Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Б) яке передбачене законом покарання за його вчинення;

в) обов'язки поручителя та що у разі їх невиконання на нього накладається

грошове стягнення в розмірі:

− у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого

передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 3 років, або інше,

більш м'яке покарання, – від 2 до 5 РМЗП;

− у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у

виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, – від 5 до 10 РМЗП;

− у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у

виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, – від 10 до 20 РМЗП;

− у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у

виді позбавлення волі на строк понад 10 років, – від 20 до 50 РМЗП.

г) право поручителя відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення

підстав, які тягнуть за собою його відповідальність.

6) кожний поручитель дає письмове зобов’язання про те, що він ручається за

виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно 354

до ст. 194 КПК ізобов'язується за необхідності доставити його до органу досудового

розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Ухвала суду, слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу особистої

поруки підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не

підлягає (ст. 205 КПК).

Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здійснює слідчий, а

якщо справа перебуває у провадженні суду – прокурор.

У випадку відмови поручителя від взятих на себе зобов'язань, він забезпечує

явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду

для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

Домашній арешт (ст. 181 КПК) полягає в забороні підозрюваному,

обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Суть

домашнього арешту полягає в тому, що за наявності достатніх підстав для обрання

підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

за рішенням слідчого судді, суду встановлюються обмеження, пов'язані зі свободою

пересування поза межами житла цілодобово чи у визначений період часу.

Вибір виду обмеження визначається з врахуванням вагомості наявних доказів

про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

тяжкості покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується; віку та стану здоров'я, репутації, майнового стану,

наявності судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші обставини, які

визначені в ст.178 КПК України.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або

обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено

покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК). Під час досудового

розслідування кримінальних проступків запобіжний захід у вигляді домашнього

арешту не застосовується (ст. 299 КПК).

Домашній арешт застосовується за умови, що особа підозрюється або

обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено 355

покарання у виді позбавлення волі. Юридична підстава застосування − ухвала

слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього