Читайте также:
|
|
«з іноземним елементом»
Міжнародне приватне право (МПрП) як галузь права посідає
особливе і унікальне місце серед інших галузей права. Це підтвер-
джується хоча б вже тим, що ані у вітчизняній, ані в світовій науко-
вій юридичній літературі не припиняються суперечки з найістотні-
ших, фундаментальних проблем, від розв’язання яких залежать не
тільки встановлення характеру, природи норм МПрП, віднесення
їх до системи міжнародного або внутрішнього права, але і визнання
сукупності відповідних норм галуззю права. В цій правовій галузі,
з одного боку, діють принципи і норми міжнародного права, з ін-
шого – застосовуються категорії внутрішнього права держави. За-
гальновідомим є те, що частина норм МПрП за своїм походженням
має міжнародно-правовий характер, оскільки вони створюються
шляхом укладення міжнародних договорів, частина створюється
винятково в порядку внутрішнього законодавства, тому й специфі-
ка джерел МПрП полягає в їх подвійному характері.
Предметом регулювання в міжнародному приватному праві є від-
носини цивільно-правового характеру, що виникають у міжнародному
житті (чи, як їх іноді називають, міжнародні цивільні відносини). Ця ви-
хідна позиція була сформульована на зорі радянської науки «класика-
ми» міжнародного приватного права І. С. Перетерським та С. Б. Крило-
вим. [1, С. 24], M. M. Богуславским, [2, С. 17], Л. А. Лунцем. [3, С. 12].
Вихідна позиція української доктрини МПрП полягає в тому, що
предметом міжнародного приватного права є відносини цивільно-
правового характеру з іноземним елементом у широкому значенні
(разом з цивільно-правовими – також сімейні, трудові та цивільно-
процесуальні правовідносини). Так А. С. Довгерт вказує на основне
правило: трудові і цивільні відносини поєднані загальними принци-
пами приватноправового регулювання. Ця їхня якість і дає можли-
вість застосувати інструментарій міжнародного приватного права,
який вироблявся, переважно, під впливом розвитку міжнародних
цивільних відносин” [4, С. 10 ].
У кожній державі при організації і застосуванні праці робітників
та службовців все частіше виникають специфічні трудові відносини,
Глава 8. Трудові правовідносини «з іноземним елементом»
у яких присутній іноземний елемент. Серед основних ситуацій, що
породжують ці відносини, можна назвати такі: міждержавна мігра-
ція робочої сили; тимчасові відрядження працівників з різних при-
чин для роботи за кордоном; спеціальні посади і роботи, що вима-
гають пересування працівників однієї країни до іншої, наприклад,
працівників міжнародного транспорту, торгових представників.
Характерними рисами будь-яких правовідносин, врегульованих
нормами МПрП є те, що всі вони:
1) виникають в сфері міжнародних відносин;
2) виходять за межі однієї країни;
3) суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юри-
дичні особи.
Тому й «іноземний елемент» у трудових правовідносинах має
такі самі «класичні» прояви у:
1) суб'єктивному складі (громадянин України працює за трудовим
контрактом за кордоном);
2) об'єкті (працівник авіакомпанії укладає з цією компанією дого-
вір про працю за кордоном);
3) юридичному факті (визначення пільг, обчислення трудового
стажу тощо).
Тому, під міжнародними трудовими відносинами слід розуміти влас-
не трудові відносини, ускладнені іноземним (міжнародним) елементом.
Наявність іноземного елементу в трудових відносинах, регульованих
МПрП, відрізняє їх й від відносин, врегульованих трудовим правом.
Таким чином, мова йде про цивільно-правові відносини в широ-
кому значенні, які виникають в умовах міжнародного життя та ви-
ходять за межі однієї держави.
Власне, на підставі цієї класичної схеми розгляду відносин з іно-
земним елементом, яка застосовується усіма без винятку авторами
монографій та підручників з міжнародного приватного права, й роз-
глядається правовий статус іноземців у галузях цивільного, сімей-
ного, трудового та цивільно-процесуального права.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |