Читайте также:
|
Ціле місто Єрусалим було схвильоване видимими і живими знаками Зшестя Святого Духа. Товпи людей зібрались біля дому Тайної Вечері, щоб довідатись, що трапилось. Було багато чужинців і жидів з інших країн, бо відзначалось одне з жидівських свят, і так зарядили Небеса.
Апостоли, сповнені благочестя, отримали позволення від Пречистої Діви Марії вийти до народу і проповідати; бо не годилось відкладати нагоду ужити щойно одержані Дари Святого Духа для спасення душ і прослави їх Сотворителя. Вони стали перед натовпом, кожен на своїм місці, і почали проповідь про тайни Віри і вічного життя.
Не було вже більше страху перед жидами, і їх слова разили душі слухачів. Натовп був здивований, бо кожен чув проповідь у своїй власній мові. Тут слід зазначити, що хоч Святий Дух наділив Апостолів знанням усіх мов світу, у цьому випадку вони вживали лише одну мову -мову Палестини. І тим не менше, Бог вчинив, що кожен із слухачів їх розумів. Бо це було би марнуванням часу, наприклад - для Св. Петра, коли б він мусів вертатися до тих самих істин принаймні по 7-8 разів, по числу зібраних народностей. (Діяння 2,9). Присутні сприйняли проповідь по-різному. Хто слухав побожно, із бажанням пізнати правду, щиро жаліли за свої злочини перед Богом. Затверділі же серця не зворушились, а обурились на апостолів, називаючи їх новаторами і шукачами пригод. Багато безбожних жидів лаяли апостолів, кажучи, що вони п'яні і божевільні. Серед них були ті, кого Святий Дух кілька годин раніше карав поверженням на землю і великими болями.
В той день на першій проповіді Св. Петра навернулось до Бога три тисячі людей з усіх народів, зібраних в Єрусалимі, в тому числі - багато жидів, що співчували Ісусові і були свідками Йо страждань і смерті. Однак мало хто навернувся з тих, що гуртувалися з катами проти Бога. В кінці дня апостоли відійшли у дім Тайної Вечері, щоби зложити звіт Цариці милосердя. З ними ввійшла у вечерник велика кількість нових дітей Церкви, що неодмінно бажали пізнати і звеличати Божу Матір.
Але Цариця ангелів із свого притулку вже бачила весь перебіг подій, звідала серця і мислі всіх зібраних на проповіді. Весь той час Вона хрестом лежала на долівці, молячись за навернення тих, що будуть схильні повірити в Спасителя, і за прочих, при умові, якщо вони будуть згідні співділати із Божими ласками. Одночасно Божа Матір порозсилала багатьох ангелів із своєї прибічної гвардії на поміч апостолам, аби вони проповідали найбільш доцільно і глибоко про скриті тайни людської і Божої природи Христа, нашого Відкупителя, а слухачі - щоби сприймали ці істини з належною увагою. З великою радістю і любовю, як правдива Матір, зустрінула Пречиста Діва апостолів і перших новонавернених.
До них св. апостол Петро звернувся з таким словом: "Мої браття і слуги Найвищого. Це є Мати нашого Відкупителя і Учителя Ісуса Христа, віру в Котрого ви одержали, визнаючи Його як правдивого Бога і Чоловіка. Вона Йому надала людську форму, зачавши в своїм лоні, і породила Його, дівицею лишившись перед, під час і після Його народження. Прийміть Її, як вашу Матір, ваше Прибіжище і Заступницю, бо через Неї ви і ми маємо дістати світло, керунок і звільнення від гріхів наших і страждань." При цій мові апостола і навіть при першому погляді на Пресвяту Марію велика радість і просвічення сповнили всіх новонавернених. Це був дар Пресвятої Діви, отриманий від Бога привілей -пересилати внутрішні благословення й світло до почитаючих Її сердець. Вони припали Їй до стіп і зі сльозами на очах благали помочі й благословення. Але покірна і мудра Цариця вважала за потрібне не погодитись на останнє задля присутності Христового Намісника і других апостолів, що мали гідність священства. Однак св. Петро сказав Їй: "Пані, не відмовляй цим вірним, коли вони побожно просять за потіху для своїх душ." Преблагословенна Марія послухала главу святої Церкви, і з ласкавістю Небесної Цариці смиренно всіх благословила. Серця їх переповнились любовю. Їх бажанням було, щоби Пречиста Діва заговорила ще до них словами доброї розради. Але не сміючи Царицю Неба турбувати, вони в несмілості своїй звернулися по поміч до Петра. Але св. Петро був того свідомий, що Мати Мудрості найліпше знає, як треба поступити. Тому сказав лише одне: "Пані, вислухай прошення Твоїх дітей і слуг." І Божа Матір так сказала: "Мої найдорожчі браття в Господі. Віддайте подяку і хвалу від усього серця Всемогутньому Богу. Бо з-поміж всіх людей вас Він покликав і привів на певну стежку вічного життя через пізнання святої Віри, яку ви прийняли. Визнавайте її твердо усім серцем, слухайте і вірте в усе, що міститься в Законі милосердя, так як проповідав і освятив його правдивий Учитель - Ісус, Мій Син і ваш Відкупитель. Слухайте ревно Його апостолів, котрі навчають і ведуть вас, щоб ви могли одержати відзнаку Хрещення, як діти Найвищого. Я буду вашою слугинею, щоб помагати вам в усьому, що сприятиме вашому утішенню. Я попрошу Його, щоб зглянувся над вами, як добрий Батько, щоб виявив вам радість свого Лиця, наділюючи вас своєю ласкою."
Захоплені цим солодким напімненням, новона-вернені ще раз попросили благословення і розійшлися по домах, утверджені у Вірі. На протязі слідуючої восьмиденки Апостоли день у день навертали безліч народу, говорили з кожним в його рідній мові. Ці Дари Святого Духа одержали не самі апостоли, а всі сто двадцять душ, що були присутні у Вечернику під час Зшестя. Тому багато мужчин і жінок, що чули апостолів, йшли опісля до Магдалини і її подруг, котрі вчили їх правд Віри, давали інструкції, а також - навертали і самі творили чуда. З ласки Святого Духа через покладання рук ті святі жінки подібно до апостолів уздоровляли недужих, сліпих, глухонімих, хромих, вертали до життя умерлих. Тому в той час в Єрусалимі ні про що інше не мовилось, тільки про ті дива, про науки апостолів Ісуса, про його учнів і послідовників.
То були щасливі початки і золотий вік первинної Церкви, де бистрина ріки звеселяла місто Бога (Пс. 46, 5), де потоки ласк і Дарів Святого Духа удобрювали цей новий рай, щойно засаджений руками Спасителя Ісуса, а посередині його стояло дерево життя - Пресвята Марія. В ті часи Віра була живою, надія - твердою, добродійність - щедрою, щирість - непідробною, покора - справжньою, справедливість - бездоганною; вірні не були пожадливі чи марнославні, коли діставалися на видне місце, були вільні від зависті, гордості, амбітності. Лише пізніше ці риси переважили доброчесність серед визнавців Віри, котрі на словах визнавали себе наслідниками Христа, а в ділах - Його заперечували.
Діва Марія ні хвилинки не спочивала, ні жодної нагоди не пропускала, щоб наділяти потрібними ласками чи то цілу Церкву, чи її окремих членів. Вона то виснажувала себе молитвами і благаннями до Її Божественного Сина (і ніколи не мала відмови), то умовляла, навчала, дораджувала, діяла як Скарбничий і Податель Божих ласк поміж дітьми Євангелія. Треба підкреслити, що в періоді Її земного життя число проклятих, що пішли до пекла, було відносно дуже малим; і порівняно більше душ спасалось, ніж у багатьох наступних віках. Нажаль пізніше все змінилося на гірше тільки тому, що ослабли наша Віра, запал і побожність, що ми перестали просити з покорою про Її заступництво і поміч. Пречиста Божа Матір знала про всіх нас наперед, бачила всіх нас наперед, ще нім ми народилися, молилась і заступалася за нас так само, як і за сучасників в Її земному житті. І якби не наша оспалість, то й нині Христова Церква у цілому світі подібно би торжествувала.
Отже після вітання з Небесною Володаркою багато нових вірних верталися назад, щоби вручити Їй дорогоцінності і найбагатші дарунки; жінки поголовно здіймали свої оздоби, щоб положити їх біля Її стіп. Але Пресвята Богородиця не бажала жодних дарів. Коли ж було незручно зовсім відмовлятися, Вона таємно настроювала уми даруючих, щоб вони давали свої приношення апостолам для розподілу серед найбідніших і потребуючих. Але завжди дякувала за кожен дарунок. Бідних і хворих Вона приймала з незмінною ласкавістю, і виліковувала багатьох від застарілих і тривалих недуг. Вона секретно розсилала допомогу через руки Св. Йоана, дбаючи за найре-тельніше задоволення дійсних людських потреб. Тому що апостоли і учні цілими днями невтомно трудилися, проповідаючи Віру, Пречиста Діва сама готовила їм їжу, доглядала їх. В умовлені часи Вона сама прислуговувала священникам, приклонюючи коліна (столи були низенькі, згідно із східними звичаями), і шанобливо просила позволення поцілувати їх у руку. Цього звичаю Пресвята Богородиця спеціяльно дотримувалася відносно апостолів, бо цінила їхню гідність найвищих священників і засновників Церкви, освячених ласкою Святого Духа.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 77 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |