Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Об'єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення

У правовій літературі розмежовуються два терміни: "об'єкти права соціального забезпечення" і "об'єкти соціально-забезпе­чувальних правовідносин". До перших належать суспільні відносини матеріального і процедурного характеру, що вини­кають у зв'язку з розподілом частини валового внутрішнього продукту через систему соціального забезпечення. До других — матеріальні й нематеріальні блага у сфері соціального забез­печення, з приводу яких фізичні особи ініціюють соціально-забезпечувальні правовідносини з метою реалізації належних їм суб'єктивних прав. Об'єкти виступають візуальним класифікатором правовідносин у сфері соціального забезпечення за­лежно від його виду.

Об'єкт соціально-забезпечувальних правовідносин — це те, заради чого суб'єкти права вступають у юридичні зв'язки, або те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників. Кожне соціально-забезпечуваль­не правовідношення має свій об'єкт. Безоб'єктних правовідно­син не буває. Існує стільки об'єктів, скільки є правовідносин.

Об'єкти матеріальних і процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення мають відмінності. Правовідносини матеріального характеру виникають з приводу конкретного матеріального блага. Ним може бути пенсія, допомога, компен­сація, субсидія, медична допомога і лікування, санаторно-ку­рортне лікування, соціальна допомога вдома, утримання в установах соціального обслуговування.

Об'єктом процедурного правовідношення є правовий акт компетентного органу, оскільки фізична особа ставить питан­ня про визнання за ним певного права чи наявності конкретної обставини. Лише відповідним рішенням підтверджується на­явність або відсутність такого права чи обставини. Відповідний правовий акт і буде об'єктом процедурного (процесуального) правовідношення. Рішення з процедурного питання дає мож­ливість на продовження матеріального правовідношення чи його припинення. Зупинимося детальніше на окремих об'єктах соціально-за­безпечувальних правовідносин.

1. Пенсія є найбільш поширеним видом соціального забезпе­чення. Це щомісячна грошова виплата фізичним особам зі спе­ціально створених для цього пенсійних фондів на умовах і в порядку, передбачених чинними нормативними актами й дого­ворами. Об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія (страхова, трудова, дострокова, додаткова). Саме на пенсію спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів пенсійних пра­вовідносин. 2. Допомоги серед видів матеріального забезпечення посіда­ють друге місце після пенсій. Одні фахівці під ними розуміють усі види соціального забезпечення, крім пенсій, інші — певні грошові виплати. Допомоги — це короткотермінові, щомісячні, періодичні чи одноразові грошові виплати, що призначаються фізичним особам за рахунок страхових фондів чи бюджетних коштів з метою заміщення втраченого доходу або надання со­ціальної підтримки у складних життєвих обставинах, що ма­ють тимчасовий характер.

3. Субсидія — це цільова, безповоротна матеріальна до­помога для відшкодування витрат на оплату послуг чи при­дбання життєво необхідних споживчих товарів у переліку та обсягах, визначених законодавством.

4. Компенсація — грошова виплата, що має на меті відшкодування громадянам проведених ними витрат або за неотриману соціальну послугу у випадках, зазначених у зако­нодавстві.

5.Соціальні пільги — це закріплені законодавством перева­ ги, додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері соціального забезпечення відповідно до принципів рівноправ­ ності громадян та соціальної справедливості з метою полегшен­ ня умов їхньої життєдіяльності. Пільги встановлюються, у пер­шу чергу, для найбільш вразливих верств населення, громадян, які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують у суспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального правового статусу окремих категорій громадян: пенсіонерів, інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімей з дітьми, малозабезпече­ них сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівні можли­ вості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах уна­ слідок біологічних чи соціальних причин.

— 6. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, методичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Вони, у свою чергу, поділяються на такі види: соціально-побутові,психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні,соціально-економічні, юридичні, послуги з працевлаштування. Об'єктами соціально-обслуговуючих правовідносин можуть бути й інші соціальні послуги. Не належать до об'єктів цих правовідносин грошові суми, що надаються як матеріальна допомога, оскільки вони є об'єктом соціально-допомогових правовідносин.

Зміст. Компонентами змісту соціально-забезпечувальних право­відносин є: 1) суб'єктивні права у сфері соціального забезпе­чення; 2) суб'єктивні юридичні обов'язки учасників правових відносин у сфері соціального забезпечення; 3) реальні дії (пове­дінка, вчинки) суб'єктів цих правовідносин при реалізації на­лежних їм прав і дотриманні покладених на них обов'язків. З огляду на це, під змістом правовідносин у сфері соціального забезпечення слід розуміти сукупність конкретних суб'єктив­них прав і обов'язків та реальних дій суб'єктів соціально-за­безпечувальних правовідносин.

Суб'єктивне право у сфері соціального забезпечення — це ви­знана або надана законом та гарантована державою міра (норма) дозволеної поведінки суб'єктів соціально-забезпечувальних пра­вовідносин у зв'язку з наявністю конкретних юридичних фактів.

Суб'єктивне право у сфері соціального забезпечення по­діляється на складові, що називаються правомочинами. До них належать такі:

1. Право на свої дії (право використання). Спрямоване на використання корисних властивостей об'єкта права соціального забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації, субсидії та ін.). Фактична поведінка спрямована на виникнення процедурних юридичних фактів (подання заяви, прийняття бажаного рішен­ня), які ведуть до призначення конкретного виду соціального забезпечення. Правомірна поведінка пов'язана з позитивними діями правомочної особи. Право на свої дії має не тільки фізич­на особа, а й орган соціального захисту населення.

2. Право на чужі дії. Означає можливість вимоги відповід­ ної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто вчинення на її користь відповідних юридичних дій чи прийняття певних юри­ дичних рішень. Соціально-забезпечувальні правовідносини належать до відносних, а це означає, що інтереси правомочної особи задовольняються через дії зобов'язаної особи. Фізична особа подає в орган соціального забезпечення заяву про надан­ ня соціального забезпечення і тим самим ставить перед ним вимогу розглянути її та прийняти відповідне рішення.

3. Право на примусове виконання обов'язку (право дома­ гання, право на захист суб'єктивного права з боку держави). У нормах права соціального забезпечення подано не лише бажані правила поведінки, а й можливі заходи державного впливу на правопорушників. Правозахист означає можливість правомоч­ ної особи звернутися до вищого органу соціального захисту із заявою про порушення її прав чи оскаржити ці дії в суді. У разі незаконного отримання конкретного виду матеріального забез­ печення орган соціального захисту населення може стягнути з фізичної особи незаконно отримані суми або добитися відшко­ дування винним завданої державі шкоди. Суб'єкт правовідно­ син у сфері соціального забезпечення в разі правомірної пове­ дінки завжди перебуває під захистом державного апарату.

Другим компонентом змісту соціально-забезпечувальних пра­вовідносин є суб'єктивні юридичні обов'язки у цій сфері, що виступають зворотним боком суб'єктивного права. Суб'єктивні юридичні права й обов'язки не можуть існувати одне без одного.

Суб'єктивний юридичний обов'язок у сфері соціального за­безпечення — це передбачена нормами права соціального за-безпечення при наявності відповідних юридичних фактів міра належної поведінки правозобов'язаної особи по відношенню до правомочної, яка забезпечена можливістю примусу (негатив­них наслідків) з боку держави.

Структуру суб'єктивного юридичного обов'язку у сфері соці­ального забезпечення складають два елементи: здійснення правозобов'язаною особою певних дій або утримання від них та своєчасне реагування правозобов'язаної особи на законні вимо­ги правомочної особи.

Між суб'єктивними юридичними правами й обов'язками у сфері соціального забезпечення є спільні та відмінні риси. Спільним є те, що вони виникають із норм права соціального забезпечення, гарантуються державою, поведінка здійснюєть­ся у визначених правовими нормами межах, існують у право­відносинах, мають конкретний характер і належать персоні­фікованим особам. Відмінності такі: суб'єктивне право задоволь­няє інтереси фізичної особи чи органу соціального забезпечен­ня, а суб'єктивний обов'язок — інтереси інших осіб; суб'єктив­не право — міра (норма) дозволеної поведінки правомочної осо­би, а юридичний обов'язок — міра (норма) належної поведінки.