Читайте также:
|
|
Страховий стаж, що є одним з юридичних фактів, які забезпечують реалізацію соціальних прав громадян України, є порівняно новою обставиною, з якою норми права пов'язують виникнення правових відносин. Ще донедавна аналогічну функцію виконував інший юридичний факт — трудовий стаж. Термінологічно обидві ці обставини є подібними, однак вони відмінні за своїми змістовними характеристиками.
Трудовий стаж визначається як тривалість (період) трудової діяльності особи в системі суспільної організації праці і обчислюється на підставі записів до трудової книжки працівника. На відміну від нього, страховий стаж передбачає обчислення тривалості сплати особою або на її користь іншими зобов'язаними суб'єктами страхових внесків до спеціальних страхових фондів.
Запровадження в системі соціального захисту страхового стажу замість трудового є віддзеркаленням нових економічних перетворень та змін у соціальній політиці держави. Відмова від планово-розподільчої системи та перехід до соціально-ринкових відносин, де головна увага акцентується на особистій відповідальності особи за майбутні соціальні ризики, зумовили переорієнтацію в оцінці юридичних фактів. Тепер для одержання особою соціальних виплат у системі загальнообов'язкового соціального страхування необхідним є не лише факт заняття нею суспільно корисною діяльністю, а й факт сплати соціальних страхових внесків. За відсутності останнього особа такої допомоги не отримає. Страховий стаж є своєрідним відображенням часткової участі особи у формуванні загальнообов'язкової державної системи соціального страхування та слугує підставою для обчислення її майбутніх соціальних виплат.
Страховому стажу у системі права соціального забезпечення надається досить важливе значення. В одних випадках із ним пов'язане виникнення самого права на відповідний вид соціального забезпечення, в інших — від його тривалості залежить розмір соціально-забезпечувальної виплати. Зокрема, при загальній тривалості страхового стажу особи до 5 років розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності становитиме 60 % її заробітку, від 5 до 8 років — 80 %, понад 8 років — 100 %.
Найузагальненіше визначення страхового стажу міститься в Основах законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тут він визначається як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.
Страховий стаж є водночас правостворюючим юридичним фактом (оскільки необхідний для призначення різних видів соціальних виплат) і правозмінюючим (його збільшення призводить до зміни і перегляду суми вже призначених пенсій). Законодавець в одних випадках надає значення тривалості страхового стажу як умові для призначення того чи іншого виду соціального забезпечення (всіх видів пенсій, наприклад), а в інших — його тривалість лише презюмується. Зокрема, для призначення допомоги по вагітності та пологах чи у разі нещасного випадку на виробництві, що спричинив втрату працездатності, законодавством не вимагається кількісного критерію страхового стажу. Достатнім вважається факт, що особа є застрахованою, а отже, передбачається, що вона є потенційним носієм страхового стажу.
Особливості обчислення страхового стажу стосовно певних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Зокрема, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими з народженням та похованням» цьому присвячено статті 6 і 7, у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» це статті 4 і 5, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відвів для цього статті 8-11, а Закон України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» — статті 11 і 12.
Як уже зазначалося, наявність страхового стажу визначається фактом сплати страхових внесків (платежів) уповноваженими суб'єктами. Розмір таких внесків встановлено законодавчими актами.
Базовими величинами для обчислення страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є заробітна плата особи або інший дохід, у тому числі і дохід від підприємницької діяльності. Страхові внески сплачуються особою самостійно, або (та) її роботодавцем. До страхового стажу зараховуються також періоди трудової діяльності (трудового стажу) особи, набуті нею до запровадження у нашій країні загальнообов'язкової системи соціального страхування, тобто до 1998 р.
Страховий стаж є сукупністю відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб'єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів. Тобто факт виконання особою якоїсь певної роботи чи зайняття нею підприємницькою або іншою суспільно корисною діяльністю не впливає на характер самого страхового стажу й не дає підстав виділяти (як це прийнято, наприклад, щодо трудового стажу) загальний чи спеціальний страховий стаж. Від того, яку роботу, вид діяльності виконує чи посаду займає застрахована особа і які вона у зв'язку з цим має доходи, залежить лише розмір страхових внесків та розмір соціально-забезпечувальних виплат. Отже, страховий стаж за своїм характером є в усіх випадках однорідним явищем. І він або є, або його немає зовсім, якщо особа не застрахована у встановленому законом порядку.
Тривалість страхового стажу безпосередньо впливає на зміст правомочностей суб'єктів правовідносин. Чим більша тривалість страхового стажу, тим більшими зазвичай є розміри соціальних страхових виплат. Страховий стаж є юридичним фактом, з яким пов'язано призначення усіх видів пенсій у солідарній пенсійній системі та допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також допомоги по безробіттю.
Деякі вчені, характеризуючи страховий стаж, виокремлюють як різновид останнього так званий спеціальний стаж. При цьому вони наголошують, що інститут спеціального стажу виник як наслідок запровадження в державі особливих програм пенсійного забезпечення відповідних категорій працівників, тобто намагаються зосередити увагу саме на особливостях умов та змісту виконуваної працівником роботи.
Як уже зазначалося, робота в певних умовах праці чи на відповідних посадах, з якою законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) забезпечення пенсіями, не може впливати на характер страхового стажу, а тому відсутні об'єктивні умови для виділення його спеціального виду. Очевидно, що йдеться не про страховий, а про трудовий стаж спеціального виду у його традиційному значенні. Тобто для одержання відповідного пенсійного забезпечення застрахована особа повинна мати, крім страхового стажу, ще й спеціальний трудовий стаж.
Спеціальний трудовий стаж, якому надається значення юридичного факту для виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин, поділяється на два види: 1) спеціальний стаж, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) так звана вислугу років як особливий вид спеціального страхового стажу, що зумовлює виникнення права на пенсію за вислугу років, якщо це передбачено спеціальними законами.
З огляду на правила обчислення, перший вид спеціального трудового стажу можна поділити на декілька підвидів. Це, зокрема:
а) стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № Iі;
б) стаж працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 22;
в) період трудової діяльності, яка здійснювалася в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них3;
г) період трудової діяльності на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи4.
Другий вид спеціального трудового стажу, що застосовується у пенсійному забезпеченні, має назву вислуга років.
Вислугою років вважаються відповідні періоди виконання особою особливого виду трудової діяльності, а саме: державної служби, військової служби, служби і роботи в правоохоронних органах, а також іншої суспільно корисної діяльності, які дають право на пенсію незалежно від віку, але за умови звільнення зі служби (роботи), у зв'язку з якою призначається пенсія5.
Важливою рисою вислуги років є те, що вона, як і вік та страховий стаж, належить до основних підстав, що зумовлюють право на пенсію. Таке її значення безпосередньо випливає із законодавчої презумпції про втрату професійної працездатності чи придатності внаслідок тривалого виконання того чи іншого виду діяльності до настання віку, який дає право на пенсію за віком на загальних підставах.
Як вид спеціального трудового стажу вислугу років поділяють залежно від суб'єктів, для яких вона є необхідною при пільговому пенсійному забезпеченні. Найперше, вислуга років використовується для нарахування і виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам. Правове її регулювання у цьому разі здійснюється на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Крім того, Законом України «Про державну службу» вислуга років встановлена також для державних службовців. Порядок обчислення стажу державної служби визначається спеціальною постановою Кабінету Міністрів України від З травня 1994 р. До державної служби, що зараховується як вислуга років прирівнюється також трудова діяльність: 1) працівників Національного банку, які безпосередньо беруть участь у виконанні його функцій та займають посади, передбачені штатним розписом (Закон України «Про Національний банк України»); 2) журналістів державних і комунальних засобів масової інформації (Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»); 3) митників (Митний кодекс України); 4) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виконання обов'язків на виборних посадах) (Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»); 5) помічників-консультантів народних депутатів (Положення про помічника-консультанта народного депутата України); 6) працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз (Закон України «Про судову експертизу»); 7) дипломатичних працівників (Закон України «Про дипломатичну службу»); 8) народних депутатів (Закон України «Про статус народного депутата»).
Важливо зазначити, що стаж державної служби має подвійне значення. З одного боку, це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто йдеться про страховий стаж, що дає право на пенсійне забезпечення за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З іншого боку, він розглядається як спеціальна підстава пенсійного забезпечення державного службовця за Законом України «Про державну службу» (ст. 37).
Спеціальними законами передбачено порядок обчислення трудового стажу суддів (Закон України «Про статус суддів») та прокурорсько-слідчих працівників (Закон України «Про прокуратуру»). Тут, зокрема, передбачено, що періоди трудової діяльності цієї категорії працівників зараховуються до спеціального стажу державної служби, що дає право на соціальне забезпечення за Законом України «Про державну службу». Але періоди проходження державної служби не можуть бути зараховані до спеціального стажу суддів чи прокурорсько-слідчих працівників.
Ще одним видом вислуги років є спеціальний трудовий стаж науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів освіти III і IV рівнів акредитації. Цей вид стажу встановлений Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 4 березня 2001 р.
Щодо цієї категорії працівників законодавець передбачив можливість взаємного зарахування державної служби та науково-педагогічного стажу. Тобто періоди здійснення науково-педагогічної діяльності у разі необхідності зараховуються до державної служби, і навпаки.
Різновидом спеціального страхового (трудового) стажу є строкова військова служба. Період, протягом якого особа перебуває у Збройних Силах, виконуючи свій загальний військовий обов'язок, зараховується до стажу будь-якого виду.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 270 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |