Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація правовідносин за предметом правового регулювання, характером здіснюваних функцій, ступенем визначеності учасників, кількісним складом субєктів тощо.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за критеріями, що застосовують­ся у теорії права та праві соціального забезпечення. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу, поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо надання конкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забез­печувальні правовідносини групують:

— за предметом правового регулювання (цільовим при­значенням або генетичним і функціональним зв'язком чи за місцем у механізмі правового регулювання) — на матеріальні (основні) та процедурні (похідні). До матеріальних належать право­відносини з приводу призначення пенсій, надання грошових допомог, компенсацій, пільг та соціальних послуг. До процедурних — правовідносини з приводу встановлення юридичних фактів, реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечен­ ня, щодо розгляду в позасудовому порядку скарг з питань, що стосуються соціального захисту населення;

— характером здійснюваних функцій (залежно від елемен­та юридичної норми (диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини чи за змістом або способом реалі­зації прав чи характером впливу) — регулятивні та охоронні. Регулятивними є такі правовідносини, які виникають внаслі­док правомірної поведінки фізичних осіб і органів соціального забезпечення при реалізації належних їм прав і обов'язків. Охоронні правовідносини, навпаки, виникають у зв'язку з не­правомірною поведінкою суб'єктів соціально-забезпечувальних відносин і спрямовані на примусове виконання покладених на них обов'язків та поновлення порушених ними прав і законних інтересів. У праві соціального забезпечення переважна біль­шість правовідносин належить до регулятивних;

— ступенем визначеності учасників правовідношення (характером індивідуалізації, конкретизації суб'єктів) — відносні й абсолютні. У відносних правовідносинах точно ви­значені всі учасники — правомочні й зобов'язані особи. В абсо­лютних правовідносинах відомий лише носій суб'єктивного права, а всі інші особи зобов'язані не перешкоджати здійснен­ ню цього права. Соціально-забезпечувальні правовідносини належать до відносних;

— характером дії зобов'язаної особи — активні й пасивні. В активних зобов'язана особа мусить вчинити певні дії, а в пасивних — утримуватися від вчинення конкретних дій. Правовідно­сини у сфері соціального забезпечення переважно входять у групу активних, оскільки орган соціального захисту зобов'яза­ ний призначити чи надати конкретний вид соціального забезпечення, тобто вчинити активні дії щодо реалізації суб'єктив­ ного права фізичної особи;

— кількісним складом суб'єктів — прості (правовідносини тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини між трьома і більше учасниками). Соціально-забезпечувальні пра­ вовідносини, як правило, складаються між двома суб'єктами: фізичною особою, яка потребує соціального захисту, та орга­ ном соціального забезпечення, до компетенції якого входить надання конкретного виду матеріальної підтримки;

— розподілом прав і обов'язків між суб'єктами правовідношення — односторонні (кожен з учасників щодо іншого має тільки право чи обов'язки) і двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки). Останні переважають у праві соці­ ального забезпечення. Односторонні правовідносини виникають у процесі благодійницької діяльності та при наданні гумані­тарної допомоги;

— часом (строками) дії — правовідносини, що припиня­ються однократним виконанням зобов'язань (протезування, надання транспортних засобів, одноразова допомога), право­відносини з абсолютним встановленням терміну існування в часі пенсії дітям у зв'язку з втратою годувальника, державні допо­моги сім'ям з дітьми), правовідносини з відносно невизначеним строком існування в часі (пенсії за віком, у зв'язку з інва­лідністю, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, утримання підопічних у будинках-інтернатах). За цим кри­терієм зазначені правовідносини поділяють на постійно трива­ючі, періодичні та разові;

— характером правовідношення, що визначається метою правовідношення, — для призначення чи надання конкретно­го виду соціального забезпечення або для розгляду спору з пи­тань соціального забезпечення;

— формами соціального забезпечення — правовідносини з приводу: 1) загальнообов'язкового державного страхування; 2) державного соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів; 3) змішаного соціального забезпечення окремих кате­ горій громадян; 4) недержавного соціального забезпечення;

— видами соціального забезпечення — правовідносини щодо пенсійного забезпечення, надання грошових допомог, компенсацій, субсидій і пільг та соціальних послуг. Остання класифікація є найбільш поширеною, має значне практичне і теоретичне значення. З урахуванням цього критерію аналізу­ються соціально-забезпечувальні правовідносини у навчальній літературі.

Є й інші критерії класифікації соціально-забезпечувальних правовідносин.

Таким чином, соціально-забезпечувальні правовідносини — це відносини, які складаються на підставі норм права соціаль­ного забезпечення між фізичними особами й органами соціаль­ного захисту населення з приводу надання конкретного виду соціального забезпечення.