Читайте также:
|
Необхідною умовою нормального функціонування сучасної економіки є розвиток науково-технічної діяльності, розробки нових технологічних рішень, побудова інноваційної економіки. Однією з умов розвитку такої економіки є створення якісної системи охорони результатів науково-технічної діяльності. Не останню роль в цьому відіграють норми кримінального права.
Ст. 177 КК України "Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію" передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, що виникають в сфері наукової та науково-технічної діяльності.
Об’єктом злочину, передбаченого ст. 177 КК України, є встановлений за допомогою норм права порядок суспільних відносин, що виникають з приводу здійснення прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
Норми, за допомогою яких встановлюється такий порядок суспільних відносин, містяться в різноманітних нормативних актах (ЦК, ГК, спеціальні закони, положення тощо). Така складність суспільних відносин в сфері винахідництва вимагає і ускладнення нормативно-правового регулювання.
Загальним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини в сфері винахідництва, є Цивільний кодекс України. Зокрема, в Книзі Четвертій ЦК України містяться гл. 39 "Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок", гл. 40 "Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми", гл. 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію", гл. 42 "Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин".
Далі ці положення деталізуються в ряді нормативних актів. Одним з таких актів є Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. (далі - ЗВКМ). Цей нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері винахідництва в усіх галузях. Виняток становлять лише ті об’єкти, на які згідно з ч. 3 ст. 6 ЗВКМ, не поширюється його дія. До таких об’єктів належать: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин і тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання.
Для регулювання деяких з вищезгаданих відносин застосовуються спеціальні законодавчі акти. Такими законами, зокрема, є Закон "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., Закон "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р. Закон "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р., Закон "Про племінну справу у тваринництві" від 15 грудня 1993 р. Отже, правовою охороною охоплені переважна більшість відносин у сфері винахідництва. Проте не всі вони охороняються нормами кримінального права. Так, П.П. Андрушко зазначає, що селекційні досягнення в галузі тваринництва, в тому числі і породи тварин не є об’єктом кримінально-правової охорони[164]. Це, на нашу думку, є прогалиною в законодавстві, адже ЦК України поєднує норми, що здійснюють нормативно-правове регулювання відносин у сфері реалізації прав на сорти рослин і породи тварин, в одній главі – гл. 42 Книги Четвертої.
На нашу думку, одним з визначальних принципів кримінально-правової охорони має бути принцип паритетності об’єктів кримінально-правової охорони. Сутність цього принципу полягає в тому, що однорідним за своєю суттю та соціальним значенням об’єктів має бути надана однакова кримінально-правова охорона. Тобто підставою для більш суворої кримінально-правової охорони (що виявляється в більш суворих мірах покарання) може бути лише більше соціальне значення одного з об’єктів. Так, традиційно право на життя є більш соціально значущим явищем, ніж право власності. У той же час соціальне значення селекційних досягнень в тваринництві ні в якому разі не є меншим за значення таких досягнень в рослинництві. Відповідно, шкода, нанесена порушенням прав на породи тварин є відповідною шкоді, нанесені аналогічним порушенням прав на сорти рослин. А отже, породам тварин, як одному з об’єктів прав інтелектуальної власності, має бути надана кримінально-правова охорона. Це пропонується зробити шляхом внесення таких змін у ст. 177 КК України: після слів “сорту рослин” добавити слова “породи тварин”.
Проблемним також є охорона прав інтелектуальної власності на наукове відкриття, що передбачені гл. 38 (ст. 457 – 458) Книги Четвертої ЦК України. Ані ст. 177 КК, ані жодна інша стаття КК України не здійснює охорону прав інтелектуальної власності на наукове відкриття.
Науковим відкриттям, згідно ст. 457 Цивільного кодексу України, є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) визначає, що наукове відкриття – це визнання явищ, властивостей або законів матеріального світу, які досі не були пізнані і не допускали перевірки[165]. О.П. Орлюк та Г.О. Андрощук вказують на такі ознаки наукового відкриття: світова новизна; достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання)[166]. Виходячи з ознак наукового відкриття, можна зробити висновок, що відкриття є якісно новим знанням, котре міняє наукове пізнання в певній сфері.
На відміну, наприклад, від винаходів, економічний ефект від застосування яких в народному господарстві може бути обрахований з більшою чи меншою мірою точності, відкриття зазвичай не дає швидкого економічного ефекту. Так, на даному етапі абсолютно невідомо, яку користь людству може дати вивчення властивостей "чорних дір" у космосі. Проте, наприклад, перші радіоактивні елементи (радій і полоній) були відкриті ще у 1898 р. П. Кюрі і М. Складовською-Кюрі, а економічний результат від цих відкриттів став відчутним лише в 1942 р., коли в США під керівництвом Е. Фермі було побудовано перший ядерний реактор. Те ж саме можна сказати і про багато інших відкриттів.
Можна зробити висновок: хоча відкриття і не дає швидкого і невідворотного економічного ефекту, проте в подальшому воно стає підставою для якісно нового стрибка винахідництва, розробки нових технологічних рішень тощо.
Як видно з вищевикладеного, роль, що відіграють наукові відкриття в сучасному житті, є надзвичайно важливою. Проте, як зазначалося вище, законодавець не надав автору наукового відкриття жодних майнових прав інтелектуальної власності. Так, ст. 458 ЦК України "Право на наукове відкриття" визначає тільки одне право автора відкриття – надати цьому відкриттю своє ім’я чи спеціальну назву. Проте це право, на нашу думку, належить до немайнових прав. О.А. Кожина вказує на те, що сам термін "право на відкриття" є умовним і застосовується лише по аналогії з термінологією, що застосовуються по відношенню до інших об’єктів інтелектуальної творчості[167]. Адже радянське законодавство (як і чинне українське) не наділяло автора відкриття суб’єктивним правами, що випливають з самого факту відкриття. А отже, враховуючи те, що в чинному Кримінальному кодексі здійснюється перш за все охорона майнових прав інтелектуальної власності, то стає зрозумілим, чому законодавець позбавив наукові відкриття кримінально-правової охорони.
Тобто, як і в випадку з авторським правом та суміжними правами, законодавець головним завданням поставив охорону саме майнових прав інтелектуальної власності, що виникають у сфері наукової та науково-технічної діяльності.
Об’єктом злочину у ст. 177 КК України є встановлений за допомогою норм права порядок суспільних відносин з приводу прав інтелектуальної власності на:
1. Винаходи. Норми ЦК України та норми ЗВКМ не містять в собі повного визначення поняття "винахід". Ст. 1 ЗВКМ визначає лише, що винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Також згадуються ознаки винаходу: новизна, винахідницький рівень та промислова придатність. В п. 1 ст. 52 Європейської патентної конвенції також вказується цей перелік ознак винаходу, причому він є вичерпним. А отже, як наголошують Г.О. Андрощук та Л.І. Работягова, жодні інші критерії (технічний прогрес, корисність винаходу) не можуть враховуватися при кваліфікації заявленого рішення в якості винаходу[168]. Проте, ще до недавнього часу в нашій країні особливий наголос робився на корисності винаходу. Так, Б.Г. Прахов на підставі радянського законодавства давав визначення винаходу, як нового і маючого в собі суттєві відмінності вирішення задачі в будь-якій галузі народного господарства, соціально-культурного будівництва або оборони країни, що дає позитивний ефект[169]. Таким чином, законодавство України в цілому більше відповідає світовим та європейським підходам. Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Патент на винахід видається на підставі кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті, що встановлює відповідність винаходу встановленим ознакам новизни, винахідницького рівня та промислової придатності), що проводиться Установою, а деклараційний патент на винахід – на підставі формальної експертизи (експертизи за формальним ознаками, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам). Згідно ч. 4 ст. 6 ЗВКМ, строк чинності на ці дві різні форми патенту різний – строк дії патенту на винахід становить 20 років, а деклараційного патенту – 6 років. Деклараційний патент на винахід зазвичай реєструють винахідники, які перебувають в процесі його створення і бажають закріпити за собою пріоритет на майбутній винахід. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу (до 5 років).
2. Корисні моделі. Корисну модель в деяких країнах називають "малий винахід"(Австралія), "корисне нововведення" (Малайзія), "свідоцтво про корисність" (Франція), "короткостроковий патент" (Бельгія, Нідерланди) Будь-яка з цих назв демонструє менший винахідницький рівень та вужчу сферу застосування в порівнянні з винаходом. Саме тому корисна модель охороняється в порівняно невеликій кількості країн. Так, серед держав ЄС не охороняється корисна модель у Великобританії, Швеції та Люксембурзі[170].
Що ж собою являє корисна модель, як об’єкт прав інтелектуальної власності? Ч. 2 ст. 7 ЗВКМ передбачає такі дві ознаки корисної моделі: новизна та промислова придатність. Отже, наявність винахідницького рівня для корисної моделі не є обов’язковою для надання патентно-правової охорони. В той же час Г.О. Андрощук та Л.І. Работягова вказують, що певний рівень винахідництва корисній моделі все ж таки притаманний, проте ця умова є менш суворою, ніж той рівень винахідництва, що вимагається від винаходу[171]. Права на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом, строк дії якого становить 10 років.
3. Промислові зразки. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Термін "дизайн", що останнім часом широко використовується в рекламі та бізнесі, є побутовим синонімом терміна "промисловий зразок" (англ. "industrial design" – промисловий зразок). В той же час, Н.О. Халаїм визначає, що займаючи граничне становище між технічною творчістю та мистецтвом, є більш широким поняттям, ніж "дизайнерське рішення", оскільки, крім таких рішень, воно охоплює і твори прикладного мистецтва, створені промисловим способом (шпалери, сервізи, ювелірні прикраси тощо)[172]. Отже, промисловий зразок є результатом творчості в сфері художнього конструювання.
Ст. 5 Закону "Про охорону прав на промислові зразки" (далі – ЗОППЗ) визначає умови надання патентно-правової охорони промисловим зразкам. Згідно ч. 1 цієї статті правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Не можуть охоронятися, як промисловий зразок об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.
В.Є. Макода визначає такі основні функції промислового зразка: функція позитивного ефекту промислового зразка; відрізняльна (розпізнавальна); інформативна; рекламна; охоронна; гарантійна: психологічна та стимулююча функції[173]. Право на промисловий зразок засвідчується патентом, що видається Установою і діє 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять років.
4. Топографія інтегральної мікросхеми. Інтегральні мікросхеми (ІМС) за своєю суттю є винаходами, що застосовуються в сфері мікроелектроніки. Ст. 1 Закону "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (далі - ЗТІМС) дає наступне визначає, що інтегральна мікросхема (ІМС) - це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення. Враховуючи те, що результати застосування ІМС значною мірою залежать від розташування її елементів, то законодавством введена охорона саме просторового розміщення елементів ІМС та з’єднань між ними. Згідно ст. 1 ЗТІМС, зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та з'єднань між ними є топографією ІМС. ЦК України замість терміна "топографія" використовує термін "компонування". Ст. 420 ЦК України, перераховуючи об’єкти прав інтелектуальної власності, ставить знак рівності між поняттями "топографія ІМС" та "компонування ІМС". Ч. 1 ст. 5 ЗТІМС та ст. 471 ЦК України визначають, що топографії (компонуванню) ІМС може бути надана правова охорона тільки в разі, якщо вона є оригінальною. Ч. 2 ст. 5 ЗТІМС дає визначення, що топографія IMC визнається оригінальною, якщо вона не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії IMC, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи або до дати її першого використання. Підставою для надання правової охорони топографії ІМС є видача свідоцтва, що діє протягом 10 років з моменту подання заявки до Установи або від дати першого використання топографії ІМС.
5. Сорти рослин. Правовий режим охорони селекційних досягнень в рослинництві визначається Законом "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р. (далі – ЗОПСР). Г.В. Дручок вважає, що селекційні досягнення за своєю правовою природою належать до винаходів. Він окремо виділяє таку групу винаходів, як предмети живої природи і способи впливу на них (результати селекції, лікарські препарати тощо)[174]. Як зазначалось раніше, серед усіх досягнень селекції кримінально-правова охорона надається лише сортам рослин.
Сортом рослин, згідно ст. 1 ЗОПСР є окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони: 1) може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; 2) може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; 3) може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Термін "таксон" означає групу дискретних об’єктів, що пов’язані тим чи іншим ступенем спільності властивостей і ознак, що дають підстави для привласнення ним визначеної таксонометричної категорії. В біології таксонометричними категоріями є категорій "вид", "род", "сімейство", "клас" тощо[175]. Нижчим з відомих біологічних таксонів є вид (вид рослин, вид тварин). Ботанічний таксон, згідно ст. 1 ЗОПСР – це відособлена група рослин, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономічну категорію.
Проте і в межах виду між певними рослинами можливими є певні відмінності, які людство намагалося культивувати в процесі своєї господарської діяльності. Таким чином серед культурних рослин одного виду з’явилися певні різновиди, що мали ті чи інші корисні ознаки. Різновидами сорту, згідно ст. 11 ЗОПСР є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Для надання правової охорони сорт рослин має бути новим, вирізняльним, однорідним і стабільним. Визначення цих критеріїв надається ч.ч. 3 – 7 ст. 11 ЗОПСР. Закон поділяє права на сорт на майнове і особисте немайнове право. Документом, що свідчить про особисте немайнове право автора, є Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент, а про майнове – Реєстр патентів та патент. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених у занесеному до Реєстру патентів описі сорту (ст. 10 ЗОПСР).
6. Раціоналізаторську пропозицію. Раціоналізаторська пропозиція як об’єкт прав інтелектуальної власності, на нашу думку, є пережитком радянського законодавства. На даний час єдиним нормативно-правовим актом, що регулює правову охорону раціоналізаторської пропозиції, є ЦК України, зокрема, гл. 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію" (ст. 481 – 484). Так, згідно ст. 481 ЦК, раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути будь-який об’єкт чи процес. Таким чином, відмінністю раціоналізаторської пропозиції від всіх вищезгаданих об’єктів виявляється в тому, що вона визнається не державою шляхом видачі патенту чи свідоцтва про авторство, а юридичною особою, якій вона подана. Ще одна суттєва відмінність – суб’єктами права на раціоналізаторську пропозицію, згідно ст. 483 ЦК України, є як її автор, так і юридична особа, якій її подано. Причому ч. 1 ст. 484 ЦК України закріпляє за автором раціоналізаторської пропозиції лише право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. В той же час, згідно ч. 2 цієї ж статті юридична особа, що визнала цю пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції в будь-якому обсязі. Отже, сам факт створення автором раціоналізаторської пропозиції надає йому не виключне право на користування об’єктом, як це надається авторам винаходів, корисних моделей тощо, а скоріше право на винагороду від юридичної особи, що визнало таку пропозицію раціоналізаторською. На відміну від норм радянського цивільного права, яке встановлювало диференційовані ставки винагороди за раціоналізаторську пропозицію, а також мінімальний і максимальний розміри такої винагороди[176], українське цивільне право вказує лише на те, що це заохочення має бути добросовісним. Затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні навіть в назві своїй виокремлює різні групи – "об’єкти промислової власності" та "раціоналізаторські пропозиції". Навряд чи раціоналізаторську пропозицію можна віднести до об’єктів промислової власності – навіть радянські вчені визначали її ознакою лише локальну новизну[177].
Таким чином, можна зробити ряд висновків. Всі згадані об’єкти прав інтелектуальної власності є результатами науково-технічної діяльності людини в тих чи і інших сферах. Проте саме по собі створення подібного результату (винаходу, сорту рослин тощо) не надає їх авторам майнових чи немайнових прав. Для набуття таких прав необхідним є визнання державою (у формі реєстрації чи надання патенту, свідоцтва) або юридичною особою (в випадку визнання пропозиції раціоналізаторською). В цьому полягає перша відмінність від об’єктів авторсько-правової охорони чи об’єктів суміжних прав, права на які набуваються з моменту їх створення. Для більшості цих об’єктів прав інтелектуальної власності характерна спрямованість на подальше застосування у матеріальному виробництві (промисловості, сільському господарстві, сфері послуг). Так, для винаходу і корисної моделі існує вимога промислової придатності, для промислового зразка – його спрямованість на задоволення естетичних та ергономічних потреб, для раціоналізаторської пропозиції – на вирішення технічної (технологічної) задачі. В той же час, хоча для сортів рослин та топографій інтегральних мікросхем вимога подібні вимоги корисності не ставляться – вони все ж в більшості випадків спрямовані на отримання матеріальної вимоги. Одночасно ці об’єкти є результатами творчої діяльності людини і свідченням цьому є наявність вимог новизни (для винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин), винахідницького рівня (для винаходів), та оригінальності (для корисних моделей).
Як зазначалося вже в попередньому розділі, предметом злочинів проти прав інтелектуальної власності ми вважаємо суб’єктивні права на відповідні об’єкти. Які ж саме права становлять предмет злочину, передбаченого ст. 177 КК України – майнові чи немайнові? Як і у випадку зі злочином, передбаченим ст. 176 КК, визначити предмет злочину слід шляхом аналізу діянь, що входять до складу об’єктивної сторони складу злочину. Ст. 177 передбачає три різновиди діянь, що порушують права на вищезазначені об’єкти: використання цих об’єктів, привласнення авторства на них та інше умисне порушення прав на ці об’єкти.
Використання цих об’єктів є порушенням майнових прав, а саме виключного права на використання об’єкту та виключного права дозволяти ви забороняти використання об’єкту, передбаченого, зокрема: 1) для винаходів і корисних моделей – ч. 1 ст. 464 ЦК та чч. 2, 5 ст. 28 ЗВКМ; 2) для промислових зразків – ч. 1 ст. 464 ЦК та ч.ч. 2,3 ЗОППЗ; 3) для топографій ІМС – ч. 1 ст. 474 ЦК та ч. 2,3 ст. 16 ЗТІМС; 4) для сортів рослин – ч. 1 ст. 487 ЦК України та ч. 1,2 ст. 39 ЗОПСР. Норма ст. 177 КК України, як і норма ст. 176 КК, є банкетною, тобто для визначення, що ж саме входить в поняття використання потрібно аналізувати відповідні закони. Наводити всі основні види використання згаданих об’єктів вважаємо недоцільним, адже вони наводяться у нормах відповідних законів. Так, ч. 2 ст. 28 ЗВКМ визначає, що використанням винаходу (корисної моделі) є: 1) виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; 2) застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Використанням промислового зразка, згідно ст. 20 ЗОППЗ, визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
Використанням топографії ІМС, згідно ч. 3 ст. 16 ЗТІМС є копіювання топографії IMC; виготовлення IMC із застосуванням даної топографії; виготовлення будь-яких виробів, що містять такі IMC; ввезення таких IMC та виробів, що їх містять, на митну територію України; пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях ІMC, виготовлених із застосуванням топографії ІМС, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.
Щодо використання сортів рослин, то ЗОПСР визначає не те, які діяння включаються до поняття "використання", а те, які діяння заборонено вчиняти без дозволу власника сорту. Так, згідно ч. 2 ст. 39 ЗОПСР, виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із зазначених вище цілей.
Використанням раціоналізаторської пропозиції П.П. Андрушко вважає застосування (впровадження) юридичною особою, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, запропонованих її автором позицій та рекомендацій щодо вдосконалення виробництва товарів (продукції), виконання робіт, надання послуг, покращання технічних характеристик чи споживчих якостей самих товарів, організації виробничого процесу, управління діяльністю юридичної особи та інших сфер її діяльності[178]. Складним є проблема визначення змісту терміну: "незаконне використання раціоналізаторської пропозиції", адже в законодавстві України відсутня норма, що забороняла б одній юридичній особі самовільне використання раціоналізаторської пропозиції, що визнана іншою юридичною особою. В зв’язку з цим потребує вирішення питання: чи може в даному випадку використовуватися норма ч. 1 ст. 424 ЦК України, що передбачає виключне право суб’єкта інтелектуальної власності дозволяти чи забороняти використання відповідного об’єкта? На нашу думку, ця стаття стосується всіх об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі і раціоналізаторських пропозицій. Проте, в зв’язку з цим виникає і інше питання – а хто з суб’єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію може надавати такий дозвіл – її автор чи юридична особа, якій цю пропозицію подано? Наша позиція полягає в тому, що автор раціоналізаторської пропозиції є суб’єктом немайнових прав інтелектуальної власності, а також майнового права, що пов’язане з отриманням заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана, а сама ця юридична особа – суб’єктом самих цих майнових прав. Адже згідно ч. 2 ст. 484 ЦК України юридична особа, яка визнала цю пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі. Тобто, незаконним буде таке використання раціоналізаторської пропозиції, яке не було узгоджене з керівними органами юридичної особи, що визнала дану пропозицію раціоналізаторською.
Більш складними є інші форми діянь, що входять в об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 177 КК України. Такими діяннями є присвоєння авторства на згадані об’єкти та інше умисне порушення права на них. На відміну від використання цих об’єктів, присвоєння авторства на них порушує перш за все особисті немайнові права інтелектуальної власності, зокрема, передбачене п. "1" ч. 1 ст. 423 ЦК України право на визнання людини творцем об’єкта прав інтелектуальної власності. Потерпілим від присвоєння авторства може бути лише автор (автори) відповідного об’єкта.
Поняття ж "інше умисне порушення прав інтелектуальної власності" охоплює всі види діянь, передбачених відповідним законодавством в якості порушення прав на відповідні об’єкти. Так, порушенням прав: на винаходи і корисні моделі (ч. 1 ст. 34 ЗВКМ), на промисловий зразок (ч. 1 ст. 26 ЗОППЗ), на топографію ІМС (ч. 1 ст. 21 ЗТІМС) є будь-яке посягання на права власника патенту (свідоцтва про реєстрацію ІМС), передбачені відповідними нормами. Власником патенту (свідоцтва) може бути як автор відповідного об’єкта, так і його роботодавець або правонаступник його роботодавця, якщо даний об’єкт створено в зв’язку з виконанням службових обов’язків або в зв’язку зі спеціальним дорученням роботодавця. На нашу думку, патент (свідоцтво) є перш за все документом, що підтверджує саме майнові права. На це опосередковано вказує і ряд норм ЦК України, зокрема, ч. 2 ст. 464 та ч. 2 ст. 474.
Дещо іншим чином розв’язується питання, що саме розуміється під порушенням прав на сорти рослин. Ст. 53 ЗОПСР встановлює два види порушення прав на сорт – порушення особистого немайнового права на сорт, що виявляється у присвоєнні авторства, та порушення майнового права на сорт. Останнє виявляється у вчиненні без дозволу особи, яка має майнове право на сорт, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу. Всі ці дії передбачені ч. 2 ст. 39 ЗОПСР і на нашу думку, повністю охоплюються терміном "використання".
Отже, єдиним діянням з-поміж передбачених ст. 176 КК діянь, що може посягати на немайнові права інтелектуальної власності, є привласнення авторства. Проте і в цьому випадку немайнові права охороняються лише в випадку, якщо вони були порушені одночасно з майновими. Адже, як і в випадку з кримінально-правовою охороною авторського права та суміжних прав, для кваліфікації порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми необхідним є завдання матеріальної шкоди в значному розмірі згідно примітки до ст. 176 КК. Завдати матеріальну шкоду особистим немайновим правам інтелектуальної власності (в тому числі і праву на авторство) неможливо. Виняток становить лише випадок, коли винний, незаконно привласнивши авторство на винахід, корисну модель, промисловий зразок тощо, почав використовувати цей об’єкт особисто або надавати ліцензії на використання цього об’єкта іншим особам, цими діями завдавши матеріальної шкоди власнику суб’єкту прав інтелектуальної власності. Такий випадок є досить малоймовірним, адже закон пов’язує надання правової охорони об’єктам, передбаченим у ст. 177 КК, з фактом державної реєстрації і отримання охоронюваного документу (патенту, свідоцтва тощо). Зазвичай відомості про надання таких документів публікуються Установою, а отже, будь-яка особа має прав оскаржити рішення про видачу патенту, якщо вона вважає себе такою, що мають першість у поданні заявки (пріоритет) у будь-якій державі-учасниці Паризької конвенції з промислової власності. Ймовірність того, що однакові об’єкти науково-технічної творчості будуть одночасно зареєстровані в одній державі чи в різних державах-учасницях Паризької конвенції є невисокою. Тому в більшості випадків порушення прав на запатентовані об’єкти науково-технічної творчості є не привласненням авторства на них, а використанням без дозволу власника патенту, тобто порушенням саме майнових прав.
Саме з цієї причини, як зазначалося вище, поза межам кримінально-правової охорони опинилися наукові відкриття. Отже, можна зробити такий висновок: чинним Кримінальним кодексом України охороняються перш за все майнові права інтелектуальної власності. Такий стан слід визнати незадовільним. Ще дореволюційний російський цивіліст С.А. Беляцкін, аналізуючи норми чинного на початку ХХ ст. законодавства, прийшов до висновку про недостатню захищеність немайнових прав авторів[179]. Те ж саме можна сказати і про винаходи, корисні моделі, відкриття тощо.
Право особи займатися різними видами творчості і отримувати належну правову охорону результатів цієї творчості передбачене Конституцією України. Слід погодитися з думкою Р.О. Стефанчука про те, що особисті немайнові права інтелектуальної власності виступають у двох аспектах: а) як елемент особистих немайнових прав фізичної особи; б) як елемент системи прав і сфері інтелектуальної діяльності[180]. Для переважної більшості авторів охорона немайнових прав, захист їхньої репутації є не менш, а інколи навіть більш важливим елементом, ніж охорона майнового інтересу. Так, видатний американський письменник-фантаст Рей Бредбері не подав позов проти авторів кінофільму "Ефект метелика", що використали сюжетну лінію його твору "Й грянув грім" (A sound of thunder, 1952), обмежившись лише публічними звинуваченням в газетних інтерв'ю[181]. І такі випадки тільки підтверджують значення особистих немайнових прав авторів. Також слід погодитись з думкою Р.Б. Шишки, що немайнові права хоча самі і позбавлені товарності (обігоздатності), але через поєднання ділової професійної репутації, виключних майнових прав автора та виключних майнових прав виконавця сприяють комерційному успіху (особливо в виконавській діяльності)[182]. Слід також наголосити на тому, що передбачені Конституцією права і свободи, які охороняються за допомогою норм Розділу V КК України в цілому є рівними за своїм соціальним значенням. Саме тому непослідовним є те, що, наприклад, для кваліфікації порушення права на отримання освіти злочином, передбаченим ст. 183 КК, не потрібно настання певного виду тяжких наслідків, а для порушення прав інтелектуальної власності – потрібно. Так, О.М. Готін, аналізуючи склади злочинів даного розділу, не згадує лише злочини, передбачені ст.ст. 176,177. Очевидно, що він не відносить злочини проти прав інтелектуальної власності до даної групи злочинів[183]. На нашу думку, правильна законодавча діяльність в цій сфері має полягати в тому, що, визнаючи пріоритет кримінально-правової охорони майнових прав інтелектуальної власності, недоцільно залишати відповідні немайнові права поза межами подібної охорони.
Як зазначалося нами в попередньому розділі, охорона особистих немайнових прав інтелектуальної власності існує в багатьох країнах світу. Прикладом таких норм є ст. 219 Пенітенціарного кодексу Естонії “Порушення особистих прав автора твору, винаходу, промислового зразка або топології інтелектуальної мікросхеми, а також особистих прав виконавця твору”. Отже, для охорони немайнових прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права, об’єкти суміжних прав, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та породи тварин доцільно було б ввести окрему статтю. За своєю природою ця стаття має бути розташована у розд. V КК України. Проте, наприклад, С.Я. Лихова визначає, що злочини, передбачені ст.ст. 176, 177, 229, 231, 232-1 КК України мають бути переміщені в розділ VІ КК України, як злочини проти власності[184], а П.С. Берзін – що доцільно було б створити окремий розділ "Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності"[185]. П.П. Андрушко вважає ці два варіанти альтернативними і доцільними[186].
Аналіз цих пропозицій буде наведено в наступному розділі. Одночасно ми пропонуємо ввести в чинний КК України ст. 175-1 в такій редакції:
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 92 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |