Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема: Процедурні та соціально-страхові правовідносини

Процедурними правовідносинами, що є складовим еле­ментом правових відносин соціального забезпечення, можна вважати врегульовані галузевими нормами відносини, які виникають в результаті встановлення юридичних фактів, що є необхідними для функціонування соціально-забезпечу­вальних правовідносин.

Процедурні правовідносини вважаються допоміжними правовими відносинами. їх основним призначенням є спри­яння у виникненні і створенні умов для реалізації матеріаль­них правовідносин. За своїм характером вони належать до так званих правозастосовчих правових відносин. Об'єктом цих правовідносин є юридично значиме рішення компетент­ного органу про встановлення відповідних юридичних фактів.

Процедурні правовідносини виникають у результаті доб­ровільного волевиявлення особи, яка претендує на той чи інший вид соціального забезпечення. Зазвичай воно вира­жається у формі заяви самої особи або її законних представ­ників до відповідного уповноваженого органу про встанов­лення юридично значимого факту для призначення конкрет­ного виду соціального забезпечення. Слід мати на увазі, що для виникнення процедурних правовідносин на момент по­дачі такої заяви особа повинна мати суб'єктивне право на от­римання певного виду соціального забезпечення. Тому зако­нодавець зобов'язує громадянина разом із заявою подавати необхідні документи, що підтверджують це його право. Без них заява сама по собі не матиме юридичного значення для вирішення питання по суті.

Суб'єктами процедурних правовідносин соціального за­безпечення виступають: з одного боку — фізична особа, яка звертається до компетентного органу за встановленням відповідного юридично значимого факту, з іншого — уповно­важені державою органи, на які покладається обов'язок встановлювати юридичні факти та приймати рішення про призначення соціального забезпечення.

Основу змісту процедурних правовідносин становлять взаємні права і обов'язки учасників цих правових відносин. На уповноважений орган покладається обов'язок встановити юридичний факт та призначити за наявності всіх необхідних об'єктивних підстав і документів, що їх підтверджують, той чи інший вид забезпечення, на який претендує і має право громадянин. Особа ж має право звернутися із заявою до ком­петентного органу про встановлення відповідних юридичних фактів та призначення належного їй виду соціального забез­печення. При цьому на неї покладається обов'язок подати не­обхідні документи і докази, що підтверджують її право на соціальне забезпечення. Додатковими елементами змісту процедурних правовідносин можуть бути інші взаємні права й обов'язки сторін: право вимагати від зобов'язаного суб'єкта сприяти у встановленні доказів, яких не вистачає; право вимагати своєчасного виконання зобов'язань іншою стороною; за наявності права на декілька видів соціального забезпечення, що виключають один одного, обирати на влас­ний розсуд один із них тощо.

Визначальним для змісту цих правовідносин є, безпереч­но, конституційне право особи, якому відповідає кореспон­дуючий обов'язок компетентного правозастосовчого органу розглянути заяву із доданими до неї документами та прийня­ти відповідне рішення — встановити юридичний факт або ж зафіксувати наявність повного юридичного складу з призна­ченням конкретного виду соціального забезпечення.

Саме результат діяльності компетентних органів, що фіксується у відповідному рішенні і який в подальшому стає юридично значимим фактом, необхідним для виникнення матеріальних соціально-забезпечувальних правовідносин, є об'єктом процедурних правовідносин.

Для з'ясування характерних особливостей процедурних правовідносин їх прийнято поділяти на окремі види. Зокре­ма, з огляду на матеріальні правовідносини, які вони обслу­говують, розрізняють: процедурні правовідносини у пенсійному забезпеченні; процедурні правовідносини у сфері соціальних допомог тощо.

За цільовим призначенням процедурні правовідносини соціального забезпечення можна класифікувати на пра­вовідносини, які пов'язані зі встановленням юридичних фактів, та правовідносини, які спрямовані на констатацію юридичного фактичного складу та призначення конкретного виду соціального забезпечення. До першої групи належать правовідносини, що постають між: особою та відповідними органами медичних лікувальних закладів з приводу встанов­лення факту тимчасової непрацездатності, або ж причини і ступеня стійкої втрати працездатності із встановленням гру­пи інвалідності; органами РАГСу з приводу встановлення факту смерті, народження; органами праці та соціального за­хисту з приводу підтвердження факту малозабезпеченості то­що. Другу групу становлять, наприклад, правовідносини, що виникають між громадянином та пенсійними фондами з приводу призначення відповідної пенсійної виплати, або пра­вовідносини, в яких беруть участь органи праці та соціально­го захисту щодо призначення різних видів допомог.