Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Міжнародному приватному праві

Інститут шлюбу у міжнародному приватному праві привертає

до себе найбільшу увагу, зважаючи на кількість шлюбів, які реєстру-

ються з іноземцями.

Законодавство різних країн має свої концепції шлюбу. Шлюб

розглядається зарубіжною доктриною, насамперед, як договір

між чоловіком і жінкою, що укладається у встановленому зако-

ном порядку, підкоряється певним вимогам дійсності, має на меті

об'єднання чоловіка та дружини в одну сім'ю для спільного життя

та взаємного надання підтримки й допомоги. Існують й інші концеп-

ції шлюбу (шлюб-статус, шлюб-партнерство), які оспорюють до-

говірну природу шлюбних відносин [11, С. 205]. Зокрема, концепція

шлюбу-договору в зарубіжних країнах заснована на низці вимог, які

висуваються до порядку укладення шлюбу. Така позиція відстою-

ється в Російській Федерації М. В. Антокольською, яка вказує, що

угода про укладення шлюбу за правовою природою не відрізняється

від цивільного договору. В тій частині, в якій вона регулюється пра-

вом і породжує правові наслідки, вона є договором [12. С. 108].

Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»

Підтримується позиція шлюбу-договору і в Україні, так, З. В.

Ромовська зазначає, що «слово «союз» наголошує законодавче ви-

знання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добро-

вільний характер» [13, С. 65].

Л. Драгнєвіч вказує: «шлюб – це правова угода, різновид парт-

нерства або ж добровільний союз між чоловіком і жінкою, заснова-

ний на взаємній згоді, почуттях любові, дружби, юридично оформ-

лений у державних органах з метою створення сім’ї, виховання дітей,

внаслідок чого між подружжям встановлюються особливі правовід-

носини» [14, С. 41].

Стаття 21 СК України визначає шлюб як сімейний союз жінки

та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів

цивільного стану, тобто визначення поняття шлюбу, надане в ст.

21, здійснюється через термін «союз» і через такі ознаки, як мета –

створення сім’ї, умова – державна реєстрація шлюбу. Аналіз законо-

давства щодо правового регулювання шлюбу і наукової літератури

щодо визначення шлюбу дає можливість виокремити певні власти-

вості, ознаки, які є характерними для поняття «шлюб»:

– мета (створення сім’ї, спільне життя, народження і виховання

дітей);

– строк (довічність, необмеженість будь-яким терміном);

– наявність волевиявлення (вільний, добровільний, рівноправний);

– форма (зареєстрований державою, укладений з дотриманням

умов і порядку, передбачених законом);

– суб’єкти (чоловік і жінка, моногамний);

– правові наслідки (породжує для осіб взаємні особисті і майнові

права і обов’язки, породжує особисті та майнові подружні права

і обов’язки тощо) [15, С. 26].

Сімейний кодекс України визначає правозгідним той шлюб, при

укладенні якого не були порушені умови укладення шлюбу та до-

тримано норм щодо перешкод до укладення шлюбу. Умови укла-

дення шлюбу – це матеріальні умови, які повинні існувати на час

реєстрації шлюбу і дотримання яких необхідне для правозгідності

шлюбу.

Відповідно до чинного сімейного законодавства України, умова-

ми укладення шлюбу є:

1) добровільність шлюбу – взаємна вільна згода жінки та чоловіка

на укладення шлюбу;

2) досягнення особами, що бажають укласти шлюб, шлюбного віку.

Міжнародне приватне право

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне

право» право на шлюб визначається особистим законом кожної з

осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлю-

бу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України

щодо підстав недійсності шлюбу.

Згідно зі ст. 22 СК України, шлюбний вік для жінки встановлю-

ється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. Особи, які

бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день

реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 23 СК України, право на шлюб мають особи,

які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла чотирнад-

цяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб,

якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Законодавче визначення шлюбного віку в більшості європей-

ських країн встановлюється в 18 років (зокрема, РФ, Грузія, Казах-

стан, Латвія, Болгарія, Польща, ФРН, Італія), зниження шлюбного

віку (або надання права на шлюб) встановлюється, переважно, за

умови досягнення особою 16-років (зокрема, РФ, Грузія, Казахстан,

Болгарія), в деяких країнах зниження шлюбного віку можливе тіль-

ки стосовно жінок, або однієї з осіб, які бажають вступити в шлюб

(в Польщі тільки жінці, яка не досягла повноліття, судом може бути

дозволено вступити в шлюб з 16 років, у Латвії, ФРН – якщо за-

явнику виповнилося 16 років, а його обранець є повнолітнім), в

Італії – зниження шлюбного віку не більш ніж до 17 років [15, С.

45–46].

В Росії, відповідно до ст. 13 СК РФ, за наявності поважних при-

чин, органи місцевого самоврядування за місцем проживання осіб,

які бажають вступити в шлюб, вправі, на прохання цих осіб, дозво-

лити вступити в шлюб особам, які досягли 16 років.

В Італії, де досягнення шлюбного віку збігається з досягненням

повноліття – 18 років, суд може задовольнити клопотання зацікавле-

ної сторони про його зниження не більш ніж до 17 років, якщо дійде

висновку про обґрунтованість клопотання і після того, як заслухає

прокурора, батьків або опікуна заявника. Постанова суду може бути

оскаржена в 10-денний строк з моменту його доведення до відома

прокурора, подружжя, батьків і опікуна. Якщо у вказаний строк по-

станова не оскаржена, вона вступає в законну силу [16, С. 28].

За законодавством США вступати до шлюбу має право особа,

яка досягла визначеного законом віку, є розумово здатною і не пере-

Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»

буває на цей момент у шлюбі. Вікові вимоги в окремих штатах різні,

але в середньому це 16–18 років [17, С. 431].

Перешкоди для укладення шлюбу в Україні визначені ст. ст.

25–26 СК України, і до них належать:

1) перебування в іншому шлюбі. Чинне сімейне законодавство

України закріплює принцип моногамії – одношлюбності: жінка

та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після

припинення попереднього шлюбу;

2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних

зв'язків. Відповідно до ст. 26 СК України, у шлюбі між собою

не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії спо-

ріднення. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (по-

вно рідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і

сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і

сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі

між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні

тітка, дядько та племінник, племінниця;

3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин

усиновлення. Згідно з ч. 5 ст. 26 СК України, у шлюбі між собою

не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб

між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за-

реєстровано лише у разі скасування усиновлення.

За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною

дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між

дітьми, які були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК України);

4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У

разі реєстрації шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, та-

кий шлюб є недійсним (ч. 3 ст. 39 СК).

Полігамні шлюби поширені в тих країнах, де пануючою є мусуль-

манська релігія, тому перебування в іншому шлюбі не є перешкодою

для укладення нового шлюбу. Водночас, шаріат, допускаючи багато-

женство, приписує дотримання низки умов (багатоженство допус-

кається при безплідді жінки, наданні доказів матеріального добро-

буту чоловіка і його справедливого ставлення до жінок, отримання

дозволу суду) [18, С. 65].

В зарубіжних країнах питання заборони шлюбу між усиновлю-

вачем і усиновленим вирішується по-різному. В законодавствах од-

них країн відносини усиновлення є перешкодою, а в інших – не є

Міжнародне приватне право

перешкодою для укладення шлюбу. В деяких країнах ця перешко-

да, як і в Україні, може бути усунута з припиненням правовідносин

усиновлення відповідно до рішення компетентного органу. Таке

положення встановлено, наприклад, в ст. 37 ЦК Латвійської рес-

публіки. Закон Республіки Казахстан «Про шлюб та сім’ю» та СК

Болгарії такого застереження не містять. В Грузії припинення від-

носин усиновлення не впливає на заборону укладення шлюбу між

усиновленим і усиновлювачем. Проте ст. 1120 ЦК Грузії встанов-

лює положення, відповідно до якого правовий зв’язок між родича-

ми по прямій висхідній та низхідній лінії, повнорідними і неповно-

рідними сестрами і братами, між усиновлювачем і усиновленим не

припиняється й після усиновлення будь-якого з вказаних вище осіб,

і тому шлюби між такими особами заборонені, навіть якщо родинні

відносини між такими особами припинені внаслідок усиновлення

[15, C. 61, 62].

В багатьох зарубіжних країнах також передбачена необхідність ін-

формування одна одну осіб, які бажають укласти шлюб, про стан їхньо-

го здоров’я. Такий порядок передбачений, зокрема, ст. 63 ФЦК – кожен

із подружжя має надати довідку про медичний огляд, яка підтверджує,

окрім всього іншого, що зацікавлена особа була оглянута з метою вступу

в шлюб, за чим має слідкувати посадова особа, яка веде акти цивільного

стану. При чому відповідальність за недотримання цієї формальності по-

кладається не на осіб, які мають укласти шлюб, а на цю посадову особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002

року №1740 затверджено Порядок здійснення добровільного медич-

ного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Цей

Порядок визначає механізм організації добровільного медичного

обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з метою

визначення стану їх здоров’я для профілактики захворювань, не-

безпечних для подружжя та їх нащадків. Медичне обстеження осіб,

які подали заяву про реєстрацію шлюбу, проводиться тільки за їх

бажанням. Державний орган реєстрації актів цивільного стану під

час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які по-

дають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстежен-

ня та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим

МОЗ. Медичне обстеження осіб за направленнями державних орга-

нів реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих

лікувально-профілактичних закладах за визначенням Міністерства

охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони

Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»

здоров’я обласних, Севастопольської міської та Головного управ-

ління охорони здоров’я Київської міської держадміністрацій.

Серед міжнародно-правових документів, які приділяють ува-

гу проблемам одностатевих союзів, слід назвати Хартію основних

прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року, в ст. 21 якої се-

ред заборонених підстав для дискримінації називає сексуальну орі-

єнтацію. На сьогодні право на укладення одностатевих шлюбів за-

конодавчо закріплено в Нідерландах (з 2000 року), Норвегії (з 1993

року), Швеції (з 1994 року), Фінляндії та Німеччини (з 2001 року)

та інших державах [19, С. 57].

Чинне сімейне законодавство України, колишніх країн Радян-

ського Союзу не визнає шлюбів, партнерських союзів, які уклада-

ються між особами однієї статі.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне

право», форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадя-

нином України та іноземцем або особою без громадянства, а також

між іноземцями або особами без громадянства визначаються пра-

вом України.

В Україні, як і в Російській Федерації визнається тільки цивіль-