткохвильову ділянку ІЧВ, яка має проникати в тканини організму на глибину 3-5 см. Тканини поглинають фізичну енергію інфрачервоних квантів і перетворюють її в теплову, яка спричиняє молекулярні зміни, підвищення температури опроміненої ділянки, прискорення фізико-

хімічних реакцій. Місцево виникає судинна реакція - короткочасний спазм з наступним стійким розширенням судин, активною гіперемією і підвищенням місцевого кровопостачання. Одночасно судинна реакція виникає в органах і тканинах, які нервово- рефлекторними шляхами зв'язані з ділянкою опромінювання. При дії ІЧВ виникає почервоніння шкіри (теплова еритема), яка зникає через 30-60 хв. Лікувальна дія ІЧВ проявляється загоєнням ран та виразок, зниженням больової чутливості, розсмоктуванням запального інфільтрату, зменшенням м'язового тонусу. Призначають ІЧВ при підгострих і хронічних негнійних запальних захворюваннях суглобів, при захворюваннях органів дихання, при тривало незагоюваних виразках, відмороженнях.

З лікувальною метою використовують стаціонарні, пересувні і настільні лампи ІЧВ. Пересувний інфрачервоний опромінювач - це великий сферичний нікельований рефлектор, що переміщується на штативі навколо осі і по висоті. Пацієнт під час процедури лежить або сидить. Відстань від опромінювана 35-100 см. Тривалість процедури 15-30 хв.

Ультрафіолетове опромінювання (УФО) спричиняє при дії на тка­нини фотоелектричний ефект, який проявляється почервонінням (еритемою) шкіри. Еритема проявляється через 2-6 год, досягає найбільшої інтенсивності через 12-24 год. Це сприяє покращенню крово- і лімфообігу у місці впливу, а також рефлекторно у внутрішніх органах, що іннервуються відповідним сегментом спинного мозку. У місці еритеми зменшуються прояви запалення, знижується больова чутливість. Загальне УФ-опромінення у малих дозах має десенсибілізувальну і імуностимулювальну, бактерицидну і бактеріостатичну дії, підсилює процеси регенерації. Призначають загальне УФО для профілактики сонячзної недостатності, при зниженні опірності організму до простудних захворювань, при астенізації нервової системи. Місцеве УФО застосовую при захворюваннях органів дихання, міозиті, радикуліті.

Джерелом ультрафіолетових променів є газорозрядні лампи (дугова ртутна трубчаста лампа). Лампа є кварцовою трубкою з вольфрамовими електродами. Повітря з трубки викачане, а її порожнина заповнена випарами ртуті і невеликою кількістю газу аргону. Після увімкнення лампи в електричну сітку в парах ртуті виникає дуговий розряд. При проведенні процедури очі хворого і персоналу захищають темними захисними окулярами.

Перед опроміненням визначають біодозу УФО - найменший час опромінення, достатний для виникнення еритеми. Для цього користу­ються біодозиметром

І.Ф. Горбачова. Це металева платівка з 6 прямокутними отворами, розміром 25x7 мм кожен. Отвори перекриваються за­слінкою. При визначенні біодозиметр накладають на ділянку, яку бу­дуть опромінювати, або на нижню частину живота при загальному опромінюванні. Інші ділянки тіла закривають простирадлом. Хворий одягає захисні окуляри. Джерело УФО розміщують на відстані 50 см до ділянки з біодозиметром. Через 10 хв після початку горіння лампи послідовно відкривають отвори з інтервалом 30 с, поки не будуть опромінені всі 6 отворів. Через 24 год на шкірі підраховують кількість червоних смужок. Це дозволяє визначити час опромінення, необхідний для виникненьння найслабшого почервоніння шкіри. Оскільки біодозиметр має 6 отворів, а час опромінення шкіри над кожним збільшували на ЗО с, то час опромінення шкіри над першим отвором- 3 хв, над другим 2 хв 30 с, над третім - 2 хв, над четвертим - 1 хв 30 с, над п'ятим- 1 хв, над шостим - 30 с. Якщо наступного дня на шкірі виявлено 5 червоних смужок на місці опромінення, то це означає, що найслабша еритема виникає при опроміненні протягом 1 хв. Може статися, що при огляді ділянки опромінення не знаходять еритеми. Тоді повторюють УФО. збі­льшуючи час опромінення над кожним з отворів на 15 с. У разі, коли наступного дня всі 6 смужок різко червоні, опромінюють іншу ділянку шкіри, зменшуючи час опромінення над кожним отвором до 15 с.

В лікувальній практиці виникає потреба перерахунку біодози для іншої відстані. Для цього користуються формулою Х= (АхВ) / С, де X - розрахункова біодоза з нової відстані, А - встановлена біодоза з відста­ні 50 см, В - нова відстань, для якої розраховують біодозу, С - від­стань, з якої була визначена біодоза А.

Застосовують загальне і місцеве УФО. Загальне УФ-опромінення мо­жна проводити індивідуально чи в спеціальному приміщенні (фотарії) для групи хворих. Під час опромінювання температура повітря повинна бути 22-25°С. Опромінювання починають через 10 хв після включення ламп. Всі пацієнти мають спеціальні окуляри. Медична сестра слідкує за процедурою зі спеціальної кабіни або з-за стола, захищеного світлозахисним склом. Процедуру загального опромінення проводять через день. Під час проце­дури почервоніння шкіри не спостерігається, оскільки починають опромі­нювання з 1/4 чи 1/2 індивідуально визначеної біодози. Через 2-3 процеду­ри дозу збільшують вдвічі і до кінця курсу доводять до 2-3 біодоз.

Для місцевого УФ-опромінення використовують еритемні і гіпереритемні дози. Площа опромінення не повинна перевищувати 600-800 см2. Слід врахувати підвищену чутливість шкіри згинальних поверхней, які під час опромінення краще прикрити. Повторно те саме поле опромі­нюють при зменшенні еритеми.

Аеротерапія - метод кліматотерапії, який грунтується на впливові відкритого повітря без прямого сонячного опромінювання з лікувальною і профілактичною метою. Аеротерапія передбачає тривале перебування на відкритому повітрі в денний і нічний час (сон) на відкритих верандах, балконах, в спеціальних кліматопавільйонах, прогулянки. Її лікульний вплив пов'язаний з підвищеним кисневим насиченням, ультрафіолето­вим опромінюванням і холодовим подразненням (при повітряних ваннах), що сприяє загартуванню організму. Призначають аеротерапію здоровим особам, а також хворим, що перебувають у стадії видужання від хвороб серцево-судинної і дихальної систем. Крім цього, цей метод застосовують при реабілітації хворих після операцій на серці та легенях.

Повітряні ванни і напівванни (оголення до пояса) проводять 1-2 рази на день на відкритому повітрі в тіні, на верандах, балконах, у приміщенні з відкритими вікнами у положенні хворого лежачи, напівлежачи чи сидячи. Тривалість ванни і ступінь охолодження дозують за спеціальними таблицями. Розрізняють такі повітряні ванни: холодні (температура повітря становить 0 до +8°С), помірно холодні (від +9 до +16°С), прохолодні (від +17 до +20°С), індиферентні (від +21 до +22°С) і теплі (вище +22°С).

Оксигенотерапія - використання кисню з лікувальною метою. Для інгаляційного введення кисню необхідні балон з киснем і редуктором, киснева подушка з гумовою трубкою, краном і мундштуком. Для напов­нення кисневої подушки знімають мундштук і, відкривши кран, з'єднують гумову трубку з редуктором кисневого балона та повільно відкрива­ють вентиль редуктора. Після заповнення подушки закривають вентиль редуктора і кран подушки, надягають мундштук. Перед інгаляцією кисню потрібно переконатися в прохідності дихальних шляхів: відсутності в них мокротиння чи блювотних мас. Мундштук протирають спиртом, обгорта­ють вологою марлею і прикладають до рота хворого. Відкривають кран на трубці подушки, кисень під тиском виходить й при вдиху надходить у дихальні шляхи. Швидкість надходження його регулюють краном або натисканням на кут подушки. Хворі добре переносять подачу 4-5 л кисню за 1 хв. Подушки вистачає на 4-7 хв. Зволоження кисню при цьому способі недостатнє і хворі скаржаться на сухість слизової оболонки верхніх диха­льних шляхів. При використанні цього способу інгаляції мають місце зна­чні втрати кисню, неможливо регулювати його концентрацію.

Для оксигенотерапії використовують носові катетери або пластикові трубки відповідної довжини і діаметра, які приєднують через трійник до джерела кисню (киснева подушка, кисневий інгалятор, централізо­вана система подавання кисню). Катетери попередньо кип'ятять, зма­щують стерильною вазеліновою олією і вводять через нижній носовий хід до задньої стінки глотки. Кисень через апарат Боброва (для зволо­ження) подають із швидкістю 2-3 л за 1 хв.

Техніка безпеки при роботі з кисневими балонами.

Стиснений газо­подібний кисень при стиканні з маслами, жирами, нафтою активно з'єд­нується з ними, викликаючи вибух. Тому не можна користуватися для відкручування вентиля тканинами зі слідами фарби, жиру чи мастил. У приміщенні, де є кисневі балони, не дозволяється курити, користува­тись відкритим вогнем.

Балони зберігають у спеціальних нішах, зафіксувавши їх металеви­ми ланцюгами. При транспортуванні балонів слід остерігатися поштовхів і ударів. Потрапляння струменя кисню на слизову оболонку очей при відкритті вентиля балона може спричинити опік і ушкодити зір. У при­міщенні, де є кисневі балони, повинні бути вогнегасники.

Інгаляцію кисню можна проводити через маску. Маски бувають мета­леві або пластикові, вигнуті таким чином, щоб при накладанні на облич­чя вони закривали рот і ніс. Введення кисню за допомогою маски може здійснюватись за відкритою, напівзакритою або закритою системами. При відкритій системі маска нещільно прилягає до обличчя, і вдихувана га­зова суміш - це збагачене киснем (до 30%) атмосферне повітря. Видих відбувається в оточуюче середовище. При інгаляції кисню за напівзакри­тим методом лише частина вдихуваної суміші надходить у зовнішнє се­редовище. Економічного використання кисню досягають включенням в систему дихального мішка. З метою запобігання постійному переповнен­ню мішка він обладнаний клапаном викиду, через який видаляється надлишковий об'єм дихальних газів. Маску щільно одягають на обличчя, фіксуючи її гумовими лямками. Дихання відбувається чистим киснем з поверненням у камеру близько 1/3 видихуваного повітря. Кисень при цій системі можна не зволожувати. Час від часу дихальну камеру спорожню­ють від конденсованої вологи. Недоліком цього методу є можливе збіль­шення концентрації вуглекислоти у суміші, яку вдихають.

Гіпербарична оксигенація - це лікування киснем під підвищеним тиском у спеціальних барокамерах. Метод дає значне збільшення дифу­зії кисню у різні середовища організму. При цьому використовуються камери, в яких можливий контроль основних параметрів хворого орга­нізму за допомогою моніторів, що знаходяться поза камерою. Контакт між хворим і обслуговуючим персоналом встановлюється візуально че­рез прозору стінку, а також по телефону.

Інтрагастральна оксигенотерапія.

Крім інгаляційного, використовують також ентеральний спосіб введення кисню у шлунок у вигляді кисневої піни. Остання призначається найчастіше хворим з надмірною масою тіла разом з редукованою дієтою. Перевагою ме­тоду є те, що введена в шлунок киснева піна викликає розтягнення шлунка, дає відчуття ситості і пригнічує діяльність харчового центру. Повна людина, вживаючи піну декілька разів на день, не відчуває голоду. Водночас, різке зниження калорійності їжі призводить до мобілізації запасів ендогенного жиру і зниження маси тіла. Крім того, кисень, всмоктуючись із шлунково- кишкового тракту, має позитивний вплив на обмінні процеси в печінці. Хвороби серця і печінки, що часто виявляються у людей з надмірною масою тіла, є показаннями до такого виду оксигенотерапії.

Для приготування піни використовують настій шипшини - 200 г сухих ягід заливають 1 л окропу і настоюють до кольору міцного чаю. Можна використовувати також розбавлені на 1/3 водою фруктові соки, збагачені вітаміном С. Як піноутворювач добавляють декілька крапель яєчного білка. Стійка піна без додавання яєчного білка (останній може бути джерелом інфекції - сальмонельозу) утворюється з концентрова­ного хлібного квасу, який випускається харчовою промисловістю.

Для хворих з ожирінням і гіпертонічною хворобою пінять настій ліку­вальних трав (глоду, болотної сушениці, сечогінного чаю); для хворих із супровідними захворюваннями жовчовивідних шляхів - жовчогінні трави.

Ці настої також збагачують вітаміном С і додають декілька крапель білка. На один прийом пінять 110-150 мл такої білково-вітамінної сумі­ші, з якої отримують 1,0-1,5 л кисневої піни. Хворий їсть її ложкою до відчуття ситості. Для утворення піни можна використовувати апарат "Здоров'я", а також будь-який піноутворювач (скляний, пластмасовий, керамічний) з дуже мілкими отворами, щоб отримати стійку дрібноміхурцеву піну. Такий піноутворювач виготовляють з наждачного каменю з отвором всередині, в який монтується за допомогою зубопротезної пластмаси скляна трубка. Добра піна утворюється і при пропусканні кисню через скляний хімічний фільтр Шота № 2 або № 3.

Піноутворювач опускають на дно скляної банки в підготовлену білко­во-вітамінну суміш і приєднують до джерела кисню (через редуктор до кисневого балона або до кисневої подушки). Проходячи через дрібні пори піноутворювача, кисень пінить білково-вітамінну суміш з утворенням гус­тої піни, яку можна їсти ложкою. Лікування може проводитись стаціонар­но, амбулаторно і в домашніх умовах під контролем медичної сестри.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладені поняття про найпростішу фізіотерапію; види найпростіших фізіотерапевтичних процедур; показання та протипоказання до застосування тепла та холоду; можливі ускладнення та їх профілактика; водолікування; гірудотерапію; можливі проблеми пацієнта; медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

 

. Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 241-258.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що відбувається під дією тепла?

2. Що відбувається під дією холода?

3. Перерахуйте основні фізичні методи лікування.

4. Дайте визначеннягірудотерапії.

 

Проблемні ситуації:

1. Пацієнтці лікар призначив постановку гірчичників на грудну клітину. Вечером у пацієнтки піднялася температура до 38,80С. Що необхідно зробити медичній сестрі?

 

 



Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 292 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | <== 4 ==> |

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.026 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав