Читайте также:
|
Предмет і методи ІДПЗК.
Як і будь-яка інша наука, історико правові вчення мають свій предмет, об'єкт і метод дослідження, які тісно співвідносяться один з одним. Предмет будь якої науки - це певна, конкретна сфера об'єкта, який вивчається даною наукою. Понятійна структура об'єкта дослідження включає в себе певні явища зовнішнього світу, які перебувають під впливом процесу пізнавальної діяльності і практичного впливу людей.
Предмет ИГПЗС - держава і право окремих зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення, проникнення, розвитку і функціонування у визначеної історичної обстановці, в хронологічній послідовності, на основі виявлення як загальних закономірностей цих процесів, так і закономірностей, що діють в рамках тих історичних епох, які є найважливішими етапами в розвитку конкретних суспільств.
Об'єктом вивчення історії держави і права є держава і право в процесі свого історичного розвитку, явища соціальної життя, що відбуваються в державно-правовій області. Наука історія держави і права спеціалізується на вивченні інститутів держави і права, політичного устрою певних країн світу (в даному випадку зарубіжних) в процесі їх виникнення, становлення і розвитку в конкретній історичній обстановці, в хронологічній послідовності законодавчі пам'ятники різних країн в історичному розвитку, в певні хронологічні періоди. При цьому виявляються історичні закономірності цих процесів, які діють в рамках певних історичних епох конкретних суспільств.
Визначте особливості державного устрою держав Давнього Сходу.
Тривалий час вважалося, що розвиток людського суспільства відбувався за схемою: первіснообщинний лад - рабовласницький - феодальний - капіталістичний з перспективою соціалізму і комунізму. Держави Стародавнього Сходу в цю схему не вписувались. Рабство тут було обмежиним. На Сході рабство мало патріархальний характер, раби були слугами у храмах і маєтках знаті і майже ніколи - основною продуктивною силою. При бажанні можна знайти ознаки родового ладу - общинне землеволодіння і самоуправління, феодалізму - користування землею відроблялося службою у війську правителя чи оброком і відробітком селянською працею. Що ж є характерним для азіатського способу виробництва? Основою життєдіяльності і виробництва виступає сусідська община. Її органи самоуправління регулюють правові відносини в колективі. Земля є власністю держави, однак община має право опосередкованої власності. Саме її органи розподіляють земельні ділянки між общинниками. Користування цими наділами можливе за умови виконання суспільних обов'язків і повинностей, сплати податків тощо.Джерелами рабства виступають полон, кабала (з обмеженнями), дітонародження в сім'ях рабів. Становище їх в цілому краще, ніж у Греції чи Римі, а кількість - відносно незначна. Найпоширенішу форму східної держави становила деспотія. Економічною основою влади деспота була державна власність на землю, податки, військову здобич. Влада спиралася на професійне, нерідко наймане, військо та централізовано скероване чиновництво. Сама ж царська влада, що дуже характерно для Сходу, обожнювалася.
3. Проаналізуйте кастово-варнову систему у древньоіндійському суспільстві. Найдавнішою формою соціальної стратифікації індійського населення є система варн, яка, можливо, почала формуватись ще в Доведійський період, але остаточно утвердилась із приходом у Північну Індію "аріїв". Поступово знатні роди, які постачали суспільству жерців-брахманів, царів-раджів та військову знать, перетворились на замкнені соціальні стани — варну брахманів та варну кшатріїв. Рядові общинники, переважно селяни та купці, стали варною вайшів. Пізніше з’явилась також варна шудрів, до якої входили здебільшого ремісники, наймити та раби. В історичній літературі систему варн часом називають кастовою. Проте варна і каста — це далеко не одне й те саме. Касти в Індії остаточно оформилися вже в середньовічну добу, вони існують і нині (їх налічується понад 10 тисяч). До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж — інститути соціальні. Вони відрізнялися між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки (дхармою), родинними зв’язками, професією. Вершину соціальної піраміди становили брахмани, яких релігійні тексти називали "володарями всесвіту", а населення вважало земними богами. Колосальний суспільний престиж випав на їхню долю завдяки тому, що вони монополізували релігійний ритуал. Кшатрії були військовою елітою (колісничними, кіннотниками, вожаками бойових слонів). Суспільний статус цієї варни був менш престижний, аніж брахманської, проте саме в руках кшатріїв зосереджувалися матеріальні ресурси держави й сама державна влада (раджами ставали здебільшого кшатрії). Байті займались торгівлею, землеробством, престижними видами ремесел, служили в піхоті, посідали дрібні адміністративні посади, проте на державну політику майже ніякого впливу не мали. Вони становили основну оподатковувану масу населення країни, бо брахмани й кшатрії (як і каліки, жінки та студенти) податку не платили. Всередині варн та паралельно з ними почали виникати дрібніші ендогамні колективи — джаті, що їх історики вважають або перехідною формою від варни до середньовічної касти, або вже готовими кастами. Соціальний інститут кастджаті, кількість яких і само ізольованість зростали, остаточно склався в "Золотий вік Гуптів" (IV—V ст. н. е.). У джаті об’єднувались люди переважно однієї професії. На відміну від варн, джаті мали свої органи самоврядування, свій релігійно-етичний кодекс (дхарму) та створену з членських внесків касу взаємодопомоги. З їхньою появою варнова система в Індії не зникла, вона залишилась, за образним висловом індолога, кістяком суспільства, а кастиджаті — його клітинами. Всіляких обмежень і заборон у межах станово-кастової системи аж ніяк не поменшало. Навпаки, каста прискіпливо регламентувала буквально кожен крок людини.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |