Читайте также:
|
Методи виховання – це спосіб впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку і систему відносин дитини з метою формування різнобічно розвиненої особистості.
Прийоми виховання – це елементи методів.
Засоби виховання – це доцільно організовані методичні шляхи рішення тих чи інших виховних задач (наочність, ТЗН, виставка книг)
Методи формування суспільної свідомості:лекція, бесіда,диспут, приклад, розповідь, пояснення, авторитет.
Мета: вплив на свідомість, почуття, волю вихованця для роз’яснення, доказу правильності певної поведінки.
Результат: сформованість понять, суджень, оцінок, готовності до поведінки відповідної до вимог вихованої людини.
Методи формування поведінки: привчання, вправи, доручення, створення виховуючи ситуацій, ділові ігри, участь в діяльності.
Мета: здобуття школярами досвіду поведінки в різних видах діяльності.
Результат: сформований досвід поведінки, який знаходить виявлення в звичках поведінки, особистих якостей дитини.
Методи стимулювання: заохочення, покарання, вимога, перспектива, громадська думка.
Мета: стимулювання позитивних дій, вчинків, суджень, оцінок дітей і гальмування негативних.
Результат: сформованість понять оцінок і досвіду, суспільної поведінки.
Методи самовиховання: самоспостереження, самоаналіз, самозасудження, само переконання, самонаказ, самоконтроль.
Мета: вдосконалення своєї особистості.
Результат: наближення до ідеалу.
20. Функції процесу навчання, їх характеристика. Мотиви учіння школярів.
Освітні – забезпечити в ходу уроку повторення, засвоєння, закріплення, застосування теорій, понять, законів; сформувати загально-навчальні вміння і навички; сформувати спеціальні вміння з певного предмета.
Виховні – сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації школярів; сприяти вихованню моральних якостей школярів: етичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції у навчанні та житті; сприяти вихованню у школярів естетичних поглядів, умінь, гігієнічних та фізкультурних вмінь та навичок.
Завдання розвитку – мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів; розвивати мислення на основі загальних розумових дій та операцій.
Мотиви – внутрішні імпульси, які спонукають до відповідного ставлення, до старанності, охайності, наполегливості.
Мотиви за Савіним.
Позитивні (мені цікаво, я хочу навчатися)
Нейтральні (мені не зовсім цікаво, але я усвідомлюю важливість).
Негативні (мене змушують).
Мотиви за Марковою.
Пізнавальні, які пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання.
А)широкі пізнавальні мотиви, яку орієнтують школярів на оволодіння новими знаннями;
Б)навчально-пізнавальні мотиви, які відбивають орієнтацію школярів на засвоєння способів здобування знань;
В) мотиви самоосвіти.
Соціальні мотиви
А) широкі соціальні мотиви, виявляються у прагненні придбати знання, щоб бути корисним суспільству;
Б) вузькі соціальні мотиви, які відбиваються у прагненні зайняти певну позицію, місце у стосунках з оточуючими.
21.принципи навчання - це керівні положення, які визначають діяльність вчителя і характер пізнавальної діяльності учнів.
Вимоги-до певних принципів реалізуються через правила. Правила-це результат судження про конкретні дії вчителя і учнів з метою реалізації цього принципа.
Принцип виховуючого навчння. Навчання-складний і багатогранний процес у якому учні не тільки здобувають ЗУН, а й у них формується погляди ставлення до світу, розвиваються здібності, тобто проходить процес виховання. Шляхи реалізації: 1. Через зміст навчального матеріалу. 2. Через сам процес навчання (форми, методи, засоби). 3. Через особистість вчителя (гумонізм, компетентність).
Принцип звязку навчання з життям: передбачає не тідьки виклад науково-теоретичних положень, а й застосування теоретичних знань в практичних ситуаціях. Двосторонній- з одного боку знання залишаються на невисокому рівні, якщо їх не доводити до практичних умінь; з другого боку практичні уміння завжди потребують поповнення теоретичних знань. Шляхи реалізації: 1. Розкривати теоретичні знання у практичній діяльності або на життєвій позиції. 2. Розкриття фактів історії науки,щоб показати, що все це народилося в наслідок практичних вимог. 3. Опора на життєвий досвід. 4. Організація практичній діяльності учнів з метою закріплення знань на рактиці.
22. Принцип систематичності та послідовності навчання. Принцип активності самостійності школярів у навчанні. Шляхи реалізації цих принципів.
Він вимагає дотримання наступності у вивченні окремих тем і навчальних дисциплін, забезпечення логічних зв'язків між засвоєнням способів дій і знань, між формами і методами навчання та формами і методами контролю (самоконтролю) за навчально-пізнавальною діяльністю учнів, передбачає безперервний перехід від нижчого до вищого ступеня викладання та учіння. За такої умови учні засвоюють більший обсяг навчального матеріалу із значною економією часу.
Цей принцип реалізується в різноманітних формах планування (порядок вивчення окремих питань теми, послідовність теоретичних і лабораторних робіт).
Вимоги, що випливають із принципу систематичності і послідовності, такі:
- встановлювати міжпредметні зв'язки і співвідношення між поняттями під час вивчення теми, навчального предмета;
- використовувати логічні операції аналізу та синтезу;
- забезпечувати послідовність етапів засвоєння знань;
- здійснювати планомірний порядок навчання;
- поступово диференціювати та конкретизувати загальні положення;
- розподіляти навчальний матеріал на логічно завершені фрагменти, встановлюючи порядок і методику їх опрацювання;
- визначати змістові центри кожної теми, виокремлювати основні поняття, ідеї, встановлювати зв'язки між ними, структуру вати матеріал уроку;
- розкривати зовнішні та внутрішні зв'язки між теоріями, законами і фактами, використовувати міжпредметні зв'язки;
- визначати місце нового матеріалу в структурі теми чи розділу.
Принцип самостійності і активності.
Цей принцип припускає такий характер навчання, коли вчаться не пасивно, шляхом зубріння і механічних вправ, а усвідомлено, глибоко і грунтовно засвоюють знання і навики. Там, де відсутня свідомість, навчання ведеться догматично і в знанні панує формалізм.
Навчання - це процес спільної діяльності вчителя та учнів з метою зясування того, завдяки яким заповідям, правилам і законам існує світ, в якому живе людина, та яке місце відведене людині у цьому світі, тобто - у чому її покликання та призначення.
Однією з умов досягнення успіху в навчальній діяльності є активність учнів, в основі якої лежить змістовна мотивація, спрямована на участь у навчально-пізнавальній діяльності. Ця активність виражається в тому, що учні усвідомлюють цілі навчання, планують і організовують свою діяльність, уміють її контролювати, виявляють інтерес до професійних знань, ставлять питання та вміють їх вирішувати.
Активності та свідомості в навчанні можна досягти шляхом:
·Створення в учнів позитивного уявлення про майбутню професійну діяльність;
·Формування розуміння учнями смислу професійної освіти й, відповідно, на цій основі інтересу до професійних знань, навичок і вмінь;
·Вироблення мотивації учіння та майбутньої професійної діяльності;
·Спонукання учнів до правильної оцінки власних дій, вчинків, виховання у них звичок самоаналізу й самоконтролю та потреби самовдосконалення;
·Створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів до їх розв'язання;
·Використання діалогічних методів навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність учнів;
·Стимулювання колективних форм роботи, взаємодії учнів в учінні;
·Організації навчання в умовах змагання, стимулювання ініціативи і творчості;
·Проблемності викладання навчального матеріалу;
·Використання отриманих професійних знань, навичок і вмінь у практичній діяльності;
·Диференціації навчального матеріалу відповідно до розумових і фізичних можливостей і здібностей учнів;
·Уміння педагога відчувати психічний стан учнів тощо.
23. принцип доступності: допмогає будувати навчальний процес відповідно до віку дітей. Порушення веде до механічного заучування. Умови доступності: 1. Знати і враховувати індивідуальні риси психіки дітей. 2. Зважати на інтерес потреби, особливості памяті, мислення. 3. Враховувати послідовність викладу від простого до складного. Цікаві і зрозумілі факти.
24.Принцип наочності навчання
Засновник цього принципу Я. В. Коменський, сутність цього принципу можна передати висловом: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Він спирається на провідну роль зорових аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу (адже за їхньою допомогою людина отримує від 80 до 90 відсотків інформації). Тому навчальний матеріал потрібно подавати в найбільш унаочненій формі.
Принцип наочності навчання спирається на діалектико-матеріалістичну теорію пізнання, суть якої полягає у сходженні від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики.
Способи реалізації принципу наочності навчання:
• вибрати необхідні засоби наочності (ТЗН, таблиці, графіки, схеми, малюнки, транспаранти, комп'ютер) і раціонально використати їх на уроці з метою оптимального розвитку слухових, зорових, тактильних та інших відчуттів учнів;
• раціонально використовувати засоби наочності для концентрації уваги учнів на основному, істотному в навчальному матеріалі;
• засобами наочності формувати та розвивати конкретне й образне мислення учнів у процесі навчання;
• забезпечити раціональне поєднання у процесі навчання різних засобів наочності (натуральні об'єкти, образотворчі, схематичні, аудіовізуальні тощо);
• забезпечити педагогічно доцільне поєднання слова вчителя й наочності.
25. Методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання. Характеристика словесних методів навчання.
Методи навчання це- способи роботи вчителя та учнів якими досягнень засвоєння учнями знань, умінь,навичок, формують світогляд учнів, розвивають здібності. Під загальними методами в сучасній педагогіці прийнято розуміти такі що застосовують при вивченні різних навчальних предметів. (бесіда). Спеціальними вважають такі що застосовуються при вивченні окремих дисциплін. (Досліди).
Прийоми це – окремі операції розумові і практичні дії вчителя або учнів, які доповнюють форму засвоєння матеріалу запропоновану певним методом. Це складові методів.
Засоби навчання це – допоміжні, матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями (дошка, підручник)
Класифікація методів навчання:
За джерелом знань;
За характером пізнавальної діяльності учнів;
За видами висновків;
За особливостями діяльності вчителя з учнем.
Словесні методи навчання відносяться до методів навчання за джерелом знань. Словесні методи навчання це: метод усного викладу: розповідь, пояснення, опис, інструктаж; метод бесіди: евристична, катихізична, вступна, заключна; робота з підручником.
26. Методи навчання - це способи роботи вчителя та учнів, якими досягають засвоєння учнями знань, умінь, навичок, формують світогляд учнів, розвивають здібності. До наочних методів навчання належать: ілюстрації, демонстрації, спостереження, дослід. До практичних належать: метод вправ, навчальна практична робота, лабараторний метод, творчі роботи. Ілюстрації: вчитель показує ілюстрації по темі уроку для того, щоб діти краще зрозуміли матеріал, демонстрації: вчитель демонструє увазі учнів ті чи інші предмети, а діти можуть, побачити, відчути їх. Такий метода, як спостереження, допомагає учням зрозуміти всі процеси та дії вчителя на практиці. Також учні можуть провести дослід, під час якого вони самі виконують ту чи іншу роботу, набуваючи знань. До практичних належить такий метод як, метод вправ – це метод, під час якого учні виконують вправи по даній темі для підвищення або закріплення набутих знань, навчальна практична робота – це знання учнів на практиці, лабораторний метод та творчі роботи – це також ті методи, під час яких учень застосовує свої знання на практиці, а також показує свій рівень творчості та креативності.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 134 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |