Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Соціально-страхові правовідносини

Чільне місце у структурі правових відносин соціального забезпечення займають соціально-страхові правовідносини. Такими, зокрема, вважаються врегульовані нормами права суспільні відносини щодо збору страхових внесків та акуму­ляції коштів соціальними страховим фондами. Вони, як і процедурні правовідносини, є допоміжними та існують задля обслуговування основних соціально-забезпечувальних пра­вовідносин. Саме завдяки соціально-страховим правовідно­синам реалізується право застрахованих осіб (членів їхніх сімей) на отримання соціальних виплат за кошти соціальних страхових фондів у разі настання страхового випадку.

Суб'єктами соціально-страхових правовідносин є застрахо­вані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи, а також страхувальники і страховики. Застрахованою вважається фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Коло тих осіб, які можуть бути застрахованими, визначається законами, які регулюють окремі види загальнообов'язкового соціального страхування.

Суб'єктами правовідносин соціального страхування є та­кож страхувальники. Це ті особи, які зобов'язані (або мають бажання) сплачувати страхові внески відповідно до закону чи договору. Суб'єктами, що зобов'язані перераховувати до фон­ду внески, є роботодавці. Наймані працівники, які також сплачують їх на свою користь, теж належать до суб'єктів цьо­го виду. Страхувальником, що сплачує страхові внески за власним бажанням, може бути будь-яка фізична особа, яка виявила інтерес до участі у соціальному страхуванні. Це мо­жуть бути так звані самозайняті особи (підприємці без ство­рення юридичної особи, адвокати, приватні нотаріуси тощо).

Страховиками у соціально-страхових правовідносинах ви­ступають цільові страхові фонди: пенсійного страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування на випадок безробіття і страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань.

З-поміж усіх цих учасників центральним суб'єктом соціально-страхових правовідносин вважається застрахова­на особа, адже саме її інтерес слугує об'єктом страхування.

Участь суб'єктів у соціально-страхових правовідносинах є доволі різноплановою за характером та змістом. Зокрема, правові стосунки страхувальників і застрахованих осіб май­же відсутні у площині соціального страхування. Тут обов'яз­ки участі страхувальників у соціально-страхових правовід­носинах зумовлені наявністю трудових правовідносин із застрахованою особою, тобто якихось додаткових зобов'я­зань між страховиком і застрахованою особою щодо сплати страхових внесків не виникає. Вони встановлені законом і виникають у результаті укладення трудового договору.

Інакшою є ситуація із взаємовідносинами страхуваль­ників та страховиків. Специфіка таких правовідносин прояв­ляється у тому, що об'єктом соціально-страхових правовід­носин між страхувальником та страховиком є страхові вне­ски, які і становлять основу соціальних коштів. Натомість інший їх різновид — правовідносини щодо організації соціального страхування (реєстрація платників страхових внесків, персоніфікований облік, видача застрахованим до­кументів, які підтверджують факт страхування, тощо) ма­ють своїм об'єктом результат дій суб'єктів, який відображе­ний у правовому акті, що фіксує здійснення соціального страхування щодо конкретної особи.

Змістовні ознаки соціально-страхових правовідносин ви­ражаються не лише в обов'язку страхувальників сплачувати страхові внески. Суб'єкти цих правовідносин можуть мати й інші права та обов'язки. Так, роботодавець як суб'єкт со­ціально-страхових правовідносин зобов'язаний в установле­ному порядку надавати виконавчій дирекції відповідного Фонду загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України відомості про: прийняття на роботу пра­цівників; їх заробітну плату, використання робочого часу; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особа­ми; ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, ор­ганізації, зміну юридичної адреси тощо. Фонд загально­обов'язкового державного соціального страхування від не­щасного випадку на виробництві, крім збору та акумуляції коштів, вживає заходів, спрямованих на запобігання неща­сним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників та ін.

Особливості виникнення, зміни і припинення соціально-страхових правовідносин зумовлені тим, що вони тісно пов'язані і до певної міри залежні від трудових чи цивільних правовідносин. Так, момент виникнення соціально-страхо­вих правовідносин визначений законом та зумовлений обов'язковістю страхування всіх осіб, які працюють на умо­вах трудового договору (контракту). А таке ж страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени

творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності виникає з моменту добровільного укладення ними договору. Уклавши трудовий договір, працівник стає застра­хованою особою і вправі вимагати від роботодавця перера­хунку страхових внесків до соціальних страхових фондів. Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків у 10-денний термін від дня отримання ним свідоцтва про дер­жавну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або з дня укладення трудового договору з найманим працівником.

Розірвання трудового договору зумовлює припинення сплати страхових внесків, що, однак, не позбавляє особу ста­тусу застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки припинення трудових правовідносин може призвести до виникнення інших правових відносин. Наприклад, факт безробіття особи породжує право на продовження її участі в системі загально­обов'язкового державного соціального страхування на випа­док безробіття, тільки вже у статусі забезпечуваної особи. Тобто тут виникають соціально-забезпечувальні правовідно­сини щодо виплати допомоги по безробіттю.

Та обставина, що соціально-страхові правовідносини ма­ють допоміжний характер, зовсім не свідчить про їх вторин­ність або меншовартість для права соціального забезпечення та вітчизняного права загалом. Структура суспільних відно­син настільки різноманітна і мінлива, що повнота їх правово­го регулювання досягається саме завдяки поєднанню і зба­лансованості основних і допоміжних правових механізмів юридичного впливу на ці відносини.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення та розкрийте співвідношення понять «правовідносини соціального забезпечення» та «соціально-забезпечу­вальні правовідносини».

2. Назвіть критерії класифікації правовідносин соціального забезпечення.

3. Вкажіть основні ознаки соціально-страхових правовідносин, що характеризують їх як правовідносини соціального забезпечення.

4. Яке значення відводиться процедурним правовідносинам у системі правовідносин соціального забезпечення?

5. Назвіть основні ознаки та дайте визначення понять «пенсія», «допомога», «соціальна пільга», «соціальне обслуговування».

6. Як співвідносяться між собою поняття «страховий стаж», «трудовий стаж» та «спеціальний трудовий стаж»?