|
Читайте также: |
На однопластових родовищах газові свердловини експлуатуються по фонтанних трубах без ізоляції кільцевого простору між обсадною колоною та фонтанними трубами або з перекриттям кільцевого простору пакерами. Такий же спосіб експлуатації газових свердловин використовують і на багатопластових родовищах, коли пластові тиски розроблюваних пластів близькі за значеннями. Причому, якщо в газі містяться агресивні компоненти (сірководень, вуглекислота, органічні кислоти тощо), значні пластові тиски, то ізоляція кільцевого простору обов’язкова. Кільцевий простір заповнюють спеціально вибраними для умов даного родовища рідинами.
При розробці двох або декількох продуктивних горизонтів, які відрізняються тисками, дебітами, складом газу тощо, використовують роздільну експлуатацію пластів зі спуском фонтанних труб і використанням пакерів.
Отже, при будь-якому способі видобутку газу необхідно використовувати фонтанні труби, які призначені для виносу із вибою на поверхню рідких та твердих частинок, попередження передчасного зношування обсадної колони внаслідок корозії або ерозії, роздільної експлуатації за допомогою пакерів, можливості проведення ремонтно-ізоляційних робіт тощо.
Для збільшення пропускної здатності свердловини та зниження втрат тиску в її стовбурі можна використовувати обладнання, яке передбачає підйом продукції по затрубному простору або по затрубному простору і фонтанних трубах одночасно. В першому випадку наявність статичного стовпа газу у фонтанних трубах дозволяє безперервно контролювати вибійний тиск і при необхідності очищати вибій свердловини продувкою її через фонтанні труби.
Для нормальної експлуатації свердловин при заданому технологічному режимі необхідні періодичні обстеження вибоїв та підтримання заданих дебітів газу і конденсату. Крім того, важливе значення має правильний вибір діаметра підйомних труб. Його розраховують враховуючи винос з вибою на поверхню твердих і рідких домішок або мінімальних втрат тиску в стовбурі свердловини при заданому дебіті.
Як показує досвід, повний винос газовим струменем частинок породи і води, які накопичуються на вибої, забезпечується тоді, коли швидкість висхідного потоку в свердловині дещо перевищує критичну швидкість суспензованих частинок:
Рис. 9.85. Обладнання стовбура газової свердловини:
1 – обсадна колона; 2 – насосно-компресорні труби; 3 – пакер; 4 – рідина;
5 – обернений клапан
Більша частина газових родовищ розробляється в умовах водонапірного режиму.
При витісненні газу водою відбувається закономірне і неминуче обводнення газових свердловин, яке супроводжується накопиченням води на вибої.
Методи видалення рідини з вибоїв газових свердловин діляться на: механічні (плунжерний ліфт, різні модифікації газліфта, автоматизовані продування тощо) та фізико-хімічні (за допомогою піноутворюючих реагентів). Причому ті чи інші методи використовують як для періодичного, так і для безперервного видалення рідини.
Періодичне видалення рідини із газових свердловин здійснюється: зупинкою свердловини для поглинання рідини пластом (з добавками ПАР); продувкою свердловини в атмосферу; продувкою через сифонні труби; спіненням рідини при безпосередньому введенні в свердловину піноутворювача.
Для безперервного видалення води застосовують: експлуатацію свердловин при швидкостях газу, які б забезпечували винос води з вибою; безперервне продування через сифонні або фонтанні труби; плунжерний ліфт; відкачування рідини глибинним насосом; диспергування рідини (спіненням).
Вибір методу видалення рідини зумовлений геолого-промисловою характеристикою родовища, конструкцією свердловин, стадією розробки родовища, кількістю і причинами надходження рідини з пласта в свердловину.
Залежно від дебіта води вибирають той чи інший метод. При невеликих дебітах води досить ефективні періодичні методи, при великих дебітах води ефективніші безперервні методи.
Одним з недорогих, ефективних і широко використовуваних методів видалення рідини з вибоїв свердловин є метод спінення вибійної рідини. За цим методом у свердловину нагнітають визначену кількість поверхнево-активної речовини (ПАР) – піноутворювача, який розчиняється в рідині на вибої свердловини. В результаті утворюється стовп піни за рахунок пробулькування газу, який надходить з пласта в свердловину. Піна, яка має малу густину, легко виноситься на поверхню.
Залежно від пластового тиску і дебіта, фізичних властивостей пласта та газу, кількості пластів і термодинамічних умов роботи стовбура свердловини газові і газоконденсатні свердловини можна обладнувати для одночасної експлуатації декількох пластів, які експлуатуються по фонтанних трубах (без пакера або з пакером) та роздільної експлуатації за допомогою фонтанних труб і пакерів. При цьому важливе значення має виділення і правильний вибір експлуатаційних об’єктів, тобто об’єктів самостійної розробки.
Пласти, які виділяються як самостійний об’єкт, повинні відповідати умовам:
містити рентабельні, для видобування самостійною сіткою свердловин, запаси газу;
об’єднувати один або декілька газонасичених пластів (прошарків), відділених від вище- і нижчезалягаючих порід непроникними або слабопроникними породами;
мати досить близькі літолого-фізичні властивості, пластові тиски, технологічні режими експлуатації свердловин та режими розробки пластів;
не містити агресивних компонентів (H2S, CO2).
Метою об’єднання декількох пластів в один експлуатаційний об’єкт є збільшення дебітів свердловин та скорочення їхньої кількості при заданих відборі газу, умовах охорони надр і регулюванні розробки родовища.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 239 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |