|
Читайте также: |
100. Ломбарди - це кредитні установи, які надають грошові позички під заставу рухомого майна(цінних речей).
Ломбарди були створені з метою надання можливості населенню зберігати дорогоцінні предмети, а також брати кредит під заставу цих речей.
Ломбарди видають позички на строк до трьох місяців у розмірі 75 % від вартості заставлених речей (до 90% від вартості виробів з дорогоцінних каменів, металів, годинників у золотій оправі тощо). Оцінка речей, що здаються на зберігання або в заставу для одержання позички, здійснюється за домовленістю сторін, а вироби з дорогоцінних металів - за державними розцінками.
101. Загальновизнаними недоліками бартеру, як і інших форм товарної обмінних операцій, є:
– невідповідність принципам недискримінації та багатосторонності торговельного обміну, закріпленим і домовленостях системи ГАТТ–COT;
–складність пошуку балансу і збігу потреб експортера та імпортера; труднощі структуруванні та виконання контрактів.
102.Раціоналістична – прибічник Кейнс:
-гроші - це продукт творення людини
-гроші – уе продукт загальнолюдської угоди
-гроші придумали для зручності та здешевлення обміну
-гроші є інструментом обміну
103. Еволюційна – Сміт, Рікардо, Маркс:
-гроші – це продукт суспільного розвитку, товарного виробництва і обігу
-гроші виникають як об’єктивний процес внаслідок поступового виділення із всієї маси звичайних товарів 1-го або декількох, які стали виконувати роль специфічного засобу обігу.
-гроші виникли ще до появи держави.
104. маржиналістський підхід. Цей підхід визначає зміст і суть грошей за допомогою функцій, які вони виконують. Тому цей підхід називають функціональним. Формула Вокера: "Гроші- це те, що роблять гроші."
марксистський підхід. Згідно з цим підходом гроші є специфічним товаром, який виконує на ринку роль загального еквіваленту вартості інших товарів, тобто є їх мірою вартості.
105. концепція Юма. Згідно з нею гроші- це лише інструмент обігу, який не має власної вартісної основи. Гроші вступають в обіг без вартості, а набувають її в процесі свого обігу.
106. портфельний підхід. Цей підхід базується на понятті ліквідності за принципом багатства. Тобто до грошей відносяться всі активи, якими володіє певна особа. Формула Гікса. "Гроші -це те, що використовується як гроші." За цим підходом до грошей відносяться: готівка, вклади в банках (вклади до запитання і строкові вклади), цінні папери (цінні папери держави і цінні папери корпорацій), майно (нерухомість, автомобілі), боргові зобов'язання.
107.Гроші неповноцінні — розрізняються за характером випуску і закономірностями обігу. За цими ознаками всі форми неповноцінних грошей поділяються на два види: бюджетні та кредитні.
108.
109. Міра вартості - функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків - національну валюту. Масштаб цін - це засіб вираження вартості товарів у грошових одиницях.
110. Засіб обігу - гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі - продажу товарів гроші повинні бути обов'язково в наявності. Функція засобу обігу використовує реальні гроші. Акт реалізації товарів на ринку, або акт перетворення товару на гроші -центральний найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою Т1-Г-Т2. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші ніж товар. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості. Ідеальна міра вартості перетворюється в грошовому обороті в реальний засіб обігу.
111. Засіб платежу - відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлю - продаж товарів в кредит з відстрочкою оплати (відстрочкою платежу). Покупці сплачують гроші за товари лише тоді, коли настає строк платежу. Розвиток кредиту і банківської системи закономірно звужує поле застосування грошей як засобу обігу і значно розширює масштаби використання кредитних грошей - грошей як платіжного засобу.
112. Засіб нагромадження - суть в тому, що гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на рахунках банку. Банки акумулюють кошти як засіб нагромадження і через позику знаходять прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.
113.Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.
114. Грошовий агрегат М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).
115. Грошовий агрегат М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків.
116. Швидкiсть обiгу грошей – це частота переходу грошей від одного суб”єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій.
V = PQ\M
де V - швидкість обігу грошей;
Р - середній рівень цін на товари та послуги;
Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
117. Поповнення грошової маси відбувається двома способами:
1) додатковою емісією;
2) залученням грошей зі світового ринку.
Кожен з цих способів має свої переваги та недоліки.
118. Канал прямого фінансування – кошти переміщуються безпосередньо від власника заощаджень до позичальників(прямі інветиції).
119.Канал опосередкованого фінансування (непрямого)- Передбачає наявність фінансових посередників.
120.Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.
Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.
Ринок капіталів – це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього
121. Основні чинники, які впливають на величину грошового попиту:
реальний доход: підвищення рівня доходу (реального ВВП) потребує додаткової кількості грошей, тобто попит на гроші зростає;
рівень цін: підвищення рівня цін збільшує потребу в грошах;
рівень відсоткової ставки: чим вищою буде відсоткова ставка, тим нижчим буде попит на гроші.
122. Неринкова грошова система характеризується наявністю обмежень функціонування грошей (талони, картки). Регулювання грошового обороту здійснюється адміністративними методами (розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обороту, заборона певних грошових операцій, проведення контролю за грошовими операціями суб’єктами економічних відносин, лімітування кредитів та інше).
123. У грошовій системі ринкового зразка регулювання грошового обороту проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси.
124.У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Національна економіка органічно включена у світову.
125. Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень. Національна грошова система ізольована від світової.
126. Для саморегульованої грошової системи характерна дія механізму стихійного регулювання грошового обороту. Само регульованими були системи металевого обігу. Якщо через зміну виробництва і реалізації товарів потреба в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість грошей вилучалася з обігу, перетворюючись у скарб. У разі розширення виробництва і товарного обігу грошові знаки, що становили грошовий скарб, надходили в обіг.
127. У регульованій грошовій системі порядок регулювання грошового обороту є окремим елементом грошової системи.
128. Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжуванняциклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.
129. Рестрикційна грошово-кредитна політика (або політика "дорогих грошей") — це антиінфляційна політика, яку проводять з метою зниження темпів інфляції. Вона спрямована на обмеження пропозиції грошей. Для цього НБУ використовує такі інструменти:
• підвищення норм обов'язкового резервування;
• збільшення відсоткових ставок за кредитами, що надаються комерційним банкам;
• скорочення обсягів кредитів, що надаються комерційним банкам;
• продаж цінних паперів на відкритому ринку.
130. Експансіоністську грошово-кредитну політику (або політику "дешевих" грошей) проводять у період зниження темпів виробництва, депресії, зростання безробіття з метою збільшення пропозиції грошей. Для цього НБУ використовує такі інструменти:
• зниження норм обов'язкового резервування;
• зменшення відсоткових ставок за кредитами, що їх надають комерційним банкам;
• розширення обсягів кредитів, що надаються комерційним банкам;
• купівлю цінних паперів на відкритому ринку
131. Норматив обов'язкового резервування - установлений Національним банком розмір до зобов'язань щодо залучених банком коштів.Політика обов’язкових резервних вимог — один із класичних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах. Дія цього інструменту полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати, як правило, на рахунках у центральному банку.
132.
133.Облікова ставка відсотка – ставка відсотка, за якого центральний банк надає ресурси комерційним банкам.
134. Операції на відкритому ринку — це офіційні операції центрального банку, що мають на меті купівлю-продаж цінних паперів з високим ступенем ліквідності, які користуються підвищеним попитом за незначних коливань курсу.
135. Інфляція прихована - протікає без зростання цін, тому що вони утримуються за допомогою адміністративних засобів.
подавлену (приховану) інфляцію- коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50%, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40-60 коп., а в 1991 р. товарна конвертованість знизилася до 28 коп.) Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв’язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, «вимиванні» товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами. Прихована інфляція також проявляється в наявності незадовільненого попиту, представленого вимушеними заощадженнями, що утворилися через те, що покупці не можуть знайти необхідні товари. Офіційно регульовані ціни прориваються на «чорному» ринку. Динаміка цих цін і є відносним вираженням прихованої інфляції. Тому приховану інфляцію часто називають адміністративною, народжену адміністративними цінами.
136. Явна (відкрита)- інфляція, що виявляється безпосередньо в рості цін.
137. Державне регулювання інфляції полягає у стриманні інфляції шляхом запровадження антиінфляційної політики, яка має два аспекти:
- дефляційна політика - направлена на обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і грошово-кредитний механізми (збільшення податків, випуск державних цінних паперів, проведення кредитної рестрикції і лімітування випуску в обіг готівки).
- політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами (замороження цін і заробітної плати або встановлення граничних норм їх зростання). Ця політика має негативні наслідки, бо вона може призвести до зростання соціальної напруги, товарного дефіциту, бартеризації і т.д. Грошові реформи проводяться з метою нормалізації грошового обігу. Вони передбачають проведення певних заходів. Ці заходи направлені на сстабілізацію грошей і регулювання інфляції.
138. Нуліфікація - це ліквідація старих грошових знаків і випуск нових. Вона проводиться в результаті понад сильної інфляції, коли купівельна спроможність грошей зводиться практично до нуля, а також у зв'язку зі зміною політичної влади. У першому випадку нуліфікації означає оголошення державою грошових знаків, що знецінилися, недійсними.
139.Девальвація означає:
а) зменшення золотого змісту грошової одиниці країни (у період дії золотого стандарту),
б) зниження її обмінного курсу стосовно іноземних валют. В умовах фіксованого валютного курсу (коли він встановлюється урядом) девальвація теж проводиться офіційно (за рішенням державних органів). Коли ж у країні діє вільний валютний курс, можлива девальвація носить ринковий (фактичний) характер: обмінний курс національної валюти падає «автоматично», безпосередньо під впливом змін у відповідності валютного попиту та пропозиції.
140. Ревальвація — це протилежний девальвації процес підвищення золотого вмісту чи валютного курсу грошової одиниці, країни. Вона також можлива в офіційному і ринковому варіантах і застосовується, зокрема, для відновлення купівельної спроможності грошей після їхнього інфляційного забезпечення.
141.Грошова реформа формального типу - відбувається заміна діючої грошової одиниці з метою підвищення її захисних ознак;
142. Грошова реформа з детермінацією - обмін старих грошових знаків на нові здійснюється у певній пропорції без будь-яких обмежень; при цьому в такій же пропорції змінюються ціни та тарифи;
143. конфіскаційного типу - ця грошова реформа може бути як деномінацією так і без неї. Обмін старих грошей на нові відбувається з певними обмеженнями і використовується диференційована шкала обміну. Диференціація може стосуватися суми грошей, форми грошей, видів вкладів.
144. Основною причиною виникнення кредиту є кругооборот оборотного капіталу. Цей кругооборот має дві особливості: нерівномірність і безперервність. Нерівномірність кругообороту оборотного капіталу призводить до того, що в одних економічних суб'єктів в певний період часу капіталу є більше, ніж потрібно для підтримання виробництва, а в інших навпаки, відчувається його нестача. Саме тому виникає необхідність у перерозподілі капіталу. Нерівномірність кругообороту капіталу по-різному проявляється у підприємств з сезонним і несезонним характером виробництва.
145. Стадії руху кредиту. Для розуміння суті кредиту важливе значення має рух позиченої вартості відповідно до розвитку кредитних відносин між двома суб'єктами, тобто на мікрорівні. Економічною основою цього руху, виділення його окремих стадій слугує кругооборот капіталу в процесі розширеного відтворення. Рух капіталу в процесі відтворення на засадах кругообороту, що виражається формулою Г - Т...В...Т - Г', забезпечує послідовне проходження позиченою вартістю всіх стадій свого руху і повернення на висхідні позиції - до свого власника-кредитора. Виходячи з цієї формули, можна виділити такі етапи відтво-рювального руху кредиту:
1-а стадія - формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ);
2-а стадія - розміщення вільної вартості в позичку (операції НП-ОП);
3-я стадія - використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП);
4-а стадія - вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК);
5-а стадія - повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК-ОК) та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички.
146. короткострокові (до1 року).
147. середньострокові (1-5 років).
148. довгострокові (більше 5 років).
149. Погашення (повернення) позики здійснюється або однією сумою одночасно по закінченні строку користування позикою, або періодично (поступово) протягом всього терміну дії кредитної угоди. Конкретний спосіб погашення позики передбачається в тексті кредитного договору і термінового зобов'язання.
Первинним джерелом погашення кредиту є доходи позичальника. У разі фінансової неспроможності позичальника джерелом повернення позики може виступати виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою компанією. Позика може бути відшкодована також шляхом продажу активів позичальника, продажу акцій, отримання позики в іншого кредитора тощо.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник повинен добровільно виконувати свої платіжні зобов'язання перед банком. Погашення позики здійснюється в день настання терміну платежу чи в інший визначений період за наявності коштів на поточному рахунку позичальника. При погашенні позики готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші в касу банку.
150. лізинг це стосунки між юр.і фіз. Ос. Що виникають в наслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.
151.Централізований державний кредит- пердбачає здійснення міжбанківських розрахунків рахунки КБ, відкриті в ЦБ.
152. Децентралізований держ.кредит – два варіанти:
- через приватні розрахункові центр из проведеннням остаточних розрахунків через ЦБ
- через кориспондентські рахунки, які КБ відкрив один в одного.
153. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основні форми внутрішнього державного кредиту:
— державні позики;
— використання частини вкладів населення в ощадних установах;
— грошово-речові лотереї;
— використання коштів державного позичкового фонду. Найбільш поширена форма державного кредиту — це державні позики
154. Зовнішній державний кредит Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Державні зовнішні позики можуть надаватися в грошовій або товарній формі. Вони бувають середньо- і довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора або у вільно конвертованій валюті.
Сучасна кредитна система України працює на комерційних засадах, і мобілізовані кошти в основному формують ресурси банків, частина яких може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів.
Основною формою державного кредиту є державні позики, які забезпечуються випуском цінних паперів у двох видах – облігацій та казначейських зобов'язань.
Цінні папери уряду України почали випускатись відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 586 від 23 серпня 1994 року. А починаючи з 10 березня 1995 року вперше в історії України відбулись торги з розміщення облігацій державної внутрішньої позики (ОВДП).
155. Суб'єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держава та приватні особи.
156.Позичковий відсоток у найбільш загальному, абстрактному вигляді характеризує відносини між кредитором і позичальником, що виникають з приводу оплати останнім споживної вартості переданих в тимчасове користування грошових коштів.
Позичковий відсоток є формою ціни позичкового капіталу. Специфіка позичкового відсотка полягає втому, що в ньому знаходять вираження тільки ті цінові, тільки ті кредитні і тільки ті товарно-грошові відносини, які виникають виключно на базі руху грошей як капіталу. Позичковий відсоток є об'єктивною економічною категорією, якісно однорідною і кількісно визначеною. Якісно відсоток являє собою обособившуюся частину промислової і / або торгового прибутку, яку приносить проста власність на відданий в позичку капітал. Кількісно відсоток показує, яка частина кредиту (в сотих частках від основної суми боргу) сплачується позичальником кредитору в якості плати за користування позичкою
157. Строк кредиту - рівень процентної ставки перебуває у безпосередній залежності від строку кредиту: чим більше строк, тим вище процентна ставка. Така залежність зумовлена двома факторами: по-перше, за значних строків кредиту вищим є ризик втрати від неповернення кредиту та знецінення коштів під час інфляції; по-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, приносять відносно вищу віддачу.
158. Перерозподільча функція – тимчасово вільні кошти фіз і юр ос передаються в тимчасове користування іншим юр та фіз ос відбувається перерозподіл як грошових ресурсів так і товарних ресурсів.
159. Контрольно стимулююча – здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і повернення позики, ефективне фикористання позики з боку позичальника для отриманн прибутку і можливості сплати %.
160. Привілейовані акції надають їх власникові певні переваги порівняно з власниками простих акцій:
встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж власнику простої акції;
під час ліквідації акціонерного товариства в першу чергу задовольняються претензії власників привілейованих акції.
Проста акція є більш ризиковою, але по ній можна отримати більший доход.
161. Курс акції (Ка) визначається за такою формулою:
Ка = Дивіденд / Позичковий відсоток
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |