Читайте также:
|
Оскільки попутні гази характеризуються високим вмістом вуглеводнів від пропану і вище, основна їх частина може бути віднесена до категорії жирних. Однак в деяких газах можуть міститися сірководень, азот, вуглекислота і інші небажані компоненти.
В зв’язку з цим попутні гази не можуть бути використані як паливо або сировина для переробки без відповідної підготовки.
Якщо в газі міститься сірководень, то при транспорті його по трубопроводу виникає корозія металу. Крім того, сірководень і продукт його згорання (сірчистий газ) спричинюють отруєння живих організмів, порушують режим технологічних установок переробки нафти; знижують якість продуктів при використанні сірководневого газу в промислових процесах (в металургії, при отриманні скла, в оптиці, в керамічному виробництві тощо.
В попутному газі можуть міститися водяні пари. Їх кількість при заданих тиску і температурі не може перевищувати певну граничну величину. Газ, який містить максимум водяних парів, називається насиченим. Якщо зміняться задані тиск або температура, то відповідно зміниться гранична кількість водяних парів у газі. Наприклад, при пониженні температури деяка кількість водяних парів зконденсується і випаде з газу у вигляді крапель. Температура, при якій відбувається процес конденсації водяних парів, називається точкою роси.
Відношення кількості водяних парів, які фактично знаходяться в газі при даних умовах, до максимально можливої кількості водяних парів у газі при тих же умовах називається відносною вологістю.
Абсолютна вологість – це кількість водяних парів у вагових одиницях, які містяться в одиниці об’єму або ваги газу.
Очистка попутного газу від сірководню і вуглекислоти
Розрізняють два способи очищення газу: сухий і мокрий. При сухому способі, який використовується для очищення газу з невисоким вмістом сірководню (до 0,5% об.), газ пропускають через шар твердих поглиначів – очисну масу, яка складається з гідрату окису заліза, деревної тирси і гашеного вапна, а при мокрому способі (вміст сірководню > 0,5% об.) – промивають різними поглинаючими розчинами.
Розрізняють декілька варіантів мокрого способу:
1) без утилізації сірки;
2) з отриманням елементарної сірки;
3) з виділенням концентрованого сірководню.
Осушка газів
Найпоширеніші наступні способи осушки газів: 1) адсорбційний, при якому поглиначем вологи є тверда речовина; 2) абсорбційний, при якому поглиначем вологи є рідка речовина.
Адсорбентами служать: хлористий кальцій, їдкий натрій, їдкий калій, алюмогель, силікагель, боксит, флорит, синтетичні цеоліти тощо.
Абсорбентами служать: диетиленгліколь, триетиленгліколь, розчин хлористого кальцію, хлористого літію, хлористого цинку, гліцерину тощо.
При транспортуванні газу на далекі відстані його необхідно відбензинювати одним з наступних методів: компримуванням, адсорбцією, абсорбцією, низькотемпературною конденсацією і ректифікацією.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 91 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |