Читайте также:
|
моїм батькам, Нерсесяну Сабіру Рафаеловичу
та Гевондян Севіль Сергіївні пррисвячую
Вступ
Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Основний закон України не випадково виділяє серед прав і законних інтересів в сфері інтелектуальної діяльності майнові та немайнові права. Адже в процесі літературної і художньої, наукової і технічної творчості виникають якісно нові знання, об’єкти матеріального та духовного світу, що мають свою вартість. Тож недарма Цивільний кодекс України у ст. 177 визначає результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію як об’єкти цивільних прав.
Соціальна сутність правового інституту інтелектуальної власності полягає в тому, що норми цього інституту здійснюють охоронну функцію як щодо майнових, так і щодо немайнових прав, які виникають у авторів літературних і художніх творів, виконавців, винахідників тощо.
Специфічною рисою об’єктів прав інтелектуальної власності є те, що вони не мають матеріальної форми (на відміну від речей, як об’єктів права власності). Економічна цінність об’єктів прав інтелектуальної власності не залежить від матеріального носія, на якому вони розташовані. Матеріальний носій є способом передачі ідей, думок, висновків автора об’єкта іншим особам.
Зазначений статус об’єктів прав інтелектуальної власності робить їх дуже вразливими для недобросовісного, без згоди власника прав на об’єкти, копіювання, тиражування і розповсюдження. Ці дії є порушенням передбачених законом прав інтелектуальної власності. Відповідно, особу, винну у такому порушенні, має бути притягнено до відповідальності.
Чинне українське законодавство передбачає такі види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності: цивільну, адміністративну та кримінальну. В той же час слід зазначити, що кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності є найсуворішим, хоч і ефективним заходом для гарантування законності в даній сфері.
Для України, в якій поняття “правовий інститут інтелектуальної власності” є відносно новим явищем, ситуація є ще більш небезпечною – адже населення нашої країни на даний час має недостатній рівень правової культури, що виявляється, зокрема, і в рівні поваги до чужої власності.
Розв’язання такої ситуації неможливе без реформування чинного кримінального законодавства. А для більшої ефективності такого реформування необхідними є ґрунтовні дослідження проблем, що виникають в сфері кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності.
У кримінально-правовій науці України дослідженням проблем охорони прав інтелектуальної власності присвячені праці П.П. Андрушка, П.С. Берзіна, В.Д. Гулкевича, С.Я. Лихової, О.Е. Радутного, С.О. Харламової. Також основою дисертації стали праці інших дослідників у галузі кримінального права, що тією чи іншою мірою розглядали питання кримінальної відповідальності за злочини проти прав інтелектуальної власності – Я.М. Брайніна, П.А. Вороб’я, М.В. Вощинського, С.Б.Гавриша, О.М. Готіна, В.К. Грищука, О.А. Дворякіна, О.О. Дудорова, С.Е. Жилинського, М.І. Загороднікова, А.М. Коваля, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, І.П. Лановенка, В.Д. Ларічева, Є.Ф. Лащука, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського, В.О. Навроцького, Ю.В. Трунцевського, Є.В. Фесенка, М.І. Хавронюка, Г.І. Чангулі та ін. Також важливого значення для даного дослідження набули праці фахівців у галузях цивільного, господарського та банківського права: Г.О. Андрощука, М.І. Архипової, М.М. Богуславського, Ю.Л. Бошицького, О.М. Боярчука, І.І. Ващинця, Л.М. Вишевецького, Т.С. Демченко, Г.В. Дручка, М.І. Дубинського, В.О. Жарова, О.В. Жилінкової, В.І. Жукова, Б.І. Іванова, С.М. Клейменової, О.О. Козлової, В.В. Костицького, Л.Г. Левіна, Н.В. Лісіциної, В.Є. Макоди, О.П. Орлюк, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Л.І. Работягової, О.Д. Святоцького, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученка, Р.Б. Шишки, Н.Є. Яркіної тощо.
Незважаючи на велику кількість наукових праць і розробок у сфері охорони прав інтелектуальної власності, теоретичні проблеми їх кримінально-правової охорони залишаються вивченими вкрай незадовільно.
Такий стан теоретичної розробки проблем, що виникають у сфері кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності, безумовно, є одним з факторів (поряд з недосконалістю правової бази, недоліками у правозастосовчій та правоохоронній діяльності, недостатнім рівнем правової освіти населення України тощо), що впливають на недостатній рівень дотримання та охорони прав інтелектуальної власності в нашій державі. Саме аналізу основних проблем, що вникають при здійсненні кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності, присвячена дана монографія.
Автор висловлює глибоку вдячність науковому керівнику кандидатської дисертації – доктору юридичних наук, професору, академіку Академії правових наук України Костенку Олександру Миколайовичу, директору Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктору юридичних наук, професору, академіку Національної академії наук України Шемшученку Юрію Сергійовичу, опонентам – доктору юридичних наук, професору Навроцькому В’ячеславу Олександровичу, кандидату юридичних наук, доценту Берзіну Павлу Сергійовичу, ректору Київського університету права НАН України, кандидату юридичних наук, професору Бошицькому Юрію Ладиславовичу, всім членам спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, співробітникам відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою за цінні поради та рекомендації під час підготовки та видання даної монографії.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |