Читайте также:
|
Їх застосовують для зниження апетиту у випадках надлишкової маси тіла і ожирінні. Вони заторможують харчовий центр гіпоталамуса за рахунок збудження центру насичення, збільшують обмін речовин. Їх застосовують разом з низькокалорійною дієтою. Вони можуть викликати симптоми збудження симпатичної системи (безсоння, збудження, підвищення АТ, тахікардія).
При цих і інших небажаних явищах зменшують дозу анорексигенів або відміняють їх повністю.
ПРЕПАРАТИ:
2. Засоби замінної терапії при захворюваннях шлунка.
При недостатній секреторній функції залоз шлунка у зв’язку з органічними пошкодженнями застосовують препарати замінної терапії – натуральний шлунковий сік, кислоту хлороводневу розбавлену, пепсин, ацидин-пепсин.
Соляна кислота, як один із основних компонентів шлункового соку, створює необхідне кисле середовище в шлунку, максимально сприятливе для прояву травної дії пепсину. При введенні її розчинів у шлунок вона частково зв’язується з харчовими продуктами, частково нейтралізується слизом шлункового соку, вмістом дванадцятипалої кишки, що може закидатися у шлунок, наприклад, при ахілії. Тільки незв’язана частина введеної соляної кислоти створює кислий фон вмісту шлунка.
Соляна кислота введена у шлунок до їди, стимулює секрецію шлункового соку, переводить неактивний фермент пепсиноген в активний пепсин. При вживанні її під час їжі сприяє розчиненню сполучної тканини м’ясних продуктів, гальмує перехід недостатньо перетравленої їжі з шлунка в кишку, зменшує процеси бродіння. Внаслідок цього зникає печія, відрижка, біль в надчеревній ділянці. Цінною властивістю соляної кислоти є здатність стимулювати продукцію гастрину в шлунку, секретину і холецистокініну – стимуляторів зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози і печінки, сприяє всмоктуванню заліза в тонкій кишці.
Кислоту хлороводневу розбавлену часто в комбінації з пепсином, призначають при ахілії шлунка, гіпацидних станах, гіпохромній анемії (в комбінації з препаратами заліза).
Пепсин – фермент, який має здатність розщеплювати білки (протеолітична дія) до пептидів, частково до амінокислот. Це здійснюється в шлунку при рН 1,4 - 2,5. При підвищенні рН протеолітична активність пепсину зменшується, а при рН більше 6 його дія припиняється. В 12-палій кишці під впливом ферментів підшлункової залози пепсин руйнується.
Натуральний шлунковий сік – найкращий препарат замінної терапії при недостатності шлункових залоз. Діючими речовинами є хлороводневі кислота, пепсин та інші ферменти шлунка. З метою рефлекторного збудження секреції травних залоз також застосовуються препарати з рослин – трави золототисячника, ромашки лікарської, кореня кульбаби, квіток бузини чорної, також кислі фруктові соки.
ПРЕПАРАТИ:
3. Засоби, що пригнічують секрецію залоз шлунка (противиразкові засоби).
Піренцепін (Pirenzepine) – таблетки 0,025 і 0,05; амп. 0,01 сухої речовини V – 2 ml.
Селективний блокатор М1-холінорецепторів слизової шлунка – вибірково пригнічує секрецію залозами шлунка соляної кислоти і пепсиногена, не виявляє суттєвого впливу на М-холінорецептори серця, гладких м’язів ока, слинних залоз і інших органів.
Застосовують для лікування гострих і хронічних виразок шлунка і 12-палої кишки, гастритів з підвищеною кислотністю шлункового соку, виразкових уражень ШКТ, що пов’язані із застосуванням не стероїдних протизапальних засобів. При гіперсекреції доцільно застосовувати у сполученні з блокаторами Н2-рецепторів і антацидними засобами.
Препарат, як правило, добре переноситься, не слід призначати в перші 3 місяці вагітності.
Блокатори Н2-рецепторів (гістаміночутливих рецепторів). Гістамін є одним із активних медіаторів збудження шлункової секреції з виділенням соляної кислоти і пепсина. Відомі антигістамінні препарати не блокують ці рецептори (вони блокують лише Н1-рецептори).
До цієї групи речовин відносяться:
Ранітідин Ranitidine (син. Ацилок, Гістак) – таб. 0,15.
Фамотидин Famotidine (син. Квамател) – таб. 0,02 і 0,04 амп. 0,02 суха речовина 5 мл.
Призначають препарати для лікування виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки і інших станів, що вимагають зниження гіперацидності шлункового соку.
Препарати добре переносяться, але можливі головний біль, головокружіння, закреп або пронос, нудота, в рідких випадках шкірна висипка, порушення функції печінки.
Препарати не слід призначати при вагітності і під час годування грудьми.
Омепразол (Omeprazole) – капс. 0,02 – це представник нової групи високоефективних противиразкових засобів. Омепразол є сильним інгібітором шлункової секреції. Дія препарату пов’язана з його здатністю інгібувати Н+/К+ - АТ Фазу секреторної мембрани парієнтальних клітин і блокувати активність протонного наносу, перешкоджає доступ іонів водню у порожнину шлунка, що супроводжується глибоким пригніченням кислотоутворення в шлунку, окрім того, володіючи високою ліофільністю, препарат легко проникає в паріетальні клітини слизової оболонки шлунка, концентрується в них і виявляє цитопротекторну дію.
Препарат ефективний в різних стадіях виразкової хвороби, в тому числі пептичних виразках, що не піддаються лікуванню іншими проти виразковими засобами.
При наявності хелікобактерної інфекції рекомендують застосування омепразола разом з кларитроміцином або амоксициліном і метронідазолом із колоїдним субцитратом вісмута.
При застосуванні омепразолу можливі диспепсичні явища. Препарат підсилює дію кумаринових антикоагулянтів і дифеніна, сповільнює виведення бензодиазипінових транквілізаторів (сибазон).
Антацидні засоби – це слабі луги, які здатні безпосередньо зв’язувати і нейтралізувати HCl шлункового соку. Емпіричне застосування лугів нараховує декілька тисячоліть (потовчені корали, мрамор, крейда). Сучасних антацидів багато, відрізняються вони за буферною активністю (ємкістю), тривалості дії, в’яжучим властивостям, здатності утворювати в результаті реакції з HCl захисний гель, нарешті, за ступенем резорбції в ШКТ та за вартістю. За здатністю всмоктуватися антациди ділять на резорбуючі та нерезорбуючі.
Резорбуюч і антациди – це натрію гідрокарбонат та кальцію карбонат.
Натрію гідрокарбонат (сода) добре розчинний, швидко розподіляється у шлунковому вмісті і виявляє швидкий ефект, зупиняє печію і болі.
Na HCO3 + HCl →NaCl + CO2 + H2O.
Вуглекислота (СО2), накопичуючись у шлунку, може викликати перфорацію його стінки у хворих на виразкову хворобу.
Особливо неприємний феномен секреторної віддачі: внаслідок подразнення слизової вуглекислотою настає друга хвиля секреції HCl і пепсину. Це повертає хворого у вихідне положення, тому сода як лікувальний антацид не застосовується, але використовується як засіб «домашньої аптечки» в побуті при печії.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 201 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |