Читайте также:
|
1. Підберіть навчальний текст відповідно до теми й мети заняття або доручіть студентам виконати це завдання.
2. Підготуйте систему завдань до тексту, виконання яких сприятиме реалізації дидактичних цілей теми заняття.
3. За необхідності надайте студентам можливість попередньо ознайомитися зі змістом тексту.
4. Детально продумайте модель роботи над текстами.
5. Спрогнозуйте, які висновки можна зробити з даної роботи.
Наведемо приклади різних типів завдань для роботи з текстами:
1. Ознайомтесь зі змістом тексту (статті).
2. Виділіть змістові частини тексту («острівці»).
3. Зобразіть у вигляді опорно-інформаційної схеми зміст тексту (статті).
4. Поставте запитання до кожного змістового фрагмента тексту.
5. Сформулюйте головну думку тексту.
6. Визначте головну проблему, описану в тексті, та її складові частини.
7. Знайдіть у тексті твердження, з якими ви погоджуєтеся. Обґрунтуйте свою думку.
8. Визначте твердження, з якими ви не погоджуєтеся. Обґрунтуйте свою думку.
9. Розробіть модель аналізу ситуації, описаної в тексті.
10. Запропонуйте свої ідеї щодо вирішення головної проблеми, висвітленої у статті, або її окремих аспектів.
11. Сформулюйте проблему на основі статистичних даних (суть, чия це проблема, причини, що робити).
12. Знайдіть помилку в тексті.
13. Складіть словник понять, що зустрічаються в тексті.
14. Проведіть обговорення тексту з використанням активізаційних методів навчання (дискусія, прес-конференція, мозкова атака тощо).
Ігри з текстами
«Сходинки»
Як?
Учасники об’єднуються в малі групи по 4-5 осіб або в робочі пари. Організатор роздає учасникам бланки тексту зі схемою, де описано етапи певного виду діяльності, але при цьому не вказано їхні назви (рис. 2.2).
В описі можуть бути допущені помилки в змісті діяльності або послідовності етапів.
Завдання:
Вказати пропущені назви фрагментів схеми. Описати зміст діяльності на даному етапі. Виправити допущені помилки.
Для чого?
Можна використати в тих випадках, коли вивчаються складні технологічні процеси. Якщо група занадто велика для дискусії, такий підхід дасть змогу активно розглянути процес із різних поглядів.
|
Рис. 2.2. Процес планування нової продукції[78]
«Зіпсований телефон»
Як?
Учасники традиційної навчальної групи розміщуються в аудиторії попарно у 2 або 3 ряди залежно від їхньої загальної кількості. Для роботи підбирається невеликий опис ситуації, що відповідає навчальній темі. Робота здійснюється в 3 етапи.
На першому етапі учасники читають відповідний текст-опис ситуації в парах або вголос.
На другому етапі організатор дає учасникам один аркуш паперу для кожного ряду, на якому студенти по черзі послідовно відтворюють хід подій, описаних у тексті.
На третьому етапі студенти, які завершували опис із третього ряду, представляють свою версію подій, описаних у ситуації.
Роботи зіставляються з оригінальним описом та аналізуються.
Для чого? Схема 5. Процес планування продукції. (Дж. Р. Еванс, Б. Берман, 1993.)
Може бути використана як розминка на початку або в кінці заняття, що вносить елемент гри та створює позитивний емоційний стан. Дає можливість «включення» кожного учасника в хід подій. Допомагає висвітлити різні варіанти розвитку ситуації залежно від зміни умов, що сприяє аналізу теоретичних матеріалів.
«Фантазія»
Як?
Учасники навчальної групи розподіляються на 2—4 малі групи (парна кількість). Для роботи підбираються 2 тексти — описи ситуації відповідно до теми, що вивчається; кожна група отримує свій зразок тексту. Робота здійснюється у 3 етапи.
На першому етапі кожна група після нетривалого обговорення записує на аркуші одну-дві фрази, що передають зміст тексту.
На другому етапі групи обмінюються аркушами із записаними на них опорними фразами. На основі цієї фрази група-опонент дає свій опис ситуації.
На третьому етапі групи по черзі репрезентують відтворені описи та зіставляють з оригінальними текстами.
Для чого?
Може бути використана для розвитку вмінь аналізувати тексти, формулювати опорні фрази змісту, визначати головні ознаки ситуації, обґрунтовувати в дискусії свою думку, що також сприяє розвитку взаєморозуміння між учасниками навчального процесу.
«Райдуга»
Як?
Кожен учасник невеликої навчальної групи отримує текст-опис (на аркушах А4) відповідно до теми заняття.
Організатор пропонує уважно прочитати, визначити найважливіші фрагменти змісту та відмітити їх різними кольорами за власним вибором. Аркуші з помітками можна зіставити, а потім запропонувати учасникам пояснити свій вибір.
Для чого?
Може бути використана для розвитку асоціативного мислення студентів. У такій роботі беруть активну участь навіть несміливі учасники. Це дає можливість розвивати вміння слухачів нестандартно мислити, обґрунтовувати своє бачення ситуації. Викладач при цьому має змогу проаналізувати особистісні переваги слухачів у виборі кольорів.
«Запитуйте — відповідаємо»
Як?
Учасники навчальної групи розміщуються в аудиторії попарно. Організатор роздає відповідний навчальний текст для кожного учасника групи. Готуються невеликі картки або аркуші (10 ´ 20).
Завдання:
I етап. Уважно прочитати текст (статтю, фрагмент підручника).
Сформулювати запитання різних типів (2-3) до тексту, які можуть бути цікавими для обговорення. Записати свої запитання на картках.
Продумати свої відповіді на поставлені запитання, обґрунтовуючи їх, посилаючись на відповідні джерела, підкріплюючи фактами. Робота виконується в парах.
II етап. Викладач збирає картки із запитаннями по рядах і обмінює їх між рядами. Кожна робоча пара готує відповідь на отримане запитання.
III етап. Робота здійснюється у формі експрес-опитування. Студенти-автори ставлять свої запитання, студенти-адресати відповідають на них. Відносно найбільш цікавих запитань можна організовати дискусію.
Для чого?
Уміння формулювати запитання, трансформуючи зміст інформації, сприяє її ефективнішому засвоєнню, покращанню розуміння, аналітичній обробці. Інтерпретація запитань іншими студентами допомагає виявити рівень розуміння змісту самим автором, переглянути власний погляд на дане питання. Ігрові моменти сприяють розблокуванню емоційного напруження, яке виникає в процесі навчання.
«Образ»
Як?
Учасники навчальної групи об’єднуються в малі групи по 4-5 осіб. Для роботи використовується текст невеликого обсягу основного та доповнюючого змісту відповідно до теми, яка вивчається; аркуші А3, маркери. Викладач пропонує студентам уважно прочитати текст і зобразити його зміст за допомогою символів, знаків, асоціативних малюнків. Виконані роботи репрезентуються учасниками малих груп і коментуються.
Для чого?
Переведення текстової інформації на мову символів, знаків є одним зі способів підвищення ефективності їхнього засвоєння. Виконання нестандартного завдання сприяє створенню позитивного психоемоційного контексту в процесі навчання, дає змогу розвивати гнучкість та адаптивність мислення в нетипових ситуаціях. З іншого боку, викладач отримує можливість через надані системи символів виявити рівень розуміння студентами навчального матеріалу.
«Екран»
Як?
Студенти працюють малими групами по 4-5 осіб. Опрацьовується навчальний текст із багатоплановою інформацією. Для роботи використовуються невеликі кольорові аркуші (10 ´ 20 см), маркери.
I етап. Викладач пропонує студентам уважно прочитати текст, визначити основну проблему (ідею) та її ключові аспекти; охарактеризувати ці аспекти кількома словами й написати їх на картках (кожна думка на окремій картці).
II етап. Викладач або його помічник прикріплює картки на дошку (скотчем, магнітом, булавками) відповідно до визначених аспектів. Студенти коментують отриману картину.
Для чого?
Такий підхід сприяє розвитку вмінь студентів структурувати й систематизувати нову інформацію, аналізувати її мозаїчні фрагменти, складати цілісну картину на основі власного розуміння та уявлень інших людей.
2.3.3. ЕКОНОМІЧНІ КАЗКИ
Казка дидактична — один з різновидів навчальних текстів, які доцільно використовувати в роботі зі школярами. Економічними ми називаємо казки, які можна аналізувати із соціально-економічного погляду. Для цього годиться більшість відомих фольклорних чи авторських творів. За потреби вчитель може самостійно підсилити сюжетну лінію, яка відповідає меті вивчення теми.
Казка — найпоширеніший жанр оповідальної народної творчості та вагомий засіб пізнання дітьми навколишнього світу. Призначені для дитячої аудиторії, казки враховують особливості психології школярів, сприяють уважному ставленню та переживанню казки як реальності. Свого часу І. Франко писав: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її... в образках, в байках. І вони так приймають її».
Казка — чи не найпопулярніший епічний жанр, який розкриває безмежний світ людської уяви, гармонійно поєднує реальне й вигадане. Тут фантастика — «чарівний елемент» казки — має реалістичну основу, оскільки вона є віддзеркаленням у свідомості людини об’єктивного світу, відображенням мрій, сподівань і прагнень наших далеких предків. Цілісність цих епічних творів забезпечується реальністю життя, науковою точністю зображуваних характерів, учинків персонажів, вибором конкретних слів та інтонації для передачі змісту.
Тут знаходять свій вияв народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум і дурість тощо. У казці виявляються потреби людей у щасті, достатку, благополуччі, мрії про непереможність добра та правди.
Сила казки в тих знаннях, які породжені переживанням зображуваних подій. Ці описи починаються з особистих вражень і дають доступ до архетипового досвіду етносу. У казках відображаються особливості народної психології та господарських процесів, світогляд народу, його мудрість і оптимізм, морально-етичні й естетичні принципи і традиції, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.
Казка формується на душевних проблемах кожного покоління, розвивається в часі і просторі та ніби має власне внутрішнє життя.
Для кожної казки характерними є намір — головна сюжетна лінія, розвиток дії, активність персонажів, їхні вчинки з відповідними наслідками й висновками. Дія твору може відбуватись як в умовному середовищі, так і у звичайному для сьогоднішнього читача (квартира, магазин, підприємство тощо).
Традиційно казковий епос поділяється на такі основні різновиди: казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні), соціально-побутові.
Найдавнішими вважаються казки про тварин. У них відобразилися довготривалі спостереження за життям тварин, їхньою поведінкою та взаєминами. Образи, казкові характери, ситуації, у яких діють і розкривають свою сутність герої, мають не буквальне, а переносне (алегоричне) значення. Казки про тварин в алегоричній формі розкривають суспільні явища, побут людей. Наприклад, збірник казок про тварин — пам’ятник санскритської літератури (ІІІ—ІV ст.) «Панчатантра» («П’ятикнижжя») — змальовує життя суспільства. Його було створено для навчання царських синів життєвої мудрості. Свого часу І. Франко писав: «Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то й оповідання про звірів їм такі цікаві, особливо, коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...»
У чарівних (героїко-фантастичних) казках головним мотивом є подолання численних труднощів на шляху самоствердження, свободи, щастя, добра, гармонійних стосунків. У таких творах перемогу здобуває той, хто уособлює народний ідеал. Героям, які самі володіють найрізноманітнішими якостями, допомагають також звірі, птахи, комахи, стихії природи.
Соціально-побутові казки мають реалістичну основу. У них відображено дійсні події, а вимисел, уява стосуються повсякденної діяльності людей. Сюжети цих казок надзвичайно різноманітні й охоплюють майже всі аспекти життя. Основними мотивами є розв’язання соціально-економічних протиріч, прагнення справедливості, гармонійних стосунків між окремими людьми, представниками різних поколінь, соціальних груп, виявлення найважливіших рис, які забезпечують досягнення мети, зіставлення позитивних і негативних учинків тощо.
Виховна функція казок має особливе значення в навчальному процесі. В образах казкових персонажів (тварин, чарівних істот чи людей) утілюються різні типи людей, відтворюються соціальні відносини, викриваються людські пороки. Роль людини як істоти розумної, благородної, вольової, показ переможної сили інтелекту сприяє формуванню в учнів активних, сильних, наполегливих характерів. Ідеал героя, що розкривається в захопливих пригодах, є прикладом для наслідування. І навпаки, персоніфікація недоліків дає можливість подивитися на себе критично.
Обираючи казки, згадуючи оповідання з дитинства, ми віддаємо перевагу тим, де змальовуються близькі нам по духу ситуації. Ми приміряємо на себе відповідні ролі, прагнемо бути серед переможців, співчуваємо переможеним чи осуджуємо їх. Отже, цілеспрямовано підбираючи для читання епічні твори, ми впливаємо на формування світогляду дитини, аналізуємо ті умови й особистісні риси героїв, які забезпечили високі здобутки.
Численні дослідження автора серед студентів економічних вузів, економістів та підприємців показали, що в юності та дитинстві вони надавали перевагу оповіданням і фантастичним, історико-романтичним та героїко-романтичним казкам. Значно менший вплив на респондентів мали оповідки соціально-побутового характеру й казки про тварин. Тому вбачається доцільним такі епічні твори пропонувати дітям молодшого шкільного віку, у той час як підліткам близькі розповіді про подолання труднощів, досягнення високих результатів. Чим приваблюють читача казки про монархів та інших правителів? Чому герої казок прагнуть посісти трон, стати принцами (королями) чи принцесами? У психологічному розумінні король не лише той, хто володіє майном і має владу. Це також людина, яка має певну особистісну свободу, уміє приймати рішення, розпоряджається своїм життям.
Маючи епічний характер, змальовуючи побут, взаємини героїв, казка виводить повчання для читача у такий спосіб з епічного оповідання стає дидактичним засобом.
Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках. Роблячи в житті кроки подібні або протилежні діям героїв казок, школярі можуть навчитися триматися в певних ситуаціях.
Багатоаспектність економічної казки
Аналіз сюжету економічної казки дає змогу зосередитись на таких аспектах змісту теми:
1. Розкриття особистісних рис персонажів, важливих у певній економічний ситуації. Це можуть бути різноманітні як позитивні, так і негативні якості, наприклад, винахідливість, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спритність, терпимість, балакучість, упевненість тощо.
2. Виявлення особливостей міжособистісних стосунків, які складаються в різних економічних ситуаціях (суперництво чи партнерство, змагання, співробітництво, взаємовиручка, підтримка, переслідування власних інтересів тощо).
3. Висвітлення певних економічних відносин, що складаються між суб’єктами господарювання, та правових підвалин, які забезпечують ці відносини.
4. Казки відображають соціальні тенденції, віддзеркалюють суспільну реальність, вивчення складних економічних понять, категорій, закономірностей через їхні прояви в умовній (казковій) ситуації з використанням прийомів алегоричності (перенесення), гіперболізації (перебільшення), ретардації (уповільнення, повторів), а також зіставлення, контрасту, іронії, гротеску, зображення від супротивного, алогізму, самовикриття, самореклами тощо.
У художню тканину казок органічно вписуються прислів’я та приказки, загадки, пісні, афоризми, лічилки та інші перлини народної мудрості, які передаються з покоління у покоління.
Використання економічних казок як різновиду дидактичних текстів дає змогу зосередитися на головній події сюжету, опускаючи другорядні елементи ситуації. Перевагою казкових персонажів є те, що вони традиційно наділені певними рисами свого архетипу (наприклад, Лис — підступний, хитрий; Заєць — боязливий, прудкий; Осел — упертий; Віл — працьовитий; Рак — неповороткий; Ворон — мудрий; Богатир — добротворець). Царі й королі, дід і баба, три сини, козаки, жителі підземного царства — усі вони мають притаманні їм якості. Крім цього, персонажі перебувають у певному середовищі (наприклад, у казковому лісі, болоті, тридев’ятому царстві, стародавньому поселенні, джунглях, пустелі, казковій родині тощо), додатково описувати які в процесі вивчення немає потреби.
Читаючи казку, ми здатні переживати її так, ніби самі є її героями, які зрештою здобувають перемогу або зазнають поразки. Казки побудовано в такий спосіб, що слухач стає учасником випробувань на витривалість. Слухаючи казку, ми закріплюємо свої знання.
У послідовників Юнга це називається містичною співучастю. Цей термін ужив уперше антрополог Леві-Брюль. Він означає стосунки (відносини), у яких «людина не може відділяти себе від об’єкта або предмета, які розглядаються». Термін визначає здатність на якийсь час зливатися з іншою реальністю, іншим способом сприйняття та розуміння. Сприйняття, переживання й засвоєння ідей відбуваються в незвичайному стані свідомості. Отримані знання переносяться в повсякденну реальність. Антропологи подібне явище називають симпатичною магією — чародійством, яке ґрунтується на навіюванні. Ключем до такого особливого сприйняття є інтерес, очікування незвичайного, прагнення до загальнолюдських цінностей.
Казка має багато спільних коренів з дитячими «дворовими» навчальними іграми. Кожна гра має у своїй основі певний сюжет (сценарій), тобто базується на певній казці. Як відомо, гра дає змогу вести своєрідний діалог із предметом пізнання, імітувати взаємодію героя з навколишнім середовищем. Вона стає «паралельною реальністю», де немає бар’єрів стереотипів, де можливе моделювання умов ситуації в різних комбінаціях, де знаходиться відповідь на запитання «а що буде, коли…?».
Цікавим аспектом казок узагалі та тих, що мають економічний зміст, зокрема, є трискладова структура ролей головних персонажів: троє братів, три сестри, старі батько—мати й малий син чи дочка. Ми бачимо в цьому вияв онтогенетичних знань народу про структуру психіки людини (супер-его, его й підсвідомість) чи такі рівні розвитку психіки, як «Батько — Дорослий — Дитина». Результатів досягає «Дитина» чи «найменші син/дочка». У цьому — певна вказівка бути безпосереднім, щирим, прислухатися до своєї інтуїції, чути потреби своєї особистості, бути уважним до інших, використовувати тіла й сили природи, навіть якщо ми нездатні їх пояснити, покладатися не лише на себе, а й приймати підтримку інших. Якщо використовувати сучасну наукову термінологію, то йдеться про поділ праці, раціональне використання ресурсів, розвиток власних здібностей, інтеграцію й кооперацію, які забезпечують ефективне досягнення мети діяльності.
Не вдаючись до детального аналізу архетипів дійових осіб, підкреслимо доцільність такої орієнтації роботи (діяльності), руху до мети, яка складається з кількаразових повторів, відпрацювання та вдосконалення певних дій, набуття досвіду й майстерності, копіткої праці та наполегливості.
Серед цілей, яких досягають герої-переможці, переважають такі, які утверджують загальнолюдські цінності, мають колективний характер і спрямовані на покращання умов життя багатьох людей. Часто перемога героя завершується загальним святкуванням. Ця сюжетна лінія властива навіть неоднозначним казкам (наприклад, казці «За щучим велінням…»). Чи не простежується тут один з економічних принципів: особистісна перемога (свобода) сприяє розвитку громади, отримання власних здобутків можливе поряд із задоволенням потреб інших людей, добробут однієї (окремої) людини неможливий без зростання добробуту інших членів громади.
Основні завдання економічних казок
1. Мотивація інтересу учнів до вивчення складних абстрактних тем і питань.
2. Розкриття економічних понять, явищ, закономірностей, які проявляються в різноманітних реальних життєвих або умовних (казкових) ситуаціях.
3. Активізація сприйняття через формування позитивного емоційного досвіду навчання.
4. Розкриття особистісних особливостей сприйняття учнем теми, що вивчається.
5. Використання ігрових елементів з дидактичною метою.
6. Формування особистісних рис учнів.
Як працювати з казкою?
Казка, яка використовується в навчальному процесі, є одним з різновидів дидактичних текстів. Форми роботи з казкою, як і з іншими текстами, можуть бути найрізноманітнішими: аналіз казки як конкретної ситуації інциденту чи випадку, проведення інсценізації чи розігрування ролей з наступним обговоренням, організація дидактичної гри. Усі вони дають змогу змоделювати певні процеси прийняття рішень чи взаємодії учасників та сприяють формуванню певних навичок (умінь) учнів. Невід’ємною складовою використання казок є їхня інтерпретація вчителем і аналіз за допомогою відповідної системи запитань — евристичного діалогу.
Психолого-дидактичні вимоги
до використання методу казки
в процесі вивчення економіки
1. Вираження в сюжеті лінії, яка розкриває економічне явище чи закономірності, що аналізується.
2. Відповідність персонажів та їхніх характерів тим діям і вчинкам, які змальовано в сюжеті.
3. Відповідність подій та окремих елементів сюжету історичному періоду та притаманним йому соціально-економічним відносинам.
4. Наявність позитивних і негативних персонажів, які виконують різнопланові ролі задля уникнення стереотипів: якщо «поганий», то абсолютно поганий; якщо «хороший», то ідеально хороший.
5. Загальний оптимізм описаної події, навіть якщо закінчення казки є поганим.
6. Переплетення в описі деталей реальних і фантастичних. Накладання чарівних елементів на реалістичні.
7. Уникнення оцінних суджень типу «герой хороший, тому що він усіх рятує, усім допомагає, за себе не дбає...», і протиставлень — «персонаж не такий... (наприклад, як усі), тому поганий».
8. Створення для читача (чи глядача) можливостей висловити свої міркування, власні погляди на висвітлені події. Організація обговорення, евристичної бесіди — «а що трапиться, якщо...».
Використання економічних казок у навчальному процесі може здійснюватися за таким алгоритмом:
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 69 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |