|
Читайте также: |
В той час коли кожен з нас звичайно ж має бажання вижити та водночас перебувати в здоровому стані, ми природно готові захищати наше виживання коли це потрібно, проте самозбереження в поточних соціально-економічних умовах без необхідності поширює цю тенденцію таким чином, що це значно перешкоджає соціальному прогресу та вирішенню проблем. По суті, можна сказати, що таке короткотермінове збереження часто відбувається за рахунок втрати цілісності в довгостроковій перспективі.
Найбільш яскравим прикладом цього може бути основний характер пошуку та підтримки доходів, життєвої сили ринкової системи, а отже і людського виживання. Як тільки бізнес має успіх в отриманні долі ринку, що зазвичай дає підтримку його працівникам разом з його власниками, він природно схиляється до утримання всіма можливими методами тієї долі ринку, яка створює для нього дохід. В зв’язку з цим виникають глибокі цінності зв’язки, оскільки бізнес є не лише довільною сутністю, яка виробляє товари та послуги – тут він є засобом для підтримки життя для всіх, хто до нього залучений.
Результатом є постійна, соціально виснажлива боротьба не лише з конкурентами, які також шукають такий же споживчий ринок, але і з інноваціями та самими змінами. В той час як технологічний прогрес є постійним, текучим просуванням вперед на науковому рівні, ринкова економіка розглядає цю необхідність як загрозу в контексті існуючих, на даний момент прибуткових ідей. В продовж історії на багатьох рівнях можна побачити історичну «корупцію», картелі, створення монополій та інші кроки для захисту існуючого бізнесу. Кожна така дія спрямована на захист джерел доходів незважаючи на соціальні втрати (342).
Інший приклад пов'язаний з психологічним неврозом, що створюється стимулом винагороди основаної на репутації, що є притаманним ринковій системі. В той час коли інтелектуально очевидним є те, що жодна особа нічого не винаходила враховуючи ті реалії, що всі знання створюються серійно та без виключень є накопиченими впродовж певного періоду часу, характерна риса ринкової системи, яка стосується «власності» не лише створює тенденцію до зменшення потоку інформації через патентування та «комерційні таємниці», вона також підсилює ідею «інтелектуальної власності», не дивлячись на відверту помилковість самого такого поняття.
На рівні системи цінностей, це перетворилося на поняття «права на захист репутації автора», а отже відповідно його «его», що пов’язувалося з представленими ідеями або «винаходами». В сьогоднішньому світі, це явище почало жити своїм власним життям з тією тенденцією, що більшість, хто робить певний вклад часто шукають в ідеї «можливість підвищення репутації», яка підвищує їхній статус, навіть якщо цілком очевидним є те, що вони, знову ж таки, є частиною континууму більшого ніж вони самі. В той час як висока оцінка для часу та праці певної особи, затрачених на сприяння прогресу ідей є плодотворним соціальним стимулом та має фундаментальне значення для нашої цілеспрямованості в діях, спотворене поняття інтелектуальної власності та всі пов’язані з ним атрибути перетворюють викликане нею задоволення на перешкоду.
Як факт такі дії з «високої оцінки» невідворотно втрачають своє значення в історичній пам’яті при великих масштабах накопичення знань. Сьогодні, наприклад, коли ми використовуємо сучасний комп’ютер, який допомагає нам у нашому житті, ми рідко задумуємося над тисячами років інтелектуальних досліджень, які зробили можливим відкриття пов’язаних з ним основ наукової динаміки, рівно так само як і над велетенською сумою сукупного часу, який був витрачений фактично незліченною кількістю людей для
342 Хорошим прикладом перешкоджання прогресу задля підтримки прибутку існуючих установ є успішні зусилля зроблені нафтовою індустрією та, як наслідок, дії уряду США, які сповільнили прогрес в напрямку повністю електричних транспортних засобів в 1990х роках. Посилання: Who Killed the Electric Car?
(http://www.imdb.com/title/tt0489037/synopsis)
того, щоб сприяти «винаходу» такого інструменту у його сучасній формі.
Все це перетворюється на питання «природної» цінності лише в контексті прояву его та захисту грошової винагороди, які стосуються ринкової системи. Якщо люди не «припишуть» винахід собі, вони не отримають винагороди, а отже вони не отримуватимуть засобів для виживання від такого вкладу на ринку. Отже, така умова створює невроз, який невідворотно придушує прогрес через перешкоду поширення знань.
Більше того, розлади пов’язані з ринковим «самозбереженням» можуть приймати багато різних форм, включаючи використання держави у якості інструменту (345), погіршення академічного світу та самої інформації (344) (оскільки освітні інститути так само підтримуються через отримання доходів), або навіть загальних міжособистісних стосунків (345). Страх, пов'язаний з втратою засобів для існування безумовно переслідує нас майже у всьому, і навіть найбільш «етична» або «морально вихована» людина, коли зустрічає ризик втрати засобів до виживання, може зазвичай виправдати дії, які традиційно можна було б назвати «корумпованими». Такий тиск є постійним і він частково являється джерелом того, що в більшості називають «злочинністю» і соціальним паралічем, які ми спостерігаємо сьогодні.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 24 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |