Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Берислав

Лекція №8

на тему: «Загартовування організму. Психічна саморегуляція»

Спеціаліст вищої категорії

Берислав

План лекції

1. Основні принципи загартовування. Характеристика основних засобів загартовування. (α ІІ)

2. Рекомендації щодо загартовування здорової людини. (α ІІ)

3. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, часті простудні захворювання; страх переохолодження організму). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

4. Саморегуляція поведінки як одна з важливих функцій психіки людини.

(α ІІ)

5. Правила позбавлення від шкідливих звичок. Психологічний захист. (α ІІ)

6. Аутотренінг як система концентрованого само розслаблення і самонавіювання. (α ІІ)

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, паління, психоемоційна напруженість на роботі). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

8. Загальні висновки по основним розділам лекції.

9. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Одним із факторів, який сприяє збереженню здоров'я і запобіганню захворюванням, є загартовування організму.

Під загартовуванням звичайно розуміють комплекс заходів, спря­мованих на підвищення опірності організму до холоду, тепла, сонячної радіації і багатьох шкідливих впливів різноманітних метеорологічних чинників. Медична сестра у своїй пропаганді загартовування повинна підкреслювати, що це один з найдавніших засобів зміцнення здоров'я, профілактики простудних та інших захворювань.

Треба сказати, що наукове обґрунтування загартовування одержа­ло порівняно недавно. Так, будь-який здоровий організм - відмінно налагоджена система, десятки процесів, що відбуваються у ньому, спря­мовані на зберігання сталості внутрішнього середовища. Спекотно на вулиці чи холодно, сухо чи дощ, чи змінюється атмосферний тиск - в усіх випадках, крім нашої свідомості і волі, спрацьовують вірні стражі здоров'я - механізми захисту. За необхідності звужуються або розши­рюються кровоносні судини, змінюється обмін речовин, працюють або не працюють потові залози.

Таким чином, організм пристосовується до умов зовнішнього сере­довища. Незважаючи на те, що людині доводиться переносити січневі морози і липневу спеку, весняну і осінню негоду, температура її тіла практично залишається завжди постійною. Пояснюють це тим, що ор­ганізм людини має досить досконалу систему регуляції температури тіла. Сталість температури тіла забезпечується сполученням двох взаємопо­в'язаних процесів - утворення тепла і його віддача. Головна роль при цьому належить центральній нервовій системі. Тому на зміну темпера­тури не тільки реагує ділянка тіла, яка безпосередньо піддається по­дразненню, але і відбуваються зміни у функціях всього організму.

Медична сестра повинна вміти пояснювати, що людина залишаєть­ся здоровою, поки зовнішні подразники не перевищують ступеня її тре­нованості. Але коли з'являється зовнішній чинник, сила якого більша, виникає конфлікт: захисні механізми не спрацьовують або спрацьову­ють неточно. Варто пам'ятати, що який би орган не був уражений, він надовго залишається місцем найменшого опору.

Медична сестра у своїй санітарно-просвітній роботі, у лекціях і бе­сідах повинна переконливо доводити, що єдина можливість повернути організму втрачене здоров'я - правильно і цілеспрямовано загартову­ватись, тому що теплорегулюючий апарат діє надійно в тих людей, які піддають свій організм температурним впливам. Тому теплорегуляційні процеси можна вдосконалювати і покращувати шляхом систематичного загартовування.

Медична сестра, яка пропагує здоровий спосіб життя, повинна ро­зуміти, що основними гігієнічними принципами загартовування є:

- систематичність;

- поступовість;

- врахування індивідуальних особливостей;

- різноманітність засобів і форм;

- активний режим, поєднання загальних і місцевих процедур;

- самоконтроль.

Принцип систематичності потребує регулярного, щоденного, протя­гом усього року, виконання процедур, які загартовують організм. Три­валі перерви призводять до ослаблення або повної втрати набутих за­хисних реакцій. Рекомендуючи загартовування, медична сестра пови­нна повідомити, що починати потрібно з

невеликих доз і найпростіших методів, і тільки послідовний перехід від малих доз прийнятих проце­дур до великих - за часом, кількістю і формою - забезпечує добрий ефект. Людям похилого віку і дітям особливо важливо дотримуватися поступового і послідовного збільшення навантажень при проведенні процедур.

Велике значення має загартовування за допомогою повітряних ванн, водних процедур: обтирання, обливання, душ, контрастний душ, полос­кання горла, контрастні ножні ванни, купання у водоймах, морські ку­пання, "моржування", загартовування до перегріву сонячними проме­нями, гарячим повітрям.

Слово "загартовування" застосовується за аналогією з явищами, які спостерігаються в залізі, сталі при їхньому сильному нагріванні і насту­пному різкому охолодженні, що надає їм великої стійкості та твердості. Щось подібне відбувається і з організмом людини, який у результаті дії загартувальних процедур набуває спроможності протистояти несприя­тливим природним чинникам.

Загартована людина - це та людина, яка свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, виробив­ши відповідну здатність організму успішно протистояти їм.

При загартуванні організму важливо зрозуміти, що в ньому від природи закладені особливі механізми, які при відповідній активізації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходитимуться в потенційному, згорнутому стані. Загартована людина вміло розвинула пристосувальні механізми організму до холоду, спеки тощо, довела їх до досконалості, а незагартована цього не зробила і залишилася беззахисною.

Закордонні вчені проводили спеціальні досліди, щоб визначити най­вищу температуру, яку людський організм спроможний витримати в сухому повітрі. Температуру 71 °С людина витримує протягом 1 год, 82°С - 49 хв, 93°С - 33 хв, а 104°С - тільки 26 хв. Вчені вважають, що межова температура, при якій людина може дихати, становить приблизно 116°С. Проте в історії є факти, коли людина витримувала значно вищі температури. У 1764 році французький учений Тіллет по­відомив у Паризькій академії наук про те, що одна жінка знаходилася в печі при температурі 132°С протягом 12 хв. У 1828 році був описаний випадок 14-хвилинного перебування чоловіка в печі, де температура була 170°С. У Бельгії в 1958 році був зареєстрований випадок, коли чоловік декілька хвилин знаходився в термокамері при температурі 200 °С! В оголеному вигляді людина може витримати швидке наростання тем­ператури до 210 °С, а у ватному одязі - до 270 °С.

Переносимість високих температур у водяному середовищі значно нижча, ніж на сухому повітрі. "Рекорд" належить чоловікові з Туреччи­ни, який занурювався з головою в казан із водою, нагрітою до 70°С

Переносимість холоду незагартованою людиною відносно невелика.

Короткочасні переохолодження, навіть дуже великі, людина може перенести. Так, у Японії водій рефрижератора в жаркий день вирішив "відпочити" в кузові своєї холодильної машини. У цьому ж кузові знаходи­лися брили сухого льоду. Двері фургона зачинились, і водій піддався впли­ву холоду -10 °С. Коли шофера витягли з кузова, він уже замерз. Проте через кілька годин постраждалий був реанімований у найближчій лікарні.