Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері соціального забезпечення

Тема 5. Правовідносини у сфері соціального забезпечення

1. Особливості правовідносин у сфері соціального забезпечення. Їх склад та загальна характеристика.

Особливості соціально забезпечувальних правовідносин

1. Як правило, правовідносин мають недоговірний характер. Правовий статус суб’єктів, тобто обсяг прав і обов’язків майже завжди визначається законом. Особа (або сім’я) при дотриманні встановлених законом вимог має суб’єктивне право на отримання пенсії, допомоги чи пільги, а державний орган зобов’язаний її надати. При цьому межі цього зобов’язання визначаються межами вимоги, котра регламентована в законі. В односторонньому порядку, або за згодою сторін межі зобов’язання змінені бути не можуть. В силу державного характеру соціального забезпечення в нормах права встановлюється така процедура надання пенсій, допомог та інших видів соціального забезпечення, котра забороняє нецільове використання коштів позабюджетних чи бюджетних коштів. Ця особливість в тій чи іншій мірі пронизує всі норми права соціального забезпечення.

2. Персоніфікація соціально-забезпечувальних відносин. Обсяг права на соціальне забезпечення конкретної особи обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, розміром її заробітку, сімейним станом, кількістю утриманців.

3. Реалізації матеріальних правовідносин передують (або виникають одночасно) процедурні правовідносини. Процедурні правовідносини виникають у зв’язку із встановленням юридичних фактів (тривалість трудового стажу, встановлення групи інвалідності, встановлення факту перебування на утриманні та ін), а також у зв’язку із прийняттям рішення про надання або відмову у наданні певного виду соціального забезпечення. Процедурні правовідносини також є відносними. Крім того, це триваючі правовідносини, які припиняються разом із винесенням рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають юридичне значення

Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері соціального забезпечення

У широкому розумінні під правовідноси­нами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якої учасники наділяються взаємними правами та обов'язками. Здійснення правовідношення забезпечується самими його учас­никами, а не державою. Реалізація суб'єктивних прав і обо­в'язків у цьому правовідношенні не може суперечити волі дер­жави і відбувається в особливому порядку. У цьому випадку правовідносини виникають не в розумінні впливу норм права на суспільні відносини, а у зв'язку із природно-історичною не­обхідністю. У такому правовідношенні реалізуються природні права людини, до яких належить право на соціальне забезпе­чення.

У вузькому ро­зумінні: 1) це врегульоване нормами права суспільне відношен­ня, учасники якого наділені гарантованими державою суб'єк­тивними правами і юридичними обов'язками;

2) це суспільне відношення (або суспільний зв'язок), що виникає на підставі норм права, учасники якого наділені суб'єктивними правами.

При висвітленні суті правовідношення цілком справедливо зазначається, що воно:

1) є формою здійснення права, а не фор­мою права;

2) є засобом регулювання суспільних відносин, а не регулятором їх (ним є норма права);

3) включає правомочну та зобов'язану поведінку і не залишає її за своїми межами;

4) не змінює характеру суспільних відносин за правового регулюван­ня їх, тобто відносини залишаються такими, якими були до їх опосереднення правовими нормами: економічними, політични­ми, духовними.

Правовідносинам у сфері соціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі риси:

1) Правовідносини є особливим різновидом суспільних відно­син у сфері соціального забезпечення. На ранніх стадіях свого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) муси­ли думати про непрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася на стариків та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право, яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разі настання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типові ситуації, що постійно повторювались. Найоп-тимальніший варіант такої поведінки оформлявся у звичай, а пізніше — у правові норми. За допомогою норм права закріп­люються позитивні елементи у суспільних відносинах з мате­ріального забезпечення нужденних, моделюються нові відно­сини з приводу державного соціального забезпечення, корегу­ються існуючі. Суспільні відносини, що врегульовані нормами права, дістали назву правовідносин.

Правовідносини самі по собі не породжують якихось нових суспільних відносин, а виступають лише як вид чи форма само­го реального відношення, а окремо від нього, поза цим відно­шенням така форма взагалі існувати не може.

2) Правові відносини у сфері соціального забезпечення скла­даються на підставі норм права. Норми права соціального за­ безпечення передбачають умови виникнення, зміни та припи­ нення правовідносин у цій галузі права. Лише через правовідношення реалізуються норми права соціального забезпечення. Немає норми права — немає і відповідного правовідношення. У нормах права, крім юридичних фактів, закріплено коло осіб, які можуть бути учасниками правовідносин, об'єкти таких правовідносин, права й обов'язки, а отже і бажана поведінка суб'єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог норм права.