|
Читайте также: |
Повна конвертованість означає вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників в будь-якій формі і по всіх операціях без обмежень суми.
Часткова конвертованість означає, що обмін дозволяється тільки для певних власників або по певних видах операцій, тобто існують певні обмеження щодо обміну національної валюти на іноземну.
Внутрішня конвертованість - це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів.
Зовнішня конвертованість - цевільне нагромадження національної валюти на рахунках нерезидентів, переказ її за кордон або конвертація в іноземну валюту.
В сучасний період повністю конвертованими вважаються валюти найрозвинутіших країн світу.
192. Внутрішня конвертованість - це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів.
193. Зовнішня конвертованість - цевільне нагромадження національної валюти на рахунках нерезидентів, переказ її за кордон або конвертація в іноземну валюту.
В сучасний період повністю конвертованими вважаються валюти найрозвинутіших країн світу.
194. Документарний акредитив може бути: відзивним або безвідзивним, покритим або непокритим.
Відзивний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефеціаром(юридичною особою, на користь якої виставлений акредитив).
Безвідзивний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
195. Платіжний баланс - це співвідношення між платежами, які здійснені суб'єктами даної країни в інших країнах та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу. Найчастіше таким періодом часу є рік. Платіжний баланс держави розробляється за певною формою документа, який у більшості країн публікується. В країнах з розвинутою економікою платіжні баланси розробляються за формою, яка рекомендована Міжнародним Валютним Фондом.
Розрахунковий баланс - це співвідношення грошових вимог та зобов'язань даної країни відносно інших країн на певну дату. Найчастіше такою датою є початок року.
Боргові вимоги, що включаються у розрахунковий баланс, показують на яку суму дана країна надала кредитів або здійснила інвестицій за кордон.
196. Міжнародний Валютний Фонд(МВФ) - це міжнародна валютно - кредитна організація, яка має статус спеціалізованої установи ООН. МВФ був створений на валютно-фінансовій конференції в Бреттонвудсі в 1944р., почав функціонувати в 1947р. Правління МВФ розташоване у Вашингтоні, а відділення в Парижі.
Згідно із Статутом МВФ його офіційною метою є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням шляхом встановлення багатосторонньої системи платежів, надання кредитів державам - членам в іноземній валюті для вирівнювання платіжного балансу.
Керівними органами МВФ є:
- Рада керуючих;
- Директорат.
Рада керуючих - верховний орган, який складається із Міністрів фінансів або Голів Центральних банків держав-членів.
Директорат - виконавчий орган МВФ.
Країни - члени МВФ повинні надавати МВФ інформацію про офіційні золоті запаси та валютні резерви, про стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу і т.д.
197.Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну суму 19,5 млрд дол. США, у цей час здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються, роблячи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня життя й поліпшення життя найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв'язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку.
Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація(МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).
До Світового Банку Україна вступила в 1992 році (водночас із вступом до МВФ); вона є членом всіх його структур – МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8% всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.
За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки.
198.Креди́тна спі́лка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»). Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про кредитні спілки». Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року (ст. 1) кредитну спілку віднесено до кредитних установ — фінансових установ, які відповідно до закону мають право за рахунок залучених коштів надавати кредити на власний ризик.
199. Відповідно до законодавства, ломбард – це фінансова установа, яка приймає від населення на зберігання ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння й надає позички під заставу таких виробів. Відповідно, надання фінансових послуг щодо видачі кредитів за рахунок власних коштів і таких супутніх послуг, як оцінка заставленого майна та посередницькі послуги зі страхування предмета застави не підлягають ліцензуванню. А що стосується надання ломбардом фінансових кредитів за рахунок залучених коштів та реалізації ломбардом заставленого майна (виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння), яке не викупили заставодавці, то ці види діяльності ломбарду підлягають ліцензуванню.
200 Доходи бюджету Пенсійного фонду класифікуються завласні надходження;
кошти Державного бюджету України;
кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття;
кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України.
201. Існує дві концепції походження грошей: раціоналістична та еволюційна. Згідно з раціоналістичною концепцією гроші з'явилися в результаті домовленості між людьми для зручності товарного обміну. Еволюційна концепція розглядає появу грошей як наслідок розвитку товарного виробництва і необхідності товарного обміну.
202.Білонна монета — розмінна монета. Випускається поряд з банківськими і казначейськими білетами для здійснення торговоплатіжного обороту. Карбування білонних монет є державною монополією. Вартість металу, що йде на білонні монети, і витрати на її карбування менші за номінал (різниця, т. з. монетний прибуток, надходить в державний бюджет). Як гроші білонна монета не може служити мірилом вартості, а лише відіграє роль засобу обігу і засобу платежу.
203. Казначейський білет — вексель, який виписує держава для покриття дефіциту державного бюджету.(короткострокова (до одного року) державна облігація, що не дає офіційного відсотка. Прибуток реалізується у вигляді різниці дисконтної ціни, за якою білет продається, і номінальною вартістю, за якою його викуповують у момент погашення.)
Банкнота – простий вексель емісійного банку.
204. Характерними ознаками “класичної” банкноти є: 1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; 2) обовўязковий обмін на золото за першою вимогою власників; 3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).
205. Ве́ксель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).
206. простий вексель — просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час. Причому отримувачем коштiв може виступати як перший векселедержатель (ремiтент), так i кожний з наступних векселедержателiв (iндосат).
207. Роль грошей в ринковій економіці полягає в наступному:
1. Гроші надають меті виробництва особливої абстрактної форми - прибутку. А це в свою чергу знімає внутрішні межі виробництва.
2. Гроші знімають обмеження з розвитку ринку, він постійно розвивається у просторі і до нього залучається все більше нових елементів.
3. Гроші стимулюють раціональну поведінку споживачів, тобто вони примушують споживачів раціонально використовувати гроші, а також стимулюють підвищення ефективності праці.
4. Гроші е носієм позичкового капіталу і тим самим вони забезпечують перелив вільних капіталів з однієї галузі економіки в іншу і сприяють прискоренню руху капіталу.
5. Гроші породжують ряд специфічних інструментів, за допомогою яких держава регулює економічні відносини в суспільстві(податки, валютний курс, відсоткова ставка, кредит).
208. Стуктуризація грошового обороту за окремими секторами:
1.Грошовий обіг – рух грошей обслуговує сферу обміну. Характерні особливості: еквівалентність, безповоротність, прямолінійність.
2.Фінансовий сектор(біс кально-бюджетний). Х-на риса – нееквівалентність.
3.Кредитний сектор обслуговує сферу перерозподільних відносин у яких власність пердається у тимчасове користування; рух грошей має зворотний характер; нееквівалентність.
209.
210. Чинники, які впливають на швидкість обігу грошей:
1. Зміна грошової маси.
2. Рівень цін (чим вищі ціни, тим вищою повинна бути швидкість обігу грошей).
3. Кількість товарів (якщо Q зростає, то швидкість обігу грошей також зростає).
4. Рівень відсоткової ставки (чим вище ставка відсотка, тим вищою повинна бути швидкість обороту грошей).
5. Загальноекономічні фактори (циклічність виробництва, темпи його зростання або спадання, ефективність виробництва).
6. Монетарні фактори (структура платіжного обороту, співвідношення готівкових і безготівкових грошей).
7. Група інших чинників (частота виплати заробітної плати).
211. Проблема монетизації валового внутрішнього продукту полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов'язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту- і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси. Якою б мірою остання не змінилася (уверх чи вниз), якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об'єктивно визначеною, тобто не надмірно великою чи малою.
Проте, з практичної точки зору, вирішення цієї проблеми є значно складнішим, бо неможливо заздалегідь визначити ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей (попит на гроші чи Мн). Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактичного її рівня від нормативного, а з динаміки деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Якщо всі такі індикатори протягом тривалого часу залишаються незмінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою. Коли їх тренд виявляє тенденцію до підвищення, то монетизація є надмірною, а якщо тенденцію до зниження, то – недостатньою
Показник фактичного стану монетизації валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП: Km = M \ ВВП
де Км - рівень монетизації;
М - маса грошей на кінець року, взята за агрегатом МЗ;
ВВП - річний обсяг національного валового внутрішнього продукту.
212. Кредитна емісія - збільшення банком грошової маси країни за рахунок створення нових чекових(поточних) рахунків для тих клієнтів, які отримали від нього позики і не беруть їхготівкою, погоджуючись здійснювати свої майбутні витрати у безготівковій формі:з допомогою чеків чи іншим чином.
213. Ефект кредитного мультиплікатора, що також дістав назву багаторазової експансії банківських депозитів, полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, що реалізується багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів. Мультиплікаційних ефект діє не в межах одного банку, а в межах банківської системи вцілому. Тобто під час дії цього ефекту відбувається кумулятивне зростання грошової маси на основі того, що грошові резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого.
214. По кредиту: чим менша ставка, тим більший попит на гроші. По депозиту: чим більша ставка, тим менший попит на гроші.
215. якщо інфляційні очікування великі, то попит на гроші зростає, якщо не великі – спадає.
Інфляційні очікування – передбачені, прогнозовані, очікувані рівні інфляції, з урахуванням яких виробники і споживачі, продавці і покупці формують свою майбутню грошову та цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток [1, с. 395]. Високі інфляційні очікування зменшують частку нагромаджень у структурі доходів населення та прибутків підприємств.
216. Основний спосіб платежу — це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них. Залежно від характеру платежу, порядку кредитування та інших умов кошти перераховуються по різних рахунках підприємств — поточних, контокорентних позичкових, рахунках фінансування капітальних вкладень. Різновидом цього способу платежу є планові платежі, при яких розрахунки проводяться не по кожній окремій поставці матеріальних цінностей, а за певний період, виходячи з плану поставки.
Другий спосіб платежу — це залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів по рахунках.
Відповідно до існуючої в нашій країні практики встановлені такі форми безготівкових розрахунків: платіжними вимогами, платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами, чеками, векселями.
Платіжна вимога – це документ, який містить вимогу одержувача коштів платнику про сплату певної суми грошей через банк.
Платіжне доручення – це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунку певної суми та перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжні доручення зручні при авансовій оплаті за товари, при виконанні платежів до бюджету тощо.
Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який об'єднує платіжну вимогу і платіжне доручення. Частину документу "платіжна вимога" заповнює одержувач, а другу частину – "доручення" – заповнює платник при згоді на оплату.
Акредитив – це розрахунковий документ, який містить доручення банка платника банку одержувача оплатити товар (послуги) лише при виконанні одержувачем умов, вказаних в акредитиві (рис. 3.7). Акредитив вигідно використовувати у відносинах з неакуратними платниками.
Розрахунковий чек – документ, який містить доручення чекодавця (платника) банку про перерахування з його рахунку певної суми грошей на рахунок чекодержателя (одержувача) при здачі ним чека в банк.
Одним з методів платежу с залік взаємних (зустрічних) вимог. Сутність його полягає в тому, що взаємні вимоги та зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівновеликих сумах і лише на різницю між ними виконується платіж.
На основі заліку зустрічних вимог організовані і бартерні операції. Бартерні операції – взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товар (натуральний обмін) без зазначення зовнішньоторгових об'єднань та безгрошових (банківських) розрахунків за поставлений товар.
В результаті розвитку комерційних зв'язків виник спосіб розрахунків на умовах відстрочки платежу з використанням векселів.
Вексель представляє собою цінний папір, який містить зобов'язання – нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити певну суму грошових коштів (розрізняють простий – "соло-вексель" та переказний -"трата").
Вексель є формою оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати боргу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
217. ломбардна відсоткова ставка - ставка, за якою Національний банк України стягує відсотки за користування ломбардним кредитом.
218. Ставки рефінансування Національного банку - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком з метою впливу на грошовий оборот та кредитування.
219. інвестиційна інфляція - виникає через перевищення темпів зростання банківських кредитів над темпами зростання суспільних заощаджень;
220. споживча інфляція - виникає внаслідок збільшення платоспроможного попиту населення, яке, в свою чергу, відбувається через те, що заробітна плата зростає більш швидкими темпами, ніж продуктивність праці
221. фіскальна інфляція - розвивається внаслідок спрямування кредитних потоків на покриття дефіциту державного бюджету
222. імпортована інфляція - виникає внаслідок підвищення цін на імпортні товари
223. дефляційна політика - направлена на обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і грошово-кредитний механізми (збільшення податків, випуск державних цінних паперів, проведення кредитної рестрикції і лімітування випуску в обіг готівки).
224. політика регулюванн доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами (замороження цін і заробітної плати або встановлення граничних норм їх зростання). Ця політика має негативні наслідки, бо вона може призвести до зростання соціальної напруги, товарного дефіциту, бартеризації і т.д. Грошові реформи проводяться з метою нормалізації грошового обігу. Вони передбачають проведення певних заходів. Ці заходи направлені на сстабілізацію грошей і регулювання інфляції.
225. грошові реформи одномоментні (шокового типу) - при такій грошовій реформі обмін грошей відбувається на протязі короткого терміну часу (7-10 днів);
226. грошова реформа паралельного типу - старі гроші виштовхуються із сфери обігу поступово шляхом введення нових грошей і розширення сфери їх застосування.
227. Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Політика України, яка проводилась у 1995 році і першій половині 1996 року, забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:
суттєво уповільнилась інфляція;
відсутність так званого “грошового нависання”, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;
зміцнів курс національної валюти;
уповільнилися темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;
зросла активність домогосподарств як суб’єктів економіки;
зросли доходи та заощадження населення;
поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.
Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 року і набуло стабільного характеру. У червні і липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1%, у серпні ѕ 105,7% до попереднього місяця при 109,4% у січні. Деяке зростання інфляції в серпні є наслідком подальшої лібералізації цін на платні послуги. Ціни на продовольчі товари за серпень знизилися на 1,7%, а на непродовольчі зросли лише на 0,8%. Індекс оптових цін за січень-серпень становив 113,6%, що значно нижче за індекс цін споживчого ринку (132,2%), і свідчить про зниження тиску інфляції витрат на рівень споживчих цін.
Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис.крб. за 1 долар США, що разом з пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.
Суттєво призупинено спад виробництва у порівнянні з попереднім роком (з 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний період 1996 року). Падіння обсягів валового внутрішнього продукту за зазначений період знизилось з 12,4% до 9,5%.
Грошові доходи населення в липні 1996 року в порівнянні з червнем зросли на 26%.
Незважаючи на ревальвацію українського карбванця протягом першого півріччя 1996 року експорт товарів та послуг у порівнянні з відповідним періодом 1995 року зріс на 30,6%, що при меншому темпі зростання імпорту (27,3%) забезпечило зниження на 2,3% від’ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України і стало передумовою подальшого розвитку зовнішнього сектора економіки.
Поліпення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні досягнуто більш послідовним і активним застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.
В цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи різко відрізнялась від ситуації в таких країнах як Естонія, Молдова, Німеччина (1948р.), в яких була висока інфляція і навіть гіперінфляція, і близька до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині. Тому характер реформи і методи її проведення відрізняються від грошових реформ у першій групі країн і співпадають з реформами, які проводилися другою групою країн. Це цілком природно і витікає з існуючих умов та розвитку економічних перетворень в Україні.
Таким чином, аналіз економічної ситуації напередодні реформи дає нам змогу стверджувати, що в Україні були створені належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею України.
Головні завдання реформи. Головними завданнями грошової реформи були:
заміна тимчасової грошової одиниці ѕ українського карбованця на національну валюту ѕ гривню;
зміна масштабу цін;
створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.
Це передбачало закріплення фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахуків, залучення добанківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.
Характер реформи. Вибір прозорового варіанту та безконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:
забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти і як резултат ѕ довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;
утримання стабільності на грошовому, споживчому і валютному ринках України, недопщення інфляційного сплеску та порушення стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення:
запобігання спекулятивних операцій при обміні карбованців на гривні;
створення прийнятного соціального клімату, недопущення великої психологічної і соціальної напруги у суспільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.
228 Об’єктом кредиту є гроші або речі, що втілюють певну вартість. Позичальник використовує їх для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх особистих потреб. Тому об’єкт кредитних відносин для позичальника має не тільки вартість, а й споживчу вартість. Вона полягає втому, що спрямовані в обіг гроші чи речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Коли ж гроші або речі надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачає одержання позичальникам у майбутньому доходів від його теперешньої, минулої (пенсіонери) чи майбутньої (студенти, учні) участі в процесі суспільного виробництва, тобто від використання його робочої сили як товару, без чого не можливе самозростання капіталу.
В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші, як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси: матеріальні, технічні, трудові, природні тощо. Кредитні відносини виникають з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненя (тобто з приводу перерозподіла вже розподіленого валового національного продукту, насамперед національного доходу). Надана у тимчасове користування вартість, через певний час має бути повернена до її власника, причому, як правило, з виплатою відсотку. Таким чином, за кредитною угодою від кредитора до позичальника переходить у тимчасове користування, лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Цим кредит відрізняється від товару, котрий після продажу його, повністю переходить від продавця до покупця.
229. Короткострокові кредити - банківські кредити, у т. ч. на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менше одного року або виплачуються на першу вимогу.
230 Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими та довгостроковими кредитами немає, тому банки України не виділяють їх окремо. В інших країнах існує певне їх відокремлення. середньострокові - від 1 року до 5 років;
У багатьох країнах середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довгостроковими - понад 7 років. Середньостроковий кредит — кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.
231. Довгострокове кредитування (це кредитування прямих інвестиційних заходів (капітальних вкладень) (витрат на придбання засобів праці (елементів основного капіталу).
При такому кредитуванні об(єктами є проекти з:
-будівництво нових підприємств;
- реконструкції, технічного переозброєння і розширення діючих
підприємств;
- обладнання спільних підприємств;
- організації випуску нової продукції, придбання науково-технічної
продукції, інтелектуальних цінностей та інших об(єктів власності;
- здійснення прородоохоронних заходів.
Основні джерела ресурсів для довготермінового кредиту (це власні кошти банків, кошти державного інвестиційного фонду, кошти підприємств і організацій, а також кошти бюджетів, що знаходяться на рахунках у банках, вклади громадян і позички у інших банків.
232. За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:
- у разовому порядку;
- відповідно до відкритої кредитної лінії;
- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання);
- за потребою.
233. Бланковий кредит — це кредит, який надається банком у межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
234. Ломбардний кредит - це кредит Національного банку України, який надається комерційному банку під забезпечення державних цінних паперів.
235. Іпотечний кредит — це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна — землі, виробничих або житлових будівель тощо. Іпотечні позики надаються на довгостроковій основі. Іпотечний кредит стає можливим лише за умови приватної власності на землю і нерухомість.
236. Обліковий кредит - це купівля векселя банком до настання терміна оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселетримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.
237. Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту.
238.Споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Споживчий кредит надається безпосередньо домашнім господарствам. Його об'єктами є товари тривалого користування (квартири, меблі, автомобілі і т.п.). Він виступає або у формі продажу товарів з відтермінуванням платежу, або у формі надання банківської позики на споживчі цілі. При цьому забирається досить високий реальний процент.
Споживчий кредит супроводжують додаткові комісії і збори, які збільшують вартість кредиту і формують так звану приховану процентну ставку.
До споживчих кредитів належать також розстрочки. В цьому випадку частина процентного боргу погашається за рахунок скидки, яка надається торговою компанією.
При видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає. Споживчий кредит надається тим громадянам, які мають постійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється в залежності від середньомісячної заробітної плати позичальника, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, встановлений правлінням банку. Строк користування кредитом визначається залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта. Як правило, строк користування кредитом не перевищує двох років, а в окремих випадках - трьох. Щодо споживчого кредиту на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.
239. Контокорентний рахунок - це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові операції. На контокорентному рахунку періодично може виникати як дебетове, так і кредитове сальдо.
240. Розмір позички — звичайно процент за великими кредитах повинен бути нижчим, ніж за дрібнішими, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою, не перебувають у безпосередній залежності від її величини, а абсолютний дохід банку за великими позичками вищий, ніж за дрібними.
241. Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.
Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.
Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.
Кредит у сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.
Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:
1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;
2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;
3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;
4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;
5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;
6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.
242. Однією зі загальних ознак банківських систем є контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального, що пов'язано з життєво важливим значенням для національної економіки стану та перспектив їх діяльності.
Централізоване регулювання банківської діяльності як специфічна ознака банківської системи визначається насамперед її регулятивною функцією. Певний вплив на цю ознаку має також емісійна функція банківської системи.Отже, банківська система - це не механічна сукупність багатьох окремих банків, але це і не єдиний банк, що керується з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує своїми особливими методами та інструментами функціонування грошового ринку та економіки в цілому.
243. Відповідно до вимог Законів України “Про Національний банк України” та “Про банки і банківську діяльність” та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов’язань перед їх вкладниками НБУ установив порядок визначення економічних нормативів, що є обов’язковими до виконання всіма банками України незалежно від форм власності.Ці нормативи визначено в документі Національного банку України“Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України”. 1. Нормативи капіталу:1) мінімальний розмір регулятивного капіталу, (Н1);2) адекватність (платоспроможність) регулятивного капіталу, (Н2);3) адекватність основного капіталу, (Н3).2. Нормативи ліквідності:1) миттєва ліквідність, (Н4);2) поточна ліквідність, (Н5);3) короткострокова ліквідність, (Н6).3. Нормативи кредитного ризику:1) максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента, (Н7);2) великі кредитні ризики, (Н8);3) максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданиходному інсайдеру, (Н9);4) максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств,наданих інсайдерам, (Н10);4. Нормативи інвестування:1) інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, (Н11);2) загальної суми інвестування, (Н12).5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку, (Н13).
244. Максимальний розмір ризику на одного позичальника відображає співвідношення сукупної заборгованості одного позичальника до капіталу банку і відображає рівень диверсифікації кредитних вкладів, а разом із цим - рівень ризику втрати ліквідності при невиконанні зобов'язань окремими позичальниками.
Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, втому числі банку) перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не має перевищувати 25% капіталу банку.
Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частина яких у статутному фонді підприємства перевищує 35%, враховуються у розрахунку, як один позичальник.
245. Українська банківська система побудована відповідно до принципу дворівневості, який передбачає чітке розмежування сфер діяльності центрального (Національного банку України) і комерційних банків.
На 1 січня 2001 року у банківському секторі України зареєстровано 195 комерційних банків, з яких 153 мали ліцензії на здійснення банківських операцій, та банківська система нараховувала близько 2500 їхніх філій (без 10880 філій Ощадбанку). З цих банків 27 – з участю іноземного капіталу, а 8 із них – зі стовідсотковою участю іноземного капіталу.
Таким чином, сьогодні практично усі банки України (крім НБУ та Ексімбанку) належать до корпоративного сектора банківської системи. Серед них як за кількістю, так і за обсягами операцій провідне місце посідають комерційні банки.
Банківська система України сьогодні вважається одним із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності у банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися у минулі роки. Сьогодні спостерігається зростання ділової активності населення, продовжує розвиватись випуск та інфраструктура кредитних карток, впроваджуються нові продукти, різноманітні форми депозитів, Інтернет-банкінг та ін. Здійснюється широкий спектр кредитних, гарантійних, розрахункових, документарних і депозитарних операцій, посилюється міжбанківська конкуренція за види та обсяги надання приватному сектору послуг, банківських продуктів, підвищується їх якість.
246. Питання про рівень достатності капіталу, який забезпечив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економічній літературі це питання називають проблемою адекватності капіталу. Термін «адекватність капіталу» відображає рівень надійності та ризиковості банку і передбачає уявлення про банківський капітал як джерело покриття збитків.
Для реєстрації банку необхідно забезпечити мінімальний обов’язковий розмір статутного капіталу і підтримувати встановлені нормативи достатності капіталу протягом усього періоду діяльності. У банківській практиці існують різні методи визначення достатності капіталу.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |